Ухвала

від 29.10.2015 по справі 821/281/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 р.м. ОдесаСправа № 821/281/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- ОСОБА_1

За участю: секретаря - Вишневської А.В.

представника апелянта - ОСОБА_2 (довіреність від 03.02.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_2» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_2» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_2» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 27.06.2013 року №0004542200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 82 181 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 20 107,75 грн., №0004532200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 168 710 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 30 509 грн., від 02.09.2013 року №0000072201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 78 446 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 19 174 грн., №0000062201 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 168 258 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 30 509 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту суперечать вимогам податкового законодавства та спростовуються належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами. Податковим органом не проведено належного аналізу господарських операцій з ТОВ «Вектрас», ТОВ «Візаві Інжиніринг», ТОВ «Леверидж», ТОВ «Торговий дім «Молочний Стандарт», ПГО АПВТ-фірма «Ласка», СП ТОВ «Трелакс Пак», ТОВ «Югаш-торг», КТ «ОСОБА_3 і Компанія Комиш-Зарянського елеватора», ПП ОСОБА_4 та ВДАІ УМВС України в Херсонській області з урахуванням документів, які підтверджують зміст операцій, їх обсяг, вид, оплату. Наведені обставини свідчать про безпідставність позбавлення позивача права на податковий кредит та на формування валових витрат за цими операціями згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 02.09.2013 №000072201 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 36 778 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 753 грн. 25 коп. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

В апеляційні скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_2», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, при цьому посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.04.2013 року по 01.06.2013 року (з урахуванням продовження терміну з 21.05.2013 року) ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «ОСОБА_2» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 10.06.2013 року №2884/22.1/35469299.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фірма «ОСОБА_2» пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.10.2, п.п.138.10.1 п. 138.10, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 168 710 грн., в т.ч. за 2010 рік - на суму 92 047 грн., за І квартал 2011 року - 3 750 грн., за 2011 рік - 42 929 грн., за 2012 рік - 29 984 грн., п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 178 675 грн., в т.ч. за серпень 2010 року - у розмірі 7 312 грн., січень 2011 року - 31 930 грн., лютий 2011 - 675 грн., березень 2011 року - 7 943 грн., квітень 2011 року - 9 253 грн., травень 2011 року - 21 414 грн., червень 2011 року - 27 033 грн., липень 2011 року - 23 600 грн., серпень 2011 року - 22 424 грн., вересень 2011 року - 11 461 грн., жовтень 2011 року - 8 464 грн., листопад 2011 року - 6 579 грн., грудень 2011 року - 587 грн., та завищено податок на додану вартість у сумі 96 494 грн., в т.ч. за травень 2010 року - у розмірі 648 грн., червень 2010 року - 87 658 грн., липень 2010 року - 8 188 грн., завищено залишок від'ємного значення з ПДВ за квітень 2010 року (у рядку 26 декларації) у розмірі 130 850 грн.

На підставі встановлених порушень ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 року №0004542200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 82 181 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 20 107,75 грн., №0004532200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 168 710 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 30 509 грн.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням ГУ Міндоходів в Одеській області від 30.08.2013 року 2598/10/21-22-10-02-06, залишеного без змін рішенням Міндоходів і зборів України від 25.10.2013 року 313962/6/99-99-10-01-15, скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 року №0004542200 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 3 735 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 933,75 грн., податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 року №0004532200 - в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 452 грн.

З урахуванням рішення контролюючого органу вищого рівня ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2013 року №0000072201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 78 446 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 19 174 грн., №0000062201 - збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 168 258 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 30 509 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період став акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВЕКТРАС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень, липень, вересень 2010 року» від 11.01.2013 року №63/226/36840429, яким встановлено відсутність вказаного підприємства за юридичною адресою, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, відсутність основних засобів, трудових ресурсів та транспортних засобів, наявність інформації в «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» про припинення юридичної особи - ТОВ «Візаві Інжиніринг», відхилення по податковому кредиту, а також не надання позивачем документів, які підтверджують перевезення товарно-матеріальних цінностей, отриманих від вказаних контрагентів.

Також податковий орган вказує на не підтвердження первинними та розрахунковими документами фактичне постачання та використання у господарській діяльності послуг та товару, отриманих від СП ТОВ «Трелакс Пак», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Леверидж», ВДАІ ГУ МВС України в Херсонській області, ТО «Югаш-торг», КТ «ОСОБА_3 і Компанія», понесення витрат за цими операціями в своїй господарській діяльності, не підтвердження податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними по операціям з ТОВ «ТД «Молочний Стандарт», ПГО «АПВТ»-«Фірма Ласка»

За таких обставин, податковий орган дійшов висновку, що, оскільки укладені між позивачем та його контрагентами угоди не мають реального характеру, надані на перевірку первинні документи не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій, понесення витрат у своїй діяльності, формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за цими операціями є безпідставним та суперечить вимогам податкового законодавства.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки наданими первинними документами не підтверджується використання в господарській діяльності послуг, отриманих від СП ТОВ «Трелакс», ТОВ «Югаш-Торг», КТ «ОСОБА_3 і Компанія «Комиш-Зорянського елеватора», ТОВ «Леверидж», ПП ОСОБА_6, ВДАІ ГУ МВС України в Херсонській області, не підтверджується виконання операцій з постачання товару від ТОВ «Вектрас», ТОВ «Візаві Інжиніринг», його подальше використання у власній господарській діяльності, висновки податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування знайшли своє підтвердження під час розгляду, а податкові повідомлення-рішення в силу пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України є відкликаними, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2013 року №0004542200, №0004532200, від 02.09.2013 року №0000072201 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 41 668 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 420, грн., №0000062201 є безпідставними.

При цьому, суд не погодився з висновками податкового органу про не підтвердження позивачем належними документами правомірність формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Торговий дім «Молочний Стандарт» та ПГО «АПВТ»-«Фірма Ласка», у зв'язку із чим дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 02.09.2013 року №000072201 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 36 778 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 753,25 грн.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), виконанням робіт та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/робіт/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, наданні послуг до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, надання послуг, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності цих товару/послуг.

Крім того, згідно із положеннями ст.ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Такі ж правила оподаткування, формування валових витрат та податкового кредиту визначали положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (які діяли на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, формування витрат та податкового кредиту має відбуватись за умови їх понесення/визначення в результаті операцій, які платник використовує в межах своєї господарської діяльності, отже в іншому випадку ці суми не можуть включатись до складу валових витрат та податкового кредиту платника.

Судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємий період без укладення договору позивач придбав у ТОВ «Вектрас» товар - морозиво.

На підтвердження фактичного отримання від ТОВ «Вектрас» товару позивач надав суду податкові та видаткові накладні, платіжні доручення.

Також, у перевіряємий період без укладення договору позивач придбав у ТОВ «Візаві Інжинірінг» товар - морозиво.

На підтвердження фактичного отримання від ТОВ «Візаві Інжинірінг» товару позивач надав суду податкові та видаткові накладні, платіжні доручення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що податкові та видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів таких як прізвище, ініціали та посади осіб, які виписували вказані документи, що спростовує доводи позивача про підтвердження цих операцій первинними документами у розумінні вимог податкового законодавства та бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що за відсутності інших документів, за якими можливо було б встановити виконання цих операцій, постачання товару, його рух, внутрішнє переміщення на підприємстві позивача, використання в межах господарської діяльності, не можливо встановити реальність цих операцій, їх зміст, обсяг, вартість товару, відтак правомірність формування податкового кредиту та валових витрат за цими операціями.

Таким чином, оскільки первинними документами не підтверджується здійснення господарських операцій з ТОВ «Вектрас» та ТОВ «Візаві Інжинірінг», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість за цими операціями згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також, у перевіряємий період позивач отримував від СП ТОВ «Трелакс», ТОВ «Югаш-Торг», КТ «ОСОБА_3 і Компанія «Комиш-Зорянського елеватора», ТОВ «Леверидж», ПП ОСОБА_6 послуги з оренди холодильних камер, приміщень, юридичні та маркетингові послуги.

Фактичне виконання цих операцій позивач підтверджує відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання) послуг.

Колегія суддів вважає вірним виносок суду першої інстанції, що за цими документами не можливо встановити витрати, понесені позивачем за отримані послуги від контрагентів, використання цих послуг в межах господарської діяльності, а не надання позивачем інших первинних документів, які б підтверджували зміст та обсяги операцій, їх подальше використання в господарській діяльності, необхідність використання приміщень, холодильних камер та юридичних і маркетингових послуг у діяльності підприємства, їх результати тощо, свідчить про обґрунтованість висновків податкового органу про віднесення позивачем витрат до складу валових витрат підприємства, які фактично не понесені в межах господарської діяльності.

Також, суд встановив, що позивач не обґрунтував підстави віднесення до складу витрат за послуги від ВДАІ УМВС України в Херсонській області та не заперечив завищення витрат за цими операціями.

З огляду на викладене, оскільки наданими позивачем документами не підтверджується використання в своїй діяльності обладнання, приміщень, юридичних та маркетингових послуг, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що віднесення позивачем до складу витрат підприємства витрат, які фактично не понесені в господарській діяльності суперечить вимогам податкового законодавства, отже у податкового органу були всі підстави для збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за цими операціями.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підставі для скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2013 року №0004542200, №0004532200, враховуючи, що вказані рішення у розумінні пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України є відкликаними, тому не можуть спричиняти негативних наслідків для платника та встановлювати обставини, за якими суд має вжити заходи відповідно ст. 2 КАС України, отже висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині є правильним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що висновки податкового органу про неналежне заповнення податкових накладних, виписаних позивачу від ТОВ «Торговий дім «Молочний Стандарт», ПГО «АПВТ»-«Фірма Ласка», в частині не заповнення реквізитів відповідних угод та адреси контрагента, у зв'язку із чим позивач позбавляється права на податковий кредит за цими операціями, не ґрунтується на законі, оскільки реквізити щодо місцезнаходження контрагента відповідають даним, які містяться в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказані документи повною мірою підтверджують зміст операцій, кількість поставленого товару, його вид, вартість, що є безумовною підставою для формування податкового кредиту за цими операціями.

Таким чином, оскільки податковий кредит позивача по операціям з ТОВ «Торговий дім «Молочний Стандарт», ПГО «АПВТ»-«Фірма Ласка» підтверджується податковими накладними, за якими вбачаються дати складання документів, місце складання, найменування підприємств, їх посадових осіб, вид, кількість, вартість поставленого товару, вказані документи скріплені печатками підприємств, інших заперечень щодо правильності формування податкового кредиту у податкового органу відсутні, колегія суддів вважає, що позбавлення позивача податкового кредиту за цими операціями здійснено контролюючим органом з формальних підстав, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02.09.2013 року №000072201 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 36 778 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 753,25 грн.

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з'ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційних скарг цих висновків не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідно до вимог ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_2» - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1