Постанова

від 22.04.2014 по справі 820/2900/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 р. Справа № 820/2900/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова до Науково-виробничої фірми "Бікор" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, з адміністративним позовом до Науково-виробничої фірми "Бікор", у якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по сплаті фінансової санкції та пені за несвоєчасну сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 67,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне. Відповідач, Н-ВФ "Бікор", зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова. У зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем суми страхового внеску, рішенням управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова від 05.06.2012 року на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було застосовано до відповідача фінансову санкцію та пеню у розмірі 67,30 грн. Вказану суму на час розгляду справи відповідач не сплатив, що є підставою для стягнення її у судовому порядку.

Копія ухвали про відкриття скороченого провадження була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, однак не була ним отримана з незалежних від суду причин, що підтверджується конвертом з відміткою "за закінченням терміну зберігання", який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, відповідач є належним чином повідомлений про наслідки неподання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Відповідно до ч.4 ст. 183- 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що Н-ВФ "Бікор" (код ЄДРПОУ 22616535, адреса: 61125, м. Харків, вул. Урицького, 27, кв. 18), зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова.

Як вбачається з позовної заяви, начальником управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення № 1916 від 05.06.2012 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків у розмірі 67,30 грн.

Відповідно до п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в редакції від 01.07.2010 року виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Дана норма втратила чинність згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ з 01 січня 2011 року, тобто, не діяла на дату прийняття позивачем такого рішення.

Згідно п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що при застосуванні вказаного положення, слід враховувати норми ст.58 Конституції України та дію нормативних актів в часі.

Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства, що регулює порядок нарахування страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначив зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені не чинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що частина 9 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо застосування санкцій слід застосовувати таким чином:

- органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011 року, нараховувати штрафи та пеню, визначені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 20.11.12 Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про визнання рішень протиправими.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що УПФУ протиправно винесло рішення від 15 серпня 2011 року про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ за 2008 - 2009, 2010 р.р. на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 01.01.2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ і не діяла на дату прийняття позивачем такого рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прийняте позивачем рішення № 1916 від 05.06.2012 року не ґрунтується на нормах матеріального права та суперечать приписам ст. 58 Конституції України, ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки такі санкції та пеня було застосовано до позивача після 01.01.2011 року.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача фінансової санкції та пені у розмірі 67,30 грн., нарахованих на підставі рішення № 1916 від 05.06.2012 року, не підлягають задоволенню.

Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

Згідно з ч.1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163, 167, 183-2, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова до Науково-виробничої фірми "Бікор" про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Шевченко О.В.