Ухвала

від 08.04.2014 по справі 821/4211/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4211/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

Кравченка К.В.,

за участю секретаря судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Новотроїцький маслосирзавод» до Генічеської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

05.11.2013р. публічне акціонерне товариство «Новотроїцький маслосирзавод» звернулось до суду із позовом до Генічеської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2013р. № 0001472200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 54 609 грн., в т.ч. за основним платежем на 36 406 грн. та штрафними санкціями на 18 203 грн. та № 0001482200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 52 008 грн., в т.ч. за основним платежем на 34 672 грн. та штрафними санкціями на 17 336 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені рішення ДПІ прийняті на підставі акту від 22.10.2013 року, висновки якого про нереальність господарських операції з ТОВ «ТМФ «Транспосервіс» є необґрунтованими та ґрунтуються на припущеннях.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 31.10.2013р. № 0001472200 та № 0001482200.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та прийняттям нової постанови про відмову у позові.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

Документальною виїзною позаплановою перевіркою ПАТ «Новотроїцький маслосирзавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «ТМФ «Транспосервіс ЛТД» за березень 2012р. встановлено порушення позивачем п.138.2 ст.138, в результаті чого завищено валові витрати на 173 360 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 36 406 грн., та п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищений податковий кредит по ПДВ на суму 34 672 грн., що призвело до заниження ПДВ на цю ж суму. За результатами перевірки 22.10.2013р. складений акт № 253/22-1/00447586.

В обґрунтування своїх доводів ДПІ в акті перевірки зазначала, що позивачем неправомірно сформований податковий кредит та валові витрати за рахунок операцій з ТОВ «ТМФ «Транспосервіс ЛТД», наявність умов для ведення господарської діяльності якого неможливо встановити. Згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, він не знаходиться за юридичною адресою, в нього відсутні умови для ведення господарської діяльності.

За висновками акту перевірки 31.10.2013 року ДПІ винесла податкові повідомлення-рішення:

- № 0001472200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 54 609 грн., в т.ч. за основним платежем на 36 406 грн. та штрафними санкціями на 18 203 грн.,

- № 0001482200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 52 008 грн., в т.ч. за основним платежем на 34 672 грн., штрафними санкціями на 17 336 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що господарські операції у березні 2012р. між позивачем та ТОВ «ТМФ «Транспосервіс ЛТД» по поставці мазуту оформлені належними первинними бухгалтерськими та податковими документами, підтверджені обставини використання товару у власній господарській діяльності позивача, тому вони мають реальний характер.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

У періоді, що перевірявся, порядок формування валових витрат та податкового кредиту визначався ст.ст.138,139,198 ПК України, про що докладно наведено у постанові суду першої інстанції.

Відповідно до зазначених вимог закону не дозволяється включати до складу податкового кредиту, а також до складу валових витрат суми, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами (розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку), а також суми витрат на придбання або виготовлення товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків.

В ході перевірки позивач підтвердив податковий кредит на всю суму ПДВ - 34 672,5 грн. податковими накладними № 87 від 19.03.2012р. та № 130 від 26.03.2012р., що підтверджується даними акту перевірки (стор. 3 акту).

Під час проведення перевірки на підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат у березні 2012р. та реальності господарських операцій з ТОВ «ТМФ «Транспосервіс ЛТД» по поставці мазуту надані договори поставки нафтопродуктів № 228 від 19.03.2012р. та № 281 від 26.03.2012р., рахунки фактури, видаткові та податкові накладні на всю суму ПДВ, товарно-транспортні накладні, банківські виписки про розрахунки за поставлений товар (стор.3 акту перевірки).

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказаний контрагент на момент проведення операцій з позивачем мав право на виписку податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

З наведеного слідує, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог пунктів ст.198 ПК України у вигляді не підтвердження належним чином складеними податковими накладними податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «ТМФ «Транспосервіс ЛТД», є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються іншими доказами по справі.

При цьому, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На спростування доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій по поставці мазуту, позивач надав відомості щодо оприбуткування придбаного товару, використання його для опалення підприємства через власну котельну, оскільки підприємство не газифіковано. Зокрема, позивачем надана облікова відомість по приходу товару за березень 2012р., з якої вбачається отримання мазуту на склад у кількості 31т на суму 173 362,5 грн., облікова відомість по витратам за березень 2012р., з якої вбачається, що у звітному періоді використано 35,5т. мазуту, звіт про залишки та використання матеріалів і продуктів перероблення нафти за березень 2012р., який подається до Державного статистичного спостереження, акти зняття залишків ПММ станом на 01.03.2012р. та 01.04.2012р. (а.с.38-42).

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару від ТОВ «ТМФ «Транспосервіс ЛТД» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання товару (послуг). Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Таким чином, ДПІ не довела наявність умислу у сторін по договору при його укладанні та виконанні на порушення публічного порядку, посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Наведене свідчить про відсутність підстав для визнання укладених договорів позивача з його контрагентами нікчемними.

Відповідачем не надано доказів визнання недійсними зазначених правочинів, які за своєю природою є оспорюваними.

Крім посилань на акт ДПІ від 12.06.2012р. № 155/22-200/13853514 про неможливість здійснення зустрічної звірки контрагента позивача в зв'язку із незнаходженням підприємства за місцем реєстрації, відсутність в нього умов для ведення господарської діяльності, відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товару у цього контрагента. В той же час зазначений акт ДПІ не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Судова колегія звертає увагу, що ТОВ «ТМФ «Транспосервіс ЛТД» задекларував свої податкові зобов'язання при здійсненні продажу товару позивачу, що підтверджується актом ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки від 12.06.2012р. № 155/22-200/13853514 (а.с.80-91).

Згідно зазначеного акту одним з видів діяльності ТОВ «ТМФ «Транспосервіс ЛТД» є оптова торгів паливом (51.51.0).

Відсутність у контрагента транспорту, в т.ч. вантажного, не спростовує реальність господарських операцій з позивачем, оскільки товар перевозився автопідприємством - ПП Шевцов, що підтверджується товарно-траспортними накладними, до якого у ДПІ немає претензій (а.с.36-37).

Матеріали справи містять копії судових рішень, з яких вбачається, що ТОВ «ТМФ «Транспосервіс ЛТД» вживало заходів щодо оскарження акту ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки від 12.06.2012р. № 155/22-200/13853514, про стягнення податковим органом з ТОВ «ТМФ «Транспосервіс ЛТД» податкового боргу по ППР № 0000231501 за 9 місяців 2012р. (а.с.103-114).

Зазначені обставини, на думку судової колегії, спростовують доводи ДПІ про фіктивність діяльності зазначеного підприємства.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій і, як наслідок, неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат у березні 2012р. сум по операціям з ТОВ «ТМФ «Транспосервіс ЛТД», не відповідають обставинам справи, оскільки при наявності правильно оформлених первинних документів не доведена фіктивність проведених господарських операцій, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому правильно скасовані судом першої інстанції.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: К.В.Кравченко