Постанова

від 23.04.2014 по справі 820/5507/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 р. № 820/5507/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Лагус М.В., Томусяка С.І.,

відповідача - Супрун В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "СТРОЙ-СТ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Приватне підприємство "СТРОЙ-СТ", з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 18.02.2014 року № 0000092210, на суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 249855,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення посадовими особами відповідача були допущені значні порушення процесуальних та матеріальних норм діючого законодавства та застосовано норми, які не підлягають застосуванню.

Позивач вважає, що підставою для висновку про зайве включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, які не підтверджені первинними документами на загальну суму 1086326 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 249855 грн., стала начебто відсутність у підприємства оригіналів актів виконаних робіт на вищезазначену суму витрат, отриманих від субпідрядників. Але перелік таких актів наведено у додатку №6 до Акту перевірки. Зважаючи саме на відсутність оригіналів таких актів виконаних робіт, відповідач прийшов до висновку про допущення підприємством порушення положень діючого законодавства та правомірність донарахування підприємству позивача суми податку на прибуток у розмірі 249855 грн. Висновки відповідача ґрунтуються виключно на твердженні щодо відсутності у позивача оригіналів актів виконаних робіт.

Позивач стверджує, що ним належним чином оформлено та зберігаються в бухгалтерії підприємства оригінали актів виконаних робіт, згідно переліку, вказаному у додатку №6 до Акту перевірки. Такі акти виконаних робіт наявні в оригіналах, а отже підприємство мало законні підстави для включення витрат на сплату послуг субпідрядників згідно з актами виконаних робіт на загальну суму 1086326 грн. при визначенні об'єкту оподаткування за 3 та 4 квартали 2011 року.

Представники позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на те, що під час проведення перевірки ПП "Строй-СТ" та складанні акту перевірки за її наслідками, фахівці податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

В наданих до суду письмових запереченнях пояснив, що перевіркою повноти визначення витрат ПП "Строй-СТ" за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 встановлено його завищення всього у сумі 1086326 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 року у сумі 424607 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 661719 грн. Тобто, ПП «Строй-СТ» за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 задекларувало витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у сумі 16109973 грн.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковими в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Приватне Підприємство "Строй-СТ", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 31557889 (т. 2 а.с. 10-13), знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Індустріальній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Основними видами діяльності ПП "Строй-СТ", відповідно до Витягу з ЄДРПОУ, є: 43.91 - покрівельні роботи; 46.15 - діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 77.29 - прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-техничним обладнанням; 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.20 - будівництво житлових та нежитлових будівель.

За матеріалами справи з'ясовано, що підприємство позивача має відповідну ліцензію серії АВ № 490968 на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, зокрема: на проведення будівельно-монтажних робіт, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель та споруд (т.2 а.с. 15-16).

Судом встановлено, що фахівцями Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Строй-СТ" (податковий номер 31557889) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012

Результати перевірки оформлені актом від 04.02.2014 р. № 279/20-36-22-01-07/31557889 (т. 1 а.с. 10-58).

Позивач з висновками акту перевірки не погодився та надав до контролюючого органу письмові заперечення, в яких, зокрема, посилався на наявність у підприємства позивача оригіналів відповідних документів та надав копії цих документів (т.1 а.с. 82-83).

Позивач зазначає, що у наданій відповіді на заперечення контролюючим органом залишені без змін висновки перевіряючих, зроблених за результатами перевірки ПП «Строй-СТ».

На підставі висновків зазначеного акту перевірки Індустріальною ОДПІ м. Харкова прийнято повідомлення-рішення від 18.02.2014 р. № 0000092210, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 249855,00 (двісті сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок), в тому числі за основним платежем 249855 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 9).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для визначення суми податкового зобов'язання на думку посадових осіб податкового органу стало виявлення порушень суб'єктом господарювання: п. 138.2 ст.138; п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого контролюючим органом було встановлено зайве включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, витрат не підтверджених первинними документами на загальну суму 1086326 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року у сумі 424607 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 661719 грн.

На думку контролюючого органу, це порушення призвело до заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 249855 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 97660 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 152195 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про зайве включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, витрат, що не підтверджені первинними документами на загальну суму 1086326 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 249855 грн., на думку перевіряючих, це сталося через відсутність у підприємства оригіналів актів виконаних робіт на вищезазначену суму витрат, отриманих від субпідрядників.

Зважаючи саме на відсутність оригіналів таких актів виконаних робіт, податковим органом зроблений висновок про допущення підприємством порушення вищезазначених положень діючого законодавства та правомірність донарахування ПП «Строй-СТ» суми податку на прибуток у розмірі 249855 грн.

Судом з'ясовано, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на твердженні щодо відсутності у підприємства оригіналів актів виконаних робіт.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті 04.02.2014 р. № 279/20-36-22-01-07/31557889 а відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час судового розгляду встановлено, що у межах здійснення господарської діяльності ПП «Строй-СТ» укладало підрядні та субпідрядні договори з іншими суб'єктами господарювання на проведення будівельних та підрядних робіт (т. 1 а.с. 81, 141-172). Оригінали актів виконаних робіт надавались фахівцям податкового органу під час проведення перевірки, про що зазначено у додатку №6 до Акту перевірки (т. 1 а.с. 81).

При вирішенні даного спору судом взято до уваги наступне.

Питання віднесення витрат до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, склад витрат та порядок їх визнання визначено ст.ст.138-148 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні, документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом іншими актами цивільного законодавства (підпункт 2.5 пункту 2 Положення).

Відповідно до підпункту 2.13 пункту 2 Положення керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів; та іншого майна.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (підпункт 2.15 пункту 2 Положення).

Забороняється приймати до виконання первинні, документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, - встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (підпункт 2.16 пункту 2 Положення).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

До матеріалів справи позивачем надані копії актів виконаних робіт на виконання укладених підрядних та субпідрядних договорів (т. 1 а.с. 174-228). Це також узгоджується із видами економічної діяльності підприємства позивача за КВЕД.

Суд зазначає, що оформлені належним чином акти виконаних робіт підтверджують факт їх виконання.

У судовому засіданні за клопотанням представника позивача заслухані свідки, з пояснень яких вбачається, що акти виконаних підрядних та субпідрядних робіт складались у двох примірниках на місці проведення цих робіт.

Натомість, податковим органом не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, покладених в основу висновків, зроблених під час перевірки про порушення підприємством позивача п. 138.2 ст.138; п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки податкового органу не знаходять свого підтвердження при розгляді справи. Крім того, вищевказані документи були представлені під час перевірки, висновками акту перевірки не ставиться під сумнів факт проведення вказаних господарських операцій.

З висновків акту перевірки, які стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення 18.02.2014 року № 0000092210, яким донараховано податок на прибуток приватних підприємств, не вбачається порушення позивачем вимог п. 138.2 ст.138; п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України.

Між тим, зі змісту акту перевірки та додатку № 6 до нього вбачається, що відповідно до узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки ПП "Строй-СТ", під час проведення перевірки акти виконаних підрядних та субпідрядних робіт були досліджені суцільним порядком, були в наявності у підприємства, жодних посилань на те, що позивачем були надані копії зазначених актів, ні в акті перевірки, ні в додатках до нього не міститься.

Враховуючи наявність у підприємства оригіналів актів виконаних робіт, які перевіряючими помилково визначено як відсутні, позивач мав законні підстави для включення витрат, підтверджених належним чином оформленими первинними документами, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування.

Таким чином, підприємством законно здійснено включення документально підтверджених витрат до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 1 086 326 грн. у 3 та 4 кварталах 2011 року.

Отже, податковим органом необґрунтовано кваліфіковано та не доведено порушення вимог п. 138.2 ст.138; п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України.

Висновки відповідача - Індустріальній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 249855 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 97660 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 152195 грн. - не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст.138; п.139.1.9 ст.139 Податкового Кодексу України - є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення норм Податкового кодексу України при справлянні податків, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення щодо донарахування позивачу податку на прибуток приватних підприємств в сумі 249855 грн., а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення), матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "СТРОЙ-СТ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.02.2014 року № 0000092210, винесене відносно Приватного підприємства "СТРОЙ-СТ".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 квітня 2014 року.

Суддя Заічко О.В.