Рішення

від 16.04.2014 по справі 5011-19/13239-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/13239-2012 16.04.14

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд"

3) Приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез"

4) Приватного підприємства "Нафтотрейдинг"

про стягнення 11 084 134,92 грн.

За зустрічним позовом Приватного підприємства "Нафтотрейдинг"

до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт"

про визнання договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. припиненим

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт"

до 1) Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

2) Приватного підприємства "Нафтотрейдинг"

про визнання договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. недійсним

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники учасників судового процесу:

Від ПАТ "ОТП Банк": Кузьменко Я.Л., дов. № б/н від 02.10.2013 р.

Від ТОВ "Віфарт": не з'явився

Від ТОВ "Вінакольд": не з'явився

Від ПП "Фірма "Нафтосинтез": не з'явився

Від ПП "Нафтотрейдинг": не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Віфарт", ТОВ "Вінакольд", ПП "Фірма "Нафтосинтез" та ПП "Нафтотрейдинг" про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг № CR12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. (кредитний договір) у розмірі 11084134,92 грн., що складається з: 9 940 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 965011,78 грн. - заборгованість по відсотках; 179123,14 грн. - заборгованість по штрафних санкціях.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2012 р. (суддя Шаптала Є.Ю.) за даним позовом порушено провадження у справі № 5011-19/13239-2012, призначено розгляд справи на 17.10.2012 р.; зобов'язано сторін надати певні документи.

03.10.2012 р. представник позивача подав до відділу діловодства господарського суду заяву про забезпечення позову.

16.10.2012 р. представник відповідача-1 подав до відділу діловодства господарського суду документи у справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача 17.10.2012 р. подав до відділу діловодства господарського суду документи у справі.

В судовому засіданні 17.10.2012 р. представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову та наполягав на її задоволенні.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд оголосив, що заява про забезпечення позову буде розглянута в наступному судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 р. розгляд даної справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 12.11.2012 р.

Через відділ діловодства суду 12.11.2012 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт" надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2012 р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 23.11.2012 р.

22.11.2012 р. представником відповідача-1 подано до відділу діловодства господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі.

Заява мотивована тим, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 4/58/2012/2003 за позовом ТОВ "Віфарт" до ПАТ "ОТП Банк", ТОВ "Вінакольд", ПП "Фірма "Нафтосинтез" про визнання договору банківських послуг № CR 12-018/В00-4 недійсним, провадження по зазначеній справі порушено 17.10.2012 р.; 07.11.2012 р. ухвалою Господарського суду Вінницької області справу № 4/58/2012/5003 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва; ухвалою Господарського суду міста Києва справу прийнято до провадження з присвоєнням № 5011-33/16221-2012, розгляд справи призначено на 26.11.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2012 р. зупинено провадження у справі № 5011-19/13239-2012 до вирішення пов'язаної із нею справи № 5011-33/16221-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд", Приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез" про визнання недійсним договору банківських послуг № CR 12-018/В00-4, що розглядається Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2012 р., керуючись ст. ст. 60, 61, 64, 65, 79 ГПК України, прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 5011-19/13239-2012 зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Нафтотрейдінг" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт" про визнання договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.2012 р. припиненим. Також даною ухвалою було зупинено провадження у справі № 5011-19/13239-2012 за зустрічною позовною заявою Приватного підприємства "Нафтотрейдінг" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт" про визнання договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. припиненим до вирішення пов'язаної із нею справи № 5011-33/16221-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд", Приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез" про визнання недійсним договору банківських послуг № CR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р.

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 23.11.2012 р., представником позивача 21.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду подано заяву № б\н від 20.08.2012 р., згідно з якою було повідомлено Господарський суд міста Києва про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2013 р. у справі № 5011-33/16221-2012 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Віфарт" відмовлено повністю; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.13 р. у справі № 5011-33/16221-2012 апеляційну скаргу ТОВ "Віфарт" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.13 р. повернуто заявнику без розгляду.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 79 ГПК України, господарський суд ухвалами від 23.08.2013 р. поновив провадження у справі № 5011-19/13239-2012 за первісним та зустрічними позовами; призначив слухання справи на 30.09.2013 р.

24.09.2013 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву Приватного підприємства "Нафтотрейдинг", який долучено до матеріалів справи.

У зв`язку з обранням судді Шаптали Є.Ю. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду відповідно до Постанови Верховної Ради України № 593-VII від 19.09.2013 р., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Києва № 04-1/838 від 27.09.2013 р., керуючись п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду щодо справи № 5011-19/13239-2012 було призначено повторний автоматичний розподіл.

В результаті повторного автоматичного розподілу справи № 5011-19/13239-2012 автоматизованою системою документообігу господарського суду м. Києва від 27.09.2013 р., дану справу передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Судове засідання 30.09.2013 р. не відбулось.

Ухвалою суду від 04.10.2013 р. суддею Гавриловською І.О. було прийнято справу № 5011-19/13239-2012 до свого провадження; призначено розгляд справи № 5011-19/13239-2012 на 21.10.2013 р.; зобов'язано учасників судового процесу надати суду певні документи.

У судовому засіданні 21.10.2013 р. представник ПАТ "ОТП Банк" повідомив, що надав витребувані документи через відділ діловодства суду.

Представники відповідачів за первісним позовом у судове засідання 21.10.2013 р. не з'явилися, вимог ухвали суду не виконали, у зв'язку з чим господарський суд, з метою забезпечення можливості зазначеним особам реалізувати свої процесуальні права та обов'язки, відклав розгляд справи до 18.11.2013 р.

15.11.2013 р. через відділ діловодства суду представник позивача за первісним позовом подав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.11.2013 р. представник позивача за первісним позовом просив відкласти розгляд справи для надання йому можливості представити суду додаткові докази у справі, у зв'язку з чим заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Розглянувши заявлені клопотання, зважаючи на неявку представників відповідачів за первісним позовом у призначене судове засідання, господарський суд ухвалою від 18.11.2013 р. задовольнив клопотання; відклав розгляд справи № 5011-19/13239-2012 до 11.12.2013 р.; продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів - до 12.12.2013 р.; повторно зобов'язав відповідачів за первісним позовом на підтвердження їх статусу юридичної особи і повного найменування подати суду оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити. Також даною ухвалою було повторно зобов'язано позивача за первісним позовом надати суду оригінали доданих до позовної заяви документів; повторно зобов'язано відповідачів за первісним позовом надати суду письмовий відзив на первісну позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу; повторно зобов'язано позивача за зустрічним позовом надати суду: власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору, а також оригінали доданих до зустрічної позовної заяви документів; повторно зобов'язано ТОВ "Віфарт" надати суду письмові пояснення по суті спору, який є предметом зустрічної позовної заяви.

05.12.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду від ТОВ "Віфарт" надійшла зустрічна позовна заява у даній справі.

Ухвалою суду від 05.12.2013 р., керуючись ст. ст. 60, 61, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд прийняв зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Приватного підприємства "Нафтотрейдінг" про визнання договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. недійсним до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 5011-19/13239-2012; зобов'язав сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 11.12.2013 р. представник позивача за первісним позовом надав суду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні, повідомив, що 11.12.2013 р. подав через службу діловодства суду копію постанови Київського апеляційного господарського суду № 5011-33/16221-2012 від 03.12.13 р. про залишення апеляційної скарги ТОВ "Віфарт" на рішення Господарського суду м. Києва № 5011-33/16221-2012 від 18.06.2013 р. без задоволення.

Представник ПП "Нафтотрейдинг" заперечив проти розгляду справи без участі решти представників учасників судового процесу.

Представники ТОВ "Віфарт", ТОВ "Вінакольд" та ПП "Фірма "Нафтосинтез" у призначене судове засідання не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, вимог ухвали суду не виконали.

Враховуючи наведене, у зв'язку з неявкою представників ТОВ "Віфарт", ТОВ "Вінакольд" та ПП "Фірма "Нафтосинтез" у призначене судове засідання та не виконанням учасниками процесу вимог ухвали суду, господарський суд ухвалою від 11.12.2013 р. відклав розгляд даної справи на 18.12.2013 р.; зобов'язав сторін надати певні документи.

17.12.2013 р. через службу діловодства Господарського суду надійшов від ПАТ "ОТП Банк" відзив на зустрічну позовну заяву ТОВ "Віфарт", який долучено до матеріалів справи.

Представник позивача за первісним позовом надав представнику ТОВ "Віфарт" примірник відзиву на позовну заяву.

Представник ТОВ "Віфарт" в судовому засіданні 18.12.2013 р. повідомив, що 18.12.2013 р. подав через службу діловодства господарського суду клопотання про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі, а також повідомив, що ПП "Нафтотрейдинг" також було подано аналогічне клопотання; підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом заперечив проти даного клопотання.

Представники ПП "Нафтотрейдинг",ТОВ "Вінакольд" та від ПП "Фірма "Нафтосинтез" в судове засідання 18.12.2013 р. не з'явились, вимог ухвали суду від 11.12.2013 р. не виконали, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

У вищезазначеному клопотанні про призначення судової експертизи ТОВ "Віфарт" просило суд призначити у справі № 5011-19/13239-2012 судову почеркознавчу експертизу; на розгляд експертів поставити наступне питання:

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у договорі поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.2012 р., укладеному ПП "Нафтотрейдинг" та ПАТ "ОТП Банк", тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Витрати по оплаті проведення експертизи просило суд покласти на ТОВ "Віфарт".

Ухвалю суду від 18.12.2013 р. призначено у даній справі судову експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експертів винести наступне питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у договорі поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.2012 р., укладеному ПП "Нафтотрейдинг" та ПАТ "ОТП Банк", тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Також даною ухвалою зобов'язано сторін надати експерту на його вимогу всі необхідні документи для проведення експертних досліджень, в тому числі зобов'язати позивача надати експерту докази оплати судової експертизи; ухвалено судову експертизу провести за участю сторін; витрати на проведення експертизи покладено на ТОВ "Віфарт", яке зобов'язано оплатити судову експертизу відповідно до рахунку КНДІСЕ.

Ухвалою суду від 18.12.2013 р. зупинено провадження у справі № 5011-19/13239-2012 на час проведення судової експертизи, призначеної ухвалою суду № 5011-19/13239-2012 від 18.12.2013 р. та направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи № 5011-19/13239-2012 для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою суду № 5011-19/13239-2012 від 18.12.2013 р.

12.02.2014 р. супровідним листом (вихідний номер 1082/14-32 від 04.02.14 р.) Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув справу № 5011-19/13239-2012 повідомивши про те, що на адресу ТОВ "Віфарт" було направлено відповідний рахунок на оплату за проведення судової експертизи. Також зазначено, що у випадку несплати вартості експертизи протягом тридцяти календарних днів, керуючись п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮУ від 08.10.1998 р. № 53/5, матеріали справи № 5011-19/13239-2012 будуть повернуті до суду без виконання.

Крім того, КНДІСЕ разом з матеріалами даної справи направив господарському суду клопотання судових експертів Куріпко К.П. та Слободянюк О.П. про надання додаткових матеріалів для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 1082/1083/14-32, згідно з яким судові експерти просять надати:

- оригінал договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., що укладений між ПП "Нафтотрейдинг" та ПАТ "ОТП Банк";

- достовірні вільні зразки підпису ОСОБА_3 за 2011, 2012 та 2013 роки в оригіналах різних документів;

- експериментальні зразки підпису ОСОБА_3, які слід відібрати на папері, що розграфлений.

Відповідно до статті 30 ГПК України, В судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

У відповідності до п. 14 постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму ВГСУ від 16.01.2013 р. № 3, згідно зі статтями 33, 36, 37 та 38 ГПК України, господарський суд, призначаючи судову експертизу, вправі витребувати від учасників судового процесу, а в разі необхідності - інших підприємств, установ, організацій, державних та інших органів чи їх посадових осіб (пункт 4 статті 65 ГПК України) зразки почерків, підписів, відбитків печаток, друкованих документів тощо і надати їх експерту для дослідження. Відповідне витребування і дослідження судом зазначених зразків, документів тощо повинно, як правило, передувати винесенню ухвали про призначення судової експертизи та про зупинення у зв'язку з цим провадження у справі.

Повернення у разі необхідності зразків, оригіналів документів тощо здійснюється за правилами статті 5 Закону та статті 40 ГПК України.

Ухвалою суду від 14.02.2014 р. поновлено провадження у справі, призначено її розгляд на 28.02.2014 р. та зобов'язано сторін надати суду певні документи.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. у відрядженні судове засідання, призначене на 28.02.2014 року, не відбулося.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 28.02.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. у відрядженні, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу № 5011-19/13239-2012 передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою суду від 28.02.2014 р. у новому складі дану справу прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 12.03.2014 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 12.03.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Гавриловської І.О. з відрядження, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 5011-19/13239-2012 передано на розгляд судді Гавриловській І.О., яка ухвалою суду від 12.03.2014 р. прийняла дану справу до свого провадження.

Через відділ діловодства суду 12.03.2014 р. від ПАТ "ОТП Банк" надійшов на виконання вимог ухвали суду оригінал договору № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., який долучений до матеріалів справи.

У судове засідання 12.03.2014 р. з'явився представник позивача за первісним позовом.

Уповноважені представники відповідачів за первісним позовом у судове засідання 12.03.2014 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, вимог ухвали суду не виконали.

Ухвалою суду від 12.03.2014 р. відкладено розгляд справи до 24.03.2014 р., у зв'язку із неявкою представників відповідачів за первісним позовом у призначене судове засідання та не виконанням ПП "Нафтотрейдинг" вимог ухвали суду.

У судове засідання 24.03.2014 р. з'явився представник позивача за первісним позовом, надав суду усні пояснення.

Уповноважені представники відповідачів за первісним позовом у судове засідання 24.03.2014 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, вимог ухвали суду не виконали.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність витребування у ПАТ "ОТП Банк" додаткових доказів у справі.

Ухвалою суду від 24.03.2014 р. відкладено розгляд справи до 07.04.2014 р., , у зв'язку із неявкою представників відповідачів за первісним позовом у призначене судове засідання, не виконанням ПП "Нафтотрейдинг" вимог ухвали суду та для витребування у позивача за первісним позовом додаткових доказів у справі.

Через відділ діловодства суду 31.03.2014 р. від КНДІСЕ надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи.

02.04.2014 р. через відділ діловодства суду від ПАТ "ОТП Банк" надійшли додаткові докази у справі, які долучено до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 07.04.2014 р. від ТОВ "Віфарт" надійшла заява про заміну підстав зустрічного позову.

Зокрема, у свої заяві ТОВ "Віфарт" посилалося на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23.12.2013 р. у справі № 201/15156/13-ц, в якому зазначено, що ОСОБА_3, підписуючи договори іпотеки № PL 12-026/В00 від 29.02.2012 р. та поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., вийшов за межі наданих йому як директору підприємства повноважень вищим органом підприємства.

Розглянувши у судовому засіданні 07.04.2014 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт" про зміну підстав зустрічного позову, господарський суд її задовольнив, виходячи з того, що, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Через відділ діловодства суду 07.04.2014 р. від ТОВ "Віфарт" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки представника у судове засідання.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

У судовому засіданні 07.04.2014 р. представник Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які долучено до матеріалів справи, повідомив, що у нього відсутня інформація щодо адреси реєстрації (місцезнаходження) ОСОБА_3

Представники ТОВ "Віфарт", ТОВ "Вінакольд" та ПП "Фірма "Нафтосинтез" у призначене судове засідання не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Ухвалою суду від 07.04.2014 р. було відкладено розгляд справи до 16.04.2014 р. для дослідження поданих документів та для надання їм оцінки.

Через відділ діловодства суду 16.04.2014 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт" та Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю їх представників у інших судових засіданнях.

Розглянувши у судовому засіданні 16.04.2014 р. зазначені клопотання, суд їх відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

Крім того, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача-1, 4 за первісним позовом не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, вкотре надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 16.04.2014 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів за первісним позовом у судове засідання 16.04.2014 р. не з'явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином; відповідач-2 та відповідач-3 про неявку не повідомили, вимог ухвал суду не виконали.

На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи, представник позивача за первісним позовом повідомив, що ним подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені всі обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.

У судовому засіданні 16.04.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віфарт» (надалі - відповідач-1, клієнт) та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (надалі - банк) був укладений договір про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4, відповідно до умов якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку.

Під банківською послугою, у відповідності до положень вказаного договору, слід розуміти всі та/або будь-які з послуг, дій банку для, за наказом, або на користь клієнта відповідно до умов чинного законодавства України, банківської ліцензії банку, а також договору, до яких, зокрема, належить надання банком банківського кредиту (кредит, кредитна лінія, овердрафт, акредитив, гарантія, аваль), проте, якщо інше прямо не вказано в договорі, до них не належить зобов'язання банку перед клієнтом згідно з договором (ами) банківського рахунку та/або депозитним (ими) договором (ами).

Згідно з п. 4 договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р., ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення генерального ліміту в валюті гривня, або гривневому еквіваленту генерального ліміту - у випадку визначення генерального ліміту в валюті іншій, ніж гривня, із застосуванням валютного курсу НБУ, встановленого на (для) дату (и) визначення.

У відповідності до п. 1 даного договору, генеральним лімітом є максимально допустимий (дозволений) розмір заборгованості клієнта перед банком щодо банківських послуг, що встановлюється сторонами в п. 34 договору.

Пунктами 4, 34 договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. встановлено, що ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту, а саме: 9 940 000,00 (дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок тисяч) гривень 00 коп.

У відповідності до п. 10 вказаного договору банк зобов'язався надати банківську послугу клієнту відповідно до положень договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р.

Позивач за первісним позовом, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", у позовній заяві повідомило суд, що банк виконав зобов'язання, передбачені вказаним кредитним договором, і надав клієнту банківську послугу - банківський кредит, що підтверджується кредитними заявками (№ 1 від 05.03.2012 р. та № 2 від 05.03.2012 р.), меморіальними ордерами (№ 1015458856 від 05.03.2012 р. на суму 5 640 000,00 грн. та № 1015458858 від 05.03.2012 р. на суму 4 300 000,00 грн.) та випискою з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт" (вказані докази знаходяться в матеріалах справи).

Згідно п. 12 договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. клієнт зобов'язаний належним чином (без будь-яких порушень) виконувати боргові зобов'язання у відповідності до положень договору.

Пунктом 6 вказаного кредитного договору встановлено, що банк здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватися клієнтом банку в порядку та на умовах договору виключно в безготівковій формі. В залежності від виду банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода.

Проценти щодо банківської послуги, окрім овердрафту, виконання зобов'язань відносно якої здійснюється клієнтом вчасно, без будь-яких порушень, нараховуються 20 (двадцятого) числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися клієнтом банку протягом 1 (першого) банківського дня наступного за таким 20 (двадцятим) числом кожного календарного місяця.

Пунктом 15 договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. передбачено, що за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором клієнт несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у договорі, а саме: за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов'язань в обумовлені договором строки, клієнт зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діє на момент (протягом строк) такого порушення, від суми таких порушених зобов'язань за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується додатково до процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті відповідно до договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт" порушило умови договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р., не погасило належні до сплати суми кредиту та не сплатило відсотки, у зв'язку із чим виникла прострочена заборгованість, що відповідно до умов кредитного договору є фактом неналежного виконання умов вказаного договору.

Пункт 9 договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. передбачає, що банк вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній банком частині за умови наявності/настання випадку невиконання умов договору.

Пунктом 17 договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. передбачено, що, як правило, всі документи (вимоги, заяви, листи, повідомлення та інше, що надсилаються/надаються/передаються однією із сторін іншій стороні у відповідності з договором, повинні бути здійсненні в письмовій формі на паперовому носії. Всі такі документи будуть вважатися такими, що надіслані/надані/передані однією із сторін іншій стороні належним чином, якщо вони відправлені цінним листом з описом.

На виконання п. 9 вказаного кредитного договору банк 20 серпня 2012 року за вих. № 08-12-12-4/5526 надіслав на адресу відповідачу-1 поштою цінним лисом з описом досудову вимогу про погашення заборгованості за договором про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р., у якій позивач вимагав від відповідача-1 погасити всю заборгованість за вказаним кредитним договором протягом 7 (семи) календарних днів з дня пред'явлення даної вимоги (копія досудової вимоги та докази надіслання знаходяться в матеріалах справи).

Проте, як вказує Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" у позовній заяві, в порушення умов договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. та вимог чинного законодавства України, на сьогоднішній день Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт" не здійснило погашення всієї суми заборгованості у встановлені строки.

В забезпечення виконання зобов'язань по договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінакольд» (поручитель, відповідач-2) був укладений Договір поруки № SR 12-027/В00 від 27.02.2012 р.

Згідно п. 3 вказаного договору поруки, в силу поруки, створеної відповідно до умов договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання клієнтом боргових зобов'язань. Поручитель відповідає перед банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов'язань клієнтом. Порукою забезпечуються виконання боргових зобов'язань у повному обсязі.

Відповідно до п. 4 договору поруки № SR 12-027/В00 від 27.02.12 р., клієнт і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і клієнт, в таких же порядку та строках, що і клієнт.

Банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань частково або в повному обсязі як від клієнта та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Банк, у разі одержання виконання боргових зобов'язань клієнтом та/або поручителем не в повному обсязі, має право вимагати/отримати неодержані/невиконанні боргові зобов'язання від клієнта та/або поручителя, і клієнт, і поручитель, залишаються зобов'язаними доти, доки боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі.

П. 15 договору поруки № SR 12-027/В00 від 27.02.12 р. закріплено, що у разі порушення боргових зобов'язань та/або умов договору поруки, тобто невиконання та/або неналежне виконання боргових зобов'язань клієнтом та/або поручителем в порядку та строки, встановлені договором, банк направляє/надсилає клієнту/поручителю письмове(і) повідомлення про порушення (надалі - «Повідомлення про порушення») суттєво за формою, що наведена в пункті 20 Договору поруки.

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" повідомило суд про те, що у зв'язку із порушенням відповідачем-1 своїх кредитних зобов'язань, позивач за первісним позовом, керуючись п. 15 договору поруки № SR 12-027/В00 від 27.02.12 р., 31.07.2012 р. надіслав відповідачу-2 Повідомлення про порушення (вих. № 73-12/5779 від 31.07.12 р.), у якому вимагав від відповідача-2 виконати порушене зобов'язання у триденний строк з моменту направлення позивачем відповідачу-2 Повідомлення про порушення (копія Повідомлення про порушення та копія опису вкладення у цінний лист знаходяться в матеріалах справи).

Проте, в порушення умов договору поруки № SR 12-027/В00 від 27.02.12 р., відповідач-2 на день звернення Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" з даним позовом до суду не виконав свої зобов'язання та не здійснив погашення заборгованості по договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. у встановлені строки.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань по договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Приватним підприємством «Фірма «Нафтосинтез» (відповідач-3) був укладений договір поруки № SR 12-028/В00 від 27.02.12 р.

Згідно п. 3 вказаного договору поруки, в силу поруки, створеної відповідно до умов договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання клієнтом боргових зобов'язань. Поручитель відповідає перед банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов'язань клієнтом. Порукою забезпечуються виконання боргових зобов'язань у повному обсязі.

Відповідно до п. 4 договору поруки № SR 12-028/В00 від 27.02.12 р., клієнт і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і клієнт, в таких же порядку та строках, що і клієнт.

Банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань частково або в повному обсязі як від клієнта та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Банк, у разі одержання виконання боргових зобов'язань клієнтом та/або поручителем не в повному обсязі, має право вимагати/отримати неодержані/невиконанні боргові зобов'язання від клієнта та/або поручителя, і клієнт, і поручитель, залишаються зобов'язаними доти, доки боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі.

П. 15 договору поруки № SR 12-028/В00 від 27.02.12 р. закріплено, що у разі порушення боргових зобов'язань та/або умов договору поруки, тобто невиконання та/або неналежне виконання боргових зобов'язань клієнтом та/або поручителем в порядку та строки, встановлені договором, банк направляє/надсилає клієнту/поручителю письмове(і) повідомлення про порушення (надалі - «Повідомлення про порушення») суттєво за формою, що наведена в пункті 20 Договору поруки.

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" повідомило суд про те, що у зв'язку із порушенням відповідачем-1 своїх кредитних зобов'язань, позивач за первісним позовом, керуючись п. 15 договору поруки № SR 12-028/В00 від 27.02.12 р., 31.07.2012 р. надіслав відповідачу-3 Повідомлення про порушення (вих. № 73-12/5780 від 31.07.12 р.), у якому вимагав від відповідача-3 виконати порушене зобов'язання у триденний строк з моменту направлення позивачем відповідачу-3 Повідомлення про порушення (копія Повідомлення про порушення та копія опису вкладення у цінний лист знаходяться в матеріалах справи).

Проте, в порушення умов договору поруки № SR 12-028/В00 від 27.02.12 р., відповідач-3 на день звернення Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" з даним позовом до суду не виконав свої зобов'язання та не здійснив погашення заборгованості по договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. у встановлені строки.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань по договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Приватним підприємством "Нафтотрейдинг" (відповідач-4) був укладений договір поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р.

Згідно п. 3 вказаного договору поруки, в силу поруки, створеної відповідно до умов договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання клієнтом боргових зобов'язань. Поручитель відповідає перед банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов'язань клієнтом. Порукою забезпечуються виконання боргових зобов'язань у повному обсязі.

Відповідно до п. 4 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., клієнт і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і клієнт, в таких же порядку та строках, що і клієнт.

Банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань частково або в повному обсязі як від клієнта та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Банк, у разі одержання виконання боргових зобов'язань клієнтом та/або поручителем не в повному обсязі, має право вимагати/отримати неодержані/невиконанні боргові зобов'язання від клієнта та/або поручителя, і клієнт, і поручитель, залишаються зобов'язаними доти, доки боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі.

П. 15 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. закріплено, що у разі порушення боргових зобов'язань та/або умов договору поруки, тобто невиконання та/або неналежне виконання боргових зобов'язань клієнтом та/або поручителем в порядку та строки, встановлені договором, банк направляє/надсилає клієнту/поручителю письмове(і) повідомлення про порушення (надалі - «Повідомлення про порушення») суттєво за формою, що наведена в пункті 20 Договору поруки.

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" повідомило суд про те, що у зв'язку із порушенням відповідачем-1 своїх кредитних зобов'язань, позивач за первісним позовом, керуючись п. 15 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., 03.08.2012 р. надіслав відповідачу-4 Повідомлення про порушення (вих. № 73-28/5974 від 03.08.12 р.), у якому вимагав від відповідача-4 виконати порушене зобов'язання у триденний строк з моменту направлення позивачем відповідачу-4 Повідомлення про порушення (копія Повідомлення про порушення та копія опису вкладення у цінний лист знаходяться в матеріалах справи).

Проте, в порушення умов договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., відповідач-4 на день звернення Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" з даним позовом до суду не виконав свої зобов'язання та не здійснив погашення заборгованості по договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. у встановлені строки.

Таким чином, як зазначив позивач за первісним позовом, станом на 27 серпня 2012 року загальна заборгованість за договором про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. становить 11 084 134,92 гривень, що складається з 9 940 000,00 гривень - заборгованість по кредиту; 965 011,78 гривень - заборгованість по відсотках; 179 123,14 гривень - заборгованість по штрафним санкціям., що вбачається з розрахунку заборгованості (долучено до матеріалів справи).

У зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт" (відповідач-1) не виконало свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. та не повернуло Публічному акціонерному товариству "ОТП Банк" зазначену грошову суму у встановлені кредитним договором строки, а відповідачі-2, 3, 4 не виконали своїх зобов'язань відповідно до договорів поруки № SR 12-027/В00 від 27.02.12 р., № SR 12-028/В00 від 27.02.12 р. та № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., то саме за таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд", Приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез" та Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг № CR12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. у розмірі 11084134,92 грн., що складається з: 9940 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 965011,78 грн. - заборгованість по відсотках; 179123,14 грн. - заборгованість по штрафних санкціях.

22.11.2012 р. Приватне підприємство "Нафтотрейдинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", в якій просило суд визнати припиненим договір поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., обґрунтовуючи свої позовні вимог наступним.

Згідно з п. 6 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. р., ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення генерального ліміту в валюті гривня, або гривневому еквіваленту генерального ліміту - у випадку визначення генерального ліміту в валюті іншій, ніж гривня, із застосуванням валютного курсу НБУ, встановленого на (для) дату (и) визначення. Значення генерального ліміту наведене в п. 21 вказаного договору поруки.

Згідно з п. 21 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., генеральний ліміт становить 9 940 000,00 грн.

Таким чином, відповідач-4 приходить до висновку, що сторонами був погоджений розмір (ціна), в межах якого Приватне підприємство "Нафтотрейдинг" несе відповідальність перед Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" за договором поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., зокрема - 9 940 000,00 грн.

Приватне підприємство "Нафтотрейдинг" зазначає, що банк просить Господарський суд міста Києва солідарно стягнути з відповідачів суму заборгованості у розмірі 11 084 134,92 грн., що перевищує розмір генерального ліміту, а, отже, і ліміту відповідальності відповідача-4.

Виходячи з наведеного, Приватне підприємство "Нафтотрейдинг" вважає, що є всі підстави стверджувати, що Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" змінило в односторонньому порядку зобов'язання, без згоди відповідача-4, внаслідок чого збільшився розмір його відповідальності.

За таких підстав, посилаючись на ст. 559 ЦКУ, в якій зазначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується розмір відповідальності, Приватне підприємство "Нафтотрейдинг" просило Господарський суд міста Києва визнати припиненим договір поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р.

Крім того, 05.12.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. недійсним.

У зустрічному позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт" вказало на те, що спірний договір поруки був підписаний з порушенням вимог законодавства, оскільки, ймовірно, його підписав не директор Приватного підприємства "Нафтотрейдинг".

За таких обставин, посилаючись на ст.ст. 203, 215 ЦКУ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт" просило Господарський суд міста Києва визнати недійсним договір поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р.

У відповідності до прийнятої судом до розгляду заяви про заміну підстав зустрічного позову ТОВ "Віфарт" посилалося на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23.12.2013 р. у справі № 201/15156/13-ц, в якому зазначено, що ОСОБА_3, підписуючи договори іпотеки № PL 12-026/В00 від 29.02.2012 р. та поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., вийшов за межі наданих йому як директору підприємства повноважень вищим органом підприємства.

Саме з таких підстав, як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт", договір поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. має бути визнаний недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню повністю, а зустрічні позови не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що позивач за первісним позовом надав клієнту банківську послугу - банківський кредит, що підтверджується кредитними заявками (№ 1 від 05.03.2012 р. та № 2 від 05.03.2012 р.), меморіальними ордерами (№ 1015458856 від 05.03.2012 р. на суму 5 640 000,00 грн. та № 1015458858 від 05.03.2012 р. на суму 4 300 000,00 грн.) та випискою з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт" (вказані докази знаходяться в матеріалах справи).

Проте, що відповідач-1 не виконав взяте на себе зобов'язання та не повернув банку грошові кошти.

Відповідач-1 жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Більш того, у відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт" визнало, що отримало кредит у повному обсязі та використало його за цільовим призначенням, визначеним умовами договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

За розрахунком позивача за первісним позовом, перевіреним судом, загальна сума заборгованості по відсотках за користуванням кредитом за договором про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. становить 965 011,78 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача за первісним позовом, перевіреним судом, загальна сума заборгованості по штрафних санкціям за неналежне виконання умов договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. становить 179 123,14 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦКУ передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Матеріалами справи підтверджується, що між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та відповідачами-2, 3, 4 були укладені відповідно такі договори поруки: договір поруки № SR 12-027/В00 від 27.02.12 р., договір поруки № SR 12-028/В00 від 27.02.12 р. та договір поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., відповідно до умов яких відповідачі-2, 3, 4 солідарно поручилися перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку.

Судом встановлено, що боржник (відповідач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт") порушив умови договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р., у зв'язку з чим, у відповідності до положень договорів поруки та норм законодавства України, боржник і поручителі (Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінакольд", Приватне підприємство "Фірма "Нафтосинтез" та Приватне підприємство "Нафтотрейдинг") відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом, а відповідач-1, відповідач-2, відповідач-3 та відповідач-4 в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували та не довели суду належними та допустимими доказами належного виконання ними своїх зобов'язань, то позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд", Приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез" та Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг № CR12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. у розмірі 11084134,92 грн., що складається з: 9940 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 965011,78 грн. - заборгованість по відсотках; 179123,14 грн. - заборгованість по штрафних санкціях визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

У зустрічному позові Приватне підприємство "Нафтотрейдинг" зазначило, що позивач за первісним позовом просить Господарський суд міста Києва солідарно стягнути з відповідачів суму заборгованості у розмірі 11 084 134,92 грн., що перевищує розмір генерального ліміту, а, отже, і ліміту відповідальності відповідача-4.

Виходячи з наведеного, Приватне підприємство "Нафтотрейдинг" повідомило господарський суд, що є всі підстави стверджувати, що Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" змінило в односторонньому порядку зобов'язання, без згоди відповідача-4, внаслідок чого збільшився розмір його відповідальності.

За таких підстав Приватне підприємство "Нафтотрейдинг" просило Господарський суд міста Києва визнати припиненим договір поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р.

Дослідивши матеріали справи та надані представниками учасників судового процесу докази, а також заслухавши пояснення представника банку, Господарський суд міста Києва прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Посилаючись на ч.1 ст. 559 ЦКУ, в якій зазначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується розмір відповідальності, відповідач-4 прийшов до неправильного висновку, що в п. 6 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. визначений розмір його відповідальності.

Відповідно до п. 1 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., борговими зобов'язаннями є всі та/або кожне з платіжних (грошових) та/або неплатіжних зобов'язань (вимог), що забезпечуються порукою за договором поруки. Серед іншого, включають зобов'язання клієнта перед банком та/або будь-якою (ими) третьою (іми) особою (ами) згідно з умовами договору та/або у зв'язку з ним, в тому числі зобов'язання клієнта щодо повернення кредиту, та/або сплати процентів, та/або сплати комісії, та/або сплати комісійних винагород, та/або сплати пені, та/або сплати штрафів, та/або компенсації (відшкодування) витрат (збитків), здійснених (понесених) банком за авальованим векселем, та/або гарантією, та/або акредитивом, та/або у зв'язку з невиконанням та/або неналежним виконанням клієнтом положень договору; вимоги банку щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за договором та/або збитків, завданих порушенням умов договору чи умов договору поруки.

Пунктом 3 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. визначено, що в силу поруки, створеної відповідно до умов договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання клієнтом боргових зобов'язань. Поручитель відповідає перед банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов'язань клієнтом. Порукою забезпечується виконання боргових зобов'язань у повному обсязі.

Згідно з п. 4 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і клієнт, в таких же порядку та строках, що і клієнт.

У пункті 6 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. вказано, що ціна договору дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення генерального ліміту в валюті гривня, або гривневому еквіваленту генерального ліміту - у випадку визначення генерального ліміту в валюті іншій, ніж гривня, із застосуванням валютного курсу НБУ, встановленого на (для) дату (и) визначення. Значення генерального ліміту наведене в п. 21 вказаного договору поруки.

Згідно з п. 21 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., генеральний ліміт становить 9 940 000,00 грн.

Пунктом 1 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. визначено, що договором є договір про надання банком банківської послуги клієнту, зі всіма змінами, додатками та доповненнями до нього, реквізити якого вказані в пункті 21 договору поруки.

Відповідно до п. 21 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., договором є договір про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р.

Отже, п. 6 договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. визначає не розмір відповідальності Приватного підприємства "Нафтотрейдинг", а констатує ціну договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віфарт".

Таким чином, обставини, на які посилається Приватне підприємство "Нафтотрейдинг" у зустрічному позові, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, не знайшло свого підтвердження і те, що Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" змінило в односторонньому порядку зобов'язання, без згоди відповідача-4 за первісним позовом, внаслідок чого збільшився розмір його відповідальності, оскільки суду не було надано доказів укладання додаткових угод до договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. та будь-яких інших документів про внесення змін до вказаного кредитного договору.

Більш того, заперечуючи проти зустрічного позову, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" зазначило у відзиві, що твердження Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" щодо зміни ПАТ «ОТП Банк» в односторонньому порядку зобов'язань є помилковими, оскільки умови договору про надання банківських послуг № СR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 р. не змінювалися, а тому обсяг відповідальності Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" не міг змінитися.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги вищевикладене, Господарський суд міста Києва відмовляє Приватному підприємству "Нафтотрейдинг" у задоволенні зустрічних позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання припиненим договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт" у зустрічному позові з урахуванням заяви про зміну підстав позову просило суд визнати недійсним договір поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Приватним підприємством "Нафтотрейдинг", посилаючись на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23.12.2013 р. у справі № 201/15156/13-ц, в якому зазначено, що ОСОБА_3, підписуючи договори іпотеки № PL 12-026/В00 від 29.02.2012 р. та поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., вийшов за межі наданих йому як директору підприємства повноважень вищим органом підприємства.

Проте, Господарський суд міста Києва звертає увагу на те, що у цивільній справі № 201/15156/13-ц, яка розглядалась Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, сторонами не було надано суду такого доказу як рішення власника № 8 від 16.02.2012 р., відповідно до якого ОСОБА_3 був наданий дозвіл на укладення договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. Проте зазначене рішення власника є матеріалах даної справи.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що мотивація рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23.12.2013 р. у справі № 201/15156/13-ц є оцінкою наданих суду доказів та правозастосуванням, а не фактами, які не потребують доведення в даній справі.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом.

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що оспорюваний договір поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. підписаний від імені Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" ОСОБА_3, який на час укладення вказаного договору поруки був директором підприємства та діяв на підставі статуту та рішення власника № 8 від 16.02.2012 р.

За приписами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Нафтотрейдинг" жодного разу не за весь час розгляду даної справи у Господарському суді міста Києва не заявило про недійсність договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., а про це заявляє відповідач-1 за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт".

Схвалення правочину можливе у різних формах, зокрема, якщо особа, прямо не заявила про протилежне.

Більш того, Приватне підприємство "Нафтотрейдинг" звернулось до господарського суду з зустрічним позовом про визнання договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. припиненим, а це свідчить про те, що вказаний договір поруки був прийнятий до виконання та схвалений відповідачем-4 за первісним позовом, внаслідок чого розпочав свою дію.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦКУ вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Як встановлено судом, позивач за зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт", безпосередньо не є стороною чи зобов'язаною особою за договором поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р., з огляду на що у відповідності до положень ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов'язків, спірний договір безпосередньо не впливає на його права та обов'язки.

У силу припису статті 204 ЦКУ правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача, в даному випадку на Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт".

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт" не надало суду належних та допустимих доказів у підтвердження свого зустрічного позову, то Господарський суд міста Києва вирішив у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання недійсним договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. відмовити.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Такі дані встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 33 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Витрати по сплаті судового збору, пов'язані з розглядом первісного позову, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів; пов'язані з розглядом зустрічних позовів - покладаються на позивачів за зустрічними позовами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 92, 203, 215, 241, 509, 525, 526, 530, 551, 546, 549, 553, 554, 559, 610, 611, 614, 625, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 1, 32, 33, 35, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд", Приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез" та Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт" (21022, Вінницька область, місто Вінниця, Замостянський район, вулиця Тарногродського, будинок 16, код ЄДРПОУ 37979748) 9 940 000 (дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 965 011 (дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч одинадцять) грн. 78 коп. заборгованості по відсотках, 179 123 (сто сімдесят дев'ять тисяч сто двадцять три) грн. 14 коп. заборгованості по штрафним санкціям та 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінакольд" (03048, м. Київ, вул. Медова, буд. 8, код ЄДРПОУ 23104647) 9 940 000 (дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 965 011 (дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч одинадцять) грн. 78 коп. заборгованості по відсотках, 179 123 (сто сімдесят дев'ять тисяч сто двадцять три) грн. 14 коп. заборгованості по штрафним санкціям та 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

4. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез" (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, буд. 1 код ЄДРПОУ 30743884) 9 940 000 (дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 965 011 (дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч одинадцять) грн. 78 коп. заборгованості по відсотках, 179 123 (сто сімдесят дев'ять тисяч сто двадцять три) грн. 14 коп. заборгованості по штрафним санкціям та 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

5. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" (21034, Вінницька область, місто Вінниця, Замостянський район, вул. Немирівське шосе, буд. 187 Б, код ЄДРПОУ 30836601) 9 940 000 (дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 965 011 (дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч одинадцять) грн. 78 коп. заборгованості по відсотках, 179 123 (сто сімдесят дев'ять тисяч сто двадцять три) грн. 14 коп. заборгованості по штрафним санкціям та 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

6. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. недійсним відмовити повністю.

7. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання договору поруки № SR 12-029/В00 від 27.02.12 р. припиненим відмовити повністю.

8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

9. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 22.04.2014 р.

Суддя І.О. Гавриловська