Ухвала

від 14.04.2014 по справі 468/1359/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №468/1359/13-ц 14.04.2014 14.04.2014 14.04.2014

Провадження №22-ц/784/1059/14

Суддя суду першої інстанції Янчук С.В.

Категорія 20 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Ухвала

Іменем України

14 квітня 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

представника ТОВ «Компанія - ВАН» - Антоняна Р.В.,

представника ТОВ «АРЧИ» - Масюк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - ВАН», ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 лютого 2014 року, ухваленого за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - ВАН», товариства з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» про визнання недійсними договорів купівлі - продажу нерухомого майна та повернення майна, -

ВСТАНОВИЛА:

04 липня 2013 року ОСОБА_3 пред'явив до ОСОБА_5 і товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - ВАН» (далі - ТОВ «Компанія - ВАН») зазначений позов, який обґрунтовував наступним.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 березня 2006 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 серпня 2011 року йому на праві приватної власності належали свиноферма, що розташована по АДРЕСА_1 та ферма великої рогатої худоби (далі - ферма ВРХ), що розташована по АДРЕСА_2.

У 2011 році він вирішив продати названі об'єкти нерухомості товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія - ВАН».

У зв'язку з цим, 04 серпня 2011 року видав ОСОБА_5 нотаріально посвідчені довіреності, якими уповноважив останнього здійснювати від його імені усі необхідні юридично значимі дії, спрямовані на продаж вказаного майна.

На виконання наданих за довіреностями повноважень, 23 серпня 2011 року та 26 серпня 2011 року ОСОБА_5 уклав з ТОВ «Компанія - ВАН» два нотаріально посвідчені договори купівлі - продажу, за першим, з яких, продав ТОВ «Компанія - ВАН» за 1 669 585 грн. свиноферму, а за другим - ферму ВРХ за 1 414 837 грн.

Згідно текстів договорів, продаж названих об'єктів нерухомості здійснено за готівкові кошти, які, начебто, були отримані представником продавця до укладення оспорюваних правочинів.

Проте, остання обставина не відповідає дійсності, оскільки грошей за продане майно ні від покупця, ні від ОСОБА_5 він не отримував.

З пояснень же останнього, дізнався, що за попередньою домовленістю з представником товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-ВАН» продаж майна вчинено з застосуванням простих векселів, якими і проводився розрахунок.

Посилаючись на викладені обставини та на те, що будь яких застережень щодо розрахунку за продане майно із застосуванням простих векселів він ОСОБА_5 не давав, просив позов задовольнити, вважаючи такі дії останнього ні чим іншим, як зловмисною його домовленістю з покупцем.

У подальшому позивач пред'явив названі вимоги ще і товариству з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» (далі - ТОВ «АРЧИ»), якому ТОВ «Компанія - ВАН» передала спірне майно до статутного фонду, як свій майновий внесок.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 лютого 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу нежитлового об'єкту - свиноферми, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що укладений 23 серпня 2011 року між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 04 серпня 2011 року, та ТОВ «Компанія - ВАН», посвідченого приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №728.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу нежитлового об'єкту - ферми ВРХ, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, що укладений 26 серпня 2011 року між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 04 серпня 2011 року, та ТОВ «Компанія - ВАН», посвідченого приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №740.

В порядку двосторонньої реституції спірне майно витребувано з чужого незаконного володіння.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Усі три відповідачі, кожний окремо, подали на це рішення апеляційні скарги, в яких просили його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційні скарги обґрунтовували невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, а також порушеннями районним судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційні скарги слід відхилити, оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із доведеності зловмисної домовленості між ОСОБА_5 та ТОВ «Компанія - ВАН», а тому укладені договори купівлі - продажу нерухомого майна необхідно визнати недійсними та повернути майно законному власнику.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області, в межах доводів апеляційних скарг, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом першої інстанції, вважає їх та висновки, щодо результату вирішення справи вірними, обґрунтованими й законними.

Так, відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і є непорушним.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України закріплено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі і право на власність, є договори та інші правочини.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст.232 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

У п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі ст.232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Тобто для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

За правилами ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. При цьому, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Із матеріалів справи вбачається та районним судом встановлено, що 04 серпня 2011 року ОСОБА_3 видав на ім'я ОСОБА_6 і ОСОБА_5 дві окремі нотаріально посвідчені довіреності, якими уповноважив останніх на представництво його інтересів з питань, пов'язаних з продажем належного йому на праві приватної власності нерухомого майна, зокрема: нежитлового об'єкту свиноферми, що знаходиться в АДРЕСА_1 та нежитлового об'єкту ферми ВРХ, що знаходиться в АДРЕСА_2 (том 1 а.с.14 -15, 26-27, 32,33).

За договором купівлі - продажу від 23 серпня 2011 року, ОСОБА_5, діючи від іменні ОСОБА_3, продав ТОВ «Компанія - ВАН» належний ОСОБА_3 на праві власності нежитловий об'єкт - свиноферму. Продаж вчинено за 1 669 585 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9 й зареєстровано в реєстрі за №728 (том 1 а.с.7-10,11,12).

Окрім цього, за договором купівлі - продажу від 26 серпня 2011 року, ОСОБА_5, діючи від іменні ОСОБА_3, продав ТОВ «Компанія - ВАН» належний ОСОБА_3 на праві власності нежитловий об'єкт - ферму ВРХ. Продаж вчинено за 1 414 837 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_9 й зареєстровано в реєстрі за №740 (том 1 а.с.18-21,22-23,24).

Також з матеріалів справи убачається, що між ТОВ «Компанія - ВАН» та ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3, 18 серпня 2011 року були укладені у простій письмовій формі договори за №1 і №2 про узгодження ціни та порядку розрахунків, якими визначено, що розрахунок за вищезазначене спірне майно буде здійснюватися із застосуванням простих векселів на суму 1 669 585 грн. та на суму 1 414 837 грн., які будуть передані представнику продавця за актом прийому - передачі, після підписання договорів купівлі - продажу, завірених нотаріально, та актів прийому - передачі нерухомого майна (том 1 а.с.62,63).

За актами прийму - передачі векселів від 23 серпня 2011 року та 26 серпня 2011 року прості векселі на вказані суми були передані представнику продавця ОСОБА_5 (том №1 а.с.68, 69, 66-67).

Втім з матеріалів даної справи та пояснень самого ОСОБА_10 встановлено, що продавець ОСОБА_3 ані коштів за продане нерухоме майно, ані простих векселів, не отримував. До того ж, на теперішній час з останнім розрахунок за нерухоме майно також не проведено (протилежного не встановлено).

Більш того, з матеріалів справи слідує, що на момент вчинення спірних правочинів, керівництву ТОВ «Компанія - ВАН» та ОСОБА_5 було відомо, що на рахунках товариства не було коштів, які були б еквівалентними ціні спірного майна (том 1 а.с.154-158).

В подальшому, протоколом загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «АРЧИ» від 05 березня 2012 року було збільшено статутний капітал останнього за рахунок додаткових майнових внесків ТОВ «Компанія - ВАН», яке є його засновником, серед яких було і обумовлене нерухоме майно (том 2 а.с.25-27).

Отже, з системно - логічного аналізу викладених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що домовленість про зміну виду розрахунку при відчуженні спірного майна з грошового на простий вексельний, тобто без гарантованої можливості вільного переведення його в готівку, вчинена ОСОБА_5 та ТОВ «Компанія - ВАН», перший з яких одночасно мав повноваження на представництво інтересів товариства на підставі довіреності від 01 серпня 2011 року, призвела до того, що було вчинено правочин всупереч інтересам довірителя ОСОБА_3, внаслідок чого останній зазнав збитків у вигляді неотриманих коштів від відчуження нерухомого майна, що є підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу на підставі ст.232 ЦК України.

Іншого, з ситуації за спірними правовідносинами, коли майно відчужено і використовується фактично безоплатно та коли, навіть векселя знаходяться не у продавця, а у його представника ОСОБА_5, колегія суддів не вбачає.

Також, колегія судів погоджується з висновками суду щодо повернення обумовленого майна позивачу, оскільки такі висновку узгоджуються з положеннями ст.216 ЦК України.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,308,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - ВАН», ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю «АРЧИ» відхилити.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді :