Постанова
від 04.02.2014 по справі 804/109/14
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р. Справа № 804/109/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніної О.С. при секретаріГамовій Л.І. за участю: представника позивача - представника відповідача - Присенко О.Г. Мадалиць В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАК-ЕНЕРГЕТИКА" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року ТОВ «Дак - Енергетика» звернувся до адміністративного суду з позовом якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002602201 від 18.11.2013 року прийнятого на підставі акту № 469/221/33165522 від 30.10.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дак - Енергетика» (код ЄДРПОУ 33165522) з питань взаємовідносин із ПП «ВБГ Аютана» (код ЄДРПОУ 33421543) за вересень, жовтень 2010 року».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, якою встановлено порушення ТОВ «Дак - Енергетика» ст.203, 215, ст.228, ст.662, 655, 656 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним та суперечать моральним засадам суспільства; п.п.7.4.1., п.7.4., п.7.4.5., п.7.5.1., п.7.5. ЗУ «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у квітні, вересні 2010р. від ПП «Виробничо-будівельна група «Аютана» (код 33421543) на суму ПДВ 10500грн., а отже з урахуванням обмежень визначених п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5250грн. в т.ч.: жовтень 2010 - 5250грн. Підставою для висновків про порушення стало, на думку перевіряючого, вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська по справі №1-339/11 від 30.09.2011р. Проте, з такими висновками позивач не погоджується та вважає їх протиправними, а податкове повідомлення - рішення протиправним та таким що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на факти викладені в акті перевірки. Доводи, викладені у позові, відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення такими, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом України.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями податкового органу у період з 18.10.2013 року по 24.10.2013 року проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Дак - Енергетика» (код ЄДРПОУ 33165522) з питань взаємовідносин із ПП «ВБГ Аютана» (код ЄДРПОУ 33421543) за вересень, жовтень 2010 року.

За результатом проведеної перевірки складено акт № 469/221/33165522 від 30.10.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дак - Енергетика» (код ЄДРПОУ 33165522) з питань взаємовідносин із ПП «ВБГ Аютана» (код ЄДРПОУ 33421543) за вересень, жовтень 2010 року».

У ході перевірки податковим органом встановлено наступні порушення: ст.203, ст.215, ст.228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства та - п. п. 7.4.1. п.7.4., п. п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у квітні, вересні 2010 року від ПП „Виробничо-будівельна група „Аютана" (код 33421543) на суму ПДВ 10500грн., а отже з урахуванням обмежень визначених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5250грн. в т.ч. за жовтень 2010 - 5250грн.

На підставі зазначеного вище акту Новомосковською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0002602201 від 18.11.2013 року, яким донараховано податок на додану вартість на загальну суму 7875 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Дак-Енергетика» ( код ЄДРПОУ 33165522) та ПП «Виробничо- будівельна група «Аютана» (код ЄДРПОУ 33421543) укладено договір поставки №54/10 від 17.09.10 року, згідно якого ПП «Виробничо-будівельна група «Аютана» (код ЄДРПОУ 33421543) має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, в подальшому «Постачальник», в особі директора Галайчука О.М., на підставі Статуту з однієї сторони, та ТОВ «Дак - Енергетика», має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, в подальшому «Покупець», в особі Генерального директора Апушкіна С.І.

Згідно п.п. 1.1. Постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та сплатити за товар.

На умовах п.п. 1.2. кількість, ціна та асортимент продукції наведені у специфікації до даного договору. Відповідно п.п. 2.1. Вартість продукції, що поставляється визначається відповідно до специфікації та сплачується у порядку 50 % передплати згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунок постачальника, а 50 % - протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

На підтвердження реального здійснення господарської діяльності, позивачем надано до суду та залучено в матеріали справи копії податкових та видаткових накладних, договори, копії специфікацій.

Суд звертає увагу, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи від ПП «Виробничо-будівельна група «Аютана» підписані директором Галайчук А.М.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що відповідно Новомосковською ОДПІ отримано вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 1-339/11 від 30.09.2011 року, яким встановлено винним ОСОБА_8 у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст.205, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 364, ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, що виразилось у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності з ціллю прикриття незаконної діяльності. Також, з вироку вбачається, що ОСОБА_8 з метою незаконної діяльності створив Приватне підприємство ПП «Виробничо-будівельна група «Аютана» з яким ТОВ «Дак - Енергетика» мало відносини.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво», підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до п. 4 прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного Кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські відносини між позивачем та ПП «Виробничо-будівельна група «Аютана» не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Пунктами 11.5-11.7 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, що підтверджує фактичне переміщення товару від вантажовідправника вантажоодержувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, що підтверджують фактичне переміщення товару від постачальника до покупця перевіркою не досліджувались, оскільки не були надані позивачем, а з наданого у період розгляду справи подорожнього листа від 27,28 жовтня 2010 року не вбачається саме який товар транспортувався і кому, а зазначено лише місто Дніпропетровськ.

Більш того, як встановлено вироком районного суду, ПП «Виробничо-будівельна група «Аютана» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, що підтверджується вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

З матеріалів справи вбачається відсутність факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що підтверджують транспортування та зберігання товарів.

Також, слід зазначити, що в ході перевірки податковим органом не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства ПП Виробничо-будівельна група «Аютана» покупцю ТОВ «Дак-Енергетика» у вересні, жовтні 2010 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Тобто з аналізу фактичних обставин справи та норм податкового законодавства, суд приходить до висновку, що надана позивачем документація не має силу первинної в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», чітко не відображає операції, які були здійсненні між позивачем та його контрагентом.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, які викладені в акті перевірки, оскільки вони підтверджуються вироком районного суду встановлено злочинну діяльність засновника приватного підприємства Виробничо-будівельна група «Аютана» щодо створення фіктивних підприємств, а також ненаданням до перевірки усіх первинних документів в підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Крім того, доказів, які б спростовували викладенні в акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення, а тому вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Керуючись ст.ст.158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-Енергетика» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002602201 від 18.11.2013 року - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2014 року.

Суддя О.С. Луніна

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення04.02.2014
Оприлюднено28.04.2014
Номер документу38382313
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —804/109/14

Постанова від 12.06.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 11.06.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 16.01.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Постанова від 04.02.2014

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Луніна Олена Станіславівна

Ухвала від 07.11.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Усенко Є.А.

Ухвала від 10.10.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Усенко Є.А.

Постанова від 16.09.2014

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

Постанова від 04.02.2014

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Луніна Олена Станіславівна

Ухвала від 10.01.2014

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Луніна Олена Станіславівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні