Постанова

від 26.02.2014 по справі 808/1084/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року 11:05Справа № 808/1084/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Заболотньої Н.Ю. та представників

позивача: Белікової К.Г.

відповідача: Бойка Є.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промислово-технологічна компанія»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Промислово-технологічна компанія» (далі - позивач або ТОВ Фірма «Промтехноком») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя) в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 01.11.2013 №0001312201 та №0001322201, від 13.11.2013 №0001482201 та №0001492201.

Ухвалою суду від 13 лютого 2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 25 лютого 2014 року.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 26 лютого 2014 року.

Представник позивача, в судових засіданнях, підтримала позов в повному обсязі, просила його задовольнити та надала пояснення в його обґрунтування аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача, в судових засіданнях, проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов та усні пояснення аналогічні викладеним в запереченнях. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 26 лютого 2014 року на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено з матеріалів справи, в період з 01.10.2013 року по 09.10.2013 року ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Фірма «Промтехноком», код за ЄДРПОУ 23286565, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по господарських відносинах з придбання товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Днінромолторг», код за ЄДРПОУ 37473637, та його поставки за межі митної території України через комісіонера Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Моліс», код за ЄДРПОУ 34718799, за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За підсумками перевірки складено акт від 16.10.2013 року № 532/2201/23286565 (надалі - Акт перевірки).

Згідно Розділу 4 Акту перевірки «Висновок», встановлено порушення ТОВ Фірма «Промтехноком» пп. 133.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 137078,00 грн., пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 130550,00 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки, 01 листопада 2013 року ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0001312201, яким ТОВ Фірма «Промтехноком» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 171347,50 грн., в тому числі 137078,00 грн. за основним платежем та 34269,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001322201, яким ТОВ Фірма «Промтехноком» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 163187,50 грн., в тому числі 130550,00 грн. за основним платежем та 32637,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

15 листопада 2013 року позивач отримав лист відповідача від 13.11.2013 року вих. №7014/10/08-27-22-01-8, згідно якого із врахуванням п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, сума штрафних санкцій за заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість складає 65275,00 грн., з податку на прибуток - 68539,00 грн., у зв'язку з чим разом з зазначеним листом були надіслані податкові повідомлення - рішення від 13 листопада 2013 року:

- № 0001482201, яким ТОВ Фірма «Промтехноком» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 34269,50 грн., в тому числі 0,00 грн. за основним платежем та 34269,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001492201, яким ТОВ Фірма «Промтехноком» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 32637,50 грн., в тому числі 0,00 грн. за основним платежем та 32637,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з листа від 13.11.2013 року вих. №7014/10/08-27-22-01-8, вказані податкові повідомлення-рішення винесені в зв'язку з тим, що в податкових повідомленнях-рішеннях від 01 листопада 2013року № 0001312201 та № 0001322201 прийнятих на підставі висновків акту перевірки від 16.10.2013 року № 532/2201/23286565 було визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість та податку на прибуток без врахування факту повторності протягом 1095 днів визначення контролюючим органом сум податкових зобов'язань з цих податків.

Позивач здійснював адміністративне оскарження вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 31.01.2014 р. вих. №1764/6199-99-10-01-15, яке отримано позивачем 03.02.2014 року, Міністерство доходів і зборів України залишило без змін податкові повідомлення - рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 01.11.2013 року № 0001312201 та № 0001322201, від 13.11.2013 року № 0001482201 та № 0001492201, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з висновками Акту перевірки та винесеними на підставі його висновків податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими з огляду на наступні обставини.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підставою для нарахування грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток та податок на додану вартість податковими повідомленнями-рішеннями, які оскаржуються, послугували висновки Акту перевірки, що викладені в п. 3.1.2 „Валові витрати" акту перевірки на аркушах 3 - 17 та п. 3.2.2 «Податковий кредит» на аркушах 19 - 33 про порушення ТОВ Фірма «Промтехноком» пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 133.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України. Суть порушень вищевказаних норм податкового законодавства, на думку відповідача, полягає у неправомірному включенні позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту вартості придбаного у ТОВ «Дніпромолторг» за договором від 04.08.2012 року № 04-08/2012 товару (сири тверді та молоковмісні продукти), який в подальшому був реалізований на експорт. Вказана господарська операція, на думку відповідача, є нетиповою в контексті діяльності позивача.

