Постанова

від 22.04.2014 по справі 911/419/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа№ 911/419/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Квітін Р.В., представник за довіреністю №б/н від 30.01.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісальянс»

на рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2014р.(підписано 14.03.2014р.)

у справі №911/419/14 (суддя -Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісальянс»

про стягнення 83760,00грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Сервіс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісальянс» (далі - відповідач) про стягнення 83760,00грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Сервіс» посилалося на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісальянс» своїх договірних зобов'язань за Договором на надання охоронних послуг №01/05-7 від 23.04.2013р. щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги з охорони.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2014р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №911/419/14 та призначено її до розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісальянс» нормативно обґрунтованих пояснень щодо позовної заяви не надало, для участі у судовому засіданні першої інстанції свого представника не направило.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.03.2014р. у справі №911/419/14 (суддя - Подоляк Ю.В.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісальянс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Сервіс» 83760 (вісімдесят три тисячі сімсот шістдесят) грн. заборгованості, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат зі сплати судового збору.

За оцінкою місцевого господарського суду, невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісальянс» зобов'язань по оплаті наданих послуг з охорони у розмірі 83 760,00грн. підтверджується матеріалами справи і не спростовано іншою стороною.

Не погоджуючись із мотивами та висновками місцевого господарського суду при прийнятті рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісальянс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2014р. у справі №911/419/14 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказував на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, залишення поза увагою суду обставин, які мали значення для правильного вирішення господарського спору, але не були враховані судом, неповноту дослідження доказів, що у сукупності призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Скаржник в апеляційній скарзі стверджував, що місцевий господарський суд неправомірно визнав заборгованість у заявленій сумі позивачем, як таку, яка відповідає дійсним обставинам справи, адже, згідно змісту листа (вих.№14 від 05.01.2014р.) ТОВ «Сервісальянс» до ТОВ «Еліт-Сервіс» слідує, що відповідач не погодився та не підтвердив наявність заборгованості саме у розмірі 83760,00грн.

Крім того, скаржник вважав, що господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позову на підставі акту звірки взаєморозрахунків, не врахував того, що вказаний акт був складений 04.12.2013р., тоді як з моменту його засвідчення сторонами договору пройшло чотири місяці. На думку відповідача, дана обставина свідчить про те, що господарський суд при прийнятті рішення покладено в основу доказ, який не є належним, адже, з моменту складання вказаного акту могло бути здійснене погашення боргу, чого суд не дослідив та , всупереч ст.ст. 36, 43 ГПК України, не витребував у сторін доказів наявності заборгованості саме у розмірі 83760,00грн.

Поряд з цим апелянт вказував, що судом першої інстанції не застосовано статтю 77 ГПК України та не відкладено розгляд спору у справі, адже, розгляд справи в судовому засіданні 06.03.2014р. відбувся за відсутністю представника відповідача, тоді як, достатніх доказів його повідомлення про час та місце судового засідання не було підтверджене, а тому суд не вжив відповідних заходів для всебічного та детального з'ясування обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісальянс» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2014р. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісальянс» у справі №911/419/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді: Кропивної Л.В., суддів: Алданової С.О., Дикунської С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісальянс» у справі №911/419/14 прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 22.04.2014р.

У судове засідання 22.04.2014р. представник відповідача не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання апелянт був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення йому поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (вх.№09-33/13803 від 16.04.2014р.).

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтями 22 ГПК України, а явка сторін - не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України), Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.04.2014р. за відсутності представників відповідача.

У судовому засіданні 22.04.2014р. представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 23.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт-Сервіс» (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісальянс» (далі - відповідач, замовник) був укладений Договір на надання охоронних послуг №01/05-7 (далі - Договір), за умовами якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкти, які розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна. 13-Д та 13-З (Об'єкт № 1); Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Горького, 1 (Об'єкт № 2).

Відповідно до пункту 7.1. Договору договір набирає чинності з 23 квітня 2013р. і діє до 23 квітня 2014р.

Відповідно до п. 1.2 Договору, охорона об'єкту здійснюється цілодобово методом організації пропускного режиму на об'єкті, періодичним патрулюванням в нічний та неробочий час та безпосереднім оглядом всіх елементів об'єкту.

Пунктом 2.2 Договору, замовник зобов'язався, зокрема, своєчасно вносити плату на поточний рахунок виконавця за послуги охорони відповідно до підписаного обома сторонами акту виконаних робіт, наданого виконавцем.

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість послуг за даним договором за одну людино-годину складає 15 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ. Сума розрахунку за місяць визначається на основі фактично відпрацьованих людино-годин.

Відповідно до п. 3.2 Договору, оплата послуг «виконавця» здійснюється щомісяця шляхом перерахування грошових сум на розрахунковий рахунок «виконавця» до 5-го числа місяця наступного за місяцем, в якому фактично надавались послуги у розмірі 40% від загальної суми, та остаточний розрахунок до 20-го числа такого місяця на підставі Актів виконаних робіт наданих «виконавцем» згідно п. 3.4.

Згідно п. 3.4 договору, кожен місяць, але не пізніше п'яти днів після закінчення розрахункового місяця «виконавець» направляє (вручає) «замовнику» акт здачі - приймання виконаних робіт (далі - Акт) за попередній місяць.

Між сторонами спору була укладена Додаткова угода №1 від 23.04.2013р. до Договору №01/05-7 , якою було доповнено п. 1.1 договору, а саме: «З 23.04.2013р. виставити денний пост охорони з 08.00 до 18.00 в робочі дні (крім вихідних і святкових днів) за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 43 а» та п. 3.1 договору, а саме: «вартість послуг на даному об'єкті за один календарний місяць складає 5000 грн.».

Згодом, Додатковою угодою №2 від 18.11.2013р. до Договору №01/05-7 були внесені зміни щодо терміну дії договору, а саме пункт 7.1. викладено в наступній редакції: «Договір набирає чинності з 23 квітня 2013р. і діє до 01 грудня 2013р. до 08.00 ранку».

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судовою колегією встановлено, що позивач надав відповідачу охоронні послуги на загальну суму 161203,00грн., що підтверджується двосторонньо підписаними та скріпленими печатками товариств актами здачі приймання виконаних робіт (надання послуг): від 03.05.2013р. № 1 на суму 1363 грн., від 03.05.2013р. № 1 на суму 5760 грн., від 03.06.2013р. № 2 на суму 22320 грн., від 01.07.2013р. № 3 на суму 21600 грн., від 01.08.2013р. № 4 на суму 22320 грн., від 02.09.2013р. № 5 на суму 22320 грн., від 01.10.2013р. № 6 на суму 21600 грн. від 01.11.2013р. на суму 22320 грн., від 02.12.2013р. на суму 21600 грн.

Отже, позивач належними та допустимими, згідно з Договором, доказами довів факт надання відповідачу в період з квітня 2013 року по листопад 2013 року послуг з охорони, загальна вартість яких склала 161203,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що сторони визнали факт існування заборгованості на суму 83760,00грн., з врахування оплат відповідача, що підтверджується двосторонньо підписаним та скріплений печатками підприємств Актом звірки взаєморозрахунків від 04.12.2013р. (а.с. 15, т. 1).

Однак, відповідач своїх грошових зобовязань не виконав, доказів, які би спростували, встановлене судом першої інстанції, не надав.

За загальним правилом, зобовязання мають виконуватися належним чином (ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України).

Згідно із приписами ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобовязань, позивач 20.01.2014р. направив на адресу ТОВ «Сервісальянс» претензію про погашення заборгованості за надані Товариству послуги на суму 83760,00грн. (докази направлення вимоги та тримання її відповідачем містяться у матеріалах справи а.с.28-29, т. 1).

Натомість, ТОВ «Сервісальянс» у своїй відповіді підтвердило розмір заборгованості і, посилаючись на скрутне матеріальне становище, просило відстрочити її сплату.

У апеляційній скарзі відповідач зазначав про недостатність акту взаєморозрахунків, як доказу для задоволення позову про стягнення 83760,00грн.

Утім, таке твердження апелянта, як помилкове, судом апеляційної інстанції відхиляється з тих мотивів, що доказами у справі згідно ст.32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовий і двосторонній підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків є доказом у розумінні ст.32 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на час її розгляду у суді першої інстанції, відповідач не спростував доводів позивача щодо наявності у нього заборгованості у сумі 83760,00грн., хоча процесуальний закон відповідача, як учасника процесу, від тягаря по доведенню переконливості своїх заперечень не звільняв.

Умотивовуючи наявність підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, скаржник вказував на порушення судом норм процесуального права, яке полягало на його думку, у неналежному повідомленні відповідача про час та місце судового засідання та здійснення розгляду справи по суті у відсутність представника відповідача.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, зазначає, що такі доводи скаржника не знаходять свого документального підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що на звороті останньої сторінки ухвали Господарського суду Київської області від 11.02.2014р. у справі №911/419/14 про призначення до розгляду позовної заяви міститься відмітка про відправку копій вказаної ухвали сторонам у справі, а, як слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0813100349869 (а.с.3, т.1), ТОВ «Сервісальянс» через представника отримало 18.02.2014р. ухвалу суду від 11.02.2014р., тоді як, розгляд справи - був призначений на 06.03.2014р.

Таким чином, відповідач отримав вказану ухвалу фактично за 17 днів до розгляду позовної заяви та мав змогу, як надати пояснення та документи з приводу своєї правової позиції, так і направити свого представника для участі у судовому засіданні. Проте, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтями 22 ГПК України і не взяв участі у розгляді справи.

Також колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з абз. 3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, оскільки відповідач був повідомлений належним чином та зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджала всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд першої інстанції правомірно розглянув справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком. Тому, оскільки відповідач був повідомлений належним чином, а в матеріалах справи було достатньо документів для розгляду справи по суті, суд першої інстанції не був зобов'язаний відкладати розгляд справи №911/419/14 на іншу дату.

Встановивши такі обставини, колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного розгляду справи та при прийнятті господарським судом оскаржуваного рішення не припустився порушень Господарського процесуального кодексу України; відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, але не скористався своїм правом на участь у них, а тому доводи апелянта про розгляд справи місцевим господарським судом за відсутності представника відповідача підлягають відхиленню.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісальянс» на рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2014р. у справі №911/419/14 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2014р. у справі №911/419/14 - без змін.

2.Матеріали справи №911/419/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська