Постанова

від 02.04.2014 по справі 821/281/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 р. 08 год.59 хв.м. ХерсонСправа № 821/281/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Дунаєва М.І., представників відповідача Ключкіної О.С., Буніної Т.Є., Кротко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мілано" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Мілано» (далі - позивач, ТОВ «Фірма «Мілано») звернулось до суду з позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 27 червня 2013 року №№ 000454220, 0004532200, від 2 вересня 2013 року №№ 0000072201, 0000062201. Позовні вимоги мотивовані тим, що документи на перевірку податковій інспекції були надані ТОВ "Фірма "Мілано" у повному обсязі, будь-яких зауважень від інспекторів з приводу неповноти чи недостовірності наданих документів у ході перевірки на адресу підприємства не надходило. Виявлені порушення податкового законодавства зі сторони позивача ґрунтуються не на недоліках первинних бухгалтерських та податкових документів, а на комп'ютерних базах даних ДПА України, актах про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача ТОВ «Вектрас» та ТОВ «Візаві Інжиніринг», які не є достатніми доказами вчинення господарських операцій без мети реального настання наслідків. На час укладення господарських операцій контрагенти позивача мали повну господарську правосуб'єктність - були зареєстровані в установленому законом порядку як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, їх діяльність не була визнана фіктивною, придбання товарів підтверджено видатковими та податковими накладними. В акті перевірки відсутні будь-які відомості про те, що ТОВ "Вектрас" та ТОВ "Візаві Інжиніринг" з будь-яких причин виключені з ЄДРПОУ та скасована реєстрація як платників податку на додану вартість. Вказані в акті перевірки недоліки актів виконаних робіт позивач вважає неконкретизованими, тому що всі необхідні реквізити у складених первинних документах є в наявності. Оскільки позивач не сплачував транспортні послуги, то відсутність товарно-транспортних накладних, які не відносяться до первинних бухгалтерських документів, не є доказом фіктивності правочинів. Окрім зазначеного, позивач вважає, що він не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента, оскільки відповідальність за порушення фінансової та податкової дисципліни покладається виключно на платника податків, який припустив порушення вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (відповідач, ДПІ у м. Херсоні) проти позову заперечує, мотивуючи тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними, та прийняті відповідно до виявлених порушень при проведені планової виїзної перевірки. Відсутність фактичного придбання товарів у ТОВ "Вектрас" та ТОВ "Візаві Інжиніринг" підтверджується актами зустрічних перевірок цих платників щодо неможливості ним реального здійснення господарської діяльності. Що стосується послуг по оренді холодильних камер, які придбавались позивачем, то ДПІ зазначає про відсутність доказів використання цих послуг в господарській діяльності, камери знаходились в інших містах України, крім актів здачі-прийняття робіт ніяких інших документів позивач на перевірку не надав. Юридичні послуги, які були отримані від ТОВ «Леверидж», не були прийняті як такі що використовувались в господарській діяльності через відсутність документів які б підтверджували взаємозв'язок цих послуг з господарською діяльністю підприємства, відсутністю звітів щодо наданих послуг, з відображенням виду послуг та часу витраченого на їх виконання. За аналогічних підстав відповідач вважає помилковим включення до складу валових витрат отриманих від ПП ОСОБА_5 маркетингових послуг.

Представники відповідача прибули в судове засідання, просять відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Мілано» є юридичною особою, платником податків, перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні.

В квітні-травні 2013 року фахівцями ДПІ у м. Херсоні була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Фірма «Мілано» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 2010-2012 рр., за наслідками якої був складений акт № 2884/22.1/35469299 від 10 червня 2013 року. Перевіркою було виявлено:

- порушення пп.5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.138.10.2,п.п.138.10.1 п.138.10 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 168710 грн., в т.ч. за 2010 рік на суму 92047 грн., за 1-й квартал 2011 року, на суму 3750 грн., за 2011 рік на суму 42929 грн., за 2012 рік на суму 29984 грн.,

- порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та п.201.1 ст.201, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість на суму 178675 грн., в тому числі по періодам: серпень 2010 року в сумі 7312 грн.; січень 2011 року у сумі 31930 грн., лютий 2011 у сумі 675 грн.; березень 2011 року у сумі 7943 грн., квітень 2011 року у сумі 9253 грн.; травень 2011 року у сумі 21414 грн., червень 2011 року - у сумі 27033 грн., липень 2011 р. у сумі 23600 грн., серпень 2011 р. у сумі 22424 грн.; вересень 2011 р. 11461 грн. жовтень 2011 р. у сумі 8464 грн.; листопад 2011 р. у сумі 6579 грн.; грудень 2011 р. у сумі 587 грн., завищення податку на додану вартість на суму 96494 грн., в тому числі по періодам: травень 2010 р. у сумі 648 грн.; червень 2010 р. у сумі 87658 грн.; липень 2010 р. у сумі 8188 грн., завищення залишку від'ємного значення з ПДВ за квітень 2010 р. (рядок 26) на суму 130850 грн.,

- порушення Закону України від 22 травня 2003 року №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб", Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердж. постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, які позивачем не оскаржуються в межах даної справи.

До заниження податку на прибуток призвело факт завищення валових витрат на загальну суму 712616 грн., в тому числі в порушення п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.94 (далі - Закон № 334) ТОВ Фірма „Мілано" до складу валових витрат 1 кварталу 2010 року неправомірно включено витрати у сумі 75840,74грн. - вартість придбаних послуг «суборенди холодильної камери і сист.згід.дог.2/10 від 02.10.2009» згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2010 № ОУ, отримані від СП ТОВ «Трелакс Пак». Акти не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердж. Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, в них не зазначено за який період надана послуга по суборенді холодильного обладнання. В той же час відповідно до договору від 01.02.2010 № 01/02 позивач взяв в оренду у підприємства громадського об'єднання Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника - «Фірма «Ласка» по акту приймання - передачі від 01.02.2010 року обладнання з таким самим найменуванням.

В порушення вимог пп.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону №334 позивачем до складу валових витрат за 3-й квартал 2010 року віднесено витрати, які не підтверджені відповідними розрахунками та які не підтверджують факту здійснення фінансово - господарських операцій, не містять вичерпної інформації щодо змісту проведених господарських операцій на загальну суму сумі 22047,76 грн. щодо придбання послуг маркетингу, які надавав приватний підприємець ПП ОСОБА_5 та які оформлені актами:

- від 14.07.10 № ХКИ-000013 «Организация услуг по розбраковке и виявленню скрытых недостатков ТМ «Милано» за 2 квартал 2010 г. на суму 13215,31 грн.,

- від 14.07.10 № ХКИ-000016 «Послуги з просування продукції ТМ «Мілано» вхід до нового магазину вул. І.Куліка 114ж» на суму 2000 грн.,

- від 05.08.2010 № ХКИ - 000018 «Послуги з просування продукції за 1-2 квартали 2010 року» на суму 6832,45грн.

Зазначені акти виконаних робіт по маркетинговим послугам не містять жодної інформації щодо проведення передпродажних та рекламних заходів, а також розміщення інформації про виробника товару в місцях, де цей товар продається або надається споживачу, тобто надання фактичних послуг по передпродажним та рекламним заходам щодо товарів, які продаються не містять конкретний перелік виконаних робіт.

В акті зазначено, що на порушення п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат ТОВ Фірма „Мілано" включено витрати на придбання юридичних послуг, підтверджені актами ТОВ «Леверидж», які не відповідають вимогам, що встановлені для первинних бухгалтерських документів, та не містять вичерпної інформації щодо змісту проведення господарських операцій на суму - 180 000 грн., в т.ч. починаючи з 1-го кварталу 2010 року по 4 квартал 2012 року -15000 грн. щомісячно. Інших документів про надання послуг та їх взаємозв'язок з господарською діяльністю, наприклад, звітів щодо наданих послуг з відображенням їх виду та часу витраченого на їх виконання, позивач на перевірку не надав.

На думку перевіряючих посадових осіб ДПІ, ТОВ «Фірма «Мілано» необґрунтовано включила до складу витрат витрати за актами виконаних робіт від ВДАІ УМВС України в Херсонській області у липні 2010 року на суму 1965 грн. 50 коп., у червні 2011 року на суму 6646,25 грн. як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю.

До складу валових витрат 2011 року позивач включив витрати по актам виконаних робіт від ТОВ «Югаш-торг» м. Мелітополь на загальну суму 135000 грн. за оренду холодильної камери площею 130 кв. м. для зберігання заморожених продуктів харчування за адресою м. Мелітополь, вул. 8 Березня, 43/8, щомісячна орендна плата становить 15000 грн. На час перевірки позивач не надав доказів використання даного обладнання в господарській діяльності.

За аналогічних підстав податкова інспекція вважає необґрунтованим включення до валових витрат вартості придбаних у Комтовариства «Желев С.С. і Компанія «Комиш-Зорянскього елеватора» орендних послуг за договором від 15.07.12, оскільки відсутні документи, які б підтверджували зв'язок з господарською діяльністю позивача послуг по оренді приміщення та холодильних камер за адресою м. Мелітополь, вул. Шмидта, 65.

В порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість товарів, придбаних у ТОВ «Вектрас» та ТОВ «Візаві Інжинірінг» на загальну суму 208335 грн. 68 коп., в тому числі за 2-й квартал 2010 року в сумі 122640 грн. 56 коп., за 3-й квартал 2010 року в сумі 85695 грн. 12 коп. При перевірці використано акт від 11.01.2013 №63/226/36840429 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вектрас» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень, липень, вересень 2010 року у зв'язку з тим, що за юридичною адресою м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 82, ТОВ «Вектрас» не знаходиться. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 28.03.2011 року. Відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємства, які надавались ТОВ «Вектрас», основні засоби відсутні, амортизація не нараховувалась. За наявною інформацією (відповідно до даних 1-ДФ) кількість працюючих 1 особа. Остання декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року із зазначенням суми податкових зобов'язань у сумі - 0,00 грн. та податкового кредиту у сумі - 0,00 грн.; декларація з податку на прибуток за І кв. 2011 року підприємством не подавалися. Враховуючи вищевикладене, на думку ДПІ, по ТОВ «Вектрас» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за червень, липень, вересень 2010 року. Перевіркою ТОВ «Мілано» встановлено здійснення операцій, спрямованих на отримання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання та діють з метою формування штучного податкового кредиту.

Перевіркою встановлено, ТОВ «Фірма «Мілано» задокументовано у квітні - травні 2010 року придбання морозива у ТОВ «Візаві Інжинірінг» на суму 76328,40 грн., в т.ч. ПДВ 12721,40 грн. ТОВ «Візаві Інжинірінг» має стан «16» - припинено (ліквідовано, закрито). Згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту розрізі контрагентів на рівні ДПА України», ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС встановлено відхилення по податковому кредиту у сумі 12721,40 грн. Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що на підприємстві відсутні первинні документи, які підтверджують перевезення ТМЦ, отриманих у ТОВ «Візаві Інжинірінг». За висновками відповідача, ТОВ "Фірма "Мілано" документувало операції із поставки, які не мали реальний характер.

Податкова інспекція встановила, що на заниження податку на додану вартість вплинуло завищення позивачем задекларованого податкового кредиту на загальну суму 91950 грн. внаслідок відображення в податковій звітності господарських операцій придбання товарів у ТОВ «Вектрас» та ТОВ «Візаві Інжинірінг» у червні - серпні 2010 року, включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за квітень 2010 року 7175,8 грн.; травень 2010 року 5545,6 грн., червень 2010 року - 11806,62 грн.; липень 2010 року - 9826,82 грн.; серпень 2010 року - 7312,2 грн. в порушення п.п.7.4.1 пп. 7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В порушення п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України підприємством включено до податкового кредиту суму ПДВ 4848 грн. за лютий-грудень 2011 року за податковими накладними ТОВ «Торговий дім «Молочний стандарт», з яким позивачем укладено договір купівлі-продажу від 22.02.11 № 40. ТОВ «Торговий дім «Молочний стандарт» видало податкові накладні № 92 від 2.02.11 на суму ПДВ 675 грн., № 123 від 15.03.11 на суму ПДВ 1164,17 грн., № 10 від 28.10.11 на суму ПДВ 1671,67 грн., № 7 від 17.11.11 на суму ПДВ 750 грн., № 14 від 29.12.11 на суму ПДВ 586 грн. 67 коп. Відповідач зазначає в акті перевірки, що до ЄДР внесено запис про відсутність ТОВ «Торговий дім «Молочний стандарт» за місцезнаходженням, таким чином адреса, яка вказана в податкових накладних є невірною, тому такі податкові накладні на загальну суму 4848 грн. оформлені неналежним чином і не можуть бути підставою включення сум ПДВ до податкового кредиту. Перевіркою встановлено включення до податкового кредиту суми ПДВ 31930 грн. на підставі податкових накладних постачальником морозива та напівфабрикатів фірма «Ласка», які складені з порушенням п. 201.1 ст. 201 ПКУ, в них не вказано вид цивільно-правового договору: це податкові накладні № 30136 від 31.12.10 на суму ПДВ 5033 грн. 02 коп., № 165 від 03.01.11 на суму ПДВ 7016,70 грн., № 29876 від 27.12.10 на суму ПДВ 8308,97 грн., № 29875 від 27.12.10 на суму ПДВ 2678,7 грн., № 29567 від 22.12.10 на суму ПДВ 5381 грн., № 541 від 31.12.10 на суму 411,63 грн., № 82 від 03.01.11 на суму 462 грн., № 29194 від 16.12.10 на 7167, 87 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС сформовані податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 року №0004542200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 82181 грн. і застосування 20107,75 грн. штрафних санкцій, від 27.06.2013 року № 0004532200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 168710 грн. і застосування 30509 грн. штрафних санкцій, від 27.06.2013 року № 0004552200 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 130850 грн. 00 коп.

Позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Під час розгляду скарг позивача Головне управління Міндоходів у Херсонській області скасувало податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 року №0004552200 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 130850 грн. 00 коп. в повному обсязі, податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 року №0004542200 та № 0004532200 скасувала частково. Замість скасованих рішень були сформовані та надіслані платнику інші податкові повідомлення-рішення від 02.09.13 № 0000072201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 78446 грн. (сума зменшена на 3735 грн. самостійно задекларованих платником ПДВ за листопад 2011 року) і застосування 19174 грн. штрафних санкцій, та повідомлення-рішення №0000062201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 168258 грн. (різниця 452 грн. це помилка у витратах за червень 2011 року) і застосування 30509 грн. штрафних санкцій.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому оскаржує як податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 року №0004542200 та № 0004532200, так і податкові повідомлення-рішення від 02.09.13 № 0000072201 та №0000062201.

Згідно пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПКУ податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 27.06.2013 року №0004542200 про сплату 82181 грн. податку на додану вартість і 20107,75 грн. штрафних санкцій, від 27.06.2013 року № 0004532200 про сплату 168710 грн. податку на прибуток підприємств і 30509 грн. штрафних санкцій, є відкликаними на день розгляду спору. Тому їх правомірність та законність судом не розглядається, оскільки це не відновить порушених прав позивача, позовні вимоги в цій частині є безпредметними. Суттєвими та належними для позивача є вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.13 № 0000072201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 78446 грн. і застосування 19174 грн. штрафних санкцій, та повідомлення-рішення №0000062201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 168258 грн. і застосування 30509 грн. штрафних санкцій.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Законів "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. 139.1.9 ст. 139 ПКУ).

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначались Законом України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.11 визначаються Податковим кодексом України. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) - чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Аналогічні правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 ПКУ, відповідно до якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. За змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

З огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності. Необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, а податку на додану вартість - до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Як встановлено судом, позивач не спростував висновки податкової інспекції про непідтвердженість використання в господарській діяльності витрат по придбанню послуг оренди холодильних камер та приміщень у СП ТОВ «Трелакс», ТОВ «Югаш-торг», КТ «Желєв С.С. і Компанія «Комиш-Зорянського елеватора». Позивач не має будь-яких документів про використання в своїй діяльності споруд та обладнання, яке орендував у даних контрагентів в інших населених пунктах України. Представник позивача в судовому засіданні також не пояснив з якою метою орендувалось обладнання та чи зберігалась там продукція позивача. Якщо орендовані приміщення та обладнання не використовувались позивачем в господарській діяльності, то ці витрати позивач має здійснювати за рахунок свого прибутку.

Що стосується отримання юридичних послуг від ТОВ «Леверидж», то з наданих позивачем актів приймання-передачі послуг неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача. Акти складались щомісячно, носять загальний характер та нічим не відрізняються один від одного. Яким чином сторони фіксували факт юридичного обслуговування, позивач суду не пояснив. В договорі № 01-юр зазначено, що виконавець зобов'язаний надати позивачу, як замовнику, на вимогу звіти про надані послуги з урахуванням їх виду та витраченого часу, але таких звітів фактично ТОВ «Леверидж» не складав. В наданих суду документах відсутні докази використання позивачем результатів отриманих юридичних послуг у власній діяльності та одержання економічного ефекту від цих послуг. Посилання позивача на те, що ТОВ «Леверидж» надавало абонементне юридичне обслуговування, а тому ніяких підтверджуючих документів для включення сплачених сум до складу валових витрат не потрібно, суд вважає передчасним. Абонемент це документ, який посвідчує право власника на регулярне обслуговування протягом певного періоду. Сума, яку сплачує замовник за абонемент, є платою за право, а після отримання послуги - платою за отриману послугу. Але доказів того, що в будь-якому місяці позивач реалізував своє право на юридичне обслуговування, наприклад, консультувався, надавав документи на перевірку, отримував проекти документів, пропозиції по правовим питанням, відповіді на претензії, супровід судових справ або інших справ в органах державної влади тощо, ні на перевірку, ні суду не надано, тому суд вважає, що позивач не довів господарське використання даного права. Отже, невідомо, чи користувалась фірма «Мілано» правом на абонементне юридичне обслуговування, якщо ні, то є неправомірним віднесення на валові витрати сплаченої суми ПП «Леверидж», оскільки фактично це є подарунок або фінансова допомога.

Відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (ст. 9 ) акти на надані послуги повинні містити всі обов'язкові реквізити, зокрема, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, дані, які дають можливість ідентифікувати особу, яка приймала участь в господарській операції. Акти, складені за участю з ПП «Леверідж», не містять цих обов'язкових реквізитів, отже не можуть вважатись первинними бухгалтерськими документами, які дають право включати ці витрати до складу валових.

Також є обґрунтованими висновки ДПІ щодо не підтвердженості використання придбаних маркетингових послуг у діяльності позивача. Позивач займається діяльністю в сфері торгівлі, має право залучати для вирішення виробничих питань фахівців в галузі маркетинга. Маркетинг - це дослідження цільового сегмента ринку, яке проводить суб'єкт господарювання з метою збільшення обсягів продажу товарів, продукції, робіт (послуг). Маркетингові дослідження - комплекс заходів, який передбачає збір і аналіз інформації з метою дослідження ринків продажу та виявлення факторів попиту споживача для мінімізації ризику при прийнятті стратегічних рішень у ході здійснення господарської діяльності підприємства. Тобто, для включення витрат на маркетинг до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, необхідно, аби такі витрати були пов'язані з веденням власної господарської діяльності підприємства.

З огляду на відсутність договору та дуже стислі змісти актів, складених за участю ПП ОСОБА_5, неможливо встановити конкретні напрями і об'єкти маркетингових досліджень, які заходи були вчинені, тактика, методи просування і стимулювання збуту, які дії виконані, чи відповідає цілям ділового обороту сплата позивачем 22047 грн. 76 коп. за такі послуги. Відсутні докази впровадження позивачем результатів одержаних послуг у господарську діяльність підприємства з подальшим отриманням економічного ефекту, що виключає зв'язок цих послуг з господарською діяльністю товариства. Позивач мав дати ПП ОСОБА_5 завдання та погодити з нею програму або тематику робіт; передати виконавцю необхідну для виконання робіт інформацію; прийняти виконані роботи та оплатити їх. Суду не надано звітів про виконані маркетингові роботи. Акти приймання-передачі послуг всупереч вимогам ст. 9 Закону про бухоблік не мають таких обов'язкових реквізитів, як обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції. Інших належних доказів, які б давали позивачу право віднести до складу витрат витрати понесені по придбанню маркетингових послуг надано не було.

Висновок податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум вартості товарів та сум ПДВ за первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними від ТОВ «Вектрас» та ТОВ «Візаві Інжинірінг» у зв'язку з не реальністю правочинів між позивачем та вказаними контрагентами, суд вважає правомірним. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надані суду податкові та видаткові накладні не можуть вважатись належними документами для формування валових витрат та податкового кредиту. При їх дослідженні суд звернув увагу на те, що видаткові та податкові накладні ТОВ "Вектрас", м. Дніпропетровськ, та ТОВ «Візаві Інжинірінг», м. Донецьк, підписані особами, посади яких та прізвища, ініціали не зазначені, документи обох підприємств, які знаходяться в різних містах України заповнені однією особою, що можливо визначити навіть візуально по почерку без проведення експертизи.

Крім того, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів. Між тим, ні на перевірку, ні суду позивач не надав транспортних документів про перевезення товарів, які повинні були складатись, враховуючи, що ТОВ «Вектрас» та ТОВ «Візаві Інжинірінг» на значній відстані від позивача.

Крім того, позивачем документально не доведено внутрішній облік, переміщення та зберігання товару, отриманого від ТОВ «Вектрас» та ТОВ «Візаві Інжинірінг», наприклад, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, та інше. Не надано документів про подальше використання придбаних товарів.

Отже, з урахуванням відсутності доказів зміни у позивача руху активів внаслідок вчинення спірних господарський операцій, відсутності транспортних документів, суд приймає до уваги наведені ДПІ в акті перевірки інформацію про відсутність у ТОВ "Вектрас" технічного персоналу (працює одна особа), основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, при тому, що підприємство мало великі обсяги поставок та значну кількість покупців, та погоджується з податковим органом, що первинні документи, оформлені таким платником податків не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

В даному спорі про необґрунтованість формування валових витрат та податкового кредиту за документами ТОВ «Вектрас» також свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то неможливість перевірки контрагента позивача та встановлення умов господарської діяльності, розбіжності в задекларованому позивачем податковому кредиті та податковому зобов'язані ТОВ "Вектрас", що підтверджується відомостями Системи автоматизованого співставлення зобов'язань, та свідчить про не оскарження висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вектрас".

Позивач є суб'єктом господарювання, повинен бути обізнаним з порядком укладання договорів та складання і оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, зобов'язаний перевіряти повноваження осіб, які укладали договір, які підписали розрахункові документи, накладні, податкові накладні, вживати заходи запобігання будування схем ухилення від сплати податків за його участі. Суд вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з особами, яка не мала наміру займатись законною підприємницькою діяльність.

Позивач в позовній заяві та його представник в судовому засіданні не заперечував таких порушень, як завищення витрат у липні 2010 року на суму 1965 грн. 50 коп., у червні 2011 року на суму 6646,25 грн. внаслідок включення витрат за актами виконаних робіт від ВДАІ УМВС України в Херсонській області, тому дане порушення суд не розглядає.

Що стосується не прийняття податковою інспекцією як підстави для формування податкового кредиту суми ПДВ 31930 грн. за накладними фірма «Ласка», які складені з порушенням п. 201.1 ст. 201 ПКУ, в них не вказано вид цивільно-правового договору всупереч вимогам ст. 201 ПКУ, то суд, оглянувши надані податкові накладні, приймає до уваги відсутність інших заперечень зі сторони податкової інспекції щодо реальності здійснення поставки товарів від даного контрагента, тому тільки відсутність вказівки виду договору в податкових накладних при належному оформленні всіх інших реквізитів та належному виконанню правочинів є недостатньою підставою позбавлення платника податку його права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за таким податковими накладними.

Також суд вважає, що висновок ДПІ про завищення податкового кредиту на суму 4848 грн. по операціям з ТОВ «Торговий дім «Молочний стандарт», не підтверджено належними доказами. Відповідач зазначає в акті перевірки, що до ЄДР внесено запис про відсутність ТОВ «Торговий дім «Молочний стандарт» за місцезнаходженням, але адреса даного платника не змінилась, що підтверджується наданим суду витягом з Єдиного державного реєстру станом на 04.03.14. Вказувати іншу адресу, всупереч відомостям ЄДР, у ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт" не має підстав. Отже, податкові накладні оформлені належним чином, інших недоліків не виявлено, тому такі податкові накладні є підставою включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими тільки частково. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 02.09.13 № 000072201 судом визнається протиправним та скасовується частково в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 36778 грн. (виходячи з розрахунку 31930 грн. податку по фірмі "Ласка" та 4848 грн. по ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт") та в частині застосування 753 грн. 25 коп. штрафних санкцій (виходячи з розрахунку 1 грн. штрафу за заниження податку на суму 31930 грн. та 752 грн. 25 коп. за заниження грошового зобов'язання за період жовтень-грудень 2011 року по ТОВ "Торговий дім "Молочний стандарт"). В решті позовних вимог відмовляється.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мілано" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 27 червня 2013 року №№ 0004542200, 0004532200, податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 02.09.13 № 000072201, 0000062201.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 02.09.13 № 000072201 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 36778 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 753 грн. 25 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мілано" (вул. Тельмана, 2, м. Херсон, код ЄДРПОУ 35469299) до Державного бюджету 4077 (чотири тисячі сімдесят сім) грн. 80 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 квітня 2014 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.1