Рішення

від 16.04.2014 по справі 910/25039/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25039/13 16.04.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест», м.Київ, ЄДРПОУ 32455875

до відповідача: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

за участю прокуратури м.Києва

про визнання договору оренди землі поновленим та стягнення збитків в сумі 95 793,37 грн.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Літвінова М.Є.

Суддя Ягічева Н.І.

Представники:

від позивача: Алексюк М.І. - по дов.

від відповідача: Дорошенко О.С. - по дов.

прокурор: Давиденко О.В. - за посв.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Київської міської ради, м.Київ про:

- визнання поновленим до 23.10.2022р. договору №79-6-00241 оренди земельної ділянки площею 1360 кв.м (кадастровий номер 8000000000:76:090:0001), яка знаходиться під проїжджою частиною по вул.Володимирській на ділянці від вул.Льва Толстого до бул.Тараса Шевченка у Голосіївському районі м.Києва, що укладений 06.08.2004р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест», на тих самих умовах;

- стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» 95 793,37 грн. збитків, які завдані порушенням договору №79-6-00241 оренди земельної ділянки, що укладений 06.08.2004р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність підстав для визнання поновленим договору оренди землі від 06.08.2004р. з огляду відсутність відповідних заперечень з боку орендодавця протягом 1 місяця після закінчення строку дії договору. При цьому, за твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» не мало можливості використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням внаслідок бездіяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а тому, на думку позивача, сплачена орендна плата в розмірі 95 793,37 грн. є збитками, що підлягають стягненню з Київської міської ради.

Відповідач у відзиві вих.№08/230-242 від 17.02.2014р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на неналежне виконання позивачем умов спірного договору, а також відсутність направленого орендарем листа-повідомлення про поновлення договору з проектом відповідної додаткової угоди. Також відповідачем було зазначено про безпідставність вимог про стягнення грошових коштів, оскільки жодних збитків Київською міською радою внаслідок виконання спірного договору позивачу завдано не було.

Згідно з повідомленням вих.№05/3-15002-13 від 29.01.2014р. прокуратури міста Києва прокурором було заявлено про вступ у справу №910/25039/13.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» не підтримав, просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.04.2014р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача та прокурора, господарський суд встановив:

Розпорядженням №1654 від 06.08.2001р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було вирішено, зокрема, виконати будівництво підземного пішохідного переходу з нежилими приміщеннями торговельно-виставкового комплексу під проїзною частиною по вул.Володимирській на ділянці від вул.Льва Толстого до бул.Тараса Шевченка у 2001 році.

17.10.2003р. виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було винесено розпорядження №1933 «Про затвердження результатів конкурсу із залучення інвесторів для будівництва підземного переходу з приміщеннями торговельно-виставкового комплексу під проїзною частиною по вул.Володимирській на ділянці від вул.Льва Толстого до бул.Тараса Шевченка», за змістом якого переможцем відповідного конкурсу із залучення інвесторів визначено позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест».

22.10.2003р. між Головним управлінням економіки та розвитку міста Київської міської державної адміністрації (організатор конкурсу), Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» (інвестор) та Комунальною корпорацією «Київавтодор» було укладено інвестиційний договір №049-13/і/9, відповідно до п.1.1 якого інвестор прийняв на себе функції інвестора та замовника будівництва підземного пішохідного переходу з приміщеннями торговельно-виставкового комплексу під проїзною частиною по вул.Володимирській на ділянці від вул.Льва Толстого до бул.Тараса Шевченка (об'єкт інвестування) та зобов'язався здійснити будівництво об'єкту інвестування за власні та/або залучені кошти відповідно до умов інвестиційного конкурсу, власних конкурсних пропозицій, умов цього договору та затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації.

29.04.2004р. Київською міською радою було прийнято рішення №245/1455 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» земельної ділянки для будівництва підземного пішохідного переходу з приміщеннями торговельно-виставкового комплексу під проїжджою частиною на вул.Володимирській на ділянці від вул.Льва Толстого до бул.Тараса Шевченка у Шевченківському та Голосіївському районах м.Києва».

На виконання вказаного вище рішення органу місцевого самоврядування 06.08.2004р. між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, за змістом п.п.1.1, 2.1 якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 1360 кв.м, що розташована під проїжджою частиною на вул.Володимирській на ділянці від вул.Льва Толстого до бул.Тараса Шевченка у Шевченківському та Голосіївському районах м.Києва, кадастровий номер 8000000000:76:090:0001, для будівництва підземного пішохідного переходу з приміщеннями торговельно-виставкового комплексу.

Пунктом 3.1 договору від 06.08.2004р. оренди земельної ділянки сторони погодили дворічний строк його дії.

Згідно з п.8.3 вказаного правочину після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Як свідчать матеріали справи, договір від 06.08.2004р. оренди земельної ділянки було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №820. 22.10.2004р. вказаний правочин зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за №79-6-0024 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Рішенням №225/886 від 22.02.2007р. Київської міської ради було вирішено поновити на 2 роки договори оренди земельних ділянок, що укладені на підставі рішення №245/1455 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» земельної ділянки для будівництва підземного пішохідного переходу з приміщеннями торговельно-виставкового комплексу під проїжджою частиною на вул.Володимирській на ділянці від вул.Льва Толстого до бул.Тараса Шевченка у Шевченківському та Голосіївському районах м.Києва».

04.07.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір, відповідно до п.1 якого поновлено на 2 роки з 23.10.2006р. договір оренди земельної ділянки, що укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 06.08.2004р. за реєстровим №820 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.10.2004р. за №79-6-0024, строк дії якого закінчився.

Вказаний договір від 04.07.2007р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №222 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 05.07.2007р. за №79-6-00518.

Згодом, рішенням №889/889 від 18.12.2008р. Київської міської ради внесено зміни до рішення №225/886 від 22.02.2007р. відповідача про поновлення спірного договору, а саме замінено слова « 2 роки» на « 7 років».

29.09.2009р. сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким в п.1 договору від 04.07.2007р. слова « 2 роки» замінено на « 7 років».

Договір від 29.09.2009р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №712 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 18.11.2009р. за №79-6-00727.

При цьому, судом також встановлено, що в п.4.6 інвестиційного договору №049-13/і/9 від 22.10.2003р. позивач зобов'язався виконувати функції замовника капітального будівництва об'єкта інвестування, у тому числі, підготувати проект розпорядження Київської міської державної адміністрації про будівництво об'єкту інвестування.

Згідно з п.4.1.14 вказаного інвестиційного договору в редакції додаткової угоди №1 від 27.09.2007р. інвестор зобов'язався розпочати будівництво не пізніше 30.05.2008р.

За змістом позовної заяви, листами вих.№4 від 26.02.2008р., вих.№11 від 28.03.2008р., вих.№16 від 16.05.2008р., вих.№10 від 20.10.2009р., вих.№14 від 23.11.2009р., вих.№1 від 11.01.2010р. та вих.№21.10.2013р. від 21.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» зверталось до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з вимогами видати розпорядження про надання дозволу на початок будівництва підземного пішохідного переходу з приміщеннями торговельно-виставкового комплексу під проїжджою частиною на вул.Володимирській на ділянці від вул.Льва Толстого до бул.Тараса Шевченка у Шевченківському та Голосіївському районах м.Києва. Однак, як вказує позивач, станом на теперішній час такого розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) не видано.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» звернулось до суду з розглядуваним позовом, посилаючись на закінчення строку дії договору від 06.08.2004р. оренди земельної ділянки та наявність підстав для його поновлення до 23.10.2022р. Також, як вказувалось судом вище, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з Київської міської ради збитків в сумі 95 793,37 грн., що є сплаченою орендною платою за період, коли Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» не мало можливості використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначення, а саме для будівництва пішохідного переходу, внаслідок бездіяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ч.1 ст.124 вказаного Кодексу України у відповідній редакції передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При цьому, статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно із ч.2 ст.125 Земельного кодексу України у відповідній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За приписами ст.202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Таким чином, приймаючи до уваги факт проведення державної реєстрації договору оренди землі від 06.08.2004р. та додаткових договорів до нього від 04.07.2007р. та від 29.09.2009р., господарський суд дійшов висновку, що внаслідок укладання зазначеного договору оренди та додаткових угод до нього, а також проведення відповідних реєстраційних дій позивач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.116, 124, 126 Земельного кодексу України земельної ділянки площею 1360 кв.м, що розташована під проїжджою частиною на вул.Володимирській на ділянці від вул.Льва Толстого до бул.Тараса Шевченка у Шевченківському та Голосіївському районах м.Києва, кадастровий номер 8000000000:76:090:0001 на умовах, визначених спірним договором.

При цьому, враховуючи, що відповідно до умов додаткових угод від 04.07.2007р. та від 29.09.2009р. договір оренди від 06.08.2004р. було поновлено на сім років з 23.10.2006р., строк дії вказаного договору закінчився 23.10.2013р.

Згідно з ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Як зазначалось, відповідно до п.8.3 договору оренди землі від 06.08.2004р. після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

За змістом п.2.17 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності з 12.03.2011р.). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка набула чинності 12.03.2011р., передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

За приписами ч.ч.2, 3 ст.33 вказаного Закону України орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом ч.6 вказаної статті у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні

договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Відповідно до ч.ч.8, 9 ст.33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, нормами законодавства України, які є чинними під час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду справи судом, прямо встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.

При цьому, частинами 3, 4 ст.33 Закону України «Про оренду землі» встановлено певний порядок надсилання та погодження проекту додаткової угоди, перевірку його на відповідність вимогам закону, узгодження з орендарем (за необхідності) істотних умови договору та залежно від наявності або відсутності заперечень до такого проекту - прийняття відповідного рішення. Частиною 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» передбачено не тільки «відсутність» заперечень орендодавця, а й необхідність укладення додаткової угоди між орендодавцем та орендарем. При цьому, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

З огляду на таке, господарський суд повинен дослідити, чи укладалася така угода між орендарем та орендодавцем, чи звертався позивач до відповідача із заявою про поновлення договору та укладення додаткової угоди, чи подавав текст додаткової угоди, чи оскаржував позивач відмову відповідача в поновленні договору оренди землі. Адже, предметом спору є не встановлення наявності чи відсутності переважного права позивача на поновлення договору, а встановлення факту наявності підстав для оренди спірної земельної ділянки позивачем.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було дотримано вимог, які викладені в ст.33 Закону України «Про оренду землі» щодо повідомлення орендодавця про укладення договору оренди землі на новий строк.

Матеріали справи не містять доказів направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» повідомлення на адресу Київської міської ради про поновлення договору оренди від 06.08.2004р. За змістом пояснень сторін, таке повідомлення, як і проект відповідної додаткової угоди, позивачем не направлялись.

Відповідно до листа вих.№05700291-25458 від 03.12.2013р. та письмових пояснень вих.№057021-962 від 29.01.2014р. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» про поновлення договору №79-6-00241 від 06.08.2004р. оренди земельної ділянки через приймальню Київської міської ради до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надходило.

При цьому, безпідставними є посилання позивача виключно на положення ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» без врахування інших положень вказаної статті у їх сукупності.

Наразі, господарський суд враховує, що за приписами ст.33 Закону України «Про оренду землі» право на поновлення договору оренди землі реалізується шляхом здійснення орендарем певних активних дій, а саме направлення на адресу орендодавця листа-повідомлення про поновлення договору з доданим до нього проектом додаткової угоди.

Одночасно, виходячи зі змісту ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі», обов'язок укласти договір оренди на новий строк шляхом підписання додаткової угоди до договору оренди землі виникає у орендодавця за результатами розгляду отриманого від орендаря листа-повідомлення з проектом відповідної додаткової угоди.

Викладене спростовує доводи позивача про порушення відповідачем його права на поновлення договору. Зокрема, позивачем не було доведено суду, що відповідач взагалі ухиляється від підписання додаткової угоди до договору оренди або відмовляється її підписувати. В матеріалах справи не міститься доказів висловлення Київською міською радою заперечень з приводу поновлення договору шляхом укладення певної додаткової угоди.

Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що позивачем не було вчинено необхідних та достатніх дій, направлених на укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 06.08.2004р., що виключає підстави для поновлення вказаного договору оренди на підставі ст.33 Закону України «Про оренду землі» в судовому порядку.

