Ухвала

від 02.02.2015 по справі 813/190/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 р. Справа № 876/4896/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі за позовом Державного підприємства "Рава-руський шпалопросочувальний завод" до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" звернулося в суд з адміністративним позов до Державної податкової інспекції у Жовківському районі головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №000122210 від 30.08.2013 року та № 000123210 від 30.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ПМС" та приватним підприємством "Сервіс доріг" є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами стосовно не настання реальних господарських наслідків за договорами, укладеними між ДП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" з зазначеними контрагентами, спростовуються первинною бухгалтерською документацією, долученою до матеріалів справи, що не була врахованою під час проведення перевірки. Крім того зазначив, що податковий орган не уповноважений здійснювати висновки щодо нікчемності правочинів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю, оскільки суд погодився з доводами позивача.

ДПІ у Жовківському районі подала апеляційну скаргу, вважаючи, що оскаржувана постанова винесена судом в супереч норм матеріального права та без повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги за апеляційною скаргою ДПІ у Жовківському районі обґрунтовує аналогічно запереченню на позовну заяву.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ДП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" взяте на податковий облік ДПІ у Жовківському районі 09.03.1992 року.

Податковим органом протягом 31.07. по 06.08.2013 року проведено перевірку позивача та складено акт № 59/22-10/01057574 від 13.08.2013 року про результати позапланової перевірки ДП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Підприємство "ПМС" за грудень 2010 року та ПП "Сервіс доріг" за серпень 2010 року.

За висновками акта перевірки встановлено порушення підприємством п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік на суму 19596 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 15677 грн.

Зміст цих правопорушень полягає у не підтвердженні позивачем господарських операцій з ТзОВ "Підприємство "ПМС" та ПП "Сервіс доріг".

За результатами наведеної перевірки 30.08.2013 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення за № 000123210, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15677 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3919,25 грн.; № 000122210 відповідно до якого позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток державних підприємств на суму 19596 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4899 грн.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених правових норм випливає, що законодавцем чітко передбачено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Що стосується визначення податку на прибуток, то платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. ( п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону №334/94-ВР).

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Визначені у п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР правила ведення податкового обліку з податку на прибуток підприємства передбачають, що валові витрати можуть підтверджуватись документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або їх придбання за готівкові кошти, або документом, який підтверджує оприбуткування товарів чи фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Щодо надання юридичної оцінки господарським операціям між ДП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" та ТОВ "Підприємство "ПМС", суд першої інстанції обгрунтовано виходив з такого.

ТОВ "Підприємство "ПМС" згідно свідоцтва № 100132046 зареєстроване платником податку на додану вартість з 15.07.1997 року. Відповідно до довідки № 876/01-24 від 10.09.2010 року відсутнє рішення про порушення проти ТОВ "Підприємство "ПМС" справи про банкрутство чи визнання його в установленому порядку банкрутом. Згідно з довідкою № 13077/24-0 станом на 14.09.2010 року вищевказане підприємство не має заборгованості зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

ТОВ "Підприємство "ПМС" відповідно до Сертифікату відповідності (зареєстровано в Реєстрі за № UA1.021.0006615-10) виготовляє шпали дерев'яні для залізниці з хвойних порід не просочені.

Між ДП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" (Покупець) та ТОВ "Підприємство "ПМС" (Постачальник) уклали Договір № ПШ/Л/10-07 від 26.10.2010 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується у 2010 році поставити покупцю товар, зазначений у Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору), а покупець прийняти та оплатити такий товар, а саме шпали дерев'яні не просочені ІІ типу, ГОСТ 78-2009 у кількості 5000 шт.

Відповідно до п. 2 Договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає вимогам ГОСТу 78-2009, при цьому на кожну партію товару постачальник надає замовнику оригінал протоколу радіаційного дослідження деревини у відповідності до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31.10.2005 року № 573. Підтвердженням якості з боку постачальника є сертифікат відповідності.

Згідно з п. 3 Договору замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікаціях і накладних. Ціна договору становить 750000 грн. в т.ч. ПДВ 20 % - 125000 грн. Остаточний розрахунок за виконані замовником роботи проводиться згідно акту звірки в кінці кожного місяця.

Розрахунки за поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Розрахунки проводяться шляхом: покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 50 банківських днів після підписання акту прийому та пред'явлення постачальником рахунка-фактури на оплату. До рахунка додаються: накладна, податкова накладна, сертифікат якості на товар. Сторони один раз в місяць складають акти звірок взаєморозрахунків (п.4 Договору).

Щодо поставки товару, то у п. 5 Договору передбачено, що строк поставки товару: постачання продукції проводиться постачальником згідно з графіка відвантаження (додаток № 2) тільки після письмової рознарядки покупця. У випадку постачання товару без письмової рознарядки покупця продукція приймається на відповідальне зберігання, а постачальник оплачує вартість її зберігання згідно калькуляції та виставленого рахунку покупця. Товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця на умовах DDP (Україна, м. Рава-Руська, склад ДП "Рава-Руський ШПЗ") згідно Інкотермс (ред. 2000 року). Сторони домовились про поставку товару однорідними партіями, тобто при поставці автомобільним транспортом у кузові автомобіля чи його причепа або у залізничному вагоні повинна бути виключно шпала одного типу. Представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості товару вказаній в рахунку-фактурі або накладній, розписатися за отримання товару. Прийом товару здійснюється замовником на складі замовника при наявності товаросупровідних документів: накладної, податкової накладної на партію товару, посвідчення якості у відповідності з інструкціями № П-6 і П-7.

На підтвердження таких господарських операцій, представником позивача долучено: копію податкової накладної № 05 від 10.12.2010 року виписану на підставі Договору поставки № ПШ/Л/10 від 26.10.2010 року на суму 68400 грн. (в т.ч. ПДВ 11400 грн.); копії накладних № 01/12, № 02/12, № 03/12, № 05/12; копії актів прийому товару № 1352, № 1360, № 1362; копію картки № 3/1 складського обліку матеріалів; копію платіжного доручення №1872 від 10.12.2010 року на суму 68400 грн.; копію банківської виписки по особовому рахунку; копії паспортів виробів № 03/12 від 03.12.2010 року, № 02/11 від 03.12.2010 року, № 01/12 від 02.12.2010 року; копію договору оренди обладнання від 01.08.2008 року.

В акті перевірки зафіксовано, що ДП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" в бухгалтерському обліку щодо контрагента здійснено наступні проведення: Д-т 201 К-т 63101 на суму 57000 грн.; Д-т К-т 63101 на суму 11400 грн.

Покликання відповідача на акт перевірки № 454/23-01/13833233 від 31.03.2011 року по взаєморозрахунках з ТОВ "Підприємство "ПМС" та ТОВ "Росар Трейд", яким встановлено безтоварність проведених операцій, відсутність у ТОВ "Підприємство "ПМС" об'єктів оподаткування по операцій з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника та операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у грудні 2010 року - січні 2011 року спростовані тим, що з метою закупівлі шпали не просоченої підприємством було оголошено та проведено тендер на закупівлю лісопродукції. В складі тендерної пропозиції учасник ТзОВ "Підприємство "ПМС" надало усі необхідні документи для участі у тендері, де перемогло. На підставі перемоги у тендері та наданої до тендеру документації укладено вказаний договір.

Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України, що лише суд може визнати недійсним господарське зобов'язання (договор), відповідно таке право не належить до компетенції податкового органу.

Щодо тверджень податкового органу про не підтвердження фактичного транспортування товарно-матеріальних цінностей (шпал дерев'яних не просочених), оскільки товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням, на підставі чого позивач позбавлений права на податковий кредит, то такі спростовані стороною позивача тим, що транспортні витрати не були враховані ДП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" ні до складу валових витрат по податку на прибуток, ні до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Окрім того, товарно-транспортні накладні від 02.12.2010 року та 03.12.2010 року складені між ТОВ "Підприємство "ПМС" та ТОВ "Росар Трейд" без участі позивача. Відповідно до умов договору поставка здійснюється постачальником, а не замовником і позивач не вправі втручатися у господарську діяльність його контрагентів.

В судовому засіданні сторона позивача зазначила і цього не спростовано стороною відповідача, що товар фактично поставлений та між позивачем, ТОВ "Росар Трейд" та ТОВ "Підприємство "ПМС" не укладено договору поставки, то позивач не відповідає за правильність складення такого документу.

Відповідно до наказу Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995 року "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року "Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" використання товарно-транспортної накладної є обов'язкове тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи - перевізника.

Відповідно до розділу 1 Правил Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Пунктом 11 Правил передбачено порядок оформлення документів на перевезення, а також встановлено, що у процесі оформлення товарно-транспортної накладної беруть участь представники трьох сторін - вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачем не доведено відсутності можливості проведення позивачем з його контрагентом господарських операцій з поставки товарів. Крім того, право оформлення товарно-транспортної накладної надане вантажовідправнику, яким позивач у вказаних господарських відносинах не був.

Таким чином, в судовому засідання знайшли своє підтвердження факти здійснення операцій щодо поставки товару, оскільки такі підтверджуються податковими накладними та іншими документами, оформленими належним чином.

Щодо господарських операцій між ДП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" та ПП "Сервіс доріг" судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва № 761472 ПП "Сервіс доріг" зареєстроване 03.03.2006 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 34259967. Підприємство відповідно до свідоцтва № 17977165 зареєстроване платником податку на додану вартість з 11.04.2006 року. Ліцензією № 082668 від 12.05.2006 року (рішення № 32) надано дозвіл на здійснення будівельної діяльності згідно з переліком.

Між позивачем (замовник) та ПП "Сервіс доріг" (підрядник) укладено договір підряду № ПШ/Р/10-14 від 01.08.2010 року, відповідно до якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по очищенні та розширені ставка накопичення на очисних спорудах ДП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод", а замовник прийняти і оплатити виконані роботи. Робота вважається виконаною після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до робочої документації.

Відповідно до п. 2 Договору договірна ціна вартості робіт по очищені та розширенні ставка накопичення на очисних спорудах визначається згідно кошторису, що є невід'ємною частиною договору і складає 25737,60 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 4289,60 грн. Зокрема підрядник визначає обсяги та вартість виконання робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання для підписання замовнику. Вартість виконаних робіт визначається в межах, передбачених договірною ціною і згідно неї проводиться оплата. Замовник проводить розрахунок за виконану роботу протягом 10 банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт та надання підрядником рахунку. Розрахунки за виконані роботи здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України.

Роботи визначені в п.1.1. договору виконуються підрядником з власних матеріалів, своїм устаткуванням і інструментами. Роботи повинні бути виконані підрядником не пізніше 30 календарних днів від дня підписання договору, а при можливості чи необхідності може забезпечити дострокове завершення виконання робіт і здачу їх замовнику. Підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників. Субпідрядники повинні ліцензію (у разі коли на ці види робіт передбачене ліцензування), матеріальні, технічні ресурси. Залучення субпідрядників генпідрядник здійснює за погодженням з замовником (п.п.5.1-5.5 Договору).

На підтвердження вищевказаного представником позивача долучені наступні документи: копію податкової накладної № 8060000003 від 06.08.2010 року, виписану на підставі Договору № ПШ/Р/10-14 від 01.08.2010 року на суму 25662 грн. (в т.ч. ПДВ 4277,00 грн.); копію акту приймання виконаних будівельних робіт за 19.07.2010-06.08.2010 року; копію платіжного доручення № 1289 від 06.09.2010 року на суму 25662 грн. (в т.ч. ПДВ 4277 грн.); копію банківської виписки по особовому рахунку; копію локального кошторису № 2-1-1; копію договірної ціни.

Крім того актом перевірки зафіксовано, що по взаємовідносинах з ПП "Сервіс доріг" в бухгалтерському обліку позивачем зроблено проведення: Д-т 91 К-т 3776 - 21385 грн.; Д-т 6411 К-т 3776 - 4277 грн.

Як встановив суд першої інстанції, усі перераховані документи надавалися податковому органу до перевірки, жодних заперечень проти таких не висловлено ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Як встановлено судом із акту перевірки, податковим органом використано акт перевірки ПП "Сервіс доріг" складений ДПІ у Франківському районі м. Львова від 06.04.2011 року № 575/23-2/34259967 з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. Проведеною перевіркою встановлено, що для здійснення господарської діяльності ПП "Сервіс доріг" не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2010 рік та дані додатку до декларації з податку на прибуток, який поданий з нульовими показниками. Згідно даних податкового обліку 1 ДФ загальна чисельність працюючих в ПП "Сервіс доріг" становить 0 людей. Крім того, відповідно до вищевказаного акту, встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без настання реальних правових наслідків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведеної норми спростовуються твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами за відповідні періоди 2010 року.

Суд першої інстанції вірно встановив, що усі первинні документи отримані позивачем від ТОВ "Підприємство "ПМС", ПП "Сервіс доріг" оформлені у відповідності до вимог законодавства чинного на момент вчинення господарських операцій.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак, спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

З врахуванням вищевикладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що аргументи, якими відповідач доводить відсутність товарно-транспортних накладних, реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять неправомірності формування позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність дій, а тому позовні вимоги позивача є підставними, підтвердженими матеріалами справи, доведеними у судовому засіданні та підлягають до задоволення.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі № 813/190/14а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий-суддя В.П. Сапіга

Судді: Н.Г. Левицька

Р.Б. Хобор

Повний текст виготовлено 03.02.2015р.