Постанова

від 18.04.2014 по справі 826/2763/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2014 року № 826/2763/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2014 року (далі по тексту - позивач) Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23 квітня 2013 року № 0000421720.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 10 квітня 2013 року № 25/1720-3156017511.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу від 03 квітня 2013 року № 1720, згідно підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну виїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Денфінансгруп» (код ЭДРПОУ 37336043), ТОВ «Снайпер Медіа» (код ЭДРПОУ 37033120) за період з 01 березня 2011 року по 30 листопада 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 10 квітня 2013 року № 25/1720-3156017511.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит на загальну суму 51566,67 грн., що був сформований за рахунок ТОВ «Снайпер Медіа» - 49066,67 грн., за рахунок ТОВ «Денфінансгруп» - 2500,00 грн.; визначено укладені між позивачем та ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа» нікчемними відповідно до статей 203, 215, 2258 Цивільного кодексу України та такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою прихування сплати податків.

Такий висновок контролюючого органу мотивований висновками актів перевірок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Снайпер Медіа» від 22 вересня 2011 року № 1080/3/23-40-37033120, від 14 грудня 2011 року № 1498/3/23-40-37033120, від 26 жовтня 2011 року № 1259/3/23-30-37033120; акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 05 вересня 2012 року № 1421/22-01/37336043 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Денфінансгруп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14 грудня 2010 року по 30 червня 2012 року, якими встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод без мети настання реальних наслідків, відсутність об'єкту оподаткування. Крім цього, контролюючий орган посилається на висновок від 09 вересня 2011 року № 1524 спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ майора міліції Бондаренко Я.В., яким встановлено, що на досліджених документах ТОВ «Снайпер Медіа» підпис від імені директора ОСОБА_3 ймовірно виконаний іншою особою.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між позивачем та ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 квітня 2013 року № 0000421720 Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового з податку на додану вартість на суму 59041,67 грн., в тому числі за основним платежем - 51566,67 грн., за штрафними санкціями - 7475,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 19 червня 2013 року № 226/Р/12-3-03 залишено без змін податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 квітня 2013 року № 0000421720, при цьому збільшено суму штрафних санкцій на 1,00 грн.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Денфінансгруп» договір № 2/11 від 29 березня 2011 року. За умовами вказаного договору Виконавець (ТОВ «Денфінансгруп») зобов'язується від свого імені та за рахунок Замовника (ФОП ОСОБА_1) виконати роботи та надати послуги на його користь.

За цим Договором Виконавець на користь Замовника має надати послуги щодо розробки та макетування рекламно-іміджевої продукції: макетів для поліграфічної продукції, логотипів, візиток, аудіо- та відеоматеріалу тощо.

Відповідно до акту здачі - прийняття наданих послуг від 30 березня 2011 року позивачу прийнято електронну версію макетів поліграфічної продукції на магнітному машинному носії (CD-R). Вартість наданих послуг складає 15000,00 грн. з ПДВ.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Денфінансгруп» виписано на адресу позивача податкову накладну № 3081 від 30 березня 2011 року на суму 15000,00 грн. з ПДВ.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківського рахунку.

Крім цього, матеріали справи свідчать, що 16 травня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Снайпер Медіа» укладено договір №9/11. За умовами договору Виконавець (ТОВ «Снайпер Медіа») зобов'язується від свого імені та за рахунок Замовника ФОП ОСОБА_1 виконати роботи та надати послуги щодо розробки та макетування рекламно-іміджевої продукції: макетів для поліграфічної продукції, логотипів, візиток, аудіо- та відеоматеріалу тощо.

За наслідком наданих послуг, між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа» підписано акти передачі - прийняття наданих послуг від 23 травня 2011 року, 30 травня 2011 року, 06 червня 2011 року, 29 червня 2011 року, 27 липня 2011 року, 08 серпня 2011 року, 23 серпня 2011 року, 08 вересня 2011 року, 13 вересня 2011 року, 04 жовтня 2011 року та 17 жовтня 2011 року, з яких вбачається, що ТОВ «Снайпер Медіа» було надано послуги щодо розробки та макетування рекламної продукції на магнітному машинному носії (CD-R), розробки, виготовлення та поклейки постерів (ТМ Оболонь, ТМ Миргородська тощо), розробки, виготовлення та поклейки постерів на холодильники.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа» виписано податкові накладні № 1802 від 18 травня 2011 року на загальну суму 19000,00 грн., № 2504 від 25 травня 2011 року на загальну суму 16000,00 грн., № 205 від 02 червня 2011 року на загальну суму 50000,00 грн., № 2903 від 29 червня 2011 року на загальну суму 30000,00 грн., № 2004 від 20 липня 2011 року на загальну суму 40500,00 грн., № 304 від 03 серпня 2011 року на загальну суму 9900 грн., № 2305 від 23 серпня 2011 року на загальну суму 30000,00 грн., № 2304 від 23 серпня 2011 року на загальну суму 28000,00 грн., № 812 від 08 вересня 2011 року на загальну суму 36000,00 грн., № 1303 від 13 вересня 2011 року на загальну суму 35000,00 грн., № 403 від 04 жовтня 2011 року на загальну суму 20000,00 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківського рахунку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за період березень - жовтень 2011 року у зв'язку з наданням послуг, на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа».

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа» - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснює рекламну діяльність. Як встановлено контролюючим органом, в перевіряємий період позивач послуги з друку рекламних матеріалів на плівку та нанесення їх на рекламні носії (холодильники, автотранспортні засоби), здійснював виготовлення рекламних носіїв (банерів, оракулів, тощо) та їх встановлення.

Для здійснення господарської діяльності, позивач орендує нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що послуги та роботи замовлялись у контрагентів з метою виконання своїх договірних зобов'язань перед замовниками. Зокрема, 01 квітня 2011 року між ТОВ «АБА «Астра» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір на виконання робіт та надання послуг в галузі реклами та зв'язків з громадськістю. Відповідно до умов договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи та надавати послуги в галузі реклами та зв'язків з громадськістю, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи.

На виконання договірних зобов'язань сторонами було підписано відповідні акти прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 01.08.2011 року (оформлення авто).

Крім цього, 01 квітня 2011 року між ТОВ «Пирятинський Делікатес» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір №КИЕ 0008/11.

Результатами виконання договірних зобов'язань ФОП ОСОБА_1 надано послуги по брендінгу автомобілів, поліграфічні послуги та поклейка постерів на холодильники та вітрини. Надання відповідних послуг було оформлено актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 23 березня 2011 року, від 05 травня 2011 року, від 05 травня 2011 року, від 26 травня 2011 року, від 01 липня 2011 року, від 13 липня 2011 року, від 20 липня 2011 року, від 25 липня 2011 року, від 09 серпня 2011 року, від 11 серпня 2011 року, від 17 серпня 2011 року.

01 липня 2010 року між ПАТ «Оболонь» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір № 19350 на виконання робіт та надання послуг в галузі реклами та зв'язків з громадськістю.

За результатами виконання договірних зобов'язань ФОП ОСОБА_1 надано послуги по оформленню кіоска постерами.

За результатами виконання зазначених робіт сторонами без зауважень підписано акти прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 12 жовтня 2011 року.

06 квітня 2011 року між ТОВ «Євпаторійський вин завод» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір №1 на виконання робіт та надання послуг в галузі реклами та зв'язків з громадськістю.

На виконання договірних зобов'язань ФОП ОСОБА_1 було надано послуги по рекламному оформленню трамвайних вагонів та підписано відповідні акти здачі-прийняття робіт.

12 квітня 2011 року між ПАТ «Індустріальні та дистрибюційні системи» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір № ИДС-1 на виконання робіт. Відповідно до умов договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи з демонтажу плівки на авто та брендінгу авто плівкою, а Замовник зобов'язується приймати належним чином виконані Виконавцем роботи та оплачувати їх відповідно до умов Договору.

На виконання договірних зобов'язань ФОП ОСОБА_1 здійснено демонтаж плівки та брендінг авто плівкою з зображенням продукції ТМ Моршинська, монтажу шатра ТМ Боржомі, виготовлення палетних декорацій, ТМ «Боржомі», ТМ «Миргородська», брендінг авто з зображенням продукції ТМ Моршинська, оформлення трамвайних вагонів.

Результатами виконання робіт було підписано відповідні акти прийому-передачі виконаних робіт від 04 травня 2011 року, від 01 червня 2011 року, від 09 червня 2011 року, від 10 червня 2011 року, від 08 липня 2011 року.

Відповідні фото та CD-диски макетної продукції містяться в матеріалах справи.

Необґрунтованими на думку суду є посилання відповідача на висновки акти ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Снайпер Медіа» від 22 вересня 2011 року № 1080/3/23-40-37033120, від 14 грудня 2011 року № 1498/3/23-40-37033120, від 26 жовтня 2011 року № 1259/3/23-30-37033120 з огляду на визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва при складанні актів №1259/3-23-30-37033120 від 26.10.2011 року та від 22 вересня 2011 року № 1080/3/23-40-37033120 у судовому порядку (постанова КААС від 23.08.2012 року у справі № 2а-19522/11/2670 та ухвалу ВАСУ від 03.04.2013 року у справі № К/9991/56478/12).

Суд погоджується із доводами позивача щодо необґрунтованості посилань в акті перевірки на експертні дослідження від 09.09.2011 року №1524 та №1517, відповідно до яких встановлено, що податкова звітність ТОВ «Снайпер Медіа» була підписана не директором ОСОБА_3, а ймовірно іншою особою. На думку суду, висновок про ймовірність не належання підпису директору ТОВ «Снайпер Медіа» ОСОБА_3 не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Крім цього, вирішуючи адміністративну справу по суті, судом встановлено, що відповідачем раніше проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 24 червня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами вказаної перевірки було складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) № 5/1720/НОМЕР_2 від 12 березня 2012 року. При цьому, предметом вказаної планової перевірки, були серед іншого, і правомірність формування як податкового кредиту, так і податкових зобов'язань. За результатами перевірки жодних порушень щодо сплати податку па додану вартість податковим органом виявлено не було.

Тобто, питання достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Денфінансгруп» (код ЭДРПОУ 37336043), ТОВ «Снайпер Медіа» (код ЭДРПОУ 37033120) вже було предметом перевірки.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено проведення повторної перевірки платника податку з тих же самих питань за той же самий період лише у випадку, коли органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

При цьому, рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналогічні підстави проведення повторної перевірки визначені п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998 №817/98 "Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності": "вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності в разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови".

У даному випадку щодо підстав документальної невиїзної перевірки Товариства за період з 01 березня 2011 року по 30 листопада 2011 року посилання на службове розслідування або кримінальну справу відсутнє та відсутній наказ Державної податкової адміністрації України.

Відтак, оскільки у законах України не передбачається обов'язку податкових органів проводити повторні перевірки за той же самий період, то визначення податкових зобов'язань за результатами такої перевірки є неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність укладених правочинів, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 квітня 2013 року № 0000421720 є протиправним та підлягає скасуванню.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 квітня 2013 року № 0000421720.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник