Рішення

від 16.04.2014 по справі 910/2195/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2195/14 16.04.14

За позовом Комунального підприємства «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві державної

адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліса»

про стягнення 46 584,08 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники судового процесу:

від позивача: Дугін О.С. - дов. № 60/14 від 03.01.2013 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Комунального підприємства «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліса» про стягнення 39 900,85 грн. основного боргу, 3 664,59 грн. інфляційної складової боргу та 3 018,64 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 02 від 01.04.2008 р. про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/2195/14, призначено справу до розгляду на 12.03.2014 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2014 р. надав витребувані судом документи частково, зокрема, лише статут КП «Батиївське», довідку про стан заборгованості відповідача станом на 11.03.2014 р. та акт звірки розрахунків за послуги.

Представник відповідача у судове засідання 12.03.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, до Господарського суду м. Києва повернувся конверт з направленою ухвалою суду не врученим з відміткою причини невручення «за зазначеною адресою не знаходиться».

Ухвалою суду від 12.03.2014 р. відкладено розгляд даної справи до 26.03.2014 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду від 13.02.2014 р. та для витребування у позивача додаткових доказів у справі.

Через службу діловодства господарського суду 26.03.2014 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.03.2014 р. представник позивача надав суду для огляду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання 26.03.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, до Господарського суду м. Києва повернувся конверт з направленою ухвалою суду не врученим з відміткою причини невручення «за зазначеною адресою не знаходиться».

Ухвалою суду від 26.03.2014 р. відкладено розгляд даної справи до 09.04.2014 р., у зв'язку з черговою неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду, для витребування у позивача додаткових доказів у справі та для дослідження поданих позивачем документів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність витребування у позивача додаткових доказів у справі, зокрема, читабельних копій табуляграм.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2014 р. подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору в даній справі № 910/2195/14 спливає 11.04.2014 р.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 09.04.2014 р. в черговий раз не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, господарський суд з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору в даній справі, ухвалою від 09.04.2014 р. відклав розгляд даної справи на 16.04.2014 р.; клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору задовольнив та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів до 26.04.2014 р.; в черговий раз зобов'язав позивача надати суду: довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідачів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням його адреси станом на день розгляду справи; оригінали доданих до позовної заяви документів; докази надання послуг за заявлений до стягнення період; розрахунок позовних вимог з посиланням на кількість та вартість послуг, застосований тариф, проплати відповідача, за кожний місяць окремо; пояснення щодо застосування тарифів при розрахунку суми боргу. Також даною ухвалою суд зобов'язав позивача надати суду читабельні копії табуляграм; в черговий раз зобов'язав відповідача надати суду відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

16.04.2014 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 09.04.2014 р., які залучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2014 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.04.2014 р. в черговий раз не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 16.04.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліса» (орендар, власник) був укладений договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 02 від 01.04.2008 р.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, предметом договору є надання підприємством за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення (будівля), загальною площею 81,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 41 і участь орендаря (власник) у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території. Приміщення використовується для розміщення офісу.

Згідно з п. 2.1. договору № 02 від 01.04.2008 р., орендар (власник) щомісячно сплачує підприємству вартість фактичного отримання комунальних послуг згідно виставлених постачальником табуляграм.

Пунктами 2.2. договору № 02 від 01.04.2008 р. визначено, що розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами; тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.

Відповідно до п. 2.3. вищевказаного договору, орендар (власник) зобов'язаний встановити прилади обліку ХВП, укласти прямі договори з постачальниками і самостійно сплачувати їм за спожиті комунальні послуги.

Згідно з п. 2.4. договору № 02 від 01.04.2008 р., у випадку відсутності лічильника, розрахунок за використану воду і приймання стічних вод справляється за встановленими нормами.

Пунктами 2.5., 2.6. та 2.7. вищевказаного договору визначено, що кількість стічних вод, відведених від орендаря (власника) приймається рівним кількості використаної води (холодної і гарячої разом); крім плати за комунальні послуги орендар (власник) сплачує підприємству експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 0,60х47,3 = 28,38 грн. на місяць; розмір цих витрат може коригуватися без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат в звітному періоді; орендар (власник) також оплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньобудинкових мереж) в розмірі 0,051х47,3=2,41 грн. на місяць.

Відповідно до пунктами 2.8. - 2.10. договору № 02 від 01.04.2008 р., орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним; в разі затримки бюджетного фінансування орендар (власник) проводить оплату за надані послуги протягом 3-х днів з дня отримання фінансування від головного розпорядника коштів; в разі прострочення орендарем (власником) оплати за комунальні послуги понад 1 місяць, підприємство має право припинити надання йому комунальних послуг до повної сплати боргу.

Згідно з пунктами 5.1. і 5.2. договору № 02 від 01.04.2008 р., строк дії договору встановлено з 01.04.2008 р. до 31.12.2008 р.; дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії табуляграм, облікових карток, розрахунків табуляграм по центральному опаленню та та гарячому водопостачанню за спірний період.

Також позивач пояснив суду, що в порушення умов договору № 02 від 01.04.2008 р. відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість за період з 01.05.2008 р. до 31.01.2014 р. у розмірі 39 900,85 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліса» про стягнення 39 900,85 грн. основного боргу, 3 664,59 грн. інфляційної складової боргу та 3 018,64 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 02 від 01.04.2008 р. про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо якості та своєчасності надання послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач за послуги у визначений договором № 02 від 01.04.2008 р. строк розрахунок не провів.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Комунального підприємства «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліса» 39 900,85 грн. основного боргу за послуги за договором № 02 від 01.04.2008 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Комунальне підприємство «Відрадненське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації просить суд також стягнути з відповідача 3 664,59 грн. інфляційної складової боргу та 3 018,64 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 02 від 01.04.2008 р. за період з травня 2008 р. до січня 2014 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з травня 2008 р. до січня 2014 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2008 р., серпні 2008 р., липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р., липні 2010 р., липні 2011 р., серпні 2011 р., травні 2012 р., червні 2012 р., липні 2012 р., серпні 2012 р., листопаді 2012 р., лютому 2013 р., липні 2013 р. та серпні 2013 р., на рівні 99, 5 %, 99,9 %, 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 %, 98,7 %, 99,6 %, 99,7 %, 99,7 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,9 %, 99,9 %, 99,9 % та 99,3 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені КП «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації.

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з ТОВ «Еліса» за період з травня 2008 р. до січня 2014 р. підлягають 2 515,84 грн. інфляційних нарахувань.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 02 від 01.04.2008 р. станом на 01.02.2014 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 3 018,64 грн. трьох відсотків річних за період з травня 2008 р. до січня 2014 р.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 93, 525, 526, 530, 614, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 54, 55, 59, 67, 69, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліса» (04050, м. Київ, вулиця Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 32455388) на користь Комунального підприємства «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 35756966) 39 900 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 85 коп. основного боргу, 2 515 (дві тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 84 коп. інфляційних нарахувань, 3 018 (три тисячі вісімнадцять) грн. 64 коп. трьох відсотків річних та 1 781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одну) грн. 95 коп. витрат на оплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 22.04.2014 р.

Суддя І.О. Гавриловська