Рішення

від 15.04.2014 по справі 904/1059/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.14р. Справа № 904/1059/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОСНАЩЕННЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СОЛІС"

про стягнення 16 067,64 грн. боргу за договором на виконання робіт

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

від позивача - Катрич Є.О. представник за довіреністю №94 від 10.01.2014р.

від відповідача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 16 067,64 грн. боргу за договором на виконання робіт, мотивуючи невиконанням Відповідачем договірних зобов'язань та неповерненням коштів, одержаних у якості передоплати.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов, документи витребувані судом чи докази відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.12р. сторонами укладено договір на виконання робіт (далі Договір), за п.1.1 якого Замовник (Позивач) доручив, а Виконавець (Відповідач) зобов'язався виконати роботи з модернізації існуючого програмного забезпечення Спрут.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунок Замовника з Виконавцем проводиться шляхом безготівкових платежів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі виставлених Виконавцем рахунків у наступному порядку:

- попередня оплата у розмірі 50 % вартості робіт протягом 5-ти робочих днів з моменту виставлення рахунку;

- остаточний розрахунок проводиться протягом 20-ти робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

У випадку порушення Виконавцем строків початку робіт, виконання і здавання робіт, Виконавець сплачує Замовникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 5.2 Договору).

Строк дії Договору продовжувався до 01.04.13р., шляхом укладання додаткової угоди № 3 від 15.12.12р.

17.02.12р. Позивачем внесено попередню оплату у розмірі 11 000,00 грн. за рахунком №ХЛ-0000003 від 13.02.12р. та 03.08.12р. - 4 000,00 грн. за рахунком № ХЛ-0000065 від 01.08.12р.

Проте, за даними Позивача, не спростованими Відповідачем роботи Відповідачем до цього часу не виконані, акти виконаних робіт, відповідно до п. 2.4, 4.2 Договору, не виставлено.

Після закінчення строку дії Договору Позивач звернувся до Відповідача з претензією, у якій вимагав повернути кошти (15 000,00 грн.), сплачені у якості передоплати.

Відповідач сплачені Позивачем кошти не повернув, роботи не виконав.

На прострочений борг Відповідача Позивачем нарахована пеня в розмірі 261,77 грн.

Наведене стало причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 906 ЦК України).

Згідно зі ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів виконання робіт (надання послуг) відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з Відповідача попередньої оплати в розмірі 15 000,00 грн. Вимога про стягнення з Відповідача пені задоволенню не підлягає, оскільки у Договорі сторони не погодили базу (з якої суми) з якої нараховується пені, а тому у суду відсутня можливість перевірити правильність розрахунків Позивача.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СОЛІС", 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Чичеріна, б.21 (код 364 959 06) на користь Приватного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОСНАЩЕННЯ", 53201, м. Нікополь, пр-т Трубників, 56 (код 317 608 80) 15 000 грн. - основного боргу , 1 705,60 грн. - витрати зі сплати судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане