Ухвала

від 25.03.2014 по справі 804/13064/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2014 рокусправа № 804/13064/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Савчин Г. К. (дов. від 24.03.2014 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні Технології»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року

у справі № 804/13064/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні Технології»

до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції

про визнання протиправними дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Комунальні технології» звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, в якому просило визнання протиправними дій Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції в частині накладення арешту на майно: швидкоз'ємного фронтального навантажувача «БОРЕКС-2171» заводський номер 385, двигун № 294666, шасі № 843130; причепу тракторного самоскидного ПТС-; зав. № 0356, держ. №Т 5774 ДО, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Комунальні технології»; зняття арешту з транспортних засобів, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Комунальні технології», а саме, швидкоз'ємного фронтального навантажувача «БОРЕКС-2171» заводський номер 385, двигун № 294666, шасі № 843130; причепу тракторного самоскидного ПТС-; зав. № 0356, держ. №Т 5774 ДО.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно арештовано майно, яке належить позивачу на праві власності, у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження відносно ТОВ «Керуюча компанія «КОМЕНЕРГО-НІКОПОЛЬ», на території якого знаходилось майно. Позивач вказує, що звертався до відповідача із заявою про зняття арешту з належного йому майна, проте станом на 01.10.2013 відповідачем не здійснено жодного заходу щодо зняття арешту з майна позивача та не направлено відповіді на подану заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України з тих підстав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір щодо протиправності дій державної виконавчої служби та її посадових осіб виник під час виконання рішення, ухваленого в цивільному судочинстві за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм права, просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду.

Апеляційна карга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визнання позивача учасником/стороною виконавчого провадження та висновку про існування спору про право власності, та, як наслідок, застосував нормативно-правові норми, що регулюють адміністративні спори між Державною виконавчою службою та учасниками виконавчого провадження. Позивач зазначає, що предмет адміністративного позову належить до публічно-правового спору, оскільки права позивача були порушені органом державної виконавчої служби з приводу рішень і дій, прийнятих під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з приписів ч.2 ст.114 Цивільного процесуального кодексу України, якою визначено виключну підсудність цивільних прав, встановлено, що позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Посилаючись на вказану правову норму, суд першої інстанції дійшов висновку, що спори про зняття арешту з майна належать до юрисдикції цивільного судочинства.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в межах даної справи є правомірність дій відповідача щодо накладення арешту на належне позивачу на праві власності майно в межах виконавчого провадження стосовно боржника - ТОВ «Керуюча компанія «КомЕнерго-Нікополь».

Звертаючись до суду з адміністративним позовом про зняття арешту майна, що належить на праві власності позивачу, позивач обґрунтовував свої вимоги порушенням відповідачами законодавчо встановленої процедури накладення арешту на майно (без перевірки статусу майна боржника, на яке накладається арешт при відкритті виконавчого провадження).

Спір щодо належності визначеного позивачем арештованого майна, визнання права на це майно між позивачем та боржником відсутній, право власності позивача на вказане майно відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За визначенням, що міститься в пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку посилається суд першої інстанції, встановлено особливий порядок провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби та суб'єктний склад осіб, що мають право звернутись з відповідним адміністративним позовами, предмет позову та строк звернення .

Так, відповідно до приписів статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України до суду можуть звернутися учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не є суб'єктом, що підпадає під дію статі 181 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак він набуває право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби в судовому порядку на загальних підставах.

Водночас, статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Отже, вказаною нормою встановлено обмежене коло осіб, які мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у цивільних справах у порядку цивільного судочинства, а тому спори за зверненням інших осіб на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби при виконанні зазначених судових рішень належать до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, у пункті 20 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 № 8 роз'яснено, що згідно з частиною першою статті 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

З огляду на наведені правові норми, фактичні обставини справи, враховуючи, що позивач не є стороною виконавчого провадження, в процесі якого накладено арешт на майно, вимога про зняття арешту з майна не пов'язана зі спором про право на це майно, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу при не повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання і відповідно до ст.204 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 199, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні технології» задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2012 року у справі № 804/13064/13-а скасувати.

Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття виконавчого провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко