Ухвала

від 14.04.2014 по справі 308/242/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

14 квітня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Ігнатюка Б.Ю. і Мацунича М.В.,

при секретарі: Гаврилко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка приєдналася до скарги, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 лютого 2014 р. за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - управління Держземагентства в Ужгородському районі Закарпатської області, про визнання недійсним і скасування державного акту та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися у суд із позовом у серпні 2013р.

Просили визнати недійсним і скасувати виданий ОСОБА_4 державний акт серії ЯЛ № 087461 на право власності на земельну ділянку площею 0.0594 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 2110100000:17003:0176, та зобов'язати відділ Держкомзему в м. Ужгороді скасувати (анулювати) запис № 011023501621 у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування цією землею.

На обґрунтування зазначали, що вказана земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності мешканців будинку АДРЕСА_1 як членів кооперативу «Ювілейний». Відповідачка ж незаконно набула право власності на землю, чим порушила право мешканців будинку користуватися як самою землею так і розташованими на ній дитячим і спортивним майданчиками.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.02.14 р. у позові відмовлено (а.с.126-131).

Апелянти просять скасувати це рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Доводять про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Указують, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні мешканців будинку АДРЕСА_1 і така від них не вилучалася (а.с.135-138,146-150).

У письмовому запереченні та в судовому засіданні представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 не визнала скарги як безпідставної і просить залишити рішення суду без змін.

Суд першої інстанції виходив із того, що на момент пред'явлення позову право позивачів не було порушено.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін, із таких мотивів.

За загальним правилом (ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України) в порядку цивільного судочинства підлягає захисту лише порушене право.

Як видно з матеріалів справи, фактичною підставою позову є порушення відповідачкою права мешканців будинку АДРЕСА_1 як членів житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний» користуватися земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм елементи благоустрою (дитячий і спортивний майданчики).

Однак, повноважень на представництво прав та інтересів указаного кооперативу позивачі не мають, а порушень саме їхніх законних прав як фізичних осіб-мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 не вбачається.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Рішення на право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 позивачі не мають, а згідно з висновком судового експерта № 05/13 від 21.01.2014 р. на цій земельній ділянці не розміщені ані будівлі, ані споруди (а.с.106-117).

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Спірний державний акт виданий на підставі сесійного рішення Ужгородської міської ради № 1301 від 27.11.2009 р., яке є чинним і позивачами не оскаржене.

Згідно з положеннями ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу як аналогічні доводам позовної заяви, суперечні фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 лютого 2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: