Постанова

від 11.04.2014 по справі 2а-8761/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 квітня 2014 року 14 год. 00 хв. № 2а-8761/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пакпрінт" до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2012 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Пакпрінт" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 18 травня 2012 року № 0001022320 (далі - оскаржуване рішення) .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла 27 лютого 2014 року та, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для її нового розгляду і вирішення 04 березня 2014 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 06 березня 2014 року справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) .

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Разом з тим, 17 березня 2014 року до суду через канцелярію надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 31 березня 2014 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2014 року вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано у зв'язку з тим, що їх висновки є передчасними.

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій та законності формування позивачем податкового кредиту суду належить з'ясувати такі обставини: рух активів платника податків у процесі здійснення господарських операцій; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків; чи наявні у позивача належні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами; подальше використання придбаних платником податків товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Врахувавши позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 03 лютого 2014 року, на новому розгляді справи судом першої інстанції додатково з'ясовано наступне.

Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, у період із 02 по 13 квітня 2012 року відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 23 квітня 2012 року складено акт № 850/22-4/34343964 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додатну вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Бета Трейдінг", товариством з обмеженою відповідальністю "Преображеніє", товариством з обмеженою відповідальністю "Прістекс ЛТД", товариством з обмеженою відповідальністю "Профіткомпані", товариством з обмеженою відповідальністю "Профінком", товариством з обмеженою відповідальністю "Екобудтехнолоджи", товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Фокс", товариством з обмеженою відповідальністю "Корнест", товариством з обмеженою відповідальністю "Корон-Інвестгруп", товариством з обмеженою відповідальністю "ТС Альянс", товариством з обмеженою відповідальністю "Тібурон", товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт Голд", товариством з обмеженою відповідальністю "Вестком-Груп" (далі - скорочені назви організаційно-правових форм) за період з 10 серпня 2006 року по 29 лютого 2012 року (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем занижено ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у загальному розмірі 946376,00 грн., у тому числі за: листопад 2008 року - 157806,00 грн.; грудень 2008 року - 274168,00 грн.; січень 2009 року - 29880,00 грн.; лютий 2009 року - 77336,00 грн.; березень 2009 року - 51035,00 грн.; квітень 2009 року - 40527,00 грн.; травень 2009 року - 34472,00 грн.; червень 2009 року - 66195,00 грн.; липень 2009 року - 81989,00 грн.; вересень 2009 року - 21645,00 грн.; листопад 2009 року - 61625,00 грн.; грудень 2009 року 37862,00 грн.; лютий 2010 року - 11836,00 грн., чим порушено ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) .

На підставі акту перевірки, 18 травня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 356151,00 грн. за основним платежем та у розмірі 89037,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ за перевіряємий період ґрунтується на виявленому під час перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Корнест", ТОВ "Корон-Інвестгруп", ТОВ "ТС Альянс", ТОВ "Тібурон", ТОВ "Вестком-Груп".

В акті перевірки міститься інформація про наявність у контрагентів позивача ознак "фіктивності".

Згідно зі ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

У ході перевірки відповідачем виявлено, що у перевіряємому періоді позивач не мав фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Бета Трейдінг", ТОВ "Преображеніє", ТОВ "Прістекс ЛТД", ТОВ "Профіткомпані", ТОВ "Профінком", ТОВ "Екобудтехнолоджи", ТОВ "Трейд-Фокс" та ТОВ "Профіт Голд".

Разом з тим, позивач мав такі взаємовідносини із ТОВ "Корнест", ТОВ "Корон-Інвестгруп", ТОВ "ТС Альянс", ТОВ "Тібурон" та ТОВ "Вестком-Груп", на підставі яких ним сформовано податковий кредит за перевіряємий період.

Під час перевірки позивачем не надано первинної документації, яка б підтвердила фактичність фінансово-господарської діяльності позивача із вказаними товариствами та реальність здійснення між ними та позивачем господарських операцій, оскільки, як пояснив у ході перевірки представник позивача, первинна документація щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Корнест", ТОВ "Корон-Інвестгруп", ТОВ "ТС Альянс", ТОВ "Тібурон", ТОВ "Вестком-Груп" втрачена, у зв'язку з чим у позивача відсутня можливість її надання до перевірки.

У матеріалах справи міститься копія постанови від 04 листопада 2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 185, 357 Кримінального кодексу України, у зв'язку з відсутністю ознак вказаних злочинів.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2014 року зазначено, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено обставин щодо вчинення позивачем дій, направлених на відновлення втрачених документів, у порядку, встановленому законодавством.

При цьому, як з'ясовано судом першої інстанції у ході нового розгляду справи та не спростовується наявними у матеріалах справи доказами, позивачем не вчинялись дії, направлені на відновлення втраченої первинної документації. Зокрема, позивачем під час розгляду справи не надано суду будь-яких доказів, які б підтвердили зворотне, хоча суд протягом всього часу судового розгляду справи зазначав представнику позивачу про можливість відновлення втраченої первинної документації, у тому числі шляхом звернення позивача до своїх контрагентів для отримання їх примірників такої документації, до банківських установ для отримання банківських виписок щодо руху коштів на рахунках позивача, а також намагався сприяти представнику позивача у витребуванні певних доказів, за умови зазначення причин, через які вони не можуть бути надані, та повідомлення, де вони знаходяться чи можуть знаходитись.

Викладені обставини підтверджуються, зокрема, змістом ухвали суду від 06 березня 2014 про прийняття справи до провадження для її нового розгляду та вирішення.

При цьому, представником позивача надано суду тільки платіжні доручення, які, за його переконанням, свідчать про здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пп. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, системно проаналізувавши викладені положення та обставини, у тому числі ті, які з'ясовані у ході розгляду справи судами першої і апеляційної інстанцій та позицію суду касаційної інстанції, та ті, які з'ясовані судом першої інстанції під час нового розгляду справи, зважаючи на факт не підтвердження позивачем реальності фінансово-господарських відносин із ТОВ "Корнест", ТОВ "Корон-Інвестгруп", ТОВ "ТС Альянс", ТОВ "Тібурон", ТОВ "Вестком-Груп" та здійснення за їх участю господарських операцій, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Пакпрінт" до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Пакпрінт".

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин