Постанова

від 27.05.2014 по справі 820/934/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р. Справа № 820/934/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача Білик В.В.

представника відповідача Губська В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава+" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. по справі № 820/934/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава+"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сава+" ( далі - ТОВ «Сава+, позивач), звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області ( далі - ДПІ у Дзержинському р-ні м. Харкова, відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000032201,№ 0000022201 від 13 січня 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Стягнуто з ТОВ "Сава+" на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 4384,80 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ненадання належної правової оцінки обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновки акту перевірки є неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки правочини, укладені позивачем з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (код НОМЕР_3) ( далі - ФОП ОСОБА_3 ) підтверджені належними первинними документами.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи ознаки нереальності здійснення ФОП ОСОБА_3 господарської діяльності, ТОВ "Сава+" під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентом ФОП ОСОБА_3, не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Сава+" зареєстроване як юридична особа 25.05.2004 р., перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 27.05.2004 р., є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 08.02.2013 р. № 200109431.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському р-ні м. Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Сава+" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 27.12.2013 р. № 2078/20-30-22-01/32938597 (т. 1 а.с. 34-70).

На підставі висновків акту відповідачем 13.01.2014 р. винесено податкове повідомлення - рішення № 0000032201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі за основним платежем - 571900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 96566,50 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі за основним платежем - 121140,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19420,25 грн. (т. 1 а.с. 7, 8).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ФОП ОСОБА_3 своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства .

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає наступне.

У спірному періоді порядок обчислення та сплати податку на додану вартість був врегульований як Законом України «Про податок на додану вартість», так і Податковим кодексом України. Приписи вказаних джерел податкового права тотожно врегульовують спірні правовідносини.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Судовим розглядом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3, з яким позивач здійснював зустрічні поставки продукції без укладення письмових договорів.

На підтвердження реальності здійснення даних господарських договорів позивачем надані до матеріалів справи видаткові та податкові накладні щодо поставки товарів від ТОВ "Сава+" до ФОП ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 140-250, т. 2 а.с. 1-49), видаткові та податкові накладні щодо поставки товарів від ФОП ОСОБА_3 до ТОВ "Сава+" (т. 2 а.с. 50-250, т. 3 а.с. 1-17), акти звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Сава+" та ФОП ОСОБА_3 за 2010, 2011, 2012 роки (т. 5 а.с. 66-77), акти взаємозаліку (т. 5 а.с. 79-93). Частково оплата за товар проведена в безготівковій формі. Згідно пояснень представника позивача, товар поставлявся орендованим транспортним засобом ТОВ "Сава+" (т. 5 а.с. 37-39).

На час здійснення господарських операцій позивачем з вище зазначеним контрагентом, сторони були включені до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, мали статус платника податку на додану вартість, що не заперечувалося сторонами. Виписані контрагентом позивача податкові накладні є належно оформленими у відповідності до вимог податкового закону.

Враховуючи реальність вчинених господарських операцій, та виконання позивачем вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає протиправними донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та винесення податкового повідомлення-рішення №0000022201 від 13.01.2014 р.

Щодо правомірності прийняття податковим органом податкового повідомленя-рішення №0000032201 від 13.01.2014 р.

Правовою підставою для прийняття вище зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідачем зазначено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. 137.1 ст. 137, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.91 п. 14.1 ст. 14 ПК України та п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, що призвело до порушення ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 152 ПК України.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1. ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, за результатами фактично здійснених господарських операцій. Враховуючи наявність належним чином оформлених первинних документів, реальність вчинених господарський операцій позивача з ФОП ОСОБА_3, колегія суддів вважає протиправним винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 668466,50 грн.

Також, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про неможливість реального виконання укладених позивачем з ФОП ОСОБА_3 правочинів через відсутність у останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Колегія суддів зауважує, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_3 за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на акти про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, оскільки висновки органу державної податкової служби, викладені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки, зокрема, щодо відсутності адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань контрагентом, самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси в тому числі і позивача. Складені відповідачем акти про неможливість проведення зустрічних звірок ФОП ОСОБА_3 є різновидом податкової інформації, і на його підставі не може бути прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню на підставі п.4 ст. 202 КАС України з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава+" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року по справі № 820/934/14 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава+" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000032201 від 13 січня 2014 року та № 0000022201 від 13 січня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Любчич Л.В. Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 02.06.2014 р.