Постанова

від 24.04.2014 по справі 820/934/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

24 квітня 2014 р. справа № 820/934/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава+" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сава+", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000032201 від 13 січня 2014 року та № 0000022201 від 13 січня 2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 27.12.2013 р. № 2078/20-30-22-01/32938597 "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Сава+» (код ЄДРПОУ 32938597) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.", відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 13.01.2014 р. № 0000032201 та № 0000022201. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ТОВ «Сава+» зареєстроване як юридична особа 25.05.2004 р., перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 27.05.2004 р., є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 08.02.2013 р. № 200109431.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Сава+» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 27.12.2013 р. № 2078/20-30-22-01/32938597 (т. 1 а.с. 34-70).

В акті перевірки встановлено порушення ТОВ «Сава+», зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. 137.1 ст. 137, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.91 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України та п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, що призвело до порушення ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 152 ПК України, та внаслідок порушення, викладеного в розділах 3.1.1 та 3.1.2 акту перевірки, встановлено заниження податку на прибуток у сумі 571900,00 грн., в тому числі: 1 квартал 2010 року - заниження у сумі 82856,00 грн.; 1 півріччя 2010 року - заниження у сумі 82856,00 грн.; 3 квартали 2010 року - заниження у сумі 182044,00 грн.; 2010 рік - заниження у сумі 353506,00 грн.; 1 квартал 2011 року - заниження у сумі 47105,00 грн.; 2 квартал 2011 - заниження у сумі 51268,00 грн.; 2-3 квартал 2011 року - заниження у сумі 51268,00 грн.; 2-4 квартал 2011 року - заниження у сумі 138533,00 грн.; 1 квартал 2012 року - заниження у сумі 47105 грн.; 1 півріччя 2012 року - заниження у сумі 51268,00 грн.; 3 квартали 2012 року - заниження у сумі 32756,00 грн.; 2012 рік - заниження у сумі 32756,00 грн. Крім того, подальший ланцюг постачання ТМЦ, визнаних нереальними по ФОП ОСОБА_1, а саме від ФОП ОСОБА_1 - TOB «Сава+» до контрагентів, наведених в додатку № 4 до акту перевірки, як наслідок: встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності по контрагентам, наведеним у додатку № 4;

- п. 1.4, п. 1.15 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п .п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.5 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, що призвело до порушення ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено: заниження податку на додану вартість на суму 373953,00 грн., у томі числі: лютий 2010 року - заниження у сумі 30710,00 грн.; березень 2010 року - заниження у сумі 35574,00 грн.; вересень 2010 року - заниження у сумі 79351,00 грн.; жовтень 2010 року - заниження 34030,00 грн.; листопад 2010 року - заниження 73148,00 грн.; грудень 2010 року - заниження 30577,00 грн.; березень 2011 року - заниження у сумі 26360,00 грн.; травень 2011 року - заниження у сумі 17103,00 грн.; листопад 2011 року - заниження у сумі 17569,00 грн.; грудень 2011 року - заниження у сумі 17339,00 грн.; січень 2012 року - заниження у сумі 12192,00 грн.

На підставі висновків акту відповідачем 13.01.2014 р. винесено податкове повідомлення - рішення № 0000032201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 668466,50 грн., з яких за основним платежем - 571900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 96566,50 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 140560,25 грн., з яких за основним платежем - 121140,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19420,25 грн. (т. 1 а.с. 7, 8).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_3) своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад) .

В основу висновку ДПІ покладено відомості з актів Основ'янської ОДПІ м. Харкова:

- від 05.12.2012 р. № 1360/172/НОМЕР_3 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період лютий - березень 2010 року, березень 2011 року, травень 2011 року»;

- від 09.12.2011 р. № 2549/17-214/НОМЕР_3 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків TOB „Промбудскло" (код ЄДРПОУ 33827563) за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. та з платником податків ПП «Промінком» (код ЄДРПОУ 36819272) за період з 03.12.2009 р. по 31.03.2010 р. та з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р.»;

- від 28.02.2012 р. № 355/17-214/НОМЕР_3 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2011 р.»;

- від 29.02.2012 р. № 377/17-214/НОМЕР_3 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р.»;

- від 13.07.2012 р. № 452/17-308/НОМЕР_3 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р.»

Вказаними актами встановлено, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 в перевіряємих періодах має ознаки нереальності здійснення, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою, наявність в штаті тільки керівних посад; платник не знаходиться за адресою реєстрації; з моменту реєстрації відсутня матеріальна база, а саме: будь-які виробничі потужності, транспортні засоби для доставки товару та надання послуг. Перевіряючими було здійснено обстеження та фотозйомку складських приміщень, що належать ФОП ОСОБА_1 на праві приватної власності, за адресою: АДРЕСА_1, та фактично зафіксовано неможливість проведення будь-якої фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ФОП ОСОБА_1, що виконувались в перевіряємих періодах, мають ознаки нереальності здійснення.

Також, податковий орган дійшов висновку щодо неможливості відвантаження позивачем товару на користь ФОП ОСОБА_1 При цьому, за даними бухгалтерського обліку товар, який нібито було відвантажено ФОП ОСОБА_1, не лічиться в залишках товару ТОВ «Сава+» у відповідних періодах. Отже, позивачем було продано товар невстановленим покупцям без компенсації (станом на кінець перевіряємого періоду грошові кошти за проданий товар не отримано). Таким чином, позивач не міг реалізувати товари на користь ФОП ОСОБА_1 та придбати товар у ФОП ОСОБА_1 Отже, задекларовані доходи позивача залишились незмінними, а також позивачем безпідставно було списано вартість придбання товару у бухгалтерському обліку та включено до складу валових витрат.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1, з яким позивач здійснював зустрічні поставки продукції без укладення письмового договору. Письмові договори в матеріалах справи відсутні, вказані договори не надані суду для дослідження.

Матеріали справи містять: видаткові та податкові накладні щодо поставки товарів від ТОВ «Сава+» до ФОП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 140-250, т. 2 а.с. 1-49), видаткові та податкові накладні щодо поставки товарів від ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Сава+» (т. 2 а.с. 50-250, т. 3 а.с. 1-17), акти звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Сава+» та ФОП ОСОБА_1 за 2010, 2011, 2012 роки (т. 5 а.с. 66-77), акти взаємозаліку (т. 5 а.с. 79-93). Згідно пояснень представника позивача, товар поставлявся орендованим транспортним засобом ТОВ «Сава+» (т. 5 а.с. 37-39).

Крім того, згідно наданої на запит суду відповіді від Основ'янської ОДПІ м. Харкова, ФОП ОСОБА_1 звіти за формою 1-ДФ у 2010-2012 роках не подавав (т. 5 а.с. 45, 103). Згідно декларації про доходи, одержані ФОП ОСОБА_1 за 2010 рік, сума одержаного валового доходу склала 79178918,00 грн., витрати, пов'язані з одержанням доходу, склали 78941382,00 грн., сума чистого доходу склала 237536,00 грн., сума податку, сплаченого авансом та утриманого підприємствами, склала 2500,00 грн. (т. 5 а.с. 108). Згідно розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб до податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2011 рік, сума одержаного доходу склала 168327160,00 грн., вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, склала 168125176,00 грн., сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, склала 22078,88 грн. (т. 5 а.с. 104-107). Згідно податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року по ФОП ОСОБА_1, операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів, а саме обсяги постачання (без ПДВ) склали 1651825,00 грн. Згідно уточнюючого розрахунку, операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів, у березні 2012 року складають 17999369,00 грн. (т. 5 а.с. 46-49).

Суд приходить до висновку, що за відсутності у ФОП ОСОБА_1 трудових ресурсів, за відсутності необхідних основних фондів, враховуючи те, що позивачу поставлявся штучний товар, в тому числі будівельні матеріали, які потребують певних умов зберігання та вантажно-розвантажувальних робіт, вказана фізична особа-підприємець не мала фізичної можливості здійснювати фінансово-господарську діяльність з багатомільйонним оборотом.

Таким чином, суду не доведено, матеріалами справи не підтверджено наявність фактичного виконання умов договору поставки, укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_1 Вказані фінансово-господарські операції були здійснені з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної норми Закону, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку, що діє з 01.01.2011 р., визначений у Податковому кодексі України. Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.5 ПК України, якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (діяв станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на прибуток платниками податку, що діє з 01.01.2011 р., визначений у Податковому кодексі України. Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 138 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи ознаки нереальності здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності, ТОВ «Сава+» під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентом ФОП ОСОБА_1 , не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат при обчисленні податку на прибуток витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, та неправомірно сформовано податковий кредит при обчисленні податку на додану вартість.

Отже, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне вчинення правочинів, виконання їх умов в межах господарської діяльності. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 13.01.2014 р. № 0000032201 та № 0000022201 відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень -рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава+" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава+" (61000, м. Харків, вул. Завод Комсомолець, буд. 40, код ЄДРПОУ 32938597) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) судові витрати у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сагайдак В.В.