Рішення

від 23.04.2014 по справі 910/2937/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2937/14 23.04.14

За позовом Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва до Приватного підприємства "АІС Україна" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація про стягнення 63 491,05 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Ніговська Н.Д. - представник за довіреністю № 07 від 01.10.13; від відповідача Жежера С.А. - директор, Шупта М.Є. - представник за довіреністю № 2 від 19.12.13; від третьої особи Кавун І.М. - представник за довіреністю № 102/01/11-175 від 13.01.14.

В судовому засіданні 23.04.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва до Приватного підприємства "АІС Україна" про стягнення 63 491,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.12.2012 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець, третя особа), Приватним підприємством "АІС Україна" (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києва ради" (балансоутримувач, позивач) було укладено договір № 157-0193. Строк дії договору з 01.10.2012 по 31.12.2014. Відповідно до умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 14 б. та зобов'язався сплачувати орендну плату балансоутримувачу за користування даним майном. Проте, в порушення умов договору, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював розрахунки по орендним платежам, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість з жовтня 2012 по лютий 2014 у розмірі 61 284,49 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нарахована пеня у розмірі 858,61 грн., 3% річних у розмірі 759,34 грн. та інфляційні втрати - 588,61 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2014 порушено провадження у справі № 910/2937/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 26.03.2014.

Даною ухвалою, на підставі ст. 27 ГПК України, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію.

У судове засідання, призначене на 26.03.2014, з'явились представники позивача та третьої особи, вимоги ухвали суду виконали, надали документи, які були долучені до матеріалів справи.

Суд заслухав представників позивача та третьої особи, які позов підтримали та надали пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, керуючись ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 09.04.14.

У судове засідання 09.04.14 представники сторін та третьої особи з'явились, представник позивача подав клопотання про залучення до матеріалів справи копії договору № 157-0193 від 03.12.12, зазначивши, що ним було помилково додано до позовної заяви договір № 157-0193 від 01.10.12, який містить описку в даті його укладення. Судом досліджено договори № 157-0193 від 03.12.12 та № 157-0193 від 01.10.12 та встановлено, що їх зміст є ідентичним, крім дати укладення, що зазначена на першій сторінці договору. Суд задовольнив клопотання представника позивача та залучив подані ним документи до матеріалів справи.

Відповідач надав документи на виконання вимог ухвали суду, в тому числі відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що директором ПП «АІС Україна» було підписано три примірники нового договору оренди, який на час підписання був ідентичний попередньому (№ 0193 від 01.01.10) але, як стало відомо з наявних копій договір оренди № 0193 від 03.12.12 та від 01.10.12 в них вбачаються суттєві зміни, а саме: згідно договору № 0193 від 01.01.10 пунктом 3.1. зазначено орендну плату в розмірі 5 187 грн. 00 коп., а в договорах .№ 157-0193 від 03.12.2012 та № 157-0193 від 01.10.12 пунктом 3.1. зазначено орендну плату, що становить 5 904 грн 87 коп. без підтвердження розрахунку за орендну плату, тому виникає сумнів у вірності договорів взагалі. Відповідач зазначає, що йому не зрозуміло чому сума по орендній платі збільшена на 717 грн, 87 коп, з чим це пов'язано, за яких підстав було змінено істотну умову договору та чому про такі зміни не було повідомлено ПП «АІС Україна». Відповідач стверджує, що у зв'язку з відсутністю у нього належно оформлених документів, а саме оригіналів договорів оренди № 157-0193 з усіма невід'ємними додатками, він не може належно виконувати свої обов'язки.

Крім того, відповідач зазначає, що саме недбале ставлення працівників балансоутримувача (позивача) до орендаря призвело до виникнення усіх судових справ, тому у відповідності до ч.3 ст. 219 ГК України просить звільнити його від відповідальності у зв'язку з неправомірними діями (бездіяльністю) позивача.

Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи. Суд задовольнив клопотання відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні до 16.04.14.

У судове засідання представники сторін та третьої особи з'явились, представники позивача та відповідача надали додаткові документи, що були залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 23.04.14.

У судове засідання 23.04.14 представники учасників процесу з'явились, представники сторін надали докази на підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати орендної плати, що були залучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з тих підстав, що позивачем не надано розрахунку орендної плати, сума якої зазначена в договорі, який має бути невід'ємним додатком до договору, крім того, відповідач стверджує, що позивачем до цього часу не було йому передано оригінал договору оренди з усіма невід'ємними додатками. Відповідач зазначає, що копії договорів оренди № 157-0193 від 01.10.12 та від 03.12.12 не є ідентичними, що вбачається із порівняння самої дати укладення, різних типів чорнил, підписи директора ПП «АІС Україна» не є ідентичними та не належать саме останньому, різними є місця розташування печаток. На думку відповідача, сторінки в договорах були замінені на інші із зазначенням іншої суми орендної плати та ще деяких пунктів, про що не було повідомлено орендаря.

Представники позивача та третьої особи проти задоволення вказаного клопотання заперечували, зазначаючи, що вказане клопотання спрямоване на затягування судового процесу, а підписання договору № 157-0193 від 03.12.2012 здійснено директором ПП «АІС Україна» в межах законодавства та повноважень, закріплених у статуті підприємства, а саме без доручення представляти підприємство в стосунках з третіми особами та державними органами та укладати угоди від імені товариства, що відповідає звичайній господарській діяльності відповідача.

Розглянувши доводи відповідача та заперечення позивача проти призначення почеркознавчої експертизи у справі, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, виходячи з такого.

Частиною 2 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Заява про призначення почеркознавчої експертизи у справі має бути обґрунтованою та мотивованою, повинні бути вказані конкретні обставини, що свідчать про необхідність проведення експертизи та про наявність потреби у спеціальних знаннях. Заява також повинна бути підтверджена фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах.

З поданого представником відповідача клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у справі № 910/2937/14, вбачається, що заявник не навів конкретних обставин на підтвердження необхідності проведення експертизи, не надав належних доказів на підтвердження заяви.

Оцінюючи доводи відповідача щодо непідписання договору оренди директором приватного підприємства, суд вважає за необхідне відзначити, що підпис особи, який міститься на договорах оренди № 157-0193 датованих 01.10.12 та 03.12.12 від імені відповідача, скріплений печаткою підприємства, що, в силу абзацу 2 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, є зовнішнім реквізитом відповідача, який засвідчує легітимність підпису перед третіми особами. При цьому відповідач не посилається на незаконне використання печатки товариства чи наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Не надано відповідачем й доказів звернення до правоохоронних органів стосовно цих же обставин. Крім того, відповідач виконував договір, здійснюючи часткову оплату орендної плати протягом листопада 2012 - липня 2013 рр.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності у нього зобов'язань за договором оренди та не вбачає підстав для проведення почеркознавчої експертизи підпису керівника відповідача на вказаних договорах, оцінюючи вказане клопотання як намір тривалого уникнення від виконання зобов'язань.

Представники учасників процесу надали пояснення по суті спору, позивач та третя особа позовні вимоги підтримали повністю, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

У судових засіданнях згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01 січня 2010 року між Комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд» (орендодавець) та Приватним підприємством «АІС Україна» (орендар) було укладено договір № 0193 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду.

Відповідно до п. 1.1. договору від 01.01.10 орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 1231 від 31.12.2009 передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 14-б загальною площею 247,00 кв.м. для виробництва продуктів харчування.

Відповідно до п.3.1 договору від 01.01.10 за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Деснянського району, затвердженої рішенням № 7 Деснянської райради від 07.12.2006 року, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1), на дату підписання договору становить 5187,00 грн.

Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 18.07.12 № 379 об'єкт оренди (нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 14-б ) було закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянської у м. Києві ради. У зв'язку зі зміною балансоутримувача об'єкта оренди між відповідачем, орендодавцем (районною державною адміністрацією) та новим балансоутримувачем (позивачем) було укладено договір оренди в новій редакції.

03 грудня 2012 між Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією (далі - орендодавець, третя особа) та Приватним підприємством "АІС Україна" (далі - орендар, відповідач), а також Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянської районної у м. Києві ради, найменування якого змінено на Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва (далі - балансоутримувач, позивач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 157-0193 (далі - договір).

Судом було оглянуто оригінал договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 157-0193 від 03.12.2012 та встановлено, що його редакція є ідентичною редакції даного договору від 01.10.12, що міститься в додатках до позовної заяви, містить підпис директора та відтиск печатки відповідача. Таким чином, суд зазначає, що оскільки умови договору оренди від 01.10.12 та від 03.12.12 є ідентичними, в тому числі і строк їх дії - з 01.10.12 по 31.12.14 (п.9.1 догорів), отже дата укладення договору зазначена на його першій сторінці не впливає на фактичний зміст правовідносин, що виникли між сторонами.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 1231 від 31.12.2009 та № 633 від 12.02.2010 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Братиславська, 14-б для виробництва продуктів харчування.

Згідно з п. 2.1. договору об'єктом є приміщення загальною площею 247 кв. м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 14-б, загальною площею 247 кв. м. підтверджується актом прийому-передачі приміщень від 01.10.2012.

Відповідно до п.3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням № 7 Деснянської райради від 07.12.2006 року, на дату підписання договору, місячна орендна плата становить 5904,87 без ПДВ,

Згідно з п.3.2 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п.3.5 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у місті Києві ради», починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок балансоутримувача (п.3.6 договору).

Пунктом 4.2 договору закріплено обов'язок орендаря вносити орендні платежі своєчасно та в повному обсязі.

Позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№ 43-392 від 04.02.14 про сплату заборгованості в розмірі 54091,76 грн., що виникла за договором оренди № 157-0193 від 03.12.12. В свою чергу відповідач направив на адресу позивача заяву від 11.02.14 № 1/14, в якій зазначив, що претензію .№ 43-392 від 04.02.14 відхиляє повністю у зв'язку з тим, що до неї не було долучено розрахунок суми заборгованості. Крім того, відповідач просить надіслати на його адресу належно завірений примірник договору оренди № 157-0193 від 03.12.12 з усіма додатками до нього та зазначає, що не погоджується з зазначеною в договорі оренди № 157-0193 від 03.12.12 сумою орендної плати 5904,87 грн. без ПДВ, оскільки договором від 01.01.10 № 0193 було встановлено суму 5187,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що за твердженням позивача відповідачем порушувались зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати відповідно до умов договору за період з жовтеня 2012 по лютий 2014 року, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 61284,49 грн., крім того заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 588,61 грн., 3 % річних в сумі 759,34 грн. та пені в сумі 858,61 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений між позивачем та відповідачем договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.1, 3.6 договору оренди № 157-0193 строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати за період з жовтня 2012 по січень 2014 станом на момент вирішення спору настав.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов договору, що підтверджується актом прийому-передачі приміщень від 01.10.12, а відповідачем в порушення умов договору зобов'язання по сплаті орендної плати належним чином не виконувались, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем по договору оренди № 157-0193 становить 61 284,49 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд критично оцінює твердження відповідача щодо його необізнаності про розмір орендної плати, зазначеної в п. 3.1 договору оренди № 157-0193 та існування заборгованості перед позивачем, оскільки наведене спростовується наданими позивачем доказами, а саме копією витягу з журналу вручення вихідних документів, з якого вбачається, що директор ПП «АІС Україна» Жежера С.А. 12.08.2013 року отримав акти виконаних робіт за минулі періоди. Крім того, з матеріалів справи (претензія № 43-392 від 04.02.14, вимога від 10.10.13 № 48-126) вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити наявну заборгованість, що виникла саме на підставі договору оренди № 157-0193 від 03.12.12.

Твердження відповідача щодо ненадання йому додатків до договору оренди (розрахунку орендної плати та розрахунку плати за землю за договором оренди № 157-0193 від 03.12.12), які мають бути невід'ємною частиною цього договору, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки при дослідженні змісту договору оренди № 157-0193 судом встановлено, що умови вказаного договору не містять жодних посилань на існування таких додатків до договору. Крім того, в п. 3.1 договору сторонами чітко узгоджено розмір місячної орендної плати станом на дату підписання договору, який становить 5904,87 грн. без ПДВ. Договір оренди не містить умови про обов'язок орендаря сплачувати окремо від орендної плати плату за землю.

Відсутність у відповідача оригіналу примірника договору оренди № 157-0193 від 03.12.12 та невід'ємних додатків до нього, що на думку відповідача є підставою для несплати ним орендної плати за вказаним договором, жодним чином не звільняє його від обов'язку повної та своєчасної сплати орендної плати відповідно до умов договору № 157-0193 від 03.12.12, оскільки оригінал примірника договору було надано позивачем в судовому засіданні та досліджено судом.

Твердження відповідача про непогодження ним розміру орендної плати на рівні 5904,87 грн. без ПДВ (п. 3.1 договору) та його необізнаність про даний розмір орендної плати спростовується наявними в матеріалах справи доказами (платіжні доручення, довідка з банку позивача від 23.04.14 № БТ 05103/03 про надходження коштів від відповідача з призначенням платежу - за використання нежитлового приміщення) про перерахування ним орендної плати протягом листопада 2012 - квітня 2013 року саме в розмірі, що встановлений умовами договору оренди від 03.12.12 № 157-0193.

Доказів на спростування факту наявності заборгованості з орендної плати в розмірі 61284,49 грн. відповідач суду не надав. Також відповідачем не надано доказів погашення заборгованості в добровільному порядку станом на момент вирішення спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 61 284,49 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 858,61 грн. пені, 588,61 грн. інфляційних нарахувань та 759,34 грн. - 3 % річних.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.2 договору передбачена відповідальність орендаря за несвоєчасну сплату орендних платежів у вигляді пені в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 858,61 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідача, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Положення ст. 625 ГПК України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 433,92 грн., отже вимога про стягнення інфляційної складової боргу в сумі 154,69 грн. (588,61 грн. - 433,92 грн.) задоволенню не підлягає.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті орендної плати становить суму, що заявлена позивачем до стягнення, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 61 284,49 грн., пені в сумі 858,61 грн., інфляційних нарахувань в сумі 433, 92 грн. та 3 % річних в сумі 759,34 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Приватного підприємства "АІС Україна" (02232 м. Київ, вул. Милославська, 5, кв. 317, ідентифікаційний код 35369903) на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва (02217 м. Київ, вул. Закревського, 15, ідентифікаційний код 36657100) 61 284 (шістдесят одну тисячу двісті вісімдесят чотири) грн. 49 коп. основного боргу, 433 (чотириста тридцять три) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 61 коп. пені, 1 822 (одну тисячу вісімсот двадцять дві) грн. 55 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 154 грн. 69 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.