Постанова

від 23.04.2014 по справі 910/21193/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа№ 910/21193/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Чернов С.К., від відповідача - не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Коровай»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2014 року

у справі №910/21193/13 (суддя Привалов А.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КХП «Айдар-Борошно»,

Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар,

до публічного акціонерного товариства «Коровай», м. Київ,

про стягнення 850686,63 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року ТОВ «КХП Айдар-Борошно» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Коровай» (далі - відповідач) про стягнення 850686,63 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості згідно контракту №44 від 07.05.2013 року в сумі 726039,58 грн. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 42376,68 грн. пені, 72604,00 грн. штрафу та 9306,37 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2014 року у справі №910/21193/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «Коровай» на користь ТОВ «КХП Айдар-Борошно» 726039,58 грн. боргу, 72604,00 грн. штрафу, 9306,37 грн. 3% річних та 16159,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар згідно укладеного між сторонами спору договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача штрафу та 3% річних. При цьому, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з посиланням на ст. 547 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Коровай» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить повністю скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2014 року у справі №910/21193/13 та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що поставка товару, яка є об'єктом розгляду у даній справі, була позадоговірна, а не за контрактом №44 від 07.05.2013 року. Також, за переконанням скаржника, на підтвердження суми боргу відповідачем не надано специфікацій та товарно-транспортних накладних, як то передбачено пп. 2.1., 3.1., 4.1. договору. Крім цього, відповідач вважає, що місцевим господарським судом не взято до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов. Разом з цим, скаржник зауважує, що поставка товару була здійснена на суму більше 500000,00 грн., а тому на таку угоду необхідна була обов'язкова згода наглядової ради товариства на підставі пп. 11.21., 12.10. статуту ПАТ «Коровай». Відповідач вважає, що директором контракт укладений з перевищенням повноважень.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року у справі №910/21193/13 апеляційну скаргу ПАТ «Коровай» на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2014 року у справі №910/21193/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 09.04.2014 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року склад колегії суддів у справі №910/21193/13 змінено на наступний: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року справу №910/21193/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року розгляд справи №910/21193/13 відкладено на 23.04.2014 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача.

В судове засідання 23.04.2014 року представники відповідача не з'явились, відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача. Представник позивача в судовому засідання 23.04.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено контракт №44 (далі - контракт, а.с. 18-21), згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - борошно пшеничне.

Відповідно до п. 2.1. контракту конкретна кількість, асортимент, якість, ціна товару визначаються сторонами в специфікаціях. Загальна сума контракту склала 499999,00 грн. +/- 10% з урахуванням ПДВ.

У специфікації 1 до контракту (а.с. 23) сторонами погоджено найменування товару, одиницю виміру, ціну та умови поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 779091,53 грн. згідно відповідних видаткових накладних (а.с. 27-38).

Також, підтвердженням факту передання позивачем товару відповідачеві є довіреності від 01.05.2013 року, від 03.05.2013 року, від 07.05.2013 року та від 08.05.2013 року (а.с. 100-103).

Посилання відповідача на те, що поставка товару, яка є об'єктом розгляду у даній справі, була позадоговірна, а не за контрактом №44 від 07.05.2013 року, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані видаткові накладні містять посилання саме на контракт №44 від 07.05.2013 року.

Щодо доводів відповідача про те, що поставка товару була здійснена на суму більше 500000,00 грн., а тому на таку угоду необхідна була обов'язкова згода наглядової ради товариства на підставі пп. 11.21., 12.10. статуту ПАТ «Коровай», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до чч. 2, 3 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Частина 1 ст. 664 ЦК України встановлює, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Пунктом 3.1. контракту визначено, що продавець поставляє товар автотранспортом на умовах, визначених у специфікаціях, та за адресами філій, зазначених у додатку №1, у відповідності до Міжнародних правил «ІНКОТЕРМС 2000». Період, кількість товару, умови поставки товару обумовлюються в специфікаціях.

Також, в п. 3.2. контракту визначено, що вантажоодержувачем та платником за товар є філії відповідача, які визначаються сторонами в специфікаціях.

Так, сторонами було підписано додаток №1 до контракту (а.с. 22), в якому визначено назви та адреси філіалів відповідача, на які узгоджено здійснення поставки товару за контрактом.

Судом встановлено факт прийняття відповідачем товару через свої філії у більшій кількості (на більшу вартість), ніж передбачено договором. При цьому, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про поставку товару в більшій кількості.

Також, згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пунктом 2.3 положень філій відповідача Свердловський хлібокомбінат, Антрацитівський хлібокомбінат та Краснодонський хлібокомбінат визначено, що філія має печатку та кутовий штамп, бланки, а також інші реквізити, необхідні для ведення господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.2 положень про вказані філії відповідача філія виступає від імені товариства відповідача у взаємовідносинах з контрагентами, органами державної влади та місцевого самоврядування в межах, наданих правлінням товариства.

Товариство несе повну відповідальність за зобов'язаннями філії. Товариство в повному обсязі несе відповідальність за укладені керівником філії угоди і за інші дії, здійснені керівником філії в межах наданих повноважень (п. 4.5. положень).

Повноваження керівників філій Свердловський хлібокомбінат, Антрацитівський хлібокомбінат та Краснодонський хлібокомбінат на отримання товару від позивача випливають з умов самого контракту №44 від 07.05.2013 року, оскільки згідно з пп. 3.1., 3.2. контракту та додатку №1 до контракту саме на свої філії відповідачем покладено обов'язок з прийняття борошна від позивача.

Враховуючи наведене, пп. 3.1., 3.2. контракту, пп. 2.3, 4.2, 4.5. положень про вказані філії, ст. 241 ЦК України, а також факт прийняття філіями товару від позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідач своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) погодив прийняття товару від відповідача у більшій кількості (на більшу вартість), ніж передбачено контрактом №44 від 07.05.2013 року.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п. 4.1 контракту відповідач здійснює 100% оплату всієї партії товару на розрахунковий рахунок позивача у відповідності з реквізитами, зазначеними у виставленому позивачем рахунку, з моменту приймання товару на складі відповідача протягом одного банківського дня.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за отриманий у позивача товар становить 726039,58 грн. Вказані обставини сторонами спору не заперечуються.

Позивач 21.08.2013 року направив відповідачу претензію за №64 від 21.08.2013 року з вимогою про сплату боргу (а.с. 45-46), факт отримання якої відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 44). Претензія залишена відповідачем без задоволення або відповіді.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 726039,58 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 42376,68 грн. пені, 72604,00 грн. штрафу та 9306,37 грн. 3% річних.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається з контракту №44 від 07.05.2013 року, його умовами не передбачено відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованою відмову в позові в частині стягнення 42376,68 грн. пені.

Відповідно до п. 7.3 контракту у разі затримки оплати товару від строків, вказаних в п.4.1 даного контракту, покупець зобов'язаний оплатити позивачу штраф у розмірі 10% від суми поставленого товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору контракту, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 72604,00 грн. штрафу та 9306,37 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки штрафу та 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2014 року у справі №910/21193/13.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Коровай» на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2014 року у справі №910/21193/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2014 року у справі №910/21193/13 залишити без змін.

3. Справу №910/21193/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

В.Г. Суховий