Рішення

від 16.04.2014 по справі 2114/10246/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/1168/2014 Головуючий в І інстанції Черниш О.Л.

Категорія 27 Доповідач: Капітан І.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року квітня місяця « 16» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Капітан І.А. Суддів:Колісниченка А.Г. Вадзінського П.О. при секретарі:Грицак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 13 лютого 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 122791,51 доларів США, що станом на 17.09.2012 року еквівалентно 981104,20 грн., посилаючись на те, що свої зобов'язання по повному і своєчасному погашенню заборгованості за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року ОСОБА_5 не виконує, а Банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту в солідарному порядку з боржника та поручителя, яким є ОСОБА_6

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 13 лютого 2014 року позов задоволено частково. Постановлено: стягнути із ОСОБА_5 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №HECFGK 00002021 від 01.10.2007 року в розмірі 680194 грн. 37 коп. (з яких: заборгованість за кредитом 393782,99 грн., заборгованість за відсотками 173202,74 грн., заборгованість за комісією 37428,04 грн., пеня за прострочення сплати відсотків за кредитом 75780,60 грн.) та судові витрати в розмірі 3219 грн. У задоволенні решти позовних вимог, у тому числі і до ОСОБА_6, відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне дослідження письмових доказів та з'ясування дійсних обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду в частині зменшення заборгованості по кредиту та відмови у стягненні заборгованості із ОСОБА_6 змінити та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити повністю, стягнути заборгованість за кредитним договором солідарно з обох відповідачів.

Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Частково задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з того, що розмір кредитної заборгованості підтверджується висновком судової економічної експертизи, розмір пені, яка підлягає стягненню з боржника, має бути визначений в межах встановленого п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України спеціального строку позовної давності, стягнення штрафів не передбачено ні законом, ні договором, а вимоги до поручителя пред'явлені Банком після спливу строку, встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення.

Як свідчать матеріали справи і це встановлено судом, 01 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №HECFGK 0000202, за умовами якого Банк надав кредит у розмірі 50000 доларів США з терміном повернення 01 жовтня 2027 року зі сплатою 11,04% річних /а.с. 9-11/. Згідно п.2.3.1 цього договору Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

01 жовтня 2007 року, з метою забезпечення виконання кредитного договору, між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки /а.с. 14/. Згідно п.п. 2,4,13 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Банком визнається і це підтверджується письмовими матеріалами справи, що з 01 листопада 2008 року Банк в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки з 11,04% до 13,08% /а.с. 3-4/.

Докази на підтвердження того, що Банк надіслав на адресу позичальника письмове повідомлення про збільшення процентної ставки, що передбачено п.2.3.1 кредитного договору, або вносились зміни і доповнення щодо підвищення процентної ставки в договір поруки зі згоди поручителя, в письмовому вигляді шляхом укладення відповідної додаткової угоди, що передбачено п.13 договору поруки, в матеріалах справи відсутні.

Внаслідок невиконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань по повному і своєчасному погашенню кредитних коштів виникла заборгованість, розмір якої станом на 17 вересня 2012 року становить 122791,51 доларів США, що еквівалентно 981104,20 грн. і складається з: 50589,20 доларів США - заборгованість за кредитом; 25130,11 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4684,36 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 36510,83 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина), 5845,72 доларів США штраф (процентна складова) /а.с. 3-4/.

Банк визнає, що останній платіж позичальником було здійснено у жовтні 2008 року. До суду Банк звернувся 20 листопада 2012 року. Про застосування наслідків спливу позовної давності, у тому числі спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки, відповідачі заяву до суду не подавали.

Враховуючи , що свої зобов'язання по повному і своєчасному погашенню кредитної заборгованості ОСОБА_5 не виконує, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Банку про стягнення з неї кредитної заборгованості підлягають задоволенню в розмірі 80403,67 доларів США, що станом на 17 вересня 2012 року, еквівалентно 642425,32 грн. і складається з: 50589,20 доларів США, що еквівалентно 404207,71 грн. - заборгованості за кредитом; 25130,11 доларів США, що еквівалентно 200789,58 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 4684,36 доларів США, що еквівалентно 37428,04 грн. заборгованості по комісії, а також - 291721,53 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 250 грн. штрафу (фіксована частина) і 46707,34 грн. штрафу (процентна складова).

Колегія суддів не приймає до уваги висновок судової економічної експертизи №25 від 29 липня 2013 року щодо розміру кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з боржника, оскільки при визначенні такого розміру експертом не враховано підвищення Банком процентної ставки з 01 листопада 2008 року з 11,04% до 13,08%, а ненадання Банком доказів видачі грошових коштів на сплату страхових платежів спростовується пунктами 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору.

При перевірці правильності розрахунку суми заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_5 відповідно до ст.ст. 509, 526, 1050, 1054 ЦК України, колегія суддів вважає, що при відсутності заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, як того вимагає ч.3 ст.267 ЦК України, положення п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог Банку про стягнення пені і штрафу не підлягають застосуванню.

Також колегією суддів враховано, що відповідно до п.5.4 кредитного договору сплата Банку штрафу у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову є обов'язком позичальника при порушенні ним строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, у зв'язку з чим Банк змушений звертатися до суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову Банку у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_6 з тих підстав, що такі вимоги пред'явлені Банком після спливу строку, встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України, оскільки строк дії кредитного договору визначено до 01 жовтня 2027 року, а згідно з п.11, 12 договору поруки договір поруки набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Порука за цим договором припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.п.1,2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% за місяць, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до п.13 договору кредиту зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Банком визнається і це підтверджується матеріалами справи, що з 01 листопада 2008 року Банк підвищив процентну ставку за кредитним договором з 11,04% до 13,08% /а.с. 3-4/.

Банком надано докази на підтвердження повідомлення боржника, як це передбачено п.2.3.1 кредитного договору (а.с.191). Також в матеріалах справи наявні докази на підтвердження повідомлення поручителя ОСОБА_6 про підвищення відсоткової ставки річних за кредитним договором з 11,04% до 13,08% (а.с.192,193,194). Проте належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 отримав таке повідомлення, дав згоду на підвищення відсоткової ставки або з ним була укладена відповідна додаткова угода, Банк суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №15 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення його відповідальності, то відповідно до положень ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Оскільки в договорі поруки від 01 жовтня 2007 року сторони узгодили умови про можливість внесення змін і доповнень до договору тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді шляхом укладення відповідної додаткової угоди, а з матеріалів справи не вбачається інформованості ОСОБА_6 та його згоди на збільшення його відповідальності з 0,92% за місяць (11,04% річних) до 1,09% на місяць (13,08% річних), у тому числі і шляхом укладення відповідної додаткової угоди в письмовому вигляді, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України договір поруки з 01 листопада 2008 року припинив свою дію і правовідносини сторін щодо поруки припинились.

Враховуючи положення ст. 598, ч.1 ст.559 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що збільшення відсоткової ставки за кредитним договором з 11,04% до 13,08% без згоди поручителя є тією обставиною, що збільшує обсяг відповідальності поручителя у порівнянні з основним зобов'язанням, та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, які пред'явлені Банком до ОСОБА_6

За таких обставин рішення суду в частині відмови Банку у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення і відмовою Банку у задоволенні цих вимог із вищезазначених підстав.

На підставі ст. 598, ч.1 ст.559 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 13 лютого 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором, а також відмови у задоволенні позову до ОСОБА_6 та решти позовних вимог скасувати, постановити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №HECFGK 00002021 від 01 жовтня 2007 року, яка виникла станом на 17 вересня 2012 року, в загальному розмірі 981104,20 грн., і складається з: 50589,20 доларів США, що еквівалентно 404207,71 грн. заборгованості за кредитом; 25130,11 доларів США, що еквівалентно 200789,58 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4684,36 доларів США, що еквівалентно 37428,04 грн. - заборгованості по комісії; 291721,53 грн. - пені, 250 грн. штрафу (фіксована частина), 46707,34 грн. штрафу (процентна складова).

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 відмовити.

Це ж рішення в частині стягнення судових витрат залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді