Постанова

від 07.04.2014 по справі 804/3592/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 р. Справа № 804/3592/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріСкупейко І.М. за участю: представника позивача Коваль І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКС-ТІАРА" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Екс-Тіара» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з вимогами про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000402202 від 02.09.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються, зокрема, на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентом позивача. Податковим органом не доведено, що договір, укладений позивачем з контрагентом, порушує публічний порядок та не спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, відповідачем порушено норми Податкового кодексу України, котрі регламентують порядок проведення перевірок. Так, запит податкового органу оформлений не належним чином, а саме, в запиті не зазначено конкретні господарські операції, котрі потребують пояснень та документального підтвердження, суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, щодо яких виник сумнів, обґрунтувань можливості допущення підприємством порушень податкового законодавства. Незважаючи на таку форму запиту, позивачем все ж таки були надані контролюючому органу первинні документи господарської діяльності. Таким чином, документи в 10-ти денний строк на запит податкового органу були надані, що виключає необхідність проведення перевірки. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Криворізької південної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000402202 від 02.09.2013 р. суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. В письмових запереченнях на адміністративний позов та в акті перевірки відповідачзазначив наступне. Дії відповідача по проведенню позапланової перевірки відповідають вимогам чинного законодавства. Підприємство отримувало запит податкового органу, що встановлено в акті перевірки. Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд», який допустив порушення податкового законодавства. Такий висновок зроблений відповідачем на підставі матеріалів перевірки вказаного контрагента, а саме, акту перевірки, складеного іншим податковим органами. Крім того, первинні документи позивача не підтверджують обсяг та зміст господарських операцій. В зв'язку з цим зроблено висновок про неможливість здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд». Угода між позивачем та зазначеним контрагентом укладена з метою штучного створення податкового кредиту. В зв'язку з наведеним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екс-Тіара» зареєстровано 28.03.2006 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 34062515 та перебуває на обліку в Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Екс-Тіара» запит про надання документів від 11.06.2013 р. № 12770/10/224/п. В зазначеному запиті податковий орган просить підприємство підтвердити господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд» за серпень 2012 р.

Супровідним листом № 79 від 19.07.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Екс-Тіара» надало податковому органу наступні документи: договір підряду на ремонтні роботи № 18 С/2012 від 16.07.2012 р.; кошторис на опоряджувальні роботи (додаток до договору); акт виконаних робіт за серпень 2012 р.; виписку банку від 30.08.2012 р.; бухгалтерський журнал-ордер за серпень 2012 р.

20.08.2013 р. Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс-Тіара» з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд» за серпень 2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 65/224/34062515 від 16.08.2013 р.

Перевіркою встановлені, зокрема, наступні порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю «Екс-Тіара»:

- п. 185.1 ст. 185, пп. 188.1.1 п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого безпідставно віднесена до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 р. сума податку на додану вартість у розмірі 12 948,70 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2012 р. на суму 12 948,70 грн.

Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Екс-Тіара» мало господарські взаємовідносини з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд», яке допустило порушення податкового законодавства, а саме, за результатами перевірки, здійсненої іншим податковим органом, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення господарських операцій. Крім того, підприємством до перевірки первинні документи надані не в повному обсязі, тому не підтверджують реальність господарської операції.

На підставі акту № 65/224/34062515 від 16.08.2013 р. Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000402202 від 02.09.2013 р.

Представником позивача на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом надано наступні документи: договір, кошторис, податкові накладні, акт виконаних робіт, банківські виписки.

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.1 ст. 78.1 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірк аздійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.п. 44.1, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разіякщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзацідругому пункту 44.7цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієїстатті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачаннятоварів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територіюУкраїни (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територіюУкраїни за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платник аподатку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Екс-Тіара» мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд».

З наданого в судове засідання договору № 18 С/2012 від 16.07.2012 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екс-Тіара» (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд» (Субпідрядник) вбачається, що контрагент мав виконати комплекс робіт по ремонту приміщень, розташованих за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 4 відповідно до кошторисної документації.

При цьому надані документи - кошторис та акт виконаних робіт, не містять відомостей про кількість використаних матеріалів, обладнання, кількості працівників, чол./год затрат праці робітників на об'єм робіт. Таким чином, зазначеними документами не обґрунтована зазначена в них вартість робіт.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд», знаходиться в м. Дніпропетровську, а об'єкт, на якому необхідно виконати роботи за договором, розташований в м. Кривому Розі. При цьому, в первинних документах не відображені витрати на проїзд, проживання, відрядження працівників.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11: «документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.»

Враховуючи наведене, позивачем надано не достатньо первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд».

Доводи представника відповідача про відсутність у податкового органу передбаченої пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України підстави для проведення перевірки в зв'язку з наданням підприємством відповіді на запит контролюючого органу не приймаються судом до уваги. Положення Податкового кодексу України не містять заборони податковому органу проводити перевірку платника податків у разі надання таким платником на запит податкового органу документів в обсязі, недостатньому для того, щоб контролюючий орган міг дійти висновку про відсутність допущених платником податків порушень без проведення перевірки.

Крім того, положення чинного законодавства не містять вимог та встановленої форми запиту податкового органу про надання пояснень та їх документального підтвердження, що надсилається платнику податків.

З матеріалів справи вбачається, що підприємством не надано на запит податкового органу від 11.06.2013 р., направлений завчасно, та в судовому засіданні первинних документів в обсязі, достатньому для підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Доводи відповідача щодо наявності порушень податкового законодавства контрагентом позивача суд до уваги не бере.

Норми чинного законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Первинні документи підприємства формально відповідають вимогам законодавства. Проте, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 «статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахункитощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.»

Як вже зазначалося, позивачем не надано достатньої кількості первинних документів для підтвердження реальності здійснення господарської операції. Надані документи не містять обґрунтувань розміру вартості субпідрядних робіт.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс-Тіара» не обґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» 3674-VI від 08.07.2011 р. ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону України під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На момент подачі позову до суду мінімальний розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становив 1 827,00 грн.

Позивачем, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачено частково судовий збір за позовні вимоги майнового характеру в розмірі 182,70 грн.

В зв'язку з тим, що в задоволенні позову позивачу відмовлено, сума судового збору в розмірі 1 644,30 грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс-Тіара»до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс-Тіара» до Криворізької південної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Судові витрати в розмірі 1 644,30 грн. стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс-Тіара» на користь Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 09.04.2014 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіО.С. Рябчук О.С.Рябчук М.М.Бухтіярова