Постанова

від 17.04.2014 по справі 826/447/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/447/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд» - Павленка Юрія Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки вони прийняті відповідачем без довтатнього вивчення фактичних обставин здійснення позивачем господарської діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд» - Павленко Юрій Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ "Інкомбуд" зареєстровано 24.04.2002 року за № 10731200000010034 Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією. Місцезнаходження позивача: 03110, м. Київ, вул. Соломянська, 4/2, кв. 45.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.05.2002 року за № 3710.

У період з 15.05.2013 року по 20.05.2013 року ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Група компаній Еко" (код за ЄДРПОУ 34648565), ТОВ "Криворожбуд" (код за ЄДРПОУ 36923998) та з ін. контрагентами за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 27.05.2013 року № 2465/22.7/31984375, за змістом якого під час перевірки відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 та п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

На підставі висновків вказаного акта та згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004352207, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 16890,00 грн. (за основним платежем - 16565,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 325 грн.); № 0004362207, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 19 584,00 грн. (за основним платежем - 19 179,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 405 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) було заниження позивачем податку на додану вартість на суму 16565,00 грн., в т.ч. у грудні 2010 року на суму 1297,00 грн., у червні 2011 року на суму 15268,00 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств було заниження позивачем податку на прибуток на суму 19 179,00 грн., в т.ч. за IV квартал 2010 року на суму 1 621,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 17 558,00 грн., за ІІ - ІІІ квартали 2011 року на суму 17 558,00 грн., за ІІ - ІV квартали 2011 року на суму 17 558,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ "Група компаній Еко" і ТОВ "Криворожбуд" за період з січня 2009 року по грудень 2012 року.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами за перевіряємий період судом першої інстанції встановлено наступне.

01.12.2010 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Криворожбуд" (Підрядник) було укладено договір будівельного підряду на виконання робіт (послуг) № 1/12 (Т. 1, арк. 167 - 168).

Предметом вказаного договору було замовлення Замовником виконання робіт з ремонту стелі в кімнатах № 501, № 503 на об'єкті ПАТ "Київенерго", що розташований за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 5, та виконання вказаних робіт Підрядником.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані роботи від ТОВ "Криворожбуд", було надано суду копії договірних цін, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, актів приймання виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, податкових накладних (Т. 1, арк. 169 - 194).

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним було включено позивачем до складу податкового кредиту у січні 2009 року - грудні 2012 року та відображені у Додатках № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за відповідні місяці.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що на виконання договору підряду № 826-11 від 12.05.2011 року, укладеного між ПАТ "Київенерго" та позивачем (Т. 1, арк. 116 - 119), 08.06.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Група компаній Еко" (Підрядник) було укладено договір будівельного підряду на виконання робіт (послуг) № 4 (Т. 1, арк. 93 - 94).

Предметом вказаного договору було замовлення Замовником виконання робіт з ремонту приміщень № 107 - № 111, встановлення локальних телефонних та комп'ютерних мереж, робіт з електроживлення ліфту на об'єкті ПАТ "Київенерго", що розташований за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 5, та виконання вказаних робіт Підрядником.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані роботи від ТОВ "Група компаній Еко", було надано суду копії договірних цін, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, актів приймання виконаних будівельних робіт (Т. 1, арк. 95 - 115).

Суми податку на додану вартість по вказаним первинним документам було включено позивачем до складу податкового кредиту у січні 2009 року - грудні 2012 року та відображені у Додатках № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за відповідні місяці.

Відповідно до ч. 2 ст. 206 Цивільного кодексу України юридичній особі, що сплатила за послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Тобто, в даному випадку між позивачем та ПАТ «Київенерго» було укладено усний договір на ремонт стелі кімнат 501-503 в будівлі за адресою пл. І Франка, 5, що підтверджується відповідними документами, а саме: актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт за грудень 2010 року, де зазначено вид замовлених послуг від ПАТ «Київенерго» у позивача.

З урахуванням зазначеного. колегія суддів приходить до висновку про те. що позивачем надано до суду всі необхідні документи, які підтверджують факт виконання робіт та факт прийняття ПАТ «Київенерго» даних робіт, що не було прийнято до уваги судом першої інстанції.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позиція відповідача ґрунтується на протоколах допиту свідка від 06.08.2012 року, від 26.09.2012 року та від 30.10.2012 року (Т. 2, арк. 8 - 15), згідно яких гр. ОСОБА_3, який був директором ТОВ "Група компаній Еко", пояснив, що, маючи тяжке матеріальне становище, він погодився стати керівником вказаного підприємства за грошову винагороду. Він оформлювався керівником вказаного підприємства без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, а з метою отримання разової грошової винагороди. Чим реально займалось вказане підприємство - йому невідомо.

Крім цього, позиція відповідача ґрунтується на висновку спеціаліста НДЕКЦ сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Оболонського РУ НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві від 04.06.2011 року № 915, згідно висновків якого підписи у документах податкової звітності, виконані від імені директора ТОВ "Криворожбуд" гр. ОСОБА_4, виконані різними особами.

З наведеного вбачається, що підписи, виконані від імені директора ТОВ "Група компаній Еко" гр. ОСОБА_3 та від імені директора ТОВ "Криворожбуд" гр. ОСОБА_4 в копіях договірних цін, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, актів приймання виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, податкових накладних, виконані іншими особами.

Однак, свідчення генерального директора TOB «Група компаній Еко» ОСОБА_3 про те, що він погодився стати генеральним директором TOB «Група компаній Еко» та підписувати документи за грошові винагороди не позбавляють юридичного значення складених TOB «Група компаній Еко» первинних документів та в силу статті 84 Кримінального процесуального кодексу України можуть бути використані лише в якості процесуального джерела доказів в кримінальному провадженні і ніяк не можуть слугувати підставою для донарахування податкових зобов'язань.

При цьому, у висновках акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані ППР, вказано про висновки почеркознавчої експертизи підпису на первинних документах по взаємовідносинах контрагента Позивача TOB «Група компаній Еко» з його постачальниками, а не по взаємовідносинах контрагентом TOB «Група компаній Еко» та позивачем, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На момент розгляду справи інформації про остаточне рішення у кримінальній справі в акті перевірки відповідачем не зазначено, а пояснення посадової особи не є тим документом яким визначається вина особи у вчиненні злочину у розумінні ст. 62 Конституції України.

Згідно із положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Пояснення посадової особи TOB «Група компаній «Еко» не є допустимими і належними доказами у справі у розумінні вимоги ст. 70 КАС України, а тому висновки податкового органу щодо фіктивності фінансово-господарських взаємовідносин між Позивачем та TOB «Група компаній «Еко» ґрунтуються фактично на показах посадової особи TOB «Група компаній «Еко» та не підтверджуються іншими доказами.

Таким чином колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що по взаємовідносинам з ТОВ "Група компаній Еко" та з ТОВ "Криворожбуд" відсутні належним чином оформлені первинні документи.

Крім цього, колегія суддів зауважує наступне.

Судом першої не було прийнято до уваги те, що досліджуючи ланцюги постачання послуг від контрагентів до позивача та зазначаючи про їх нікчемність, відповідачем в силу ст. 71 КАСУ не наведено даних про те, що позивач придбав саме ті послуги (товар), які були отримані його контрагентом - TOB «Криворіжбуд» за нікчемними правочинами зі своїми безпосередніми контрагентами. Крім того, в даному випадку послугами, які отримав позивач є послуги будівельного підряду (ремонтні роботи) які в будь - якому випадку не могли бути предметом дослідження ланцюгів постачання послуг, товарів, адже виконувались TOB «Криворожбуд» власними силами.

За змістом Інформаційного листа ВАСУ від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи мас індивідуальний характер, тому Позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших осіб.

При цьому поняття «добросовісний платник», яке вживається в сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю длля виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контагентами своїх податкових зобов'язань.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постчальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Тобто порушення контрагентами позивача чи його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, необхідно зауважити, що відповідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов 'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до положень пункту 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.15. Закону України «Про податок на додану вартість» Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Підпункт 14.1.181 п.14.1 ст. 14 цього Закону дає визначення податкового кредиту, а саме податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 податкового Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Підставою для нарахування платником податку податкового кредиту, і, відповідно, зменшення податкового зобов'язання звітного періоду є податкова накладна.

Податковим кодексом визначені вимоги до складання податкової накладної, та вимоги до особи яка її має право складати - особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На момент укладання та здійснення господарських взаємовідносин між позивачем з TOB «Група компаній Еко» та TOB «Криворожбуд», тобто, в момент проведення господарських операцій TOB «Група компаній Еко» та TOB «Криворожбуд» було зареєстровано платником податку на додану вартість.

При цьому слід враховувати вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На час здійснення господарських операцій Позивача з TOB «Група компаній «Еко» та TOB «Криворожбуд» (та складання податкових накладних), останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому. колегією суддів встановлено, що податкові накладні виписані з дотриманням вимог встановлених і ст. 201 Податкового кодексу України, і зазначеними в Акті перевірки Положення № 88 та наказу ДПА «Про порядок заповнення податкової накладної».

Відповідно до п. 16 Наказу ДПА України «Про порядок заповнення податкової накладної» усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до вимог «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року № 88 Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами.

Пункт 2.14. положення встановлює, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Пункт 2.15. положення встановлює, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Пункт 2.16. положення встановлює, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Тобто, в даному випадку відповідальними особами позивача було здійснено перевірку отриманих документів від TOB «Група компаній Еко», TOB «Криворожбуд» відповідно до вимог вказаних в положенні (реквізити, форма, відповідність господарської операції чинному законодавству). Документи надані TOB «Група компаній Еко» та TOB «Криворожбуд» не суперечили нормативно - правовим актам, а чинне законодавство України не зобов'язує перевіряти достовірність відображеної інформації в первинних документах контрагентів, адже суб'єкт господарювання не може перекладати на себе функції правоохоронних органів.

З урахуванням зазначеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність в діях позивача спірних порушень податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд» - Павленка Юрія Анатолійовича - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову , якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14 червня 2013 року № 0004352207, № 0004362207.

Постанова набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.