Постанова

від 15.04.2014 по справі 820/5017/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 р. справа №820/5017/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Бартоша С.Б.,

представника відповідача - Горбоноса В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Гешефт Плюс" до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Гешефт Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення сектору визначення країни походження товарів відділу платежів Харківської обласної митниці про визнання недійсним сертифікату про походження товарів СТ-1 від 14.05.2013 року №RUUA 3058000249 для товарів 1,3;

- зобов'язати Харківську обласну митницю провести митне оформлення товару "Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 % або більше, полотняного переплетення з поверхневою щільністю не більше як 200 г/м2, вибілена: - Тканина бавовняна бязь вибілена завширшки 150 см, поверхневою щільністю 135 г/м2" та "Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 %. Полотняного переплетення: - "Тканина бавовняна двонитка апретом, завширшки 90 см, поверхневого щільністю 201 г/м2, атр.24" та "Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 %. Полотняного переплетення: - Тканина бавовняна двонитка сурові, завширшки 90 см, поверхневою щільністю 220 г/м2, арт.2022" по пільговій ставці мита;

- визнати незаконними дії Харківської обласної митниці в особі старшого інспектора відділу митних платежів Шмонька С.М. по прийняттю рішення про визнання недійсним сертифікату про походження товарів СТ-1 від 14.07.2012 року № КША 3058000249 для товарів 1,3.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що митний орган дійшов хибного висновку про те, що сертифікат про походження товарів СТ-1 від 14.05.2013 року №RUUA 3058000249 є недійсним у зв'язку з розбіжностями між відомостями, що містяться у графі 8 цього сертифіката і відомостями, які засвідчені самим митним органом, так як на час прийняття оскаржуваного рішення у митниці були відсутні докази недійсності сертифікату.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких вказав, що оскаржуване рішення винесене на підставах, у межах повноважень відповідача і у спосіб, передбачений законом, а тому позовні вимоги, на думку відповідача, задоволенню не підлягають.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену в запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Витягу від 13.06.2013 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Приватне підприємство "Гешефт Плюс" (код ЄДРПОУ 35578609) зареєстроване як юридична особа 24.10.2008року; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації, у процесі припинення - відсутні; місцезнаходження юридичної особи: 63705, Харківська обл., м.Куп'янськ, вул. Леніна, буд. 27 (а.с.121-124).

19.04.2013 року представником митного брокера ТОВ "Євро-Диліжанс" до митного оформлення подано вантажу митну декларацію № 807100000/2013/017461 на товар: тканини бавовняні. Країна виробництва: RU, який імпортовано з Російської Федерації на територію України ПП "Гешефт Плюс" на підставі контракту на поставку текстильних товарів за межі Російської Федерації № 1601 від 16.01.2013 року, укладеного з постачальником - ТОВ "Експотекс" (Росія)(а.с.26-35).

Під час контролю правильності класифікації товару митницею виявлено неправильність класифікації товарів, здійсненої декларантом та проведено митницею самостійну класифікацію товарів, яка оформлена рішенням про визначення коду товару від 14.05.2013 року № КТ-807000003-0121-2013 (а.с. 61).

Під час перевірки правильності визначеної декларантом країни походження та перевірки правильності заявленої декларантом пільги в оподаткуванні митним органом було виявлено, що сертифікат походження товарів СТ-1 від 14.07.2012 № RUUA 3058000249 (а.с.24) не може бути визнано для застосування пільгового режиму для товарів 1, 3, оскільки відомості, зазначені у графі 8 сертифікату, на думку митного органу, не відповідають характеристикам товарів, встановленими у висновку Харківської служби з експертного забезпечення митних органів від 13.05.2013 № 142001500-0227 та визначеному митницею опису та коду товару, який має міститись у графах 31, 33 митної декларації.

Відповідачем не визнано сертифікат від 14.07.2012 № RUUA 3058000249 для цілей надання режиму вільної торгівлі для товарів 1, 3, оскільки відомості, зазначені у сертифікаті не дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару стосовно заявленого для цілей митного оформлення.

Оскільки законодавством не передбачено форму рішення про невизнання сертифікату про походження товару для цілей застосування пільгового режиму, митним органом рішення оформлено із урахуванням підстав прийняття такого рішення, змісту, реквізитів сертифікату, який не визнано, №№ товарів та посилання на рішення про визначення коду товарів (а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України), при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Відповідно до ч.1-3 ст. 43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до ч.2 ст. 44 МК України, у разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до п.6.1. Правил визначення країни походження товарів (далі по тексту - Правила), прийняті Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід'ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару.

Відповідно до п.6.6 Правил у разі надання сертифіката, що містить у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінні від відомостей, що містяться в митній декларації, питання про можливість надання режиму вільної торгівлі вирішується митним органом країни ввезення після надання імпортером (вантажоодержувачем) висновку про походження товару або акта експертизи, який виданий уповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди та який однозначно свідчить про те, що товар піддавався достатній обробці (переробці) в державі - учасниці Угоди.

Відповідно до абзацу 4 п. 9.1 Правил сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо: відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого.

Згідно з абзацами 1, 13 п. 7.4 Правил заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати таким вимогам: графа 8 - "Опис товару". Зазначається комерційне найменування товару та інші відомості, що дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару стосовно заявленого для цілей митного оформлення.

Представником відповідача зазначено та підтверджується матеріалами справи, що неможливість митного органу однозначно ідентифікувати товар стосовно заявленого підтверджується розбіжностями опису у графі 8 сертифікату про походження товарів форми СТ-1 від 14.07.2012 № RUUA 3058000249 з описом фактично поставленого товару згідно опису п. 4 рішення про визначення коду товару від 14.05.2013 року №КТ-807000003-0121-2013 та фактичними даними встановленими висновком Харківської служби з експертного забезпечення митних органів від 13.05.2013 №142001500-0227.

Суд зазначає, що законність та правомірність рішення про визначення коду товару від 14.05.2013 року №КТ-807000003-0121-2013 встановлена постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2014 року по справі №820/4709/13-а (а.с.176-181), якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП "Гешефт Плюс" до Харківської митниці Міндоходів щодо визнання протиправним та скасування рішення Харківської митниці Міндоходів про визначення коду товару № КТ-807000003-0121-2013 від 14.05.2013 року.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказана норма права кореспондує з приписами ч.2 ст. 255 КАС України, відповідно до якої обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що у судовому порядку підтверджено наявність обставини, на підставі якої, керуючись абзацом 4 п. 9.1 Правил, Харківською митницею Міндоходів прийняте оскаржуване рішення по справі №820/5017/13-а.

Щодо посилань позивача на застосування відповідачем п.9.1 Правил та визнання сертифікату недійсним у відповідності до приписів п.9.3 Правил, у чому позивач вбачає суперечність, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Представником відповідача надано пояснення щодо того, що рішення про визнання сертифікату недійсним відповідачем не приймалося, оскільки митницею прийнято рішення про не визнання сертифікату, а саме визнання його недійсним для цілей надання преференційного режиму у відповідності до положень п.9.1 Правил.

З наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного рішення вбачається, що фактичною підставою для його прийняття є рішення ХОМ про визначення коду товару № КТ-807000003-0121-2013 від 14.05.2013 року та зазначено, що сертифікат про походження товарів форми СТ-1 від 14.07.2012 № RUUA 3058000249 визнається недійсним для застосування преференційного режиму.

Враховуючи приписи п.п.9.1 та 9.3 Правил, суд приходить до висновку про те, що правовою підставою для прийняття митним органом оскаржуваного рішення є саме п. 9.1 Правил, а тому суд вважає вищевикладене твердження позивача необґрунтованим.

Щодо посилань позивача на обов'язок митного органу звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей, який відповідачем, на думку позивача, не виконанано, суд зазначає наступне.

Так, ч. 1 ст. 45 МК України передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Вказана норма права не встановлює обов'язку митного органу звернення із запитом, а лише визначає його право вчинити такі дії, а тому посилання позивача на невідповідність дій відповідача приписам ст. 45 МК України суд вважає необґрунтованими.

Враховуючи ту обставину, що рішення сектору визначення країни походження товарів відділу платежів Харківської обласної митниці про визнання недійсним сертифікату про походження товарів СТ-1 від 14.05.2013 року №RUUA 3058000249 для товарів 1,3 прийняте відповідачем відповідно до норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога щодо скасування такого рішення задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача провести митне оформлення товарів по пільговій ставці мита, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно із Законом України "Про Митний тариф України" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Згідно з п. 5,6 ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема, щодо відомостей про товари: код товару згідно з УКТЗЕД; ставки митних платежів; застосування пільг зі сплати митних платежів.

Виходячи із аналізу вищевикладених норм права, суд зазначає, що митне оформлення товарів є однією із функцій митного органу як суб'єкта владних повноважень і відноситься до його компетенції та сфери управління.

Суд звертає увагу, що завдання правосуддя полягає у гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача провести митне оформлення товару "Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 % або більше, полотняного переплетення з поверхневою щільністю не більше як 200 г/м2, вибілена: - Тканина бавовняна бязь вибілена завширшки 150 см, поверхневою щільністю 135 г/м2" та "Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 %. Полотняного переплетення: - "Тканина бавовняна двонитка апретом, завширшки 90 см, поверхневого щільністю 201 г/м2, атр.24" та "Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 %. Полотняного переплетення: - Тканина бавовняна двонитка сурові, завширшки 90 см, поверхневою щільністю 220 г/м2, арт.2022" по пільговій ставці мита.

Щодо позовних вимог стосовно визнання незаконними дій Харківської обласної митниці в особі старшого інспектора відділу митних платежів Шмонька С.М. по прийняттю рішення про визнання недійсним сертифікату про походження товарів СТ-1 від 14.07.2012 року № RUUA 3058000249 для товарів 1,3, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 356 МК України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для:1) класифікації товарів згідно з УКТЗЕД; 3) встановлення країни походження товарів.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 543 МК України митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій, а також спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України. Митними органами є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, спеціалізовані митні органи, митниці та митні пости.

Відповідно до підпунктів 4.5.5, 4.5.6, 4.5.9 п. 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованого в Мін'юсті України 10.08.2012 за №1360/21672 (далі по тексту - Порядок №631) при здійсненні митного оформлення МД виконуються такі митні формальності: перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні.

На підставі п. 4.7 розділу 4 Порядку № 631 виконання зазначених митних формальностей передано до спеціалізованого підрозділу митниці - відділу митних платежів.

Суд зазначає, що результатом виконання зазначених митних формальностей є класифікаційне рішення та рішення про невизнання сертифікату про походження товару.

Відповідно до п.п 2.1, 2.15 посадової інструкції старшого інспектора сектору контролю за нарахуванням митних платежів відділу митних платежів Харківської обласної митниці від 29.12.2011 року (чинна станом на час прийняття рішення про невизнання сертифікату - а.с.16-22), до службових обов'язків інспектора відносяться: забезпечення виконання завдань покладених на сектор; здійснення перевірки сертифікатів про походження товарів, що ввозяться на митну територію України; вирішення питання з визначення країни походження товарів на підставі запитів.

З наявної в матеріалах справи копії запиту № 115 від 14.05.2013 року (а.с.9) вбачається, що старший інспектор відділу митних платежів Шмонько С.М. отримала запит для вирішення спірного питання щодо країни походження товарів та прийняла рішення про визнання недійсним для застосування преференційного режиму сертифікату про походження товарів СТ-1 від 14.05.2013 року №RUUA 3058000249 для товарів 1,3 як посадова особа сектору визначення країни походження товарів відділу платежів Харківської обласної митниці.

З вищевикладеного вбачається, що перевірка країни походження товарів та визначення країни походження товарів є обов'язками інспектора спеціалізованого підрозділу, а митні органи, відповідно до розділу 9 Правил, мають право на невизнання сертифікату.

Враховуючи встановлені вище судом обставини справи, суд приходить до висновку про те, що рішення та дії по винесенню рішення старшим інспектором відділу митних платежів Шмонько С.М. є правомірними, здійсненими у межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений законом, а тому позовні вимоги щодо визнання таких дій протиправними задоволенню не підлягають.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Суд зазначає, що дії Харківської митниці Міндоходів та її посадових осіб щодо прийняття рішення про визнання недійсним сертифікату про походження товарів СТ-1 від 14.05.2013 року №RUUA 3058000249 для товарів 1,3 вчинені на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 69-72, 86, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Гешефт Плюс" до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 23 квітня 2014 року.

Суддя Котеньов О.Г.