Постанова

від 11.04.2014 по справі 826/2649/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2014 року 13:00 № 826/2649/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Фіш» доКиївської регіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів, зобов'язання повернути з Державного бюджету суму надмірно сплаченого податку на додану вартість,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горизонт Фіш» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправними дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 23.01.2014 р. № 100270004/2014/000018/2 та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 23.01.2014 р. № 100270004/2014/50018;

- скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 23.01.2014 р. № 100270004/2014/000018/2;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 23.01.2014 р. № 100270004/2014/50018;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Фіш» суму надмірно сплачених до бюджету податку на додану вартість в розмірі 33 972,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів на підставі необґрунтованих висновків посадової особи митного органу незаконно застосовано резервний метод та винесено рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів було прийнято необґрунтовано та без відповідних розрахунків числового значення митної вартості товарів, а тому є протиправним.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Спростовуючи позовні вимоги зазначив, що документи, які подані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності. У відповідності до вимог чинного законодавства застосовано процедуру консультації. Враховуючи, що подані позивачем документи є неналежними, - рішення, прийняте відповідачем, є правомірним.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяв про відкладення розгляду справи або клопотання про розгляд справи без його участі не надходило. Згідно наданих заперечень зазначив, що повернення сум надмірно сплачених грошових коштів здійснюється за відповідною процедурою. Контролюючим органом відносно стягнення платежів, заявлених позивачем, є митні органи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горизонт Фіш» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, у тому числі зовнішньоекономічну, пов'язану, зокрема, з зовнішньою торгівлею (оптовою та роздрібною), зокрема, неспеціалізованою оптовою торгівлею, оптовою торгівлею іншими продуктами харчування, в тому числі рибою, ракоподібними і молюсками.

В серпні 2013 року позивачем було укладено з компанією «Marine Foods LTD» (Нова Зеландія) (далі - Продавець) зовнішньоекономічний контракт (Генеральний контракт) від 23.08.2013 № 09, відповідно до якого, Продавець зобов'язався за окремими замовленнями Позивача здійснювати поставку та передачу у власність Позивача товар, а саме рибопродукти та морепродукти. При цьому, відповідно до вказаного договору на кожну окрему партію товару Продавець підписує та завіряє відтиском печатки Проформу Інвойс або контракт на поставку, або підтвердження замовлення, або по погодженню сторін лише Інвойс, в яких зазначаються: асортимент товару і його приблизна кількість (точна кількість вказується в Інвойсі), умови поставки і місце призначення поставки товару, ціна товару, умови оплати, характеристики товару, посилання на номер і дату підписання Генерального контракту.

В рамках виконання Генерального контракту від 23.08.2013 № 09 Продавцем була підписана Інвойс-проформа № G5755 від 29.10.2013 р. відповідно до якої, Продавець зобов'язався поставити Позивачу товар, а саме Блувайтинг (Путасу) південний, б/г, заморожений, потрошений з хвостом (Micromesistius australis) в кількості приблизно 19 тон (2X20 футів з повним завантаженням) двох сортів: 200-400gm (приблизно 759 ctns) в кількості 15,18 тон за ціною 1450 доларів США за тону на умовах CIF Іллічівськ та 100-200 gm (приблизно 191 ctns) в кількості 3,82 тонни за ціною 1230 доларів США за тону на умовах CIF Іллічівськ. Товар має бути поставлено двома блоками по 10 кг, загорнутими в поліетилен в 20 кг картонних коробках. Якість товару: вилов вересня 2013 року, риболовецьке судно «Алексей Слободчиков». Оплата: 30 % предоплати та 70 % перед тим, як товар перетинає митний кордон України. Загальна сума відповідно до Інвойс-проформи склала «приблизно» 26 709,60 доларів США, з яких предоплата складає 8 012 доларів США.

Точна кількість товару, його ціна та умови поставки були зазначені в Інвойсі від 19.12.2013 p. № G5755. Відповідно до цього документу предметом поставки є:

Риба блувайтинг (Путасу) південний, б/г, заморожений, потрошений з хвостом (Micromesistius australis) сорту 100-200gm в кількості 191 картонна коробка (вага коробки 20 кг, вага нетто 3 820 кг) за ціною 1,23 долара США на загальну суму в 4 698,60 доларів США (далі - Товар 1);

Риба блувайтинг (Путасу) південний, б/г, заморожений, потрошений з хвостом (Micromesistius australis) сорту 200-400gm в кількості 759 картонних коробок (вага коробки 20 кг, вага нетто 15 180 кг) за ціною 1,45 долара США на загальну суму в 22 011 доларів США (далі - Товар 2).

В січні 2014 року, з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України Товарів, позивач подав до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів вантажну митну декларацію за формою МД-2 № 1002700004.2014.338960 від 17.01.2013 р.

Рішенням від 23.01.2014 № 10027004/2014/000018/2 відповідач 1 здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення, а саме: митна вартість Товару 1 (риба свіжоморожена блувайтинг (Micromesistius australis) заморожена, патрана, сорту 100-200 г в кількості 191 короб. (2x10 кг), вага нетто 20 кг, брутто - 4087,4 кг) складає 8 518,60 доларів США (2,23 долари США за кг), а вартість Товару 2 (риба свіжоморожена блувайтинг (Micromesistius australis) заморожена, патрана, сорту 200-400 г в кількості 759 короб. (2x10 кг), вага нетто 15 180 кг, брутто -16 242,6 кг) - 22 031,91 доларів США (2.6 долари США за кг).

Коригування було здійснено у зв'язку з тим, що у наданих документах містяться розбіжності.

На підставі цього рішення відповідачем 1 було прийнято Картку відмову у митному оформленні (випуску) товарів від 23.01.2014 № 100270004/2014/50018.

В результаті прийняття відповідачем 1 таких рішень, з метою випуску товарів в обіг, позивач задекларував Товар 1 та Товар 2 за митною вартістю, визначеною відповідачем 1, і сплатив митні платежі у відповідності з цією вартістю. В результаті, по інвойсу № G5755 від 19.12.2013 згідно митної декларації № 100270004/2014/339059 була зроблена переплата ПДВ в сумі 33 972,84 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем 1 рішеннями, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Як встановлено судом, позивачем під час митного оформлення Київською міжрегіональною митницею Міндоходів М/п «Столичний», разом із митною декларацією № 1002700004.2014.338960 від 17.01.2013 р. було подано наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 06.11.2013 №

100/2013/0005211;

- міжнародну автомобільну накладну (CRM) від 15.01.2014 № 03;

- коносамент (Bill of Landing) від 30.11.2013 № LYTILK130000063;

- документ, що підтверджує вартість страхування від 10.01.2014 № 14;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 19.12.2013 № G5755;

- пакувальний лист від 30.12.2013 б/н;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 23.08.2013 № 09;

- внутрішній договір складського зберігання від 25.10.2013 № 7/8-34;

- ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) від 16.01.2014 Щ-30 № 228853;

- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 07.11.2013 № 05.03.02-03/101308;

- сертифікат відповідності від 16.01.2014 № UA1.049.X000256-14;

- декларацію виробника від 19.12.2013 б/н;

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 13.11.2013 № 2730;

- підтвердження законності вилучених водних біоресурсів із середовища їх існування від 10.10.2013 № 390100014872;

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 15.01.2014 № 2730;

- інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 15.01.2014 №2730;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 30.11.2013 №2761;

- резервну позицію від 26.07.2001 № 915;

- міжнародний ветеринарний сертифікат від 16.12.2013 № NZL2013/FEL45 7/949;

- сертифікат про походження товару загальної форми від 28.11.2013 № G5755;

- копію митної декларації країни відправлення від 30.11.2013 № FEL457.

Факт подання вказаних документів та їх отримання відповідачем 1 підтверджується даними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.01.2014 р. № 100270004/2014/50018 та даними електронної переписки.

На вимогу відповідача від 17.01.2014 р. щодо надання позивачем додаткових документів, останнім надано:

- скан-копію swift № 1311;

- скан-копію податкової накладної № 80;

- скан-копію swift № 2712;

- скан-копію платіжного доручення № 30;

- скан-копію платіжного доручення № 19;

- скан-копію заяви про купівлю валюти № 19

- скан-копію заяви про купівлю валюти № 30;

- скан-копія видаткової накладної № 5;

- скан-копію видаткової накладної № 80;

- скан-копію податкової накладної № 4.

Факт направлення вказаних документів та їх отримання відповідачем 1 підтверджується копією відповідного електронного повідомлення.

Однак, 20.01.2014 p., відповідач 1 знову зобов'язав позивача надати додаткові документи.

На вимогу відповідача 1 позивачем надано наступні документи:

- копію видаткової накладної № 5;

- скан-копію висновку Укрзовнішекспертизи № 188;

- скан-копію видаткової накладної № 80;

- скан-копію податкової накладної № 4;

- скан-копію податкової накладної № 80;

- скан-копію листа підприємства № 12/01;

- скан-копію листа підприємства № 13/01;

- скан-копію прайс-листа;

- скан-копію експортної ВМД № FEL457;

- скан-копію інвойсу № G5755.

Факт направлення вказаних документів та їх отримання відповідачем 1 підтверджується копіями відповідних електронних повідомлень.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до митного оформлення товар за основним методом - ціною договору.

Натомість незважаючи на надання позивачем всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Як вже зазначалось підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що документи надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності. З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2г (резервний метод). Попередні методи не застосовувалися.

Так, згідно оскаржуваного рішення методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувались у зв'язку з відсутністю цінової інформації у митного органу щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості у митного органу була відсутня інформація щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України одночасно або у час, максимально наближений до часу ввезення, або на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.

Метод визначення митної вартості на основі додавання (віднімання) вартості не був використаний у зв'язку з тим, що позивачем не були надані документи, на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Таким чином, митницею був застосований резервний метод визначення митної вартості.

Крім того, проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів.

Позивачем згідно ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було надано забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій, відповідно до розділу Х Митного кодексу України, та відповідно випущено товар у вільний обіг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1, обґрунтовуючи правомірність рішення про коригування митної вартості товарів від 23 січня 2014 року № 100270004/2014/00018/2, посилається, в тому числі, на те, що документи, подані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності. До числа таких розбіжностей відповідач 1, зокрема, відносить ту обставину, що в наданому платіжному дорученні від 13.11.2013 № 19 є посилання на проформу-інвойс від 19.12.2013, проте не вказано номер документу від такої дати, що робить неможливим ідентифікацію партії товару, якої стосується платіжне доручення.

Однак суд не може погодитися з такими твердженнями відповідача 1 з огляду на наступне.

Так, в платіжному дорученні від 13.11.2013 № 19 в графі призначення платежу вказано, що він здійснюється за морожену рибу відповідно до Генерального контракту № 9 від 23.08.2013 p., проформа-інвойс від 29.10.2013 р. Тобто, міститься посилання не лише на проформу-інфвойс, але й на Генеральний контракт, згідно з яким він виданий, що дає можливість митному органу ідентифікувати імпортований товар. Крім того, всі інші реквізити (ціна передплати, найменування та місцезнаходження покупця та продавця тощо) збігаються.

Проформа-інвойс від 29.10.2013 р. видана на виконання умов Генерального контракту № 9 від 23.08.2013 р. та не містить номера.

Як вбачається з пояснень позивача, необхідність посилання в платіжному дорученні саме на неї, а не на інвойс № G5755 була пов'язана з тим, що відповідно до погоджених сторонами Генерального контракту № 9 від 23.08.2013 р. умов оплати поставки товару 30 % ціни товару мали бути сплачені в якості передплати, і на момент її сплати (13.11.2013 р.) інвойс від 30.11.2013 № G5755 ще не було складено.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 p., реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відтак, в платіжних дорученнях в реквізиті «Призначення платежу» платник повинен вказувати інформацію про платіж (на які цілі здійснюється перерахування) та найменування документу, на підставі якого здійснюється перерахування коштів.

Платіжне доручення від 13.11.2013 № 19 повністю відповідає вимогам п. 3.8 Інструкції, оскільки в призначені платежу вказані цілі перерахування коштів, а також найменування документів, на підставі яких воно здійснюється.

Таким чином, твердження відповідача 1 щодо неможливості ідентифікації партії імпортованого ТОВ «Горизонт Фіш» товару не відповідають дійсності, а його претензії до змісту графи «призначення платежу» платіжного доручення № 19 суперечать вимогам чинного законодавства.

Також до числа розбіжностей в поданих позивачем документах відповідач 1 відносить також ту обставину, що в декларації митної вартості сума страхових витрат становить 202,81 грн., в той час як в інвойсі від 19.12.2013 № G5755 та в сертифікаті про страхування від 29.11.2013 № MLFG5755 зазначено, що страхова премія складає 117,52 долари США.

Таке твердження відповідача 1 не відповідає дійсності, оскільки відповідно до Генерального контракту № 9 від 23.08.2013 p., проформи-інвойсу від 29.10.2013 р. та інвойсу від 30.11.2013 № G5755, поставка товару здійснюється на умовах поставки CIF згідно з Правилами Інкотермс 2000.

Відповідно до Правил Інкотермс 2000 Поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрат за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

В інвойсі від 19.12.2013 № G5755 та в сертифікаті про страхування від 29.11.2013 № MLFG5755 було зазначено саме ту вартість страхування при перевезенні, яка була оплачена продавцем товару та включена до ціни товару.

Водночас, позивачем було оплачено вартість додаткового страхування в розмірі 202,81 грн., про що свідчить копія акту від 01.02.2014 р. № 001 до Генерального договору страхування вантажів № 00982/03/252 від 01.10.2013 р. про виконання умов між страховою компанією ТДВ «СТ «Мегаполіс» (Страховик) та ТОВ «Горизонт Фіш» (Страхувальник), в якому зазначено, в тому числі, щодо оплати Страхувальником страхової премії в розмірі 202,82 грн. за страхування вантажу № РСШ5811084, яким відповідно до коносаменту від 30.11.2013 № LYTIFK130000063 та експортної декларації № FEL457 було доставлено в Україну товар по інвойсу від 19.12.2013 № G5755.

Отже, зазначену страховку позивач включив до складу митної вартості товару в якості складової митної вартості нарахувань до ціни договору, тим самим виконавши вимоги ч. 4 ст. 58 та ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що ніяких розбіжностей відносно ціни страховки в поданих позивачем документах немає. Відповідачем 1 не враховано того, що окрім страховки, сплаченої продавцем, до митної вартості має включатись і вартість страхування, сплаченого покупцем.

Зокрема, суд вважає помилковими твердження відповідача 1, що в прайс-листі зазначені виключно найменування товару, митне оформлення якого здійснювалось та, що в ньому не зазначені умови поставки, відповідно до яких можуть застосовуватись вказані ціни на продукцію та інформація щодо терміну дії.

Ні законодавством України, ні законодавством країни експортера (Нова Зеландія) не встановлено вимог до змісту прайс-листів та їх необхідних реквізитів.

Отже, пропонуючи товар для продажу виробник не обмежений в своєму праві заповнювати прайс - лист, виходячи з загальноприйнятих звичаїв міжнародної комерційної практики. Позивачем надано відповідачу 1 той варіант прайс-листа, який йому було надано продавцем цього товару, компанією Marine Foods Ltd, і жодних правових підстав для невизнання цього прайс-листа в якості доказу по справі у суду немає.

Не є належними й претензії відповідача 1 до експортної декларації № FEL457: вказівку на умову поставки FOB в ній здійснено для визначення ціни поставки товару без врахування фрахту та страховки, яка складає 22 018, 39 долари США.

Водночас, в експортній декларації визначено вартість поставки відповідно до інвойсу, яка становить 27 709,60 долари США, і включає не лише вартість самого товару, але й вартість фрахту та страховки, що підтверджується даними інвойсу від 19.12.2013 р. № G5755.

Таким чином, умови поставки CIF відображено і в експортній декларації № FEL457.

Крім того, суд звертає увагу, що рішення відповідача 1 не містить належного обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зокрема, не було зазначено джерел інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості товару, як того вимагає наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору».

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що визначення митної вартості товару, що імпортується, за резервним методом, яке було здійснено відповідачем 1, не відповідає вимогам ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, відповідно до яких митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Водночас, з платіжних доручень в іноземній валюті № 19 від 13.11.2013 р. та № 30 від 27.12.2013 р. вбачається, що позивач сплатив за імпортований товар суму у розмірі 26 709,60 доларів США, тобто суму задекларованої митної вартості, як того й вимагає Митний кодекс України. Така ціна відповідає:

- ціні, зазначеній в погодженому Позивачем та Продавцем інвойс-проформі № G5755 від 29.10.2013 р. та в Інвойсі від 19.12.2013 p. № G5755.

- ціні, за якою здійснювався експорт Товарів відповідно до експортної декларації № FEL457;

- ціні на Товар 1 та Товар 2, зазначеній в прайс-листі Продавця від 01.11.2013 р.

Окрім того, з висновку Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 20.01.2014 № 188 зазначено, що «виходячи із аналізу даних спеціалізованих торгівельних площадок, цінових пропозицій підприємств виробників та постачальників відповідної продукції, можна вважати, що рівень ціни на рибу блувайтинг», що імпортується згідно інвойсу № G5755 від 19.12.2013 р. до контракту № 09 від 23.08.2013 р., на умовах поставки CIF - м. Іллічівськ, Україна, відповідає поточній кон'юнктурі ринку».

Слід також зазначити, що переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем 1 не наведено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, подані декларантом позивача основні та додаткові документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

Отже, подані позивачем основні та додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Разом з тим, відповідачем 1 не доведено та не надано жодних переконливих доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем 1 митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Разом з тим, вимога щодо стягнення надміру сплачених сум мита та податку на додану вартість, на думку суду, не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, за правилами ст. 54 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень ст. 54 Митного кодексу України та Методичних рекомендацій, дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Отже, суд встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму податку на додану вартість, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не звертався до відповідача 1 із заявою про повернення надмірно сплачених сум податків, а тому не вбачає порушень прав позивача.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Фіш» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 23.01.2014 р. № 100270004/2014/000018/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 23.01.2014 р. № 100270004/2014/50018.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Фіш» за рахунок Державного бюджету України.

6. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (бул. Івана Лепсе, 8 -А, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 38716451).

7. Стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Фіш» (код ЄДРПОУ 37783902, вул. Георгія Кирпи, 2-А, офіс 205, Солом'янський район, м. Київ, 03035).

8. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (код ЄДРПОУ 26088860) здійснити стягнення судового збору у розмірі 1 644,30 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт Фіш» (код ЄДРПОУ 37783902, вул. Георгія Кирпи, 2-А, офіс 205, Солом'янський район, м. Київ, 03035).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук