Ухвала

від 14.07.2014 по справі 820/5507/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 р.Справа № 820/5507/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Лагус М.В.

представника відповідача Буряківського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. по справі № 820/5507/14

за позовом Приватного підприємства "Строй-СТ"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Строй-СТ" (далі за текстом - ПП "Строй-СТ", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - Індустріальна ОДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 18.02.2014 року № 0000092210, на суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 249855,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.02.2014 року № 0000092210, винесене відносно Приватного підприємства "Строй-СТ".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено суму витрат, відображених у податковому обліку за результатами господарських відносин з контрагентами у перевіреному періоді у зв'язку з наданням до перевірки копій актів виконаних робіт, а не їх оригіналів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, Приватне підприємство "Строй-СТ", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 31557889 (т. 2 а.с. 10-13), знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Індустріальній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Основними видами діяльності ПП "Строй-СТ", відповідно до Витягу з ЄДРПОУ, є: 43.91 - покрівельні роботи; 46.15 - діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 77.29 - прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-техничним обладнанням; 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.20 - будівництво житлових та нежитлових будівель.

Підприємство ПП "Строй-СТ" має відповідну ліцензію серії АВ № 490968 на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, зокрема: на проведення будівельно-монтажних робіт, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель та споруд (т.2 а.с. 15-16).

Судом також встановлено, що фахівцями Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Строй-СТ" (податковий номер 31557889) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012

Результати перевірки оформлені актом від 04.02.2014 р. № 279/20-36-22-01-07/31557889 (т. 1 а.с. 10-58).

Позивач з висновками акту перевірки не погодився та надав до контролюючого органу письмові заперечення, в яких, зокрема, посилався на наявність у підприємства позивача оригіналів відповідних документів та надав копії цих документів (т.1 а.с. 82-83).

Позивач зазначає, що у наданій відповіді на заперечення контролюючим органом залишені без змін висновки перевіряючих, зроблених за результатами перевірки ПП «Строй-СТ».

На підставі висновків зазначеного акту перевірки Індустріальною ОДПІ м. Харкова прийнято повідомлення-рішення від 18.02.2014 р. № 0000092210, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 249855,00 (двісті сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок), в тому числі за основним платежем 249855 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності та необґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18.02.2014 року № 0000092210.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для визначення суми податкового зобов'язання на стало виявлення порушень суб'єктом господарювання: п. 138.2 ст.138; п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, а саме, зайве включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, суми витрат в загальному розмірі 1086326 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року у сумі 424607 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 661719 грн.

Як встановлено з акту перевірки, підставою для висновку про зайве включення до складу витрат на загальну суму 1086326 грн., що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та заниження податку на прибуток на загальну суму 249855 грн., на думку працівників податкового органу, стало ненадання позивачем до перевірки оригіналів актів виконаних робіт, а лише їх копій.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування витрат.

Відповідно до п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

За приписами п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

За приписами ч. 1 ст. 9 цього Закону встановлено підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні, документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом іншими актами цивільного законодавства (підпункт 2.5 пункту 2 Положення).

Відповідно до підпункту 2.13 пункту 2 Положення керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Отже, формування витрат обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що у межах здійснення господарської діяльності ПП «Строй-СТ» укладено підрядні та субпідрядні договори з іншими суб'єктами господарювання на проведення будівельних та підрядних робіт (т. 1 а.с. 81, 141-172).

На підтвердження правомірності формування витрат за перевірений період позивачем були надані до матеріалів справи копії актів виконаних робіт на виконання укладених підрядних та субпідрядних договорів (т. 1 а.с. 174-228), довідки про вартість робіт та витрат. Це також узгоджується із видами економічної діяльності підприємства позивача за КВЕД.

Оригінали актів виконаних робіт надавались фахівцям податкового органу під час проведення перевірки, про що зазначено у додатку №6 до Акту перевірки (т. 1 а.с. 81).

Колегія суддів зазначає, що оформлені належним чином акти виконаних робіт підтверджують факт їх виконання.

Також на підтвердження наявності актів виконаних робіт на підприємстві на момент проведення перевірки позивачем до суду надано копії журналу вхідної документації від субпідрядних організацій за 2011 рік, реєстру виконаних робіт по ПП "Строй-СТ" за липень-грудень 2011 року, інвентарний опис первинної документації, пов'язаної з підрядниками та замовниками за 2011 рік.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з контрагентами в загальному розмірі 1086326 грн. повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Первинні документи, що були складені під час здійснення господарських операцій не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Тобто, позивачем доведено, що всі витрати, які були включені позивачем до складу податкового кредиту та витрат по операціях з вищезазначеним контрагентом, є документально підтвердженими та пов'язаними із провадженням господарської діяльності позивача.

При цьому, зі змісту додатку №4 до акту перевірки вбачається, що відповідно до узагальненого переліку документів, які було використано при перевірці ПП "Строй-СТ", під час проведення перевірки акти виконаних підрядних та субпідрядних робіт були досліджені суцільним порядком, були в наявності у підприємства.

Натомість, податковим органом не надано до суду жодних належних доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, покладених в основу висновків, зроблених під час перевірки про порушення підприємством позивача п. 138.2 ст.138; п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України.

За змістом абз. 1 п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що визнання факту відсутності первинних документів на час складання податкової звітності за вказаних вище умов, при фактичній наявності таких документів на час складання податкової звітності, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Отже, керуючись приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши надані позивачем до матеріалів справи докази, а також враховуючи, що в наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, колегія суддів зазначає, що підприємством ПП "Строй-СТ" доведено правомірність формування витрат в результаті фінансово-господарських відносин з контрагентами за перевірений період.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від від 18.02.2014 року № 0000092210.

За викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. по справі № 820/5507/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.07.2014 р.