Рішення

від 23.04.2014 по справі 345/3870/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 345/3870/13-ц

Провадження № 22-ц/779/744/2014

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Горейко М.Д., Проскурніцького П.І.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю ОСОБА_2 та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Калуського міжрайонного прокурора до ОСОБА_2, Пійлівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління Держземагенства у Калуському районі, про визнання незаконними рішень Пійлівської сільської ради, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки територіальній громаді с. Пійло за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

11.07.2013 року Калуський міжрайонний прокурор звернувся з позовом до ОСОБА_2, Пійлівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління Держземагенства у Калуському районі, про визнання незаконними рішень Пійлівської сільської ради, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки територіальній громаді с. Пійло, посилаючись на те, що рішення Пійлівської сільської ради від 29.12.2008 року «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд» є підробленим, що підтверджено ухвалою Калуського міськрайонного суду від 15.07.2013 року про закриття провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 364 та ч.1 ст. 366 КК.

Оскільки на підставі зазначеного рішення сільської ради 20.02.2009 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, прокурор просив визнати незаконними та скасувати рішення Пійлівської сільської ради від 28 квітня 2006 року «Про надання земельної ділянки та дозволу на будівництво житлового будинку гр. ОСОБА_2»; визнати незаконним та скасувати рішення Пійлівської сільської ради від 29 грудня 2008 року «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд»; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 568091; земельну ділянку площею 0,1680 га, вартістю 53 629,80 грн. розташовану по АДРЕСА_1 повернути територіальній громаді с. Пійло Калуського району Івано-Франківської області в особі Пійлівської сільської ради; зобов'язати Пійлівську сільську раду звернутись до відповідного органу державної реєстрації прав про внесення змін до відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки, право власності на яку скасоване за рішенням суду.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 06 лютого 2014 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Пійлівської сільської ради від 29 грудня 2008 року «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд».

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 568091, виданий 20.02.2009 року на ім'я ОСОБА_2

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду. Судом не було враховано того, що у своїй сукупності пояснення свідків, дані протоколу засідання сесії Пійлівської сільської ради від 29 грудня 2008 року та дані «альтернативного протоколу» за вказаний період однозначно підтверджують обставини про позитивне вирішення питання про затвердження проекту відведення йому земельної ділянки.

Також зазначив, що не може бути доказом фальсифікації рішення сільської ради факт притягнення свідка ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за підробку рішення, оскільки кримінальне провадження відносно неї не було закінчене проголошенням вироку.

При цьому судом не було враховано положень ч.4 ст.61 ЦПК про те, що лише вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, судом не було враховано того, що прокурор, діючи в інтересах держави не зазначив в чому полягає порушення інтересів держави, не обґрунтував необхідність їх захисту, не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та не обґрунтував необхідність захисту порушених державних інтересів.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Інші сторони в судове засідання не з'явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Постановляючи рішення про визнання незаконним рішення Пійлівської сільської ради від 29.12.2008 року «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд» та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 568091, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення не приймалось на пленарному засіданні сесії Пійлівської сільської ради, що підтверджено обвинувальним актом у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України, і відповідно безпідставно видано держаний акт.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 двічі - 03.10.2005 року та 09.02.2006 року подавав до виконкому Пійлівської сільської ради заяви про виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. Зазначені заяви були зареєстровані в установленому законом порядку, що підтверджено копіями заяв та копіями журналів реєстрації заяв. (а.с.11-15 т.2).

Рішенням Пійлівської сільської ради від 28 квітня 2006 року ОСОБА_2 було виділено 0,18 га земельної ділянки з земель запасу та надано дозвіл на будівництво житлового будинку.

Встановлено, що земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_2, знаходилась у занедбаному стані, ніким не оброблялась та не використовувалась, оскільки знаходилась у незручному місці. Ніхто із жителів села не претендував на спірну земельну ділянку, лише були проти будівництва СТО на цій ділянці. Зазначені обставини підтвердив свідок ОСОБА_5, який працював головою Пійлівської сільської ради з березня 2006 року по лютий 2008 року.

Рішенням Пійлівської сільської ради від 29.12.2008 року «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1680 га ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 та передано зазначену ділянку у власність.

Допитані в засіданні суду першої інстанції свідки - депутати сільської ради 2008 року, підтвердили той факт, що на сесії сільської ради 29.12.2008 року розглядалось питання про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_2, дане питання було спірним, однак не всі свідки могли однозначно підтвердити, яке саме рішення було прийнято по даному питанню.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Калуського міськрайонного суду від 15.07.2013 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 364 та ч.1 ст. 366 КК (підробка протоколу засідання сесії сільської ради про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки) на підставі ст.49 КК України - у зв'язку із закінченням строку давності, а кримінальне провадження закрито.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, заявлений позов обґрунтовано тим, що внаслідок допущених секретарем сільської ради ОСОБА_3 порушень службових обов'язків, що підтверджується ухвалою Калуського міськрайонного суду від 15.07.2013 року відносно останньої, державний акт виданий з порушенням чинного законодавства, оскільки на засіданні сесії сільської ради рішення про надання земельної ділянки не приймалось.

Однак, згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, жодних порушень щодо отримання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 допущено не було.

Рішення Пійлівської сільської ради від 28 квітня 2006 року про надання ОСОБА_2 0,18 га земельної ділянки із земель запасу та дозволу на будівництво житлового будинку прийнято відповідно до чинного законодавства і не порушує прав інших осіб та держави, і прокурором не наведено підстав для визнання його незаконним.

Прийняття Пійлівською сільською радою рішення від 29.12.2008 року «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1680 га ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 та передано зазначену ділянку у власність, підтверджено копією протоколу засідання сесії, зі змісту якого вбачається, що, крім зазначеного питання, на засіданні сесії вирішувався і ряд інших питань, зокрема: надання земельних ділянок, вилучення земельних ділянок, продовження терміну дії договору оренди, надання дозволу на викуп приміщення, затвердження рішень планово-бюджетної комісії, дозвіл на будівництво каплички та інші.(а.с.9-18 т.1.).

Статтею 14 Конституції України громадянам гарантується право власності на землю. За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. (ч. 1 ст. 125 , ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У статті 153 ЗК України закріплено гарантії права власності на земельну ділянку. Згідно вимог частини першої цієї статті власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, а відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Підставами для визнання державного акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який його видав. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів сторін у справі. Підставою для задоволення позову повинно бути встановлення судом факту такого порушення.

Правових підстав для задоволення позову прокурор не навів, а його твердження, що

ухвалою Калуського міськрайонного суду від 15.07.2013 року про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 встановлено факт незаконного надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1680 га для будівництва та обслуговування житлового будинку є довільним.

Як було зазначено вище, рішенням Пійлівської сільської ради від 27.10.2006 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку із земель запасу сільської ради.

Зазначеним рішенням не були порушені ні інтереси держави, ні права чи інтереси будь-яких землекористувачів.

Оскільки факту порушень у зв'язку з прийняттям цього рішення прав та охоронюваних законом інтересів сторін у справі чи інших осіб не встановлено, статус чи цільове призначення земельної ділянки не змінено, тому немає підстав для позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку.

З огляду на викладене, правових підстав для висновку про те, що видача оспорюваного державного акта на право власності на земельну ділянку є неправомірною, а державний акт - недійсним, немає. Порушень у зв'язку з його видачею прав та охоронюваних законом інтересів сторін у справі, в тому числі Пійлівської сільської ради, що могло б бути підставою для задоволення позову, не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора. При цьому буде дотримано гарантій права власності на земельну ділянку, передбачених статтею 41 Конституції України та статтею 153 ЗК України, оскільки ніхто не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених законодавством України.

За відсутності підстав для визнання незаконними рішень та недійсним державного акту на право власності на землю, немає підстав для задоволення і решти позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Калуського міжрайонного прокурора до ОСОБА_2, Пійлівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління Держземагенства у Калуському районі, про визнання незаконними рішень Пійлівської сільської ради, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки територіальній громаді с. Пійло відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

М.Д. Горейко

П.І. Проскурніцький