Постанова

від 15.04.2014 по справі 820/3528/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 квітня 2014 р. № 820/3528/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Чехова Д.А

представника відповідача - Коваленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мегастрой" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мегастрой", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 04.03.2013 року №0000822210 та №0000832210.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає податкові повідомлення - рішення такими, що винесені усупереч вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позову підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року за клопотання представника позивача замінено відповідача по справі з ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на належного відповідача Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного Міндоходів у Харківській області.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Міндоходів у Харківській області проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Будівельна компанія Мегастрой», код ЄДРПОУ 33816609 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи яка мала правові відносини з ТОВ «ПКЦ «Моторс сим» код ЄДРПОУ 32565162 за період лютий 2012р., за результатами якої складено акт від 13.02.2013 року №543/2210/33816609 відповідно до висновків якого перевіркою встановлено, що ТОВ БК «Мегастрой» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «ПКЦ «МОТОРС СИМ» в частині придбання товарів від даного контрагента у лютому 2012р. на загальну суму 47105 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 7851 грн. їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст..198, п. 201.1, п.201.4, п.201.6, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ ( зі змінами та доповненнями), внаслідок формування сум податкового кредиту від здійснення діяльності з постачальником ТОВ «ПКЦ «Моторс сим», завищено податковий кредит за лютий 2012р. на суму ПДВ 7851 грн., п. 338.2 ст. 138, пп.. 139.1.9 п. 139 ст. 139, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок формування сум витрат від здійснення діяльності з постачальником ТОВ «ПКЦ «Моторс СИМ» та, як наслідок, заниження суми податку на прибуток в розмірі 8243 грн., в тому числі у 1 кварталі 2012р. на суму 8243 грн. (а.с.8-16).

На підставі вищезазначених висновків контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 04.03.2013 року №0000832210 та №0000822210 (а.с.75-76).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Будівельна компанія Мегастрой» (покупець) та ТОВ «ПКЦ Моторс сим» (постачальник) укладено договір поставки №01/02 від 01.02.2012 року відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити а покупець прийняти та оплатити товари у сумі 47104 грн., 64 коп. Відповідно до п. 2 договору асортимент, кількість ціна товару зазначається в видаткових накладних які є невід'ємною частиною договору, поставка здійснюється транспортом постачальника (а.с.35).

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору №01/02 від 01.02.2012 року які підписаними сторонами.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «ВКЦ Моторс Сим» на адресу позивача (а.с.73).

Товаро -матеріальні цінності були отримані позивачем через особу на ім'я якої товариством видані довіреності, що підтверджується випискою реєстру виданих довіреностей (а.с.37).

Випискою по рахунку наданою позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримання товаро - матеріальних цінностей (а.с.39).

Необхідність придбання товарно - матеріальних цінностей позивач підтверджує наданими до матеріалів справи договором підряду №147/Ш від 31.05.2011 року укладеного між Департаментом освіти Харківської міської ради (замовник) та ТОВ «Будівельною компанією Мегастрой» (підрядник), додатковою угодою, актами кб3, кб2в, відомостями ресурсів, договірною ціною, договорами про виконання робіт №3 від 10.06.2011 року, №4 від 10.06.2011 року, № 2 від 10.06.2011 року, №1 від 10.06.2011 року укладеними між ТОВ «Будівельною компанією Мегастрой» (замовник) та виконавцями. (а.с.40-48).

Позивачу видано ліцензії Державної архітектурно - будівельної інспекції та Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві на господарську діяльність у будівництві, пов'язана із створенням об'єктів архітектури.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів та послуг відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин та включення сум ПДВ по отриманим податковим накладним до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

За наведених обставин судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідний звітний період в цілому.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Також, судом було встановлено подальшу реалізацію отриманих від контрагентів товарів та послуг наступним покупцям, про що свідчать матеріали справи.

Податковий кредит по податку на додану вартість був задекларований позивачем на підставі податкової накладної отриманої від контрагента та враховуючи сплату коштів контрагентам за отримані товари/послуги.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Відповідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Первинні документи, що були надані представником позивача до суду, повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочином.

Здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарської операції між позивачем та ТОВ ПКЦ «Мотор сим», суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операцією з вказаним контрагентом за договором.

Як вбачається з акту перевірки від 13.02.2013 року №543/2210/33816609 ТОВ БК «Мегастрой» на адресу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області Листом № 2367/7/22-109 від 14.06.2012 Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС надіслано акт від 03.05.2012 № 175/221/32565162 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ПКЦ МОТОРС СИМ» (податковий номер 32565162) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за лютий та березень 2012 року. Контролюючим органом зроблено висновок що у ТОВ «ПКЦ «Моторс Сим» (код ЄДРПОУ 32565162) відсутній факт реального вчинення господарських операцій за лютий 2012 року, в зв'язку з цим товари (роботи, послуги) не придбувало, то й не могло поставити товар (роботи, послуги) на адресу покупців, та відповідно ці підприємства не могли його придбати та поставити товар (роботи, послуги) на адресу інших підприємств.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позивач законно та обґрунтовано до складу валових витрат включив витрати, пов'язані з виконанням правочинів.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, ДПІ, зробивши висновок у акті перевірки про завищення податкових зобов'язань, податкового кредиту, заниження ПДВ через відсутність фактів реального вчинення господарських операцій контрагентів ТОВ БК»Мегастрой», могло керуватися лише припущеннями щодо нереальності здійснення господарської діяльності, адже ці припущення не підкріплені належними доказами.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у харківській області від 04.03.2013 року №0000822210 та №000083221 повинні бути скасованимм, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Мегастрой" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 04.03.2013 року №0000822210 та №0000832210 прийняті Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Мегастрой" (код ЄДРПОУ 33816609, адреса: 61000, м. Харків, вул. Державінська, 38) сплачений судовий збір у розмірі 182.70 грн., (сто вісімдесят дві грн.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2014 року.

Суддя Єгупенко В.В.