Постанова

від 15.04.2014 по справі 813/190/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року Справа № 813/190/14

15 год. 46 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя КравцівО.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Дацко М.С.,

від відповідача Задорожний І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Рава-руський шпалопросочувальний завод» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області,-

Суть справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» (далі - позивач, ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод») до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовківському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000122210 від 30.08.2013 року та визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення № 000123210 від 30.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «ПМС» (далі - ТзОВ «Підприємство «ПМС») та приватним підприємством «Сервіс доріг» (далі - ПП «Сервіс доріг») є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. На думку позивача, твердження відповідача про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, про не настання реальних господарських наслідків за договорами, укладеними між ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» з вищезазначеними контрагентами, спростовуються первинною бухгалтерською документацією, долученою до матеріалів справи, що не була врахованою під час проведення перевірок. Крім того, представник позивача зазначив, що податковий орган не уповноважений здійснювати висновки щодо нікчемності правочинів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю із підстав, викладених у письмових запереченнях /а.с.145-146/, зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення цілей оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Ствердив, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Крім того, у процесі перевірки встановлено, що у контрагентів позивача відсутні власні виробничі потужності та трудові ресурси, що виключає можливість виконання своїх зобов'язань згідно укладених договорів, а тому документи, якими позивач обґрунтовує свою позицію, не можуть беззаперечно підтверджувати фактичність господарських операцій (придбаних товарів (робіт, послуг)). Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» зареєстроване 28.03.1992 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 01057574 та взяте на податковий облік 09.03.1992 року за № 51 ДПІ у Жовківському районі /а.с.125,126,127/.

Відповідачем з 31.07.2013 року по 06.08.2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 59/22-10/01057574 від 13.08.2013 року про результати позапланової перевірки ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» (код 01057574) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ «Підприємство «ПМС» (код 13833233) за грудень 2010 року та ПП «Сервіс доріг» (код 324599670) за серпень 2010 року /а.с.19-52/.

Згідно з висновками вказаного акта, перевіркою встановлено наступні порушення:

-п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток за 2010 рік на суму 19596 грн., в т.ч. за 3 кв. 2010 року на суму 5346,00 грн., за 4 кв. 2010 року на суму 14250,00 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із внесеними змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 15677,00 грн., в т.ч. за серпень 2010 року на суму 4277,00 грн., за грудень 2010 року на суму 11400,00 грн.

Зміст вищевказаних правопорушень полягає у не підтвердженні позивачем господарських операцій з ТзОВ «Підприємство «ПМС» та ПП «Сервіс доріг».

За результатами вищевказаної перевірки податковим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 000123210 від 30.08.2013 року, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15677,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3919,25 грн. /а.с.53/;

- № 000122210 від 30.08.2013 року, відповідно до якого позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток державних підприємств на суму 19596,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4899,00 грн. /а.с.54/.

Позивачем 23.08.2013 року за № 891 подано заперечення до акту перевірки № 59/22-10/01057574 від 13.08.2013 року /а.с.42-47/.

13.09.2013 року ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» подано первинну скаргу № 976 на вищевказані податкові повідомлення-рішення Головному управлінні Міндоходів у Львівській області /а.с.61-66/.

Рішенням № 14071/10/10-8005/752 від 24.10.2013 року про результати розгляду первинної скарги такі податкові повідомлення-рішення залишені в силі /а.с.68-70/.

ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» подано повторну скаргу № 1191 від 06.11.2013 року до Міністерства доходів і зборів України /а.с.71-76/.

Рішенням № 16280/6/99-9910-01-15 від 28.11.2013 року про результати розгляду повторної скарги Міністерство доходів і зборів України залишило без змін вищевказані податкові повідомлення-рішення /а.с.77-79/.

Однак, ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод», вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими що підлягають скасуванню, звернулося з адміністративним позовом до суму.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон України «Про податок на додану вартість» (втратив чинність) від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Пунктом 1.7 ст. 1 даного Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши вищевказані правові норми, суд дійшов висновку, що законодавцем чітко передбачено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Щодо податку на прибуток, то платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. ( п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (втратив чинність) № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Пунктом 5.1. ст. 5 цього ж Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Визначені у п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 згаданого вище Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» правила ведення податкового обліку з податку на прибуток підприємства передбачають, що валові витрати можуть підтверджуватись документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або їх придбання за готівкові кошти, або документом, який підтверджує оприбуткування товарів чи фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо господарських операцій між ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» та ТзОВ «Підприємство «ПМС» судом встановлено наступне.

ТзОВ «Підприємство «ПМС» зареєстроване як юридична особа 01.10.1991 року з присвоєнням коду юридичної особи 13833233 Жовківською районною державною адміністрацією Львівської області /а.с.122, 123/. Відповідно до свідоцтва № 100132046 зареєстроване платником податку на додану вартість з 15.07.1997 року /а.с.124/. Відповідно до довідки № 876/01-24 від 10.09.2010 року відсутнє рішення про порушення проти ТзОВ «Підприємство «ПМС» справи про банкрутство чи визнання його в установленому порядку банкрутом /а.с.121/. Згідно з довідкою № 13077/24-0 станом на 14.09.2010 року вищевказане підприємство не має заборгованості зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) /а.с.120/.

ТзОВ «Підприємство «ПМС» відповідно до Сертифікату відповідності (зареєстровано в Реєстрі за № UA1.021.0006615-10) виготовляє шпали дерев'яні для залізниці з хвойних порід не просочені /а.с.119/.

Між ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» (Покупець) та ТзОВ «Підприємство «ПМС» (Постачальник) уклали Договір № ПШ/Л/10-07 від 26.10.2010 року /а.с.104-106/, відповідно до якого постачальник зобов'язується у 2010 році поставити покупцю товар, зазначений у Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору), а покупець прийняти та оплатити такий товар, а саме шпали дерев'яні не просочені ІІ типу, ГОСТ 78-2009 у кількості 5000 шт.

Відповідно до п. 2 Договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає вимогам ГОСТу 78-2009, при цьому на кожну партію товару постачальник надає замовнику оригінал протоколу радіаційного дослідження деревини у відповідності до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31.10.2005 року № 573. Підтвердженням якості з боку постачальника є сертифікат відповідності.

Згідно з п. 3 Договору замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікаціях і накладних. Ціна договору становить 750000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 % - 125000,00 грн. Остаточний розрахунок за виконані замовником роботи проводиться згідно акту звірки в кінці кожного місяця.

Розрахунки за поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Розрахунки проводяться шляхом: покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 50 банківських днів після підписання акту прийому та пред'явлення постачальником рахунка-фактури на оплату. До рахунка додаються: накладна, податкова накладна, сертифікат якості на товар. Сторони один раз в місяць складають акти звірок взаєморозрахунків (п.4 Договору).

Щодо поставки товару, то у п. 5 Договору передбачено, що строк поставки товару: постачання продукції проводиться постачальником згідно з графіка відвантаження (додаток № 2) тільки після письмової рознарядки покупця. У випадку постачання товару без письмової рознарядки покупця продукція приймається на відповідальне зберігання, а постачальник оплачує вартість її зберігання згідно калькуляції та виставленого рахунку Покупця. Товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад покупця на умовах DDP (Україна, м. Рава-Руська, склад ДП «Рава-Руський ШПЗ») згідно Інкотермс (ред. 2000 року). Сторони домовились про поставку товару однорідними партіями, тобто при поставці автомобільним транспортом у кузові автомобіля чи його причепа або у залізничному вагоні повинна бути виключно шпала одного типу. Представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості товару вказаній в рахунку-фактурі або накладній, розписатися за отримання товару. Прийом товару здійснюється замовником на складі замовника при наявності товаросупровідних документів: накладної, податкової накладної на партію товару, посвідчення якості у відповідності з інструкціями № П-6 і П-7.

На підтвердження таких господарських операцій, представником позивача долучено:

- копію податкової накладної № 05 від 10.12.2010 року виписану на підставі Договору поставки № ПШ/Л/10 від 26.10.2010 року на суму 68400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11400,00 грн.) /а.с.81/;

- копії накладних № 01/12, № 02/12, № 03/12, № 05/12 /а.с.89,90,91,92/;

- копії актів прийому товару № 1352, № 1360, № 1362 /а.с.93,94,95/;

- копію картки № 3/1 складського обліку матеріалів /а.с.96/;

- копію платіжного доручення №1872 від 10.12.2010 року на суму 68400,00 грн. /а.с.97/;

- копію банківської виписки по особовому рахунку /а.с.100/;

- копії паспортів виробів № 03/12 від 03.12.2010 року/а.с.101/, № 02/11 від 03.12.2010 року /а.с.102/, № 01/12 від 02.12.2010 року /а.с.103/;

- копію договору оренди обладнання від 01.08.2008 року /а.с.107/.

Крім того в акті перевірки зафіксовано, що ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» в бухгалтерському обліку щодо контрагента здійснено наступні проведення: Д-т 201 К-т 63101 на суму 57000,00 грн.; Д-т К-т 63101 на суму 11400,00 грн. /а.с.25/

Оригінали вище перелічених документів оглянуто в судовому засіданні, жодних застережень представником відповідача до таких документів не висловлено ні при перевірці, ні у судових засіданнях.

Щодо покликань представника відповідача на акт перевірки № 454/23-01/13833233 від 31.03.2011 року по взаєморозрахунках з ТзОВ «Підприємство «ПМС» та ТзОВ «Росар Трейд», яким встановлено безтоварність проведених операцій, відсутність у ТзОВ «Підприємство «ПМС» об'єктів оподаткування по операцій з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника та операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у грудні 2010 року - січні 2011 року, представник позивача зазначив наступне.

З метою закупівлі шпали не просоченої підприємством було оголошено та проведено тендер на закупівлю лісопродукції. В складі тендерної пропозиції учасник ТзОВ «Підприємство «ПМС» надало усі необхідні документи для участі у тендері, де перемогло. На підставі перемоги у тендері та наданої до тендеру документації укладено вищевказаний договір.

Крім того ствердив, що обов'язкове визнання недійсним господарського зобов'язання (договору) тільки судом встановлено як статтею 204 Цивільного кодексу України, так і ст. 207 Господарського кодексу України та, з врахуванням вищезазначеного, не належить до компетенції податкового органу.

Щодо спростувань тверджень податкового органу про не підтвердження фактичного транспортування товарно-матеріальних цінностей (шпал дерев'яних не просочених), оскільки товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням, на підставі чого позивач позбавлений права на податковий кредит, то представник позивача зазначив, що транспортні витрати не були ним враховані ні до складу валових витрат по податку на прибуток, ні до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, товарно-транспортні накладні від 02.12.2010 року, 03.12.2010 року /а.с.86,87/ складені між ТзОВ «Підприємство «ПМС» та ТзОВ «Росар Трейд», без участі позивача. Відповідно до умов договору поставка здійснюється постачальником, а не замовником, та ствердив, що позивач не вправі втручатися у господарську діяльність його контрагентів.

Враховуючи, що товар фактично поставлений, та між позивачем, ТзОВ «Росар Трейд» та ТзОВ «Підприємство «ПМС» не укладено договору поставки то позивач не відповідає за правильність складення такого документу. Зазначив, що відповідно до наказу Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» використання товарно-транспортної накладної є обов'язкове тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи - перевізника.

Відповідно до розділу 1 Правил Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Пунктом 11 Правил передбачено порядок оформлення документів на перевезення, а також встановлено, що у процесі оформлення товарно - транспортної накладної беруть участь представники трьох сторін - вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

Судом встановлено, що відповідачем не доведено відсутності можливості проведення позивачем з його контрагентом господарських операцій з поставки товарів. Крім того, право оформлення товарно-транспортної накладної відповідно до вказаних правил надане вантажовідправнику, яким позивач у господарських відносинах не був.

Оскільки постачальником в належний спосіб виконані зобов'язання щодо поставки товару, однак при цьому неналежно, на думку податкового органу, оформлена товарно-транспортна накладна, але оформлені належним чином податкові накладні та інші документи на підтвердження руху товарів, що і стверджується відповідачем у акті перевірки, то факт здійснення операції підтверджений належним чином.

Також, на спростування доводів про не відповідність обліку кількості шпал у накладних № 01/02 (130), № 02/12 (200), № 03/12 (125) та відповідність кількості прийнятих шпал накладній № 05/12 (456 шт.), то представник позивача зазначив, що ще 4 шпали були прийнятими за залишком попереднього періоду, що підтверджується карткою № 3/1 складського обліку матеріалів /а.с.96/ (відповідно до акту № 1352 /а.с.93/ 3 шпали не просочені не прийнято).

Стосовно ненаданого оригіналу протоколу радіаційного дослідження деревини у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 573 від 31.10.2005 року, представник позивача повідомив, що згідно з листом державного комітету лісового господарства України, проводити радіаційний контроль деревини та іншої продукції лісового господарства підприємств Львівської області не потрібно. Реалізація вказаної продукції дозволяється без сертифікатів на вміст радіоактивних речовин. Щодо вищевказаного представником відповідача не надано жодних пояснень чи заперечень.

Щодо господарських операцій між ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» та ПП «Сервіс доріг» судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва № 761472 ПП «Сервіс доріг» зареєстроване 03.03.2006 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 34259967 /а.с.112,116/. Підприємство відповідно до свідоцтва № 17977165 зареєстроване платником податку на додану вартість з 11.04.2006 року /а.с.113/. Ліцензією № 082668 від 12.05.2006 року (рішення № 32) надано дозвіл на здійснення будівельної діяльності згідно з переліком /а.с.114,115/.

Між позивачем (замовник) та ПП «Сервіс доріг» (підрядник) укладено договір підряду № ПШ/Р/10-14 від 01.08.2010 року /а.с.108-109/, відповідно до якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по очищенні та розширені ставка накопичення на очисних спорудах ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод», а замовник прийняти і оплатити виконані роботи. Робота вважається виконаною після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до робочої документації.

Відповідно до п. 2 Договору договірна ціна вартості робіт по очищені та розширенні ставка накопичення на очисних спорудах визначається згідно кошторису, що є невід'ємною частиною договору і складає 25737,60 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 4289,60 грн. Зокрема підрядник визначає обсяги та вартість виконання робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання для підписання замовнику. Вартість виконаних робіт визначається в межах, передбачених договірною ціною і згідно неї проводиться оплата. Замовник проводить розрахунок за виконану роботу протягом 10 банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт та надання підрядником рахунку. Розрахунки за виконані роботи здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України.

Роботи визначені в п.1.1. договору виконуються підрядником з власних матеріалів, своїм устаткуванням і інструментами. Роботи повинні бути виконані підрядником не пізніше 30 календарних днів від дня підписання договору, а при можливості чи необхідності може забезпечити дострокове завершення виконання робіт і здачу їх замовнику. Підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників. Субпідрядники повинні ліцензію (у разі коли на ці види робіт передбачене ліцензування), матеріальні, технічні ресурси. Залучення субпідрядників генпідрядник здійснює за погодженням з замовником (п.п.5.1-5.5 Договору).

На підтвердження вищевказаного представником позивача долучені наступні документи:

- копію податкової накладної № 8060000003 від 06.08.2010 року, виписану на підставі Договору № ПШ/Р/10-14 від 01.08.2010 року на суму 25662,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4277,00 грн.) /а.с.80/;

- копію акту приймання виконаних будівельних робіт за 19.07.2010-06.08.2010 року /а.с.81-85/;

- копію платіжного доручення № 1289 від 06.09.2010 року на суму 25662,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4277,00 грн.) /а.с.98/;

- копію банківської виписки по особовому рахунку /а.с.99/;

- копію локального кошторису № 2-1-1 /а.с.110/;

- копію договірної ціни /а.с.111/.

Крім того актом перевірки зафіксовано, що по взаємовідносинах з ПП «Сервіс доріг» в бухгалтерському обліку позивачем зроблено проведення: Д-т 91 К-т 3776 - 21385,00 грн.; Д-т 6411 К-т 3776 - 4277,00 грн. /а.с.33/.

Усі вище перелічені документи надавалися податковому органу до перевірки, жодних заперечень проти таких не висловлені ні в акті перевірки, ні у судових засіданнях.

Як встановлено судом із акту перевірки, податковим органом використано акт перевірки ПП «Сервіс доріг» складений ДПІ у Франківському районі м. Львова від 06.04.2011 року № 575/23-2/34259967 з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. Проведеною перевіркою встановлено, що для здійснення господарської діяльності ПП «Сервіс доріг» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2010 рік та дані додатку до декларації з податку на прибуток, який поданий з нульовими показниками. Згідно даних податкового обліку 1 ДФ загальна чисельність працюючих в ПП «Сервіс доріг» становить 0 людей. Крім того, відповідно до вищевказаного акту, встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без настання реальних правових наслідків.

Представник позивача зазначив, що податковий орган не наділений повноваженнями на визнання правочинів між позивачем та його контрагентом нікчемними. Ствердив, що оскільки податковим органом не висловлено жодних зауважень до первинної документації, то висновки про безтоварність господарських операцій між ними є безпідставними.

Крім того, на думку представника позивача, посилання на те, що податкові накладні видані особами, які не звітують перед органами ДПС, не знаходяться за юридичною адресою, а тому не можуть бути підставою формування податкового кредиту та валових витрат, не можуть братися до уваги, оскільки позивач не наділений правом контролювати сплату податків іншими платниками податків, що належить до прямих обов'язків податкових органів. Щодо описаних у акті перевірки позивача фактів відсутності у ПП «Сервіс доріг» та його контрагентів необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів та грошових коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, зазначив, що позивачу при укладенні договору ПП «Сервіс доріг» надано Ліцензію на право ведення будівельних робіт, яка на період укладення договору була чинною, а позивач не наділений правом чи обов'язком перевіряти чи контрагент є платником спеціальних податків і зборів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищенавикладене спростовує твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами за відповідні періоди 2010 року.

Судом встановлено, що усі первинні документи отримані позивачем від ТзОВ «Підприємство «ПМС», ПП «Сервіс доріг» оформлені у відповідності до вимог законодавства чинного на момент вчинення господарських операцій, даний факт сторонами не оспорюється.

Посилання відповідача в акті перевірки № 59/22-10/01057574 від 13.08.2013 року на безтоварність операцій з контрагентоми ТзОВ «Підприємство ПМС» та ПП «Сервіс доріг» взяті фактично з акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Підприємство «ПМС» № 454/23-01/13833233 від 31.03.2011 року та акту невиїзної документальної перевірки ПП «Сервіс доріг» № 575/23-2/34259967 від 06.04.2011 року, без врахуванням обставин їх складення.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак, спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Варто зазначити, що відповідачем не надано доказів звернення до суду із позовами про визнання недійсними договорів укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами. Додатково, в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок, який набрав законної сили, щодо будь-кого з посадових осіб контрагентів та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ТзОВ «Підприємство «ПМС» чи ПП «Сервіс доріг» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності вищевказаних контрагентів позивача .

Зокрема, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», передбачено, щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З врахуванням вищевикладеного, аргументи, якими відповідач доводить відсутність товарно-транспортних накладних, реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять неправомірності формування позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Крім того, на переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість, пеню. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року ( заява № 3991/03).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевиклалене, податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 000122210 від 30.08.2013 року та № 000123210 від 30.08.2013 року не відповідають критеріям, що визначені ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно.

Суд також звертає увагу, що оскільки податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, то відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд, у випадку задоволення адміністративного позову, вправі прийняти постанову про визнання такого протиправним.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 000123210 від 30.08.2013 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 000122210 від 30.08.2013 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Св.Трійці,10; код ЄДРПОУ 38718593) судовий збір в сумі 172,06 грн.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 16.30 год. 22.04.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.