Ухвала

від 31.03.2015 по справі 826/447/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року м. Київ К/800/24473/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014

у справі № 826/447/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкомбуд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.06.2013 № 0004352207 та № 0004362207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інкомбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Група компаній Еко», ТОВ «Ларт Інвест», ТОВ «Євро Альянс Груп», ТОВ «Партнер.Ком», ТОВ «Тандем-транс», ТОВ «Криворожбуд», ТОВ «Білбудмаш», ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «Грінвей Компані», ТОВ «Укрбудпроект Сервіс ЛТД» за період з 01.01.2009 по 31.12.2012, складено акт № 2465/22.7/31984375 від 27.05.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. п. 198.3 , 198.6 ст. 198 , п. п. 201.4 , 201.6 , 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 та п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 16 565 грн., в т.ч.: грудень 2010 року на суму 1 297 грн. та червень 2011 року на суму 15 268 грн.; абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 19 179 грн., в т.ч. по періодах: за IV квартал 2010 року на суму 1 621 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 17 558 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 17 558 грн., за ІІ- IV квартали 2011 року на суму 17 558 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 14.06.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004352207 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 890 грн., в т.ч.: 16 565 грн. основного платежу та 325 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0004362207 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19 584 грн., 19 179 грн. основного платежу та 405 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Під час проведення перевірки відповідачем поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ «Група компаній Еко» і ТОВ «Криворожбуд» за період з січня 2009 року по грудень 2012 року. При цьому, позиція відповідача ґрунтується на протоколах допиту свідка від 06.08, від 26.09 та від 30.10.2012, згідно яких гр. ОСОБА_3, який був директором ТОВ «Група компаній Еко», пояснив, що, маючи тяжке матеріальне становище, він погодився стати керівником вказаного підприємства за грошову винагороду, оформлювався керівником вказаного підприємства без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, а з метою отримання разової грошової винагороди; чим реально займалось вказане підприємство - йому невідомо, та висновку спеціаліста НДЕКЦ сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Оболонського РУ НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві від 04.06.2011 № 915, згідно якого підписи у документах податкової звітності, виконані від імені директора ТОВ «Криворожбуд» гр. ОСОБА_4 різними особами.

Як встановлено матеріалами справи, 01.12.2010 між позивачем (замовник) та ТОВ «Криворожбуд» (підрядник) було укладено договір будівельного підряду на виконання робіт (послуг) № 1/12, предметом якого було замовлення замовником виконання робіт з ремонту стелі в кімнатах № 501, № 503 на об'єкті ПАТ «Київенерго», що розташований за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 5, та виконання вказаних робіт підрядником.

Позивачем, на підтвердження того, що ним було отримано вказані роботи від ТОВ «Криворожбуд», було надано суду копії договірних цін, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, актів приймання виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, податкових накладних.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним було включено позивачем до складу податкового кредиту у січні 2009 року - грудні 2012 року та відображено у Додатках № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ за відповідні місяці.

На виконання договору підряду № 826-11 від 12.05.2011, укладеного між ПАТ «Київенерго» та позивачем, 08.06.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ «Група компаній Еко» (підрядник) було укладено договір будівельного підряду на виконання робіт (послуг) № 4, предметом якого було замовлення замовником виконання робіт з ремонту приміщень № 107 - № 111, встановлення локальних телефонних та комп'ютерних мереж, робіт з електроживлення ліфту на об'єкті ПАТ «Київенерго», що розташований за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 5, та виконання вказаних робіт підрядником.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані роботи від ТОВ «Група компаній Еко», було надано суду копії договірних цін, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, актів приймання виконаних будівельних робіт.

Суми податку на додану вартість по вказаним первинним документам було включено позивачем до складу податкового кредиту у січні 2009 року - грудні 2012 року та відображено у Додатках № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ за відповідні місяці.

Між позивачем та ПАТ «Київенерго» було укладено усний договір на ремонт стелі кімнат 501-503 в будівлі за адресою пл. І Франка, 5, що підтверджується відповідними документами, а саме: актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт за грудень 2010 року, де зазначено вид замовлених послуг від ПАТ «Київенерго» у позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджується факт надання послуг; господарські операції, що нібито відбулись оформлені лише на підставі формально складених первинних документів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що свідчення генерального директора TOB «Група компаній Еко» ОСОБА_3 про те, що він погодився стати генеральним директором TOB «Група компаній Еко» та підписувати документи за грошову винагороду не позбавляють юридичного значення складених TOB «Група компаній Еко» первинних документів та в силу статті 84 Кримінального процесуального кодексу України можуть бути використані лише в якості процесуального джерела доказів в кримінальному провадженні і ніяк не можуть слугувати підставою для донарахування податкових зобов'язань; у висновках акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вказано про висновки почеркознавчої експертизи підпису на первинних документах по взаємовідносинах контрагента позивача TOB «Група компаній Еко» з його постачальниками, а не по взаємовідносинах TOB «Група компаній Еко» з позивачем; пояснення посадової особи TOB «Група компаній «Еко» не є допустимими і належними доказами у справі в розумінні вимог ст. 70 КАС України , а тому висновки податкового органу щодо фіктивності фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та TOB «Група компаній «Еко» ґрунтуються фактично на показах посадової особи TOB «Група компаній «Еко» та не підтверджуються іншими доказами; відповідачем в силу ст. 71 КАС України не наведено даних про те, що позивач придбав саме ті послуги (товар), які були отримані його контрагентом - TOB «Криворіжбуд» за нікчемними правочинами зі своїми безпосередніми контрагентами; в даному випадку послугами, які отримав позивач є послуги будівельного підряду (ремонтні роботи) які в будь-якому випадку не могли бути предметом дослідження ланцюгів постачання послуг, товарів, адже виконувались TOB «Криворожбуд» власними силами; чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постчальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту; порушення контрагентами позивача чи його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України , який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції, що в даному випадку встановлено в судовому порядку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1, 2 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.4, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, виданої особою, що зареєстрована платником податку на додану вартість, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі визначеній у податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку встановлено матеріалами справи.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний І.Я. Олендер