Ухвала

від 08.11.2017 по справі 826/509/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року м. Київ К/800/24728/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Калашнікової О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства Родовід Банк до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства Родовід Банк на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2014 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство Родовід Банк (далі - ПАТ Родовід Банк , Банк) звернулося до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М.Ю. (далі - Державний реєстратор) з вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 7990147 від 15 листопада 2013 року;

зобов'язати Державного реєстратора розглянути заяву ПАТ Родовід Банк про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності від 3 вересня 2013 року;

зобов'язати Державного реєстратора зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ПАТ Родовід Банк на земельну ділянку площею 8.2068 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_6, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вимоги Державного реєстратора про подання додаткових документів були неправомірними і обґрунтованих підстав для відмови у держаній реєстрації прав на зазначену вище земельну ділянку у відповідача не було.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 21 лютого 2014 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень Державного реєстратора № 7990147 від 15 листопада 2013 року 2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2014 року змінив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2014 року лише в частині мотивувальної її частини, а в решті - залишив без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права просить скасувати їхні рішення і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга Банку задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між ПАТ Родовід Банк (Іпотекодержатель) та ТОВ Предіум-Інвест (Іпотекодавець) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18 вересня 2009 року.

За умовами цього договору Іпотекодавець для забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Іпотекодержателем за кредитним договором №22.1/314-КЛТ-08 від 26 вересня 2008 року щодо строків погашення основної суми боргу за кредитним договором, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також порушення Іпотекодавцем умов договору іпотеки щодо страхування майна, переданого в Іпотеку, у Іпотекодержателя виникає право на задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі зазначеного договору ТОВ Предіум-Інвест передало у власність ПАТ Родовід Банк , зокрема, земельну ділянку площею 8.2068 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_6 (далі - земельна ділянка), що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7).

У відповідності до пункту 5.4 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 18 вересня 2009 року сторони на підтвердження виконання взятих за цим договором зобов'язань підписали акт приймання-передачі майна від 18 вересня 2009 року.

3 вересня 2013 року ПАТ Родовід Банк подав заяву про державну реєстрацію прав на згадану вище земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_6).

До цієї заяви долучено: договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18 вересня 2009 року, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 8 червня 2007 року Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі; акт приймання-передачі майна, серія та номер: б/н, виданий 18 вересня 2009 року; копію довіреності від 27 лютого 2013 року; паспорт ОСОБА_3 серії НОМЕР_2, виданий 30 квітня 1998 року Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві; паспорт ОСОБА_4, серія, номер НОМЕР_3, виданий 6 березня 2001 року Подільським РУГУМВС України в м. Києві; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія, серія та номер: АБ №972584, виданого 28 березня 2013 року Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією; копія наказу, серія та номер 408, виданий 16 вересня 2011 року ПАТ Родовід Банк ; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія, серія та номер: НОМЕР_4, видане 25 січня 2013 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС; статут, копія, серія та номер: 10711050034000325, виданий 16 травня 2012 року ПАТ Родовід Банк ; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серії НОМЕР_5, виданого 18 липня 2013 року.

За результатами розгляду заяви Банку від 3 вересня 2013 року Державний реєстратор спершу прийняв рішення за № 7214597 від 21 жовтня 2013 року про зупинення розгляду цієї заяви. Прийняття такого рішення мотивовано необхідністю подання додаткових документів, а саме: кредитного договору та звіту про оцінку предмета іпотеки.

У зв'язку з тим, що заявник у встановлений йому п'ятиденний строк не виконав вимог Державного реєстратора, останній на підставі статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, прийняв рішення у № 7990147 від 15 листопада 2013 року, яким відмовив Банку у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада, кадастровий номер НОМЕР_6.

Не погодившись із правомірністю такого рішення Банк звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення №7990147 від 15 листопада 2013 року суд першої інстанції виходив з того, що оскільки для державної реєстрації прав на земельну ділянку позивач надав договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а не іпотечний договір, до якого включено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, то у відповідача не було законних підстав вимагати від Банку подання додаткових документів для реєстрації зазначеної вище земельної ділянки, як-от звіту про оцінку предмета іпотеки та кредитного договору. Також цей суд відзначив, що твердження Державного реєстратора про невідповідність звіту про експертну грошову оцінку є необґрунтованими, оскільки цей звіт поряд із загальною грошовою оцінкою усіх земельних ділянок ТОВ Предіум-інвест , право власності на які переходять до Банку, містить також висновки про вартість окремо взятих земельних ділянок, в тому числі - земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_6, площею 8,2068 (яка за цим висновком становить 5806000,00 грн.). Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву Банку від 3 вересня 2014 року і на підставі поданих документів зобов'язати його зареєструвати право власності на зазначену вище земельну ділянку, то відмовляючи у задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що прийняття такого рішення належить до дискреційних повноважень Державного реєстратора, втручатися у здійснення/реалізацію яких суд не може.

Суд апеляційної інстанції при прийнятті своєї постанови виходив з того, що Державний реєстратор, відповідно до пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 2 квітня 2013 року № 607/5 Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб , не наділений правом приймати рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і при прийнятті цієї ухвали виходить з такого.

Відповідно до частин першої-третьої статті 37 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV, в редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав). За частиною другою цієї статті держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна на дату виникнення спірних відносин визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 703 державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; .

Згідно з пунктом 3 Порядку № 703 рішення щодо державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, форму та вимоги до оформлення яких встановлює Мін'юст, приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор).

Державний реєстратор оформляє рішення за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках, крім випадків, передбачених цим Порядком.

За пунктом 1 наказу Міністра юстиції України від 2 квітня 2013 року № 607/5 Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб (в редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин), яким затверджено порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права), що виникають на підставі на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; , а також у випадку подання рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання органу державної реєстрації прав та/або державного реєстратора речових прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав вчинити дії щодо реєстрації, скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідною заявою або без неї стосовно вищезазначених речових прав рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Дія цього наказу не поширюється на випадки внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речові права на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

У справі встановлено, що оскаржене рішення Державного реєстратора прийнято у зв'язку з надходженням заяви про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 18 вересня 2009 року.

За Законом № 898-IV договір про задоволення вимог іпотекодержателя та договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя) є окремими (різними) правовими підставами для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. За пунктом 1 зазначеного вище наказу Міністра юстиції України від 2 квітня 2013 року № 607/5 державні реєстратори прав на нерухоме майно Укрдержреєстру приймають рішення щодо державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя у цьому пункті не згадано, відповідно реєстрацію права власності земельної ділянки на підставі такого договору не віднесено до повноважень державних реєстраторів прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

За встановлених в цій справі обставин колегія суддів погоджується з висновками судів про неправомірність оскарженого рішення Державного реєстратора. Стосовно двох інших позовних вимог, то з огляду на наведені вище мотиви підстав для їх задоволення немає.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Родовід Банк залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2014 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року в цій справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Калашнікова

Т.Г. Стрелець