Постанова

від 17.04.2014 по справі 820/5201/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 квітня 2014 р. № 820/5201/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю представника позивача - Олефіренко С.В.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Інтерфакт-плюс") звернулося до суду з адміністративним позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Нововодолазька ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.09.2013 року № 0000242200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 11209, 50 грн., в тому числі 7473, 00 грн. за основним платежем та 3736, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесене на підставі акта від 13.09.2013 р. № 98/20-20-22-08/30957466 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтерфакт-плюс», код за ЄДРПОУ 30957466 з питань правомірності відображення в податковому обліку проведених взаємовідносин з ТОВ «Маркстіл» (код за ЄДРПОУ 36986492) їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2013 р.», висновки якого про неможливість реального здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «Маркстіл» є незаконними, оскільки факт реального проведення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів.

Зазначає, що єдиною підставою для висновків про відсутність реальності вчинення господарської операції з контрагентом став акт Підставою для таких висновків посадові особи ДПІ вважають наявність акта Основ'янської ОДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 25.06.2013 р. № 903/221/36986492 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Маркстіл» (код ЄДРПОУ 36986492)» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2013 р.», яким зафіксовано неможливість підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Маркстіл» з підприємствами-контрагентами за період лютий 2013 р. та як наслідок у ТОВ «Інтерфакт-плюс» відсутній факт реального вчинення фінансово-господарських операцій із ТОВ «Маркстіл» за рахунок яких сформовано податковий кредит та в подальшому сформовані податкові зобов'язання ТОВ «Маркстіл».

Вказує, що акт ДПІ у Деснянському районі не є належним та допустимим доказом по справі у розумінні ст. 70 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач до суду надав письмові заперечення в яких зазначив, що за результатами перевірки ТОВ "Маркстіл" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2013 року, проведеною Основ'янською ОДПІ м. Харкова, складено акт від 25.06.2013 року №903/221/36986492, в якому зазначено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою. Перевіркою встановлено, що ТОВ "Маркстіл" має стан "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Постачальником ТОВ "Маркстіл" у лютому 2013 року є ТОВ "ПДО-Дніпро". Підприємству ТОВ "Маркстіл" направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ПДО-Дніпро" за лютий 2013 року. ВПМ Основ'янської ОДПІ м. Харкова надано висновок від 23.05.2013 року № 192 щодо нереальності здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ "Маркстіл". Перевіркою встановлено відсутність будь - якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, перевіркою встановлено, що ТОВ "Інтерфакт-Плюс" завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у загальному розмірі 7473 грн.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом ТОВ "Інтерфакт-плюс" зареєстроване юридичною особою 29.01.2001 року про що свідчить копія витягу з ЄДР ЮО та ФОП № 16442296 станом на 15.05.2013 року (а.с. 58-60), включено до ЄДРПОУ згідно копії довідки АА № 674872 з ЄДРПОУ від 12.09.2012 р., виданої Головним управлінням статистики у Харківській області (а.с. 53-54), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.06.2012 р. № 200050240, виданого Валківським відділенням Ново-Водолазької МДПІ (а.с. 55) та взято на податковий облік 31.01.2001 року за № 329, що підтверджується копією довідки № 985 від 16.07.2010 р. (а.с. 56).

Згідно довідки АА № 674872 з ЄДРПОУ (а.с. 53-54) ТОВ "Інтерфакт-плюс" здійснює такі основні види господарської діяльності за КВЕД-2010: 23.32 виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Судом встановлено, що фахівцями Нововодолазької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській на підставі пп. 78.1.1, п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Нововодолазької ОДПІ від 03.09.2013р. № 122, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Інтерфакт-плюс" за результатами якої був складений акт перевірки від 13.09.2013 р. № 98/20-20-22-08/30957466 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтерфакт-плюс», код за ЄДРПОУ 30957466 з питань правомірності відображення в податковому обліку проведених взаємовідносин з ТОВ «Маркстіл» (код за ЄДРПОУ 36986492) їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2013 р.» (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 11 - 20).

Відповідно до висновку акту перевірки перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого завищено податок на додану вартість за лютий 2013 року в сумі ПДВ 7472, 93 грн.

Не погодившись із висновками акта перевірки позивачем до Нововодолазької ОДПІ були подані письмові заперечення №49 від 27.09.2013 року до вказаного акта перевірки (а.с. 21-25), які отримані відповідачем 30.09.2013 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на копії заперечень.

Відповідь про результати розгляду заперечень ТОВ «Іптерфакт-плюс» від Нововодолазької ОДПІ не отримана.

На підставі акта перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення від 27.09.2013 року № 0000242200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 11209, 50 грн., в тому числі 7473, 00 грн. за основним платежем та 3736, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (а.с. 26).

За результатами адміністративного оскарження винесеного податкового повідомлення - рішення до Головного управління Міндоходів у Харківській області та Міністерства доходів і зборів України (а.с. 27-31, 35-39) рішеннями вказаних органів оскаржуване податкове повідомлення рішення було залишено без змін а скарги позивача - без задоволення (а.с. 32-34, 40-42).

При судовому розгляді справи встановлено, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із ТОВ «Маркстіл», яке зареєстроване 09.02.2010 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, про що свідчить спеціальний витяг з ЄДР ЮО та ФОП станом на 09.04.2014 року (а.с. 77-78).

Як встановлено судом 17.12.2012 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Маркстіл» (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу № 2012-52, предметом якого було те, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію технічного призначення, асортимент, кількість і ціна якого вказується у рахунку на оплату (або специфікації), що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (а.с. 43 - 45).

Факт здійснення господарської операції між сторонами договору купівлі-продажу № 2012-52 від 17.12.2012 р. підтверджується копіями: видаткової накладної, податкової накладної, платіжного доручення (а.с. 46-48), свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, наказу про прийняття на роботу водія, акта списання дизельного пального (а.с. 84 - 86), журналу реєстрації виданих та отриманих довіреностей, товарно-транспортної накладної, подорожного листа вантажного автомобіля (а.с. 88-93).

Вищенаведені операції відображено ТОВ «Іптерфакт-плюс» в бухгалтерському обліку наступним чином: оприбуткування отриманого товару відображено по рахунку 201 «Сировина та матеріали» в сумі 37364, 65 грн.

Перевіркою було встановлено, що суми податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною ТОВ «Маркстіл» включені ТОВ «Іптерфакт-плюс» до податкового кредиту лютого 2013 року, відображена у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за лютий 2013 року (а.с. 17).

В свою чергу ТОВ «Маркстіл» віднесло суму податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Іптерфакт-плюс» до податкових зобов'язань звітного податкового періоду, що підтверджується копією акта Основ'янської ОДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 25.06.2013 р. № 903/221/36986492 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Маркстіл» (код ЄДРПОУ 36986492)» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2013 р.».

Подальше використання придбаного товару, як встановлено при здійсненні перевірки податковим органом, використані для ремонту основних засобів та списані в бухгалтерському обліку по рахунку 23 «Виробництво» актами списання матеріалів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства суд дійшов до висновку, що договір був складений з метою його реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання послуг були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договором за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ «Маркстил» включено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується копією спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товарів (послуг), і саме продавець має сплачувати цей податок до бюджету.

Факт реєстрації контрагента позивача, на момент складання на адресу позивача податкової накладної та на час здійснення господарських операцій із позивачем, платником податку на додану вартість відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту п. 1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акт перевірки іншого податкового органу, який не є первинним документом.

Дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат та визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок інших податкових органів.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 7473, 00 грн. до складу податкового кредиту лютого 2013 року по господарським операціям із ТОВ «Маркстіл».

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2013 року № 0000242200 як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.09.2013 року № 0000242200 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" по податку на додану вартість в сумі 11209, 50 грн. (одинадцять тисяч двісті дев'ять гривень 50 копійок), в тому числі 7473, 00 грн. (сім тисяч чотириста сімдесят три гривні) за основним платежем та 3736, 50 грн. (три тисячі сімсот тридцять шість гривень 50 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.