Рішення

від 22.04.2014 по справі 920/393/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.2014 Справа № 920/393/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОВІТА», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДТЕХНІКА-СУМИ», м. Суми,

про стягнення 6551 грн. 42 коп.

Суддя О.В. Коваленко

Представники:

від позивача: Тільга О.А., довіреність б/н від 25.02.2014 року,

від відповідача: не з'явився.

За участю секретаря судового засідання - Н.М. Саленко.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 5450 грн. боргу, 38 грн. інфляційних витрат, 189 грн. 03 коп. 3% річних, 874 грн. 39 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 18.12.2013 року договору купівлі-продажу № 84/12/2013, а також судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання з'явився, підтримав свої вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, до суду була повернута ухвала про порушення провадження від 13.03.2014 року та ухвала про відкладення від 27.03.2014 року, які були надіслані на юридичну адресу відповідача. Дані документи повернулись з пошти у зв'язку відмовою адресата від їх одержання про що зазначено у довідці про причини повернення.

Як передбачено ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, якщо ухвала направлена на юридичну адресу, то вважається, що вона вручена відповідачу належним чином.

Тому, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази по справі, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОВІТА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДТЕХНІКА-СУМИ» 18.12.2013 року було укладено договір купівлі-продажу № 84/12/2013 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язується поставити спеціальне дитяче харчування MDмил ФКУ (надалі - Товар), а відповідач зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити відповідно до визначених цим Договором умов.

Сторони підписали додаток № 1 від 18.12.2013 року до Договору, в якому визначили Товар, його кількість та вартість.

Позивач поставив, а відповідач прийняв Товар на суму 5450 грн., що підтверджується наступними документами: підписаною сторонами та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № РН-0000198 від 18.12.2013 року; довіреністю № 673 від 17.12.2013 року.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата відповідачем Товару здійснюється останнім окремо за кожну замовлену партію Товару в термін, вказаний в замовленні, але у всякому разі, не пізніше, ніж на 21 день після поставки Товару.

Крім того, 06.02.2014 року сторони склали акт звірки взаємних розрахунків, в якому зазначили борг в розмірі 5450 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити борг, однак оскільки відповідач борг не погасив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець, у будь-якому разі, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Отже, суд дійшов висновку, що основна заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 5450 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідач не подав ні відзиву на позовну заяву, ні доказів сплати боргу, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 189 грн. 03 коп. та 38 грн. інфляційних втрат, за період з 08.01.2013 року по 05.03.2014 року.

Однак, поставка Товару відбулась 18.12.2013 року і відповідач повинен був, у відповідності до Договору, сплатити за Товар на протязі 21 дня, тобто до 08.01.2014 року включно.

Суд здійснив перерахунок 3% річних і інфляційних витрат, за період з 09.01.2014 року (день, з якого починається прострочення зобов'язання) по 05.03.2014 року.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язань, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 3% річних та інфляційних підлягає частковому задоволенню, а саме суд стягує з відповідача, за період з 09.01.2014 року по 05.03.2014 року, 38 грн. інфляційних втрат, оскільки саме на цій сумі наполягає позивач, а суд не може виходити за межі позовних вимог та 25 грн. 08 коп. 3% річних.

Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому законом або договором.

Відповідно до ст. 7.1 Договору в разі порушення строків оплати Товару, визначених п.4.1 Договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати Товару.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача 874 грн. 39 коп. пені, за період з 08.01.2013 року по 05.03.2014 року.

Суд здійснив перерахунок пені, за період з 09.01.2014 року (день, з якого починається прострочення зобов'язання) по 05.03.2014 року та з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (стосовно обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ) і ст. 232 Господарського кодексу України (стосовно обмеження періоду нарахування).

Враховуючи вищезазначене, суд частково задовольняє вимогу про стягнення пені, а саме стягує з відповідача пеню в розмірі 108 грн. 70 коп., за період з 09.01.2014 року по 05.03.2014 року.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДТЕХНІКА-СУМИ» (вул. Прокоф'єва, 36, м. Суми, 40024, код 23291655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОВІТА» (пр-т. Червонозоряний, 57, кв. 3, м. Київ, 03110, код 37313471) 5450 грн. боргу, 38 грн. інфляційних втрат, 25 грн. 08 коп. 3% річних, 108 грн. 70 коп. пені, 1567 грн. 75 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 24.04.2014 року.

Суддя О.В. Коваленко