Одночасно, за змістом положень ст.33 Закону України «Про оренду землі» переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) по закінченню строку, на який його було укладено, має орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За змістом п.8.4 договору оренди землі від 20.05.2005р. орендар зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату; забезпечити вільний доступ до земельної ділянки представнику контролюючих органів; повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього договору; завершити будівництво підземного пішохідного переходу з приміщеннями торгівельно-виставкового комплексу в строки, встановлені проектною документацією на будівництво; у строки, встановлені чинним законодавством, звітувати перед податковими органами району за місцем розташування земельної ділянки про сплату орендної плати тощо.

Ухвалами суду від 24.12.2013р., від 29.01.2014р. та від 19.02.2014р. позивача було зобов'язано надати суду докази належного виконання ним умов спірного договору оренди земельної ділянки з моменту його укладення та станом на теперішній час.

Проте, позивач вимоги ухвал суду не виконав, доказів належного виконання умов договору на протязі його дії та станом на теперішній час не представив.

Навпроти, зі змісту пояснень позивача вбачається, що орендовану земельну ділянку Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» за цільовим призначенням не використовує, будівництво підземного пішохідного переходу не здійснює, орендну плату з травня 2009р. не сплачує.

Невиконання позивачем обов'язку сплачувати орендну плату підтверджується, зокрема, довідкою б/н від 01.11.2013р., що складена Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест», податковими деклараціями з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 2007р. по 2010р., а також листом вих.№2548/9/26-50-10-05 від 19.12.2013р. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» станом на 20.12.2013р. має заборгованість перед бюджетом зі сплати орендної плати в сумі 423 449 грн.

Викладене свідчить про неналежне виконання з боку позивача умов договору оренди земельної ділянки від 06.08.2004р., тоді як за умовами ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» переважне право позивача на поновлення договору оренди виникає лише за умов належного виконання орендарем своїх обов'язків.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» про визнання поновленим до 23.10.2022р. договору №79-6-00241 оренди земельної ділянки площею 1360 кв.м (кадастровий номер 8000000000:76:090:0001), яка знаходиться під проїжджою частиною по вул.Володимирській на ділянці від вул.Льва Толстого до бул.Тараса Шевченка у Голосіївському районі м.Києва, що укладений 06.08.2004р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест», на тих самих умовах.

Позовні вимоги про стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» збитків в розмірі 95 793,37 грн. також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також відповідальність у вигляді стягнення збитків за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки Київської міської ради; наявність заподіяних діями відповідача збитків; причинний зв'язок між ними.

Одночасно, враховуючи, що ч.4 ст.614 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини заподіювача збитків, за змістом якої особа, яка завдала збитки, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин), спростування наявності вини Київської міської ради покладається на відповідача.

Разом з цим, всупереч викладеним вище вимогам закону позивачем не було представлено суду належних та допустимих доказів обґрунтованості своїх позовних вимог. Зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» не було доведено порушення його прав внаслідок протиправної поведінки відповідача.

За змістом позовної заяви, позивач посилається на ті обставини, що всупереч п.4.1.6 інвестиційного договору №049-13/i/9 від 22.10.2003р. виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) не було видано розпорядження про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» дозволу на будівництво підземного пішохідного переходу. Як наслідок, за твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» було позбавлено можливості використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, чим позивачу були завдані збитки у вигляді зайво сплаченої орендної плати в сумі 95 793,37 грн.

Тобто, посилаючись на протиправну поведінку виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), позивач, в свою чергу, заявляє позов про стягнення збитків з іншої юридичної особи, Київської міської ради.

При цьому, позивачем не зазначено, якими саме діями Київської міської ради йому заподіяно збитків, у тому числі, при виконанні умов договору №79-6-00241 оренди земельної ділянки, що укладений 06.08.2004р. Матеріалами справи не підтверджується порушення Київською міською радою будь-яких обов'язків орендодавця за вказаним договором. Також позивачем не доведено, що до повноважень відповідача відноситься вирішення питань про видачу дозволів на будівництво.

Крім того, судом прийнято до уваги, що, на думку позивача, обов'язок виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати розпорядження про будівництво об'єкту інвестування передбачений пунктом 4.1.6 інвестиційного договору №049-13/i/9 від 22.10.2003р. Однак, вказаним пунктом укладеного інвестиційного договору не передбачено жодних обов'язків зазначеного органу місцевого самоврядування, а, навпаки, встановлено обов'язки інвестора, яким є позивач.

Як зазначалось судом раніше, в п.4.6 інвестиційного договору №049-13/і/9 від 22.10.2003р. позивач зобов'язався виконувати функції замовника капітального будівництва об'єкта інвестування, у тому числі, підготувати проект розпорядження Київської міської державної адміністрації про будівництво об'єкту інвестування .

Крім того, судом не встановлено факту заподіяння позивачу збитків, про стягнення яких заявлено даний позов.

При цьому, господарський суд виходить з того, що заявлені до стягнення збитки в розмірі 95 793,37 грн. фактично є сумою орендної плати, яка була сплачена позивачем за період з березня 2008р. по квітень 2009р. та березень 2013р. на виконання договору оренди земельної ділянки від 06.08.2004р.

Позивач зазначає, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» було позбавлено можливості використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, то орендна плата в розмірі 95 793,37 грн. є збитками.

Проте, такі твердження є безпідставними, приймаючи до уваги, що обов'язок сплачувати орендну плату передбачений статтею 25 Закону України «Про оренду землі» та пунктом 8.4 договору оренди земельної ділянки від 06.08.2004р., який на момент здійснення вказаних орендних платежів був чинним та обов'язковим для виконання його сторонами. При цьому, ані законом, ані умовами вказаного договору обов'язок сплачувати орендну плату не поставлений в залежність від отримання орендарем дозволу на будівництво та здійснення забудови орендованої земельної ділянки.

В пункті п.2.23 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» вказано, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

За висновками суду, обставини, на які посилається позивач, не впливають на обов'язок товариства сплачувати орендну плату та не можуть бути підставою для звільнення орендаря від його виконання. Тобто, невикористання земельної ділянки за цільовим призначення не звільняє орендаря від обов'язку сплачувати орендну плату, а тому грошові кошти в сумі 95 793,37 грн. не є збитками в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України.

Також судом не приймаються до уваги посилання позивача на положення ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. При цьому, господарський суд виходить з того, що вказана норма закону не регулює спірні правовідносини та не встановлює підстав для стягнення збитків, про які зазначає позивач.

Крім того, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, а судом не було встановлено обставин, за наявності яких наймач звільняється від плати за користування земельною ділянкою на підставі ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України

Враховуючи висновки суду про відсутність в діях Київської міської ради неправомірної поведінки, не вбачається і такого елементу цивільного правопорушення як причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Наявність вини в діях відповідача також спростовується обґрунтованими поясненнями відповідача та іншими матеріалами справи.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено наявності жодного з елементів складу цивільного правопорушення, проте саме за наявності таких елементів у їх сукупності настає майнова відповідальність у вигляді стягнення збитків.

Враховуючи викладене вище, вимоги позивача про стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» 95 793,37 грн. збитків, які завдані порушенням договору №79-6-00241 оренди земельної ділянки, що укладений 06.08.2004р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест», задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест», м.Київ до Київської міської ради, м.Київ про визнання договору поновленим та стягнення 95 793,37 грн. збитків, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест», м.Київ до Київської міської ради, м.Київ про визнання поновленим до 23.10.2022р. договору №79-6-00241 оренди земельної ділянки площею 1360 кв.м (кадастровий номер 8000000000:76:090:0001), яка знаходиться під проїжджою частиною по вул.Володимирській на ділянці від вул.Льва Толстого до бул.Тараса Шевченка у Голосіївському районі м.Києва, що укладений 06.08.2004р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест», на тих самих умовах; стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест» 95 793,37 грн. збитків, які завдані порушенням договору №79-6-00241 оренди земельної ділянки, що укладений 06.08.2004р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськбуд-Інвест».

У судовому засіданні 16.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.04.2014р.

Головуючий суддя М.О. Любченко

Суддя М.Є. Літвінова

Суддя Н.І. Ягічева