Рішення

від 23.04.2014 по справі 909/113/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 р. Справа № 909/113/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О. ,

при секретарі судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано - Франківського міського споживчого товариства,

вул. Залізнична, 47/5, Івано - Франківськ,76000

представник позивача: Іванців М.В. (АДРЕСА_1

до відповідача: Івано-Франківська обласна спілка споживчих товариств

вул. Грушевського, 11, м. Івано-Франківськ, 76018

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача,

Івано-Франківська міська рада

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ

про визнання права власності на нежитлові приміщення за набувальною давністю.

за участю представників сторін:

Від позивача: Іванців М.В. - представник, (довіреність від 31.01.13 )

Від відповідача Івано-Франківської обласної спілки споживчих товариств представник не з'явився.

Від Івано-Франківської міської ради: Буджак В.М. начальник юридичного відділу, (довіреність №15/01-20/66-в)

Встановив:

Позивач, Івано-Франківське міське споживче товариство звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про визнання права власності на будівлю цеху напівфабрикатів в порядку набувальної давності , яку йому було передано в користування Відповідачем, Івано-Франківською обласною спілкою споживчих товариств.

Ухвалою господарського суду від 15.04.2014 , допущено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, Івано-Франківську міську раду згідно поданої заяви №584/09-17/в від 15.04.2014.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, будівля ковбасного цеху, яка розташована по вул. Г. Артемовського, 3 (колишня вул. Гагаріна, 149 А) належала Івано-Франківській обласні спілці споживчих товариств.

Наприкінці 1984 року, власник будівлі , в процесі реалізації програми закріплення власності на місцях в межах системи кооперації здійснив передачу на баланс Івано - Франківського міського споживчого товариства ряд об"єктів нерухомого майна, серед яких було приміщення ковбасного цеху по вул. Г. Артемовського, 3 (колишня вул. Гагаріна, 149 А) в м. Івано-франківську.

З часу передачі вказаного нерухомого майна, Позивач використовує його як кулінарний цех напівфабрикатів та обліковує на своєму балансі, що підтверджується