З огляду на вказану обставину суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, якій визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1).

Відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Також пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до пп. 138.2. ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. При цьому, за п. 201.1 ст. 201 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Отже, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відносяться витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка складається, перш за все, з ціни їх придбання. Також і податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено з наданих сторонами документів та відомостей, у 2012 році ТОВ Фірма «Промтехноком» здійснило придбання у ТОВ «Дніпромолторг» товару (сир твердий та продукт молоковімісний в асортименті) за договором від 04.08.2012 р. № 04-08/2012 на загальну суму 783300,00 грн., в тому числі ПДВ 130550,00 грн. ТОВ «Дніпромолторг» були виписані позивачу видаткова накладна від 31.08.2012 р. № ПОД -22971 та податкова накладна від 31.08.2012 p. № 111.

ТОВ Фірма «Промтехноком» проведено оплату вартості придбаного товару 14.09.2012 р. та 26.09.2012 р., що підтверджується відповідними банківськими виписками за вказаний період.

Вказаний товар був реалізований у 2012 році на експорт TOO «Рокфор» через комісіонера ТОВ «ТД «Моліс», з яким було укладено договір комісії від 01.08.2012 року № 02. Продаж товару на експорт підтверджується вантажно-митною декларацією від 07.09.2012 р. № 1120500000/2012/019961, документами щодо оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вказані операції з господарської діяльності щодо поставки товару були належним чином оформлені, документально підтверджені: документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.

Податкова накладна, складена ТОВ «Дніпромолторг», відповідає вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку оформлення податкових накладних. Викладені факти не спростовуються обставинами викладеними в Акті перевірки. При цьому, матеріалами перевірки також не спростовується реальність проведених операцій.

Таким чином, вартість придбаних позивачем у ТОВ «Дніпромолторг» молоковмісних продуктів в розмірі 652750,00 грн. є витратами, що прямо пов'язані з придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, тобто є собівартістю реалізованого товару, відноситься до витрат операційної діяльності та включається до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Також і сума сплаченого ТОВ Фірма «Промтехноком» податку на додану вартість в розмірі 130550,00 грн. включається до податкового кредиту.

Також, як зазначила представник позивача, ТОВ «Дніпромолторг» операції з відвантаження продукції ТОВ Фірма «Промтехноком» за договором поставки від 04.08.2012 р. № 04- 08/2012 у повному обсязі відображені у податковому обліку, а саме: податкові зобов'язання в сумі 130550,00 грн. задекларовані в декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, доходи від реалізації продукції відображені в декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року в сумі 652750 грн. у складі доходів 3 кварталу. Проти вказаної обставини представник відповідача не заперечував.

Отже, з урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що відповідно до вказаного порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 133.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України під час віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, і податкового кредиту сум витрат та податку на додану вартість, сплаченого за придбання у ТОВ «Дніпромолторг» молоковмісних продуктів з боку Позивача не було.

Згідно змісту п. 3 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотриманню податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України N 984 від 22.12.2010 р. акт перевірки є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог податкового законодавства.

Акт перевірки посилається на нетиповість реалізації молоковмісної продукції на експорт в контексті діяльності позивача, оскільки вид діяльності «Оптова торгівля молочними продуктами» був доданий до відомостей ЄДР 30.08.2012 року, а договори з ТОВ «Дніпромолторг» та ТОВ «ТД «Моліс» укладено ТОВ Фірма «Промтехноком» 04.08.2012 р. та 01.08.2012 р. відповідно.

З огляду на цю обставину суд зазначає наступне.

Згідно ст. 43 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати будь - яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до вказаного до Єдиного державного реєстру юридичні особи вносять дані щодо основних видів діяльності, що не забороняє їм здійснювати будь - яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Вказаний вид діяльності Законом не заборонений, отже позивач навіть без внесення запису до ЄДР щодо видів основної діяльності згідно норм діючого законодавства мав право здійснювати діяльність щодо оптової торгівлі молочними продуктами.

Крім того, фактичне виконання договорів з ТОВ «Дніпромолторг» та ТОВ «ТД «Моліс» відбулося 31.08.2012 p., тобто вже після внесення відомостей до ЄДР щодо основних видів діяльності ТОВ Фірма «Промтехноком».

Також в Акті перевірки зазначається, що переміщення товару між ТОВ «Дніпромолторг» та ТОВ Фірма «Промтехноком» не відбувалося.

Однак, в Акті перевірки відповідач не зазначає які норми законодавства при цьому порушує позивач.

Норми чинного законодавства України не забороняють суб'єктам господарювання (платникам податків), визначати в різних господарських правочинах місцем поставки товару одне й те саме місце, передавати товар на продаж в місці його придбання, тощо.

Також підставою для встановлення порушення норм Податкового кодексу України з боку ТОВ Фірма «Промтехноком» в Акті перевірки зазначається наявність інформації, що виробник товарів ( ТОВ «ВО «Моліс») та комісіонер (ТОВ «ТД «Моліс») здійснюють власні експортні операції аналогічної продукції на адресу TOO «Рокфор» у 2012 році, що на думку перевіряючи відповідача доводить формальний характер нетипового експорту по укладеному договору комісії між позивачем та ТОВ «ТД «Моліс».

Однак, відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Згідно змісту ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Таким чином, норми чинного законодавства не забороняють суб'єктам господарювання укладати договори та самостійно вибирати контрагентів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 5 ст. 19 Господарського кодексу України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняється.

Відтак, ТОВ Фірма «Промтехноком», так само як і ТОВ «ВО «Моліс» та ТОВ «ТД «Моліс», мало право самостійно визначати необхідність придбання та продажу певного виду товару, його вартість, контрагентів тощо. Визначення заборони здійснювати придбання та продаж на експорт, товару з огляду на проведення таких саме операцій з боку виробника товарів (ТОВ «ВО «Моліс») та комісіонера (ТОВ «ТД «Моліс») є втручанням відповідача у господарську діяльність позивача, що є незаконним. Діюче законодавство України не забороняє різним суб'єктам господарювання здійснювати типові правочини щодо аналогічної продукції з однаковими контрагентами. Акт перевірки не містить посилань на норми податкового законодавства, які були порушені платниками податків під час укладення договорів поставки молоковмісної продукції з TOO «Рокфор».

Крім того, як в Акті перевірки так і в наданих запереченнях відповідач при визначенні господарських взаємовідносин позивача з контрагентами використовує такі терміни як: «нетипова реалізація на експорт», «формальність операції з нетипового експорту», «невластивість (не типовість) операції», «нетиповий товар», тощо.

Суд звертає увагу відповідача, що діюче законодавство України не містить вищезазначених термінів. Акт перевірки визначення таких понять та посилання на відповідні норми Закону також не дає. Вживання в Акті перевірки термінів та понять, які не містять законодавчого визначення, з боку ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя є недоречним. До того ж, Податковий кодекс України не містить норм, які б забороняли включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту вартості придбаних товарів, щодо яких здійснено «нетиповий експорт».

Також, статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування в даній адміністративній справі є встановлення факту порушення позивачем норм податкового законодавства при вчиненні господарських операцій з постачальниками, зазначеними в акті перевірки.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків. До них, зокрема, належать: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Також, відповідно до п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.(п.6 розділу І зазначеного Порядку).

Отже, Акт перевірки не має містити ніяких недоведених умозаключень та припущень, в той час як в акті перевірки від 16.10.2013 року № 532/2201/23286565 є багато припущень, як то: «нетипова продукція», можлива «нетипова реалізація на експорт», можливий «транзитний рух грошових коштів», тощо. Однак, в порушення вимог вищезазначеного Порядку Акт перевірки не містить чітких фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ Фірма «Промтехноком» господарських операцій з контрагентами, наявності факту узгодженості його дій з ТОВ «ВО «Моліс», ТОВ «ТД «Моліс», ТОВ «Дніпромолторг» та TOO «Рокфор» з метою незаконного отримання податкових вигод, тощо.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірні рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промислово-технологічна компанія» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 01 листопада 2013 року за №0001312201, від 01 листопада 2013 року за №0001322201, від 13 листопада 2013 року за №0001482201 та від 13 листопада 2013 року №0001492201.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промислово-технологічна компанія» судовий збір у розмірі 1034 (одна тисяча сто тридцять чотири) гривні 48 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко