Ухвала

від 27.03.2014 по справі 2а-15125/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/9991/41045/11

№ К/9991/41045/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Универсалстрой»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011

у справі № 2а-15125/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Универсалстрой»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006901520/0 від 12.10.2010.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановленим по справі рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Универсалстрой» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка з питань встановлення причин розбіжності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій ТОВ «Универсалстрой» за серпень 2010 року.

Як висновок перевірки, податковим органом встановлено порушенням позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України), що виявилось у завищенні товариством суми податкового кредиту в податковій декларації за серпень 2010 року на 835071,41 грн.

Відповідно до вищезазначених висновків акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006901520/0 від 12.10.2010 про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1002085,70 грн. (у т.ч. 835071,41 грн. - основний платіж та 167014,29 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 цієї статті).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документальні вирази щодо показників господарської операції мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності в них усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В судовому процесі встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року позивач включив до податкового кредиту ПДВ в сумі 835071,41 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Слепт-Фактура» та ТОВ «Ціль-Інвест». На підтвердження цієї суми податкового кредиту позивач надав договір поставки № 9 від 30.07.2010 з ТОВ «Слепт-Фактура» (продавець) будівельних матеріалів, видаткові, податкові накладні, виписані від імені ТОВ «Слепт-Фактура» на загальну суму ПДВ 96515,85 грн. ( т.1, а.с. 58-63, 73,75 - 82); договори підряду, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість будівельних робіт, підписані разом з ТОВ «Ціль-Інвест», податкові накладі, виписані цим товариством на поставку будівельних робіт із загальною сумою ПДВ в їх ціні 783555,56 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні та зведені облікові документи повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операцій, правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно - транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом) передається перевізнику.

Як під час перевірки, так і в судовому процесі позивач не надав товарно-транспортні накладні, дорожні листи чи інші документи, які б підтверджували транспортування будівельних матеріалів від ТОВ «Слепт-Фактура», хоча, враховуючи обсяг поставляємих товарів, такі документи повинні бути оформлені як для супроводу їх транспортування, так і для їх оприбуткування позивачем як придбаних.

Суд касаційної інстанції погоджується із доводами суду апеляційної інстанції, що надані позивачем видаткові накладні та податкові накладні не доводять реальності виконання умов угоди між позивачем та ТОВ «Слепт- Фактура».

Згідно положень статті 877 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та відповідно до кошторису, що визначає ціну робіт.

Відповідно до частини 4 ст. 882 цього Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Під час судового процесу позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність у сторін за договорами підряду проектної документації та узгодженої кошторисної документації на проведеня будівельно-монтажних робіт. Крім того, як свідчить зміст актів виконаних робіт, підписаних між позивачем та ТОВ «Ціль-Інвест», в них визначено лише перелік та період виконаних робіт. Ці акти не містять в собі дати їх складання, посади, прізвища осіб, відповідальних за вчинення господарських операцій, коли та яким чином сторонами було обумовлено їх виконання та вартість.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 86 КАС України стосовно оцінки доказів зробив обґрунтований з посиланням на докази та юридично правильний висновок про недоведеність в судовому процесі факту господарських операцій з поставки позивачу ТОВ «Ціль-Інвест» та ТОВ «Слепт-Фактура» будівельних робіт, будівельних матеріалів і, як наслідок, про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0006901520/0 від 12.10.2010.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Универсалстрой» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош