Постанова

від 17.04.2014 по справі 9/141

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Справа № 9/141 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменергосервіс" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.13 за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменергосервіс" на діїДержавної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції у справі№9/141 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменергосервіс" доПриватного підприємця ОСОБА_4 пророзірвання договору оренди та звільнення приміщень Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропроменергосервіс" у грудні 2008 року заявлений позов, з урахуванням змін, до Приватного підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди виробничих приміщень від 01.06.02 та зобов'язання відповідача звільнити і передати позивачеві виробничі приміщення, а саме: приміщення 1-1 площею 7,1 кв.м, 1-3 площею 20,9 кв.м, і піднавіс з електротельфером, позначений на плані інвентарної справи літ. "Д", які розташовані за адресою АДРЕСА_1; огороджену територію 430 кв.м. При цьому, позивач посилався на приписи статей 651, 782, 783 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.12.10 (суддя Ніколаєв М.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.11 (судді: Желік М.Б., Юркевич М.В., Кузь В.Л.) та постановою Вищого господарського суду України від 18.08.11 (судді: Добролюбова Т.В., Гоголь Т.Г, Осетинський А.Й.), позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір оренди виробничих приміщень від 01.06.02. Зобов'язано відповідача у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили звільнити та передати позивачеві спірні виробничі приміщення, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1. В частині вимог про зобов'язання відповідача звільнити і передати огороджену територію площею 430 кв.м судом відмовлено.

На виконання рішення у справі, суд першої інстанції 13.09.11 видав наказ про зобов'язання відповідача у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили звільнити та передати позивачеві спірні виробничі приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та являють собою складське приміщення, що стоїть окремо, позначене на плані інвентарної справи літ."З", а саме приміщення 1-1 площею 7,1 кв.м, приміщення 1-3 площею 20,9 кв.м, а також піднавіс з електротельфером, позначений на плані інвентарної справи літ. "Д".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроменергосервіс" у серпні 2012 року звернулось до суду першої інстанції із заявою, в якій просило змінити спосіб виконання рішення від 16.12.10 на примусове звільнення та передачу позивачеві спірних виробничих приміщень.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 07.09.12, ухваленою суддею Ніколаєвим М.І., залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.12 (судді: Скрипчук О.С., Дубник О.П., Процик Т.С.), заяву товариства про зміну способу виконання рішення задоволено частково. Змінено спосіб виконання рішення на примусове звільнення та передачу товариству піднавісу з електротельфером, позначений на плані інвентарної справи літ. "Д". В частині зміни способу виконання рішення щодо приміщень 1-1 площею 7,1 кв.м, приміщення 1-3 площею 20,9 кв.м у задоволенні заяви відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроменергосервіс" звернулось до суду першої інстанції зі скаргою в порядку статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України на дії державного виконавця, в якій просило визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 09.08.13 ВП №35434560. Обґрунтовуючи свої вимоги заявник вказував на те, що при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем не було враховано приписів статей 124, 129 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статті 11 Закону України "Про виконавче провадження". Заявник вказував на безпідставність посилань державного виконавця у постанові на те, що піднавіс з електротельфером відсутній, а на його місці стоїть самовільно зведена забудова, оскільки такі твердження спростовуються актами державного виконавця від 26.04.13, від 31.05.13 щодо проведення виконавчих дій та постановами про накладення штрафів на боржника. Наголошував заявник і на тому, що питання використання Приватним підприємцем ОСОБА_4 піднавісу та необхідності його звільнення вирішувалось судами при вирішенні даного спору, однак державним виконавцем не здійснено належного виконання судового рішення з повернення майна позивачеві.

За результатами розгляду вказаної скарги, господарський суд Чернівецької області ухвалою від 07.10.13, прийнятою суддею Гушилик С.М., скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменергосервіс" задовольнив. Визнав незаконною та скасував постанову про закінчення виконавчого провадження від 09.08.13 ВП №35434560. Суд першої інстанції вказав на те, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано і не виконано вимог приписів статті 124, пункту 9 статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статей 1, 11, 75, 78 Закону України "Про виконавче провадження".

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Малех І.Б. -головуючого, Костів Т.С., Марко Р.І., постановою від 14.11.13, перевірену ухвалу суду першої інстанції від 07.10.13 скасував та відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропроменергосервіс" у задоволенні скарги. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи статей 1, 11, пункту 5 частини 1 статті 49, частини 1 статті 61, статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" та враховуючи те, що згідно акта державного виконавця від 08.08.13 піднавіс з електротельфером на плані інвентарної справи літ."Д" за визначеною адресою відсутній, установив дотримання державним виконавцем при виконанні наказу у даній справі і винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження усіх вимог названого Закону. Окрім цього, апеляційний суд зазначив про відсутність спірного майна свідчить також постанова слідчого Кіцманського РВУМВС України в Чернівецькій області про закриття кримінального провадження від 31.05.13 та ухвала Кіцманського районного суду від 26.06.13 у іншій справі №718/1680/13-к, яка залишена без змін апеляційним судом Чернівецької області.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроменергосервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 14.11.13 у справі скасувати, а ухвалу місцевого суду від 07.10.13 залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на неврахування апеляційним судом приписів статей 124, 129 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" та безпідставне застосування пункту 5 частини 1 статті 49, частину 1 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження". Скаржник вказував і на безпідставність посилань апеляційного суду на те, що піднавіс з електротельфером відсутній, а на його місці стоїть самовільно зведена забудова, оскільки такі твердження спростовуються актами державного виконавця від 26.04.13, від 31.05.13 щодо проведення виконавчих дій, постановами про накладення штрафів на боржника, та судовим рішенням у даній справі. Окрім цього, скаржник вказує на те, що зміст мотивувальної частини постанови суперечить її резолютивній частині. Від Приватного підприємця ОСОБА_4 відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, і це підтверджується матеріалами справи, на виконання рішення місцевого суду від 16.12.10 у даній справі судом першої інстанції 13.09.11 видано наказ. Водночас, ухвалою місцевого суду від 07.09.12 змінено спосіб виконання рішення від 16.12.10 в частині зобов'язання відповідача звільнити та передати товариству піднавіс з електротельфером, позначений на плані інвентарної справи літ. "Д" на примусове звільнення та передачу товариству вказаного майна. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменергосервіс" подана в порядку статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 09.08.13 ВП №35434560 , винесеної головним державним виконавцем відділу ДВС Кіцманського РУЮ на підставі пункту 11 частини 1 статті 49, статей 50, 61 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до приписів статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, посадових осіб, які здійснюються на підставах, у спосіб і в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний, зокрема вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Як установлено судом апеляційної інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, 30.11.12, на виконання ухвали суду першої інстанції від 07.09.12, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_4 в строк до 07.12.12 добровільно виконати вказану ухвалу, шляхом примусового звільнення та передачі позивачеві піднавісу з електротельфером, позначеного на плані інвентарної справи літ. "Д", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Згідно з актом державного виконавця від 26.04.13 боржник ухвалу від 07.09.12 у добровільному порядку не виконав, вказаний піднавіс не звільнив та не передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропроменергосервіс". За невиконання рішення суду у добровільному порядку постановами державного виконавця від 29.04.13 та 01.06.13 на відповідача двічі було накладено штраф. Разом з цим, 31.05.13 державним виконавцем складено акт, в якому зазначено, що боржник перешкоджає у виконанні даного судового рішення, двері не відчиняє і не надає доступ до піднавісу і електротельферу. Установлено апеляційним судом і те, що відповідно до акта державного виконавця від 08.08.13 піднавіс з електротельфером за визначеною в ухвалі адресою відсутній , на зазначеному місці знаходиться самовільно зведена забудова столярного цеху, а також прибудова до неї, які зачинені замками. Установлено апеляційним судом і те, що постановою державного виконавця від 09.08.13 виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 11 частини 1 статті 49, статей 50, 61 Закону України "Про виконавче провадження". Підстави закінчення виконавчого провадження визначені статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема згідно з пунктами 5, 11 виконавче провадження підлягає закінченню у разі знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі та через повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону. За приписами частини 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання, повідомлення, правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження , яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" у разі присудження стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що має бути переданий стягувачу в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження. Скасовуючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції, установивши обставини щодо відсутності спірного піднавісу з електротельфером за визначеною адресою установив, що державним виконавцем вжито усіх заходів для примусового виконання ухвали суду та правомірно закінчено виконавче провадження. Щодо доводу скаржника з переоцінки висновку апеляційного суду про відсутність спірного майна, то дійсно на момент прийняття рішення у справі та на час проведення у квітні, травні 2013 року виконавчих дій спірне майно було наявне, проте вже в серпні 2013 року, державним виконавцем установлено відсутність піднавісу з електротельфером. Не може бути підставою для скасування постанови апеляційного суду і посилання скаржника на безпідставне застосування судом апеляційної інстанції пункту 5 частини 1 статті 49, частину 1 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", адже як убачається з матеріалів справи підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем було визначено, зокрема на статтю 61 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачене закінчення виконавчого провадження у разі знищення предмета, що має бути переданий стягувачу в натурі. Не знайшов свого підтвердження, тому також не може бути підставою для скасування постанови у справі і довід скаржника про те, що зміст мотивувальної частини постанови суперечить її резолютивній частині. Припущена описка у тексті постанови не впливає на чіткість установлення обставин, а за приписами статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень є такі порушення судом норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Як убачається з матеріалів справи, апеляційним судом з'ясовані усі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення даного спору, а помилкове відображення в останньому абзаці мотивувальної частини постанови протилежного висновку щодо законності рішення у справі не впливає на правильність вирішення даного спору і усувається шляхом виправлення описки у порядку статті 89 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Виходячи з того, що суд апеляційної інстанцій не установив обставин порушення державним виконавцем при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження вимог Закону України "Про виконавче провадження", а доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують установленого апеляційним судом, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 89, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.13 у справі № 9/141 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменергосервіс" залишити без задоволення.

Виправити описку у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.13 у цій справі шляхом виключення з її мотивувальної частини абзац "Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування".

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець