Ухвала

від 10.04.2014 по справі 804/13712/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2014 рокусправа № 804/13712/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.

за участю:

представника відповідача: Колупаєва О.В.

представника позивача: Гордієнко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі №804/13712/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтранс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2013р. ТОВ «Укрспецтранс» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2013р.:

№0005502201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 15 636,00 грн.;

№0005512201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22 792,00 грн. основного платежу та 5 437,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що підприємством були виконані усі вимоги Податкового кодексу щодо формування податкового кредиту, визначення від'ємного значення, як різниці між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту. Також позивач посилається на те, що жодною нормою Податкового кодексу України формування податкового кредиту не ставиться в залежність до умов подальшого продажу товарів (ціни, базису поставки, прибутковості господарської операції, податкового статусу та резидентності покупця, мети придбання покупцем товару). Право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту законодавство не пов'язує з прибутковістю (збитковістю) господарської операції, отримання доходу від подальшого продажу товару. Більш того, висновки податкового органу про збитковість господарської операції є помилковими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 02.10.13р. № 0005512201. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «В4» від 02.10.13р. №0005502201.

Не погодившись з постановою суду, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована, фактично, висновками перевіряючих осіб, які викладені в Акті перевірки, та які, на думку ДПІ, свідчать про те, що купівля рельс та їх подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що у період з 06.09.2013 по 12.09.2013р. повноважними особами ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрспецтранс» з питання правильності та правомірності відображення в податковому обліку операцій з продажу експортної продукції за період березень 2013 року та за відповідні періоди її придбання, за результатами якої складено Акт №1069/22-1/33116323 від 19.09.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

заниження податку на додану вартість на 22 792 грн. (березень 2011р. - на 1042 грн.; жовтень 2012р. - на 11950 грн.; лютий 2013р. - на 9800 грн.)

завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в березні 2013р. на суму 15 636грн.

На підставі висновків Акта перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.10.2013р.:

№0005512201, яким ТОВ «Укрспецтранс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 28 229,50 грн., в тому числі за основним платежем - 22 792,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 5 437,50 грн.;

№0005502201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2013р. на 15636,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і встановлення від'ємного значення, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та розмір від'ємного значення суми ПДВ, як різниці між сумою податкових зобов'язань звітного

податкового періоду та сумою податкового кредиту.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Укрспецтранс» було укладено договори на придбання рейок з наступними підприємствами: ПП «Адоніс» (договір №003/11 від 11.01.11р.); ПП «Вектор-Пром» (договір №078/11 від 09.12.11р.); ПП «Селтік» (договір поставки №057/12 від 14.09.12р.); ТОВ ВТП «Харківелектромонтаж» (договір поставки №03 від 17.01.13р.); ТОВ «Інтернафта» (договір поставки №002/13 від 04.02.13р.); ПП «Полтаваавтотрейдсервіс» (договір поставки №005/13 від 26.02.13р.); ПП «МД-Колхіда» (договір поставки №006/13 від 26.02.13р.) На виконання умов укладених договорів ТОВ «Укрспецтранс» придбано рейки, що підтверджується накладними :

видаткова накладна №РН-0000022 від 31.03.11р. на суму 64705,80 грн. (постачальник - ПП «Адоніс»);

накладна №281 від 14.12.11р. на суму 71702,28 грн. (постачальник - ПП «Вектор-Пром»);

накладна №401 від 30.11.12р. на суму 25213,44 грн. (постачальник - ПП «Селтік»); видаткова накладна №867 від 15.03.13р. на суму 33936,00 грн. (постачальник -ТОВ ВТП «Харківелектромонтаж»);

видаткова накладна №268 від 27.02.13р. на суму 59877,79 грн. (постачальник -ТОВ «Інтернафта»);

видаткова накладна №365 від 26.02.12р. на суму 58802,64 грн. (постачальник - ПП «Полтаваавтотрейдсервіс»);

видаткова накладна №517 від 28.02.13р. на суму 59884,34 грн. (постачальник - ПП «МД-Колхіда»).

Відомості щодо характеру та обсягу вчинених операцій відображені в первинних документах бухгалтерського обліку відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинні документи, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зауважень щодо оформлення первинних документів в ході перевірки не виявлено.

Придбані рейки в подальшому в процесі здійснення господарської діяльності були реалізовані на експорт відповідно до укладених контрактів :

за контрактом на поставку продукції №4 від 26.02.13р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «МИТАР-МЕТ» (Республіка Білорусь, м. Вітебськ); за контрактом на поставку продукції №11 від 12.03.13р. з Закритим акціонерним товариством «СК Металай» (иАВ « 8К Меіаіаі») (Литва, м.Вільнюс). Факт експорту товару підтверджується митними деклараціями :

№110070000/2013/303764 від 05.03.13 р.;

№110080000/2013/106482 від 20.0313 р.

Як вбачається з Акту перевірки, висновків про заниження позивачем податку на додану вартість, податковий орган дійшов з огляду на те, що операція з реалізації товару ТОВ «Укрспецтранс», попередньо отриманого від ПП «Полтаваавтотрейдсервіс», ПП «Вектор-Пром», ПП «Адоніс», ТОВ «Інтернафта», ПП «МД-Колхіда», ПП «Селтік», ТОВ ВТП «Харківелектромонтаж» не має за своєю сутністю економічної доцільності, оскільки фактичні витрати на придбання 315 670,62грн. (в т.ч. ПДВ 52 611,77грн.) та подальша реалізація цього товару на 32 558,62грн. перевищують дохід від його реалізації на експорт, який складає 283 112грн. Тобто, фактичним джерелом вигідності цієї операції для ТОВ «Укрспецтранс» є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту, яка полягає у можливості несплати на цю суму до Державного бюджету України податку на додану вартість (арк.7-8 Акту перевірки).

При цьому, податковий орган зазначив, що наявність у ТОВ «Укрспецтранс» належно оформлених документів, які відповідно до ПКУ необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для отримання податкового кредиту, оскільки не встановлено об'єктивність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування витрат та податкового кредиту (арк.8 Акту перевірки).

Така позиція ДПІ є необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з вищевикладеного, відповідачем визнано наявність у ТОВ «Укрспецтранс» належно оформлених документів, які відповідно до ПКУ необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії. Доручення та агентськими договорами.

Правовий аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

При цьому, як свідчать встановлені обставини справи, позивач від господарської діяльності отримує прибуток, що не заперечується самим відповідачем.

Отже, Податковий кодекс України не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування податкового кредиту. При цьому, порядок формування податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду.

Податковий орган дійшов висновку, що реалізація товару на експорт не має економічної доцільності, оскільки фактичні витрати на придбання у розмірі 315 670,62грн. в т.ч. ПДВ 52 611,77грн., перевищують дохід від його реалізації не експорт, який складає 283 112грн., а тому формування позивачем податкового кредиту за цією операцією є неправомірним та порушує вимоги податкового законодавства.

Проте, з Акту перевірки не вбачається на якій стадії позивачем допущено порушення вимог Податкового кодексу України, що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов'язань. Якщо на стадії формування податкового кредиту за наслідками господарської операцій щодо придбавання товару (рельси кранові), який використовувався позивачем у власній господарській діяльності, то ДПІ не вказано в чому полягають такі порушення. При цьому, як зазначено вище ДПІ не заперечувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, не заперечувався факт сплати ПДВ у вартості придбаних товарів, що використані позивачем у власній господарській діяльності. Якщо на стадії визначення позивачем податкових зобов'язань, то податковою службою не враховано, що Податковим кодексом України не передбачено обов'язок платника коригувати податковий кредит у разі продажу товару за цінами нижчими його придбання.

Крім цього, суд апеляційної інстанції не може погодитись з розрахунками ДПІ отриманих позивачем збитків, зокрема з тих підстав, що розрахунки таких збитків, як вбачається з Акту перевірки, зроблені враховуючи загальну суму придбання рельсів кранових (складова суми витрат), до якої включено суми ПДВ. Між тим, відповідно до пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПК України до складу витрат не включаються суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку. Таким чином, віднесення ДПІ до розрахунку розміру витрат сплачених сум ПДВ є необґрунтованим.

За таких обставин, ТОВ «Укрспецтранс» досягнуто економічного ефекту, який виник за рахунок торгової націнки до купівельної вартості без врахування ПДВ, та, як наслідок, отримано прибуток, за реалізацію на експорт товару, придбаного за договорами з ПП «Полтаваавтотрейдсервіс», ПП «Вектор-Пром», ПП «Адоніс», ТОВ «Інтернафта», ПП «МД-Колхіда», ПП «Селтік», ТОВ ВТП «Харківелектромонтаж», а тому висновки податкового

органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 38 428 грн. є необґрунтованими.

Як наслідок, є необґрунтованими й висновки податкового органу щодо заниження податку на додану вартість на 22 792 грн. (березень 2011р. - на 1042 грн.; жовтень 2012р. - на 11950 грн.; лютий 2013р. - на 9800 грн.) та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в березні 2013р. на суму 15 636грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованих висновків, що податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, тобто не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі №804/13712/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 11.04.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов