Постанова

від 13.11.2014 по справі 804/3592/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2014 рокусправа № 804/3592/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКС-ТІАРА"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 р. у справі № 804/3592/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКС-ТІАРА"

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКС-ТІАРА» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000402202 від 02.09.2013 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафну санкцію в загальному розмірі 19423 грн.50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій, оскільки правомірність здійснення господарської діяльності та ведення податкового обліку підтверджується первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014р. у справі № 804/3592/14 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем не надано достатньо первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами.

Не погодившись з постановою суду, ТОВ "ЕКС-ТІАРА" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014 р. у справі № 804/3592/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову. Скаржник вважає посилання суду першої інстанції на відсутність в первинних документах відображення витрат на проїзд та проживання працівників не дає змоги встановити реальність здійснення договору субпідряду та свідчить про упередженість суду по відношенню до Товариства.

Криворізькою південною ОДПІ надано в справу письмові заперечення, в яких вказуючи на обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови, просить залишити без змін постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Від представника заявника апеляційної скарги в справу направлено клопотання про неможливість явки в судове засідання, оскільки представник позивача приймає участь в іншому судовому засіданні. На це судова колегія, відмовляючи в задоволенні клопотання, наголошує, що позивач на власний розсуд визначає пріоритетність участі в судових розглядах, а у відповідності до приписів ст. 128 КАС України, зазначена представником позивача причина неприбуття в судове засідання не є поважною, та не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням наявних матеріалів справи, слід зазначити наступне:

Обставини, пов'язані з проведенням Криворізькою південною ОДПІ позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЕКС-ТІАРА" з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ під час фінансово-господарських з ТОВ "Діксі Буд" за серпень 2012 р. (акт від 16.08.2013 р. № 65/224/34062515, а. с.47-62), встановлені під час цієї перевірки порушення та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту ТОВ "ЕКС-ТІАРА" податку на додану вартість , сплаченого у ціні робіт, придбаних у ТОВ "Діксі Буд" за господарськими операціями, реальність яких не встановлена.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "ЕКС-ТІАРА" підлягає задоволенню з таких підстав:

Колегія суддів звертає увагу, що, оскільки підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 16.08.2013 р., то для вирішення спору необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості саме цих висновків.

Так, згідно висновків вищевказаного акту перевірки Товариством порушено п.185.1 ст.185, п.п.188.1.1 п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2 ст.198 ПК України, в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 р. сума податку на додану вартість у розмірі 12 948,70 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2012 р. на суму 12 948,70 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані наступним:

- до перевірки не надано акт прийому-передачі виконаних робіт, оформлений згідно діючого законодавства з огляду на те, що документування операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланках, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм», а наданому до перевірки акті приймання виконаних робіт не дотримано типової форми, тобто акт виконаних робіт по типовій формі № КБ-2в та довідки по формі № КБ-3;

- ТОВ «Діксі Буд» знаходиться у м.Дніпропетровську, а замовники у м.Кривий Ріг, тобто є значна віддаленість від об'єктів, на яких здійснювались ремонтні роботи (у м.Кривий Ріг), а наданими до перевірки документами не підтверджено витрати на проїзд, проживання, відрядження та інше;

- за даними акту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 22.01.2013 р. №87/229/38113479 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Діксі Буд» (код ЄДРПОУ 38113479) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Галактика-М» (код ЄДРПОУ 31890900) за період квітень, травень 2012 року та ТОВ «РИВС» (код ЄДРПОУ 34914473) за червень 2012 року» (а. с.52-57) зафіксована відсутність ТОВ «Діксі Буд» за місцезнаходженням, неможливість підтвердження реальності проведених господарських відносин ТОВ «Діксі Буд» із платниками податків, що мало місце в зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування, дефектністю первинних документів тощо, і, як зазначено податківцями у вищевказаному акті, обумовлює безтоварність господарських операцій.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що насамперед на висновках акту від 22.01.2013 р. базуються повністю висновки акту перевірки позивача від 16.08.2013 р.

Стосовно посилань податківців на дані акту від 22.01.2013 р. № 87/229/38113479 колегія суддів зазначає, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. у справі № 804/5558/13-а, зокрема,:

- визнано неправомірними дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо складання акту від 22.01.2013 р. № 87/229/38113479 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Діксі Буд» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Галактика-М» за період квітень, травень 2012 року та ТОВ «Ривс» за червень 2012 року»;

- визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська

щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Діксі Буд» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Галактика-М» за період квітень, травень 2012р., ТОВ «Ривс» за червень 2012 року в електронній базі даних деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України на підставі Акту від 22.01.2013 р. № 87/229/38113479 (а. с.119-127).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 р. вищезазначену постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. залишено без змін (а. с.128, 129).

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування.

Так, згідно ч.1 даної статті обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У ч.5 ст.254 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на приписи ч.1 ст.72 КАС України та на те, що вищевказана ухвала апеляційного адміністративного суду набрала законної сили у відповідності до приписів ст.254 КАС України, колегія суддів вважає неможливим взяття до уваги даних стосовно відсутності підтвердження реальності проведених господарських відносин, зазначених в акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська № 87/229/38113479 від 22.01.2013 р., тобто дані акту перевірки від 22.01.2013 р. не являються належним та достатнім доказом вчинення правопорушень ТОВ «Діксі Буд» при реалізації господарських операцій з ТОВ "ЕКС-ТІАРА".

Разом з тим, колегія суддів, бере до уваги, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (Лист ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, між ТОВ "ЕКС-ТІАРА" (Генпідрядник) та ТОВ «Діксі Буд» (Субпідрядник) укладено договір підряду №18с/2012 від 16.07.2012 р. на ремонтні роботи, згідно якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по ремонту приміщень за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Окружна, 4, згідно кошторисної документації, що є частиною договору; роботи виконуються з використанням матеріалів Генпідрядника, заздалегідь узгоджені по кількості та ціні з Генпідрядником, документом, який узгодження кількості та ціни матеріалів, що поставляються; всі додаткові роботи, що і Субпідряднику, оформлюються згідно додаткового кошторису, що підлягає узгодженню з Генпідрядником; вартість робіт складає 77 692,17 грн., у т. ч. ПДВ - 12 948,69 грн. (а. с.91-93).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагента позивача під час реалізації господарських операцій з виконання ремонтних робіт.

Також не надано доказів відсутності державної реєстрації контрагента позивача в якості юридичних осіб на момент реалізації вказаної господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З оскарженої постанови вбачається дослідження судом першої інстанції первинних документів, які містяться у матеріалах справи і якими підтверджується реальність господарських операцій щодо виконання ремонтних робіт, а саме: кошторис (а. с.94-97), акт виконаних робіт за серпень 2012 р. (а. с.98-101), податкові накладні за серпень 2012 р. на загальну суму 77 692,17 грн., у т. ч. ПДВ - 12 948,69 грн. (а. с.102, 103).

Оплату позивачем робіт підтверджено банківською випискою (а. с.104, 105).

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, які виписані ТОВ «Діксі Буд», і які є за приписами Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071.

Отже, вищезазначені бухгалтерські документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Щодо посилань податківців на те, що до перевірки позивачем не надано акт прийому-передачі виконаних робіт, оформлений згідно діючого законодавства, оскільки наданий акт виконаних робіт за серпень 2012 р. не містить обов'язкові реквізити типових форм акту №КБ-2в та довідки по формі № КБ-3, то колегія суддів звертає увагу на не зазначення відповідачем яких саме обов'язкових реквізитів не містить даний акт виконаних робіт і яким нормативно-правовим документом регулюються питання щодо вказаних типових форм, що унеможливлює встановлення наявності порушення Товариством приписів чинного законодавства.

Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не обґрунтована них вартість робіт, оскільки надані документи: кошторис та акт виконаних робіт, не містять відомостей про кількість використаних матеріалів, обладнання, кількості працівників, чол./год затрат праці робітників на об'єм робіт, колегія суддів зазначає, що: по-перше, такі доводи не підлягали дослідженню, оскільки були відсутні в акті перевірки від 16.08.2013 р., по-друге, суд першої інстанції не послався на норму чинного законодавства, яку порушив у даному випадку позивач.

Що ж до типових форм акту № КБ-2в та довідки по формі № КБ-3, то Наказом Держкомстату України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» (далі - Наказ № 237/5), то, дійсно, даним Наказом затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт", що додаються, і запроваджено їх застосування з 1 липня 2002 року (п.1 вказаного Наказу).

У п.2 Наказу № 237/5 визначено поширити типові форми:

N КБ-2в - на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності;

N КБ-3 - на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.

При цьому в абз.3 п.2 Наказу № 237/5 зазначено, що для підприємств, що виконують роботи з поточного ремонту господарським способом, складання вищезазначених форм не є обов'язковим.

Так, вимоги податківців про необхідність застосування у даному випадку вказаних типових форм є незаконними, оскільки: по-перше, вказаний Наказ № 237/5 не є обов'язковим до виконання, оскільки не пройшов державної реєстрації у Міністерстві юстиції України згідно Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731, по-друге, Наказ № 237/5 був скасований Наказом Держкомстату України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 04.12.2009 р. №453/553.

Посилання податківців та суду першої інстанції на відсутність доказів здійснення позивачем витрати на проїзд, проживання та відрядження працівників, які здійснювали ремонтні роботи, колегія суддів вважає недостатніми для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки, як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тим більш, що позивач виступав замовником робіт, а не їх виконавцем, і первинні документи, якими підтверджується витрати на проїзд, проживання, відрядження працівників ТОВ «Діксі Буд», позивач не зобов'язаний мати, оскільки такі витрати стосуються господарської діяльності ТОВ «Діксі Буд» і не є обов'язковими для підтвердження валових витрат та податкового кредиту при здійсненні робіт згідно чинного податкового законодавства.

Тобто доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності/нікчемності правочину, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19 423,50 грн.: у тому числі 12 949 грн. - за основним платежем та 6 474,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями згідно податкового повідомлення-рішення № 0000402202 від 02.09.2013 р. (а. с.72).

Таким чином, наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ЕКС-ТІАРА" щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Товариством заявлено позовну вимогу щодо визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення податкового органу, яке прийнято відносно конкретної юридичної особи - ТОВ "ЕКС-ТІАРА", а отже є актом індивідуальної дії.

Проте, даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб є невірним, оскільки за положеннями статей КАС України адміністративний позов може містити вимоги про визнання протиправним і скасування рішення контролюючого органу (акту індивідуальної дії) та визнання нечинним (нормативно-правового акту).

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання даного рішення неправомірним, визнавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувавши його.

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи зазначені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової - про задоволення позову ТОВ «ЕКС-ТІАРА».

Відповідно до положень ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКС-ТІАРА" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014 р. у справі № 804/3592/14 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014р. у справі № 804/3592/14 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000402202 від 02.09.2013 р.

Стягнути судовий збір з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКС-ТІАРА" у сумі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сипи відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко