Ухвала

від 23.04.2014 по справі 2а-12892/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 року м. Київ К/800/16572/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року

у справі № 2а-12892/11/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі - позивач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова)

до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_4)

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова звернулась у вересні 2011 року до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_4 коштів з рахунків у банках у розмірі 1 461 250,77 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року, позов задоволено частково: стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України податковий борг з рахунків у банках у розмірі 1 460 500,42 гривень. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме п. п. 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95, пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована, як фізична особа-підприємець 12.04.2000 року, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та відповідно до довідки від 25.08.2011 року № 2687/9/29-024 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з 12.04.2000 року. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.11.2011 року відповідач зареєстрований за юридичною адресою: АДРЕСА_1.

Підставою для стягнення суми 1 461 250,77 гривень була заборгованість за податковими повідомленнями-рішеннями № 0001081702/0, № 0001081702/0 від 07.05.2009 року та декларацією № 649 від 09.02.2011 року термін сплати 14.08.2011 року. Згідно розшифровки заборгованості доданої позивачем до позову сума боргу за податковим повідомленням-рішення № 0001081702/0 від 07.05.2009 року складає 1129,40 гривень, за податковим повідомлення-рішенням № 0001091702/0 від 07.05.2009 року складає 1 460 069,23 гривень та декларацією № 649 від 09.02.2011 року за терміном сплати 14.08.2011 року складає 52,15 гривні.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що відповідач доказів на спростування вимог позивача суду не надав, податковий борг в сумі 1 460 500,42 гривень не сплатив, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 1 460 500,42 гривень з відповідача на користь бюджету є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів у розмірі 750,35 гривень задоволенню не підлягають.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів з рахунків у банках у сумі 750,35 гривень, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2010 року по справі № 2а-42885/09/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010 року, у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_4 до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2009 року № 0001081702/0 відмовлено у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 року по справі № 2а-44168/09/2070 адміністративний позов ФОП ОСОБА_4 до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2009 року № 0001091702/0, від 10.06.2009 року № 0001091702/1 та від 11.08.2009 року № 0001091702/2 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 1 460 069,22 гривень задоволено в повному обсязі. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 року по справі № 2а-44168/09/2070 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2009 року № 0001091702/0, від 10.06.2009 року № 0001091702/1 та від 11.08.2009 року № 0001091702/2 відмовлено. Зазначені рішення суду набрали законної сили.

Таким чином, щодо суми заборгованості за вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями станом на момент розгляду справи, то судами встановлено, що заборгованість за податковим повідомленням-рішенням № 0001091702/0 від 07.05.2009 року складає 1 459 318,87 гривень та податковим повідомленням-рішенням № 0001081702/0 від 07.05.2009 року складає 1129,40 гривень.

Про наявність переплати перед виникненням боргу та врахування платежів проведених у 2011 році в рахунок погашення боргу у відповідності до п. 87.9 ст. 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ФОП ОСОБА_4 була подана 09.02.2011 року за № 649 до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова декларація про доходи, одержані з 01 січня до 31 грудня 2010 року. Підставою позову за зазначеною декларацією є сплата податку за терміном сплати 12.08.2011 року лише у сумі 52,15 гривні. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про загальну сума боргу в межах підстав викладених позивачем у позові у розмірі 1 460 500,42 гривень (1 459 318,87+1129,40+52,15).

Суди попередніх інстанцій розглядали вимоги позивача про стягнення суми боргу в розмірі 1 461 250,77 гривень в межах підстав, викладених позивачем у адміністративному позові, оскільки заяв про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, заяв про зміну підстав або предмету позову до суду не надходило. Крім того, судами не було прийнято до уваги посилання представника позивача стосовно суми недоїмки, що виникла на підставі податкових повідомлень-рішень № 003431710 від 09.02.2009 року, № 0002251710 від 22.02.2011 року, № 003431710 від 20.06.2011 року та розрахунку № 649 від 09.02.2011 року, термін сплати якого 19.02.2011 року, 14.03.2011 року, 14.05.2011 року та 14.08.2011 року, оскільки зазначені обставини не були заявлені позивачем як підстава позову.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що станом на дату розгляду справи податковий борг відповідача по податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням № 0001091702/0 від 07.05.2009 року та декларацією № 649 від 09.02.2011 року за терміном сплати 14.08.2011 року склав 1 459 371,02 гривня та по єдиному податку з фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням № 0001081702/0 від 07.05.2009 року склав 1129,40 гривень, а всього на суму 1 460 500,42 гривень.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року у справі № 2а-12892/11/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

М.О. Федоров