Рішення

від 12.03.2007 по справі 2-20/2007

СНЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-20 2007р

Справа

№ 2-20 2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ            УКРАЇНИ

12 березня 2007р.                                                                            м.Снятии

Снятинський районний суд

Івано-Франківської області у складі:

Головуючого-судді                                                   Боднарук М.В.

Секретаря                                                                  Лакуста М.З.

Пр.позивача                                                              ОСОБА_1

Адвоката                                                                   ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

м.Снятии справу

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною

ділянкою, знесення самовільної прибудови до житлового будинку, визнання

недійсним державного Акта на право приватної власності на землю та зустрічний позов про усунення перешкод в

користуванні земельною ділянкою повернення земельної ділянки, знесення

самовільно побудованої огорожі на госприміщення, визнання незаконним

рішення Снятинської міськради,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до

суду з позовними заявами в яких просить зобов'язати відповідача ОСОБА_4 не

вчиняти перешкод в користуванні земельною ділянкою шириною 1,30см. Знести

самовільно побудовану огорожу, самовільнопобудовану прибудову до житлового

будинку та курник, визнати незаконним держакт

про право приватної власності на землю від 11.11.1998р. виданий ОСОБА_5 площею

0,3917га., державного акту про право приватної власності на землю від

4.08.1999р. виданий ОСОБА_4 площею 0,3917га. та договору купівлі-продажу

земельної ділянки від 2.07.1999р. в частині купівлі-продажі земельної ділянки

площею 0,3917га..

В свою чергу ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним

позовом в якому просить зобов'язати ОСОБА_3 повернути     захоплену в нього 0,0209га. земельну

ділянку та не чинити перешкод в користуванні нею, знести самовільно побудовану

огорожу, що розділяє їх господарства та госпбудівлю (курник) побудовану на його

земельній ділянці, визнати незаконним

рішення Снятинської міськради від 1.12.1995р. та 18.07.2006р. « Про передачу в

приватну власність земельної ділянки» ОСОБА_6 та ОСОБА_3 площею 0,23га.,

поновити строк на звернення в суд пропущеного по поважній причині.

Позивачка ОСОБА_3 позовні вимоги

підтримує проти зустрічного позову заперечує пояснивши суду, що рішенням

Кулачинської с. Ради від

30.01.1960р. та актом відводу земельної

ділянки від 1.02.1960р. їй була відведена земельна ділянка під забудову. Рішенням

Снятинської міськради від 1.12.1995р. земельна ділянка біля будинку площею

-2-

0,23га. була передана в приватну

власність її чоловіку ОСОБА_6, який помер в 2003р. Залишившись проживати у

дворі та успадкувавши після смерті чоловіка будинковолодіння рішенням

Снятинської міськради від 18.07.2006р. земельні ділянка біля будинку площею

0,23га. була передана в приватну власність їй з виділенням їй даної земельної

ділянки в натурі.

В 1999р. відповідач ОСОБА_7 купив

сусідське будинковолодіння,. а в 2000р. розвалив огорожуяка роз"єдневала

їхні господарства захопив частину земельної шириною 1,3м і по всій довжині

понакладав свої речі на ній побудував курник, чим позбавив її

можливостікористіватися спірною земельною ділянкою, а тому 2004р. звернулась із

данимпозовом в суд. Після смерті сусіда ОСОБА_8, який за життя побудував

прибудову до свого будинку зохопивши частину її земельної ділянки 1,3м. в

період 1965-1971р. сказавши їй, що прибудова тимчасова і на першу її вимогу

розвалить, її спадщину прийняла дочка ОСОБА_5. Проте, що ОСОБА_5

виданодержавний акт про правво приватної власності на землю 11.11.1998р.біля

спадкового будинку площею 0,3917га. згідно якого було захоплено її земельну

ділянку 1,3м.по всій довжинні межі „вона взнола в 2000р. тоді як ОСОБА_4,

розвалив огорожу, викорчував дерева що росли біля паркана сказавши, що нову

огорожу буде будувати по лінії яка зазначена в держакті про право приватної власності на землю захопив 1,3 м.

Земельної ділянки по всій довжині межі, а тому звернулася до суду із

даним позовом .

Висновк експерта про те, що вона

захопила 0,0209вважає не провильним так як проводячи обміри земельної

ділянки експерт міряв земельну ділянку ОСОБА_4 від канави він яку викопав на

городі ,а не від потоку як зазначено в карті. Про факт захоплення ОСОБА_4,в неї

частки земельної ділянки свідчить план відводу їй земельної ділянки під забудову з якого вбачається, що віддаль від межі

до її будинку який вана побудувала повинна становити 7м. а є фактично

5,7м. як це вбачається із схеми встановлення межі між їхніми господарствами

встановленої архітектурою та землепорядковою службою району 25.05.2004р.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову

ОСОБА_3, заперечує зустрічний позов підтримує пояснивши суду, що згідно

договору купівлі-продажу будинку володіння та земельної ділянки від

2.07.1999р.в ОСОБА_5 купив будинка володіння та 0,3917га. земельної ділянки

біля будинку, що знаходиться АДРЕСА_1. В 2000р.маючи намір побудувати нову

огорожу замість старої, що розділяє його господарство та господарства ОСОБА_3

розвалив огорожу яку не побудував по даний

час оскільки йому в ньому перешкоджає ОСОБА_3, яка вважає,що огорожу слід будувати

змістивши її на 1,3м. в сторону його земельної ділянки по всій довжині огорожі.

В відповідь перенесла незаконно частину огорожі ззаді будинку і просить

зобов'язати забрати її та курник який вона незаконно побудовала на його

земельній ділянці. На час придбання ним будинку від прибудови до нього і до

межі був їм. а тому вважає,що не слід брати до уваги пояснення ОСОБА_3 в тій

частині що прибудова до будинку знаходиться на її земельні ділянці.

Вищенаведене, на його думку дає підстави вважати, що

рішення про передачу в приватну власність ОСОБА_61.12.1995р.яке має преюдиційну

силу на рішення від 18.07.2006р.та ОСОБА_3 18.07.2006р. земельної ділянки

площею 0,23га. біля будинку є незаконне так як передано їй в приватну власність

без реєстрації, без підпису та печатки

Снятинської міської ради (а.с.57-58), а в жовтні 2005р. під час розгляду даної

справи в суді вказане рішення зареєстроване, підписане та завірене печаткою де

дописано дата 1995р. підписи   службових

осіб     (а.с. 123-124). Що стосується

рішення від 18.07.2006р. то вважає,що воно є також незаконне оскільки видано

після видачі правоустоновлюючих документів на спірну земельну ділянку ОСОБА_5

та йому.

Вважає, що прибудова до його

будинку    попереднім власником ОСОБА_8

не є самовільною так як вона вказана в технопаспорті на будинок в 1980р. під

літерею «Б». Вважає, що до земельної ділянки ОСОБА_5 згідно рішення про

передачу їй в приватну власність земельної ділянки площею 0,32га допущено

земельну ділянку 0,10га,

-3-

що

належала ОСОБА_9 згідно заяви

останньої, однак при

більш точному замірі земельні ділянки при видачі держакту ОСОБА_5 було

встановлено, що розмір її земельної ділянки становить 0,3917га.

ОСОБА_5 в судове засідання не

з'явилась однак подала до суду заяву в якій просить справу розглянути в    її відсутності в якій вказала що її батько

ОСОБА_8 в1950р. побудував прибудову до будинку яка знаходилась за їм. від межі.

При передачі їй в приватну власність

спірної земельноїділянки під час замірів її була присутня ОСОБА_3 яка не

не висловлювала ніяких заперечень щодо лінії, що розділяє їх господарства чи до

розмірів земельної ділянки.

Пр. Снятинської міськради в

вирішенні даної справи покладається на розсуд суду.

Суд вислухавши сторін, свідків та

дослідивши матеріали справи вважає, що в позовах

ОСОБА_3 слід відмовити, позови ОСОБА_4 задоволитичастково. Суд прийшов

до такого висновку по слідуючих міркуваннях:

- із акту відводу земельної ділянки

під забудову ОСОБА_3 від 1.02.1960р.

вбачається, що останній виділена земельна ділянка без вказання її розміру і плащі.

Суд вважає,

що рішення Снятинської міскради від 1.12.1995р. «Про передачу в приватну

власність ОСОБА_10

земельноїділянки слід визнати незаконним оскільки дане рішення не було

зареєстроване в книзі реєстрації держактів в 1995р., як тимчасовий

правоустановчий документ, не підписане та не завірене печаткою, а реєстрація

цього рішення в жовтні 2005р., на думку суду, не надає йому сили

приватизаційного документу так як на даний час єдиним документом, що посвідчує

право приватної власності на землю є держакт про право приватної власності на

землю.

Суд, вважає, що враховючи

вищенаведене і те, що рішенню Снятинської міськради від 18.07.2006р. про

передачу вприватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_3 передували держакт про право приватної власності на земельну

ділянку на ОСОБА_5 11.11.1999р., договір купівлі-продажу

будинковолодіння та земельної ділянки в ОСОБА_5, ОСОБА_4 2.07.1999р., держакт

про право приватної власновасності на

земельну ділянку розміром 0,3917га. на ОСОБА_4 від 4.08.1999р. а тому

дане рішення слід визнати частково незаконним в частині 149кв.м.. В судовому

засіданні встановлено, що ОСОБА_10 обробляючи земельну ділянку, що належала до

смерті ОСОБА_11 яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_4 захопила в останнього

так як це вбачається із висновку експерта Худака Я.М. 60кв.м., а тому її слід

зобов»язати повернути ОСОБА_4 149кв.м. + 60кв.м. = 0,209га земельноїділянки.

Суд не може взяти до уваги доводи ОСОБА_3 в тому, що

доказом захоплення ОСОБА_4 її земельноїділянки є висновок райархітектури та землевпоряної служби та план встановлення межі

між її господарством та господарством ОСОБА_4 (а.с. 10) згідно якої

відстань від межі до її будинку становить 5,7м. а має бути згідно акту відводу її земельної ділянки під будівництво 7м.,

прибудова до будинку ОСОБА_4 прибудована самовільно так як згідно висновку

експерта вбачається, що розміри її будинку є більшими та не дотримано нею

планового розміщення будинку (а.с. 71), а згідно техпаспорта на будинок ОСОБА_12 від 1980р. прибудова значиться під літерою

«Б» тобто на думку суду узаконена на даний час.

Суд не може взяти до уваги доводи ОСОБА_3 в тій частині,

що прибудова до будинку ОСОБА_4 знаходиться на її земельні ділянці так як

спростовується держактом про право приватної власності на землю на ОСОБА_5,

ОСОБА_4 показами свідків ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про те, що з

часу будівництва прибудови віддаль від будинку ОСОБА_8 до межі була більше

метра.

Суд не може взяти до уваги доводи

ОСОБА_3 в тій частині, що при проведенні

експертизи експертом Худаком ЯЛ. була допущена помилка в розмірах що привело до

дачі ним неправильного висновку, що вона захопила в ОСОБА_4 0,209га.

-4-

земельної

ділянки оскільки заміри ним проводились не від потоку, а від канави яку

викопав ОСОБА_4 на городі так як її покази спростовуються пояснення експерта

Худака Я.І. в судовому засіданні.

Суд не може взяти до уваги доводи

ОСОБА_3 в тій частині що державні акти на право приватної власності на землю

видані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 незаконні оскільки відсутня документація на їх

виготовлення, що суперечить інструкцї про порядок видачі державних актів, так

як на думку суду, на підставі даного держакту, ОСОБА_5. законно продала земельну ділянку ОСОБА_4 який в в

відповідності із цим отримав держакт про право приватної влвсності на

спірну земельну ділянку.

При таких доказах суд не має

сумніву щодо достовірності та правильності правоустановчих документів на спірну

земельну ділянку на ОСОБА_4, ОСОБА_5 з яких

вбачається, що ОСОБА_4 купив в ОСОБА_5 0,3917га. земельної ділянки на яку

отримав державний акт про право приватної на землю із якої, як це вбачається із

пояснень ОСОБА_4 висновку експерта Худака ЯЛ., ОСОБА_3 захопила 0,209га. яку

сліж зобов'язати повернути її та забрати незаконно побудовану огорожу та

прміщення для курей.

Суд вважає, що ОСОБА_4 слід

поновити строк для звернення до суду пропущеного,

на думку, суду по поважні причині оскільки як вбачається із його пояснень він

нічого не знав про рішення про передачу в приватну власність земельної ділянки

від 1.12.1995р. ОСОБА_6, вважав, що

непорозуміння із захопленням земельної ділянки ОСОБА_3 вирішиться в

добровільному порядку.

На підставі

ст. 78, 125, 126, 158 ЗК України та керуючись ст. 213-215 ЦПК України,-

РІШИВ:

В позовах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про

усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, знесення самовільної

прибудови до житлового будинку, огорожі, приміщення для курей, визнання

незаконним державних актів про право приватної власності на землю на ОСОБА_5 та

ОСОБА_4, договору купівлі продажі земельної

ділянки між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - відмовити.

Поновити строк на звернення до суду ОСОБА_4

Визнати незаконним рішення

Снятинської міськради про передачу в приватну власність земельної ділянки біля

будинку площею 0,23 га. від 1.12.1995р. ОСОБА_10 частково незаконним рішення Снятинської міськради від 18.07.2006р.

«Про передачу в в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 в частині

149кв.м.

Зобов»язати ОСОБА_3 повернути

ОСОБА_4 0,209га. земельної ділянки, не

чинити перешкод в її користуванні та забрати із даної земельної ділянки огорожу

та приміщення для курей.

Рішення може

бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду

протягом 10- днів подавши про це заяву про наступне апеляційне оскарження.

Апеляційна

скарга може бути

подана протягом 20днів після поданої заяви про апеляційне оскарження

рішення, через Снятинський райсуд.