Рішення

від 22.04.2014 по справі 922/4654/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р.Справа № 922/4654/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроземфонд", с. Путрівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд", с. Олександрівка про стягнення465487,18 грн. за участю представників сторін:

позивача - Лящовський В.Р., за довіреністю від 01.11.2013 року;

відповідача - Лежнін В.І., за довіреністю від 10.04.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозмефонд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтал Агро Трейд" про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу № 11- АЗФ від 18.06.2012р. в сумі 465487,18 грн., що складається з 323481,60 грн. основного боргу, 53351,72 грн. - пені, 88653,86 грн. - 24% за користування чужими грошовими коштами. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 листопада 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 листопада 2013 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 15.11.2013 року представник позивача надав клопотання (вх. № 42405, факс) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю представника позивача бути присутнім у даному судовому засіданні.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.11.2013 року представник відповідача надав клопотання (вх. № 42555) про перенесення дати розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 09.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 23.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2013 року відмовлено в прийнятті зустрічного позову від 18.12.2013 року (вх. № 47560) на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 20.12.2013 року від представника відповідача ТОВ "Сінтал Агро Трейд" надійшла апеляційна скарга (вх. № 2241) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.12.2013 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 23.12.2013 року від представника відповідача надійшла заява (вх. № 48130), в якій відповідач просить суд залишити без розгляду заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області, подану відповідачем до суду 09.12.2013 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 23.12.2013 року від представника позивача надійшли пояснення щодо заяви відповідача про відстрочку виконання рішення (вх. № 48254), в якій позивач просить суд відмовити в її задоволені у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю та зазначає що підприємство позивача знаходиться на грані банкрутства, також зазначає про те, що договір який було укладено між сторонами вже містив відстрочку виконання.

20.12.2013 року через канцелярію господарського суду Харківської області від ТОВ "Сінтал Агро Трейд" надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 18.12.2013 року про відмову у прийнятті зустрічного позову від 18.12.2013 року (вх. № 47560).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2013 року провадження у справі № 922/4654/13 зупинено до розгляду вищезазначеної апеляційної скарги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 27.01.2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Сінтал Агро Трейд" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.12.2013 року без змін.

12.02.2014 року через канцелярію господарського суду Харківської області від ТОВ "Сінтал Агро Трейд" надійшла касаційна скарга на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.12.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року.

09.04.2014 року постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ТОВ "Сінтал Агро Трейд" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 18.12.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року у справі № 922/4654/13 без змін.

16.04.2014р. справа №922/4654/13 надійшла до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2014 року провадження у справі № 922/4654/13 поновлено та призначено її розгляд у судовому засіданні на 22.04.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.04.2014 року представник відповідача надав клопотання про призначення судової експертизи. В своєму клопотанні відповідач зазначає про те, що позивач у якості підстави позову посилається на отримання товару відповідачем на підставі видаткової накладної № Х-00000025 від 18.06.2012 року. У даній накладній нібито наявний підпис ОСОБА_4, проте інших документів щодо транспортування та передачі товару позивачем не надано. У зв`язку з викладеним відповідач просить суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу та поставити на розв`язання експерту наступне питання: Чи належить підпис в графі "Отримал(а)" поставлений від імені ОСОБА_4 у видатковій накладній № Х-000000 від 18.06.2012 року ОСОБА_4?

22.04.2014р. у судовому засіданні оголошено перерву до 22.04.2014р. до 15:00.

Представник позивача в судовому засіданні 22.04.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.04.2014 року підтримав клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, зазначає наступне.

Статтею 41 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Дослідивши матеріали справи суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Отже, в даному випадку строк розгляду справи № 922/4654/13 спливає 01 травня 2014 року.

Згідно п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", відповідно до ст. 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об"єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з"ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Дослідивши матеріали справи, суд виходив з того, чи мають значення для справи обставини, встановлення яких можна здійснити судовою експертизою, та чи може сторона іншими засобами доказування підтвердити ці обставини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду доказів, які б ставили під сумнів те, що підпис, який наявний у видатковій накладній № Х-00000025 від 18.06.2012 року не належить ОСОБА_4 та є фіктивним.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що в судовому засіданні 09.12.2013 року представник відповідача (Колосов А.В.) визнавав позовні вимоги в повному обсязі, про що зазначено в протоколі судового засідання від 09.12.2013 року та ухвалі суду від 09.12.2013 року (69-73).

Отже, в даному випадку, клопотання відповідача про проведення у справі судової почеркознавчої експертизи є таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами та спрямоване на штучне затягування судового процесу.

Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням відповідача з метою надання нових доказів).

Враховуючи вищевикладене та те, що строк розгляду справи спливає 01.05.2014 року, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової технічної експертизи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

18.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозмефонд» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтал Агро Трейд» (відповідача) було укладено договір купівлі - продажу № 11-АЗФ, у відповідності до умов якого, в терміни та в порядку, визначені цим договором позивач передає у власність відповідача засоби захисту рослин (надалі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього визначену грошову суму - ціну товару, вказану у додатках до даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент, кількість, ціна товару визначаються в додатках до даного договору та\або накладних підписаних в період дії даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.2 договору товар може постачатись партіями, в межах кількості, визначеної додатками та накладними виписаними в період даного договору. В разі поставки товару, вказаному у відповідному додатку № 1 до даного договору, такі поставки здійснюється протягом семи календарних днів з моменту отримання від відповідача відповідної заявки, надісланої шляхом факсового, електронного зв'язку.

Відповідно до п. 2.3 договору датою здійснення поставки товару (партії товару) вважається дата підписання видаткової накладної відповідачем.

Відповідно до п. 2.4 договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент передачі позивачем товару відповідачу та підписання відповідачем видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.2 договору відповідач провадить оплату ціни товару в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. В призначенні платежу, відповідач вказує обов`язковою дату та номер цього договору.

Відповідно до п. 4.3 договору умови оплати товару: - 30% - попередня оплата не пізніше 21.06.2012 року; - 70% - до 01.11.2012 року.

Відповідно до п. 1.2 додатку № 1 до договору загальна ціна товару, що поставляється по даному додатку до договору становить 323481,60 грн.

Відповідно до п. 1.3 додатку № 1 до договору передоплата становить 30% ціни товару, що становить - 97044,48 грн.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору залишкова сума ціни товару після сплати відповідачем передоплати становить 226437,12 грн.

Відповідно до п. 2 додатку № 2 до договору сторони погодили графік виплати відповідачем залишкової суми ціни отриманого від позивача по договору товару: 32348,16 грн. - до 01.09.2012 року; 32348,16 грн. - до 01.10.2012 року; 161740,80 грн. - до 01.11.2012 року.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 323481,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № Х-00000025 від 18.06.2012 року (а.с. 20), яка підписана обома сторонами та в якій зазначено підстава договір № 11-АЗФ від 18.06.2012 року.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 164 від 18.06.2012 року (а.с. 21).

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов`язку оплатити поставлений позивачем товар, в строк, вказаний в п. 4.3. договору, у зв`язку із чим у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 323481,60 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 16.07.2012 року (а.с.22), який підписаний обома сторонами та скріплений печатками..

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість в сумі 323481,60 грн. (основна заборгованість), що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що на накладній № Х-00000025 від 18.06.2012 року, на яку посилається позивач в обґрунтування позову наявний підпис ОСОБА_4, проте відповідач вважає, що даний підпис є фіктивним та не належить ОСОБА_4, а тому товар за даною накладною відповідачем не отримувався.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо того, що підпис наявний у накладній № Х-00000025 від 18.06.2012 року не належить ОСОБА_4, оскільки відповідачем не було надано суду жодного доказу о обґрунтування своїх заперечень.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків від 16.07.2012 року, який підписаний директором ТОВ "Агроземфонд" та директором ТОВ Сінтал Агро Трейд" та скріплений печатками, що підтверджує наявність заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар на суму 323481,60 грн.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно вищезазначеної накладної та недоведеність з боку відповідача факту розрахунку з позивачем за отриманий товар за ціїю накладною, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 323481,60 грн. обґрунтованими, правомірними, доведені матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 53351,72 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.2. договору випадку порушення відповідачем умов п. 4.3 даного договору, позивач має право нарахувати, а відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 53351,72 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо її задоволення.

Щодо стягнення з відповідача нарахованих 24 % річних від суми боргу за кожен день прострочення платежу в сумі 88653,86 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.2 договору відповідач зобов`язаний сплатити позивачу проценти за користування чужими коштами в розмірі 24% річних від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу 24% річних від суми боргу за кожен день прострочення платежу у розмірі 88653,86 грн., розрахунок 24% річних перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо їх задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 536. 549, 611, 612, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтал Агро Трейд» (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Піонерська, 40, р/р 26004996105315 в філії ПАТ «ПУМБ» в м. Харкові, МФО 350385, Код ЄДРПОУ 33817183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроземфонд" (08625, Київська область, Васильківський район, с. Путрівка, провулок Пушкінський, буд. 36, п/р 26008389497 АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, Код ЄДРПОУ 38093589) 323481,60 грн. суму основної заборгованості, 53351,72 грн. пені, 88653,86 грн. 24% річних за користування чужими грошовими коштами та 9309,74 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.04.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/4654/13