Ухвала

від 08.04.2014 по справі 817/30/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"08" квітня 2014 р. Справа № 817/30/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Городнюк В. М. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" лютого 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" звернулося до суду з позовом до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області ( далі - Костопільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001042200 від 27.12.2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №001042200 від 27.12.2013 року.

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Костопільська ОДПІ звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

07 квітня 2014 року позивач подав суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи. Доказів зайнятості представника в іншому судовому засіданні позивач не надав.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" ( далі - ТОВ "Костопільський фанерний завод") зареєстроване юридичною особою Костопільською районною державною адміністрацією Рівненської області 04.03.2008 року (а.с.11), здійснює господарську діяльність за видами КВЕД-2010: 16.21 "виробництво фанери дерев'яних плит і панелей, шпону", 46.90 "неспеціалізована оптова торгівля", 47.19 "інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах", 55.10 "діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування" (а.с.13).

В період з 03.12.2013 року по 09.12.2013 року Костопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головної управління Міндоходів у Рівненській області в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" проводилася позапланова виїзна документальна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Бігмір" (код 33771563) за жовтень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом №375/22/35797190 від 13.12.2013 року (а.с.14-22).

Згідно висновків акта перевірки перевіркою встановлено порушення:

- пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Костопільський фанерний завод" завищено суму податкового кредиту з ПДВ всього в сумі 6000,00 грн., в тому числі за жовтень місяць 2012 року в сумі 6000,00 грн.

27.12.2013 року на підставі акту перевірки №375/22/35797190 від 13.12.2013 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001042200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9000,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 6000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3000,00 грн.(а.с.23).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Відповідно до п.138.1 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що між ТОВ "Бігмір" (Постачальник) та ТОВ "Костопільський фанерний завод" (Покупець) було укладено Договір №КФЗ/12-20 на поставку обладнання від 24.09.2012 року (а.с.31-32).

Згідно п.1.1 вказаного договору, з урахуванням додаткової угоди до договору №1 від 05.10.2012 року (а.с.33) постачанню підлягає обладнання бувше у використанні для використання в господарській діяльності покупця, технічні характеристики, ціни та строки поставки якого погоджуються в заявках, рахунках-фактурах, видаткових накладних та специфікаціях до договору. Пунктами 2.1., 4.1. та 4.3. договору встановлено, що розрахунки за товар проводяться шляхом 100% передоплати в грошовій формі у безготівковому порядку на банківський рахунок Постачальника на підставі виставленого Постачальником рахунку після отримання повідомлення про завантаження товару на транспортний засіб Покупця; передача товару здійснюється в пункті поставки протягом 5 календарних днів після погодження заявки та здійснення передоплати, чи в інший строк попередньо погоджений сторонами по конкретному виду товару, датою поставки є дата підписання видаткової накладної; доставка товару здійснюється транспортом Покупця на базі поставки FCA м.Цюрюпінськ (ІНКОТЕРМС-2010).

Згідно специфікації №1 від 24.09.2012 року до договору №КФЗ/12-20 від 24.09.2012 року поставці підлягає верстат заточний ТЧН-31/5 в кількості 1 шт. за ціною 25000,00 грн. без урахування ПДВ та верстат ребросклеючий РС-9 в кількості 1 шт. за ціною 5000,00 грн. без урахування ПДВ (а.с.32 зі звороту).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Бігмір" передано ТОВ "Костопільський фанерний завод" товар на загальну суму 36000,00 грн. (ПДВ 6000,00 грн.), що підтверджується: підписаною сторонами видатковою накладною №РН-010/12 від 10.10.2012 року на суму 36000,00 грн. (а.с.34), виписаною продавцем для покупця податковою накладною №2 від 10.10.2012 року (а.с.35), актами приймання-передачі (внутрішнього перміщення) основних засобів від 30.11.2012 року та від 28.02.2013 року (а.с.36,37).

Податок на додану вартість на підставі вищевказаної накладної в повному обсязі віднесений ТОВ "Костопільський фанерний завод" до складу податкового кредиту в жовтні 2012 року.

Оплата ТОВ "Костопільський фанерний завод" вартості товару здійснена в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №425 від 10.10.2012 року в сумі 36000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6000,00 грн. (а.с.78).

Також, між ТОВ "Костопільський фанерний завод" (відправник) та МПП "Агропромпроект" (перевізник) було укладено Договір №КФЗ/Агропромпроект/Тр-12 про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2012 року (а.с.38).

Згідно з умовами договору перевізник зобов'язувався доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання умов вказаного договору МПП "Агропромпроект" виконало доставку вантажу ТОВ "Костопільський фанерний завод" за маршрутом з Цюрюпінська до Костополя, що підтверджується: податковою накладною №82 від 12.10.2012 року (а.с.39), актом №3 виконання робіт по наданню транспортних послуг від 12.10.2013 року (а.с.40).

Таким чином, господарські операції між ТОВ "Костопільський фанерний завод" та ТОВ "Бігмір" були здійснені в межах господарської діяльності контрагентів, сторони переслідували мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану.

Надані позивачем документи на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій по придбанню товарів у ТОВ "Бігмір" є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом.

Тому суд приходить до висновку щодо реальності господарських операцій ТОВ "Костопільський фанерний завод" з контрагентом ТОВ "Бігмір" та відповідно щодо правомірності формування на підставі вказаних господарських операцій даних податкового обліку позивача.

Посилання відповідача в акті перевірки на факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Бігмір" без мети настання реальних наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, суд вважає таким, що не заслуговує на увагу.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, правочини вчинені позивачем з ТОВ "Бігмір" не відносяться до таких, що порушують публічний порядок, а отже не можуть бути визнаними нікчемними у відповідності до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України. Відповідачем не надано суду вироків суду, що набрали законної сили та в яких встановлено вину посадових осіб позивача, ТОВ "Бігмір" в намірі порушити публічний порядок.

Враховуючи, що на момент проведення перевірки та під час розгляду справи по суті, вирок по кримінальній справі відсутній суд вважає, що висновки органу доходів і зборів про нікчемність правочинів вчинених між позивачем та контрагентом - ТОВ "Бігмір" є передчасними.

Щодо твердження органу доходів і зборів про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Бігмір" у зв'язку з відсутністю у вказаного контрагента необхідних трудових та матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності, здійснення взаємовідносин позивача з постачальниками лише з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків, то слід зазначити таке.

Вказані обставини не можуть бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бігмір" та підставою для збільшення податкового зобов'язання позивача. Законодавство не ставить право платника податку на включення сум до валових витрат та податкового кредиту в залежність від господарських та виробничих можливостей своїх постачальників, від належного виконання всіма учасниками ланцюга постачання своїх податкових зобов'язань.

Основою для висновків про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "Бігмір" слугував, в тому числі, акт ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №426/226/33771563 від 25.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бігмір" (код ЄДРПОУ 33771563) з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Євро-Транс 2007" (код ЄДРПОУ 36984486) за період: жовтень 2012 року.

Згідно вказаного акту зустрічну звірку проведено без відома директора ТОВ "Бігмір", оскільки з метою вручення листа-запиту від 24.04.2013 року №16713/10/22-617 здійснено виїзд на юридичну адресу підприємства (49000, Жовтневий р-н, м. Дніпропетровськ, пров. Штабний, буд.3, кв.82) та за результатами виїзду встановлено відсутність СГД за юридичною адресою. Складено акт не встановлення місцезнаходження ТОВ "Бігмір" (код ЄДРПОУ 33771563) та неможливості вручення листа про надання пояснень та їх документального підтвердження від 25.04.2013 року №2474/226/33771563. Внаслідок викладеного до Головного оперативного відділу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська передано запит стосовно встановлення фактичного місцезнаходження платника податків та посадових осіб підприємства.

Відповідно до висновку зазначеного акту, звіркою не встановлено факту здійснення господарських операцій по ланцюгу ТОВ "Євро-Транс 2007" (код ЄДРПОУ 36984486) - ТОВ "Бігмір" (код ЄДРПОУ 33771563) - ТОВ "Таркас" (код ЄДРПОУ 33588332) ТОВ "Костопілський фанерний завод" (код ЄДРПОУ 35797190) та ТОВ "Реста" (код ЄДРПОУ 33564746) за період: жовтень 2012 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.133 Господарського кодексу України від №436-IV 16.01.2003 року, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Крім того, положеннями Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 року передбачено виконання робіт на основі цивільно-правових договорів. Тому, обставини відсутності трудових та виробничо-промислових потужностей у підприємства ще не можуть бути доказом нездатності контрагента виконати взяті на себе зобов'язання по наданню послуг, виконанню робіт чи продажу товару.

Тому, висновки податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача спеціальної правосуб'єктності на момент здійснення господарських операцій з позивачем є безпідставними.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності винесеного ним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" лютого 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Г.І. Майор

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Є.В.Одемчук

З оригіналом згідно: суддя

Роздруковано та надіслано: р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Костопільський фанерний завод" вул.Бурова,9,м.Костопіль,Рівненська область,35000

3- відповідачу/відповідачам: Костопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.С.Руданського,5,м.Костопіль,Рівненська область,35000

- ,