Ухвала

від 18.04.2014 по справі 910/7013/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

18.04.14 Справа № 910/7013/14.

Суддя Пригунова А.Б., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Р.К. - ГРУП"

до ОСОБА_1

про розірвання договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства, яке регулює корпоративні відносини Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення у формі постанови «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13 у п. 2 якої зазначається, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 Господарського кодексу України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13 не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув. Зокрема, спори за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали його учасниками, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13 визначено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України зазначена категорія справ є підвідомчою (підсудною) господарським судам і в тому разі, якщо однією з осіб, які беруть участь у справі, є фізична особа.

Згідно із п. 1.2. рекомендації Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. № 04-5/14 до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

При цьому, відповідно до п. 1.2. рекомендації Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» підставою виникнення корпоративного спору є порушення або оспорювання корпоративних прав учасників (акціонерів) господарських товариств, норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", вимог установчих документів господарських товариств.

У даному випадку позивачам заявлено вимогу до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Автогаз» від 29.07.2013 р.

Тобто, вищенаведений спір є цивільно-правовим та не пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності юридичної особи, а відтак - не є корпоративним у розумінні ч. 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, суд відзначає, що відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 не є суб'єктом підприємницької діяльності та позов заявлено до фізичної особи, що суперечить вимогам ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, оскільки громадяни не можуть бути стороною в судовому процесі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» на підставі пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником недотримано вимог ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 62 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер , суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в господарських судах України.

За таких обставин, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «С.Р.К.-Груп» у прийнятті позовної заяви до розгляду.

В той же час, суд відзначає, що позивач не позбавлений можливості звернутись до господарського суду із вказаними вимогами у встановленому чинним законодавством України порядку, з урахуванням правил підвідомчості спорів, обґрунтувавши позов відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «С.Р.К.-Груп» у прийнятті позовної заяви.

2. Позовні матеріали повернути заявнику.

Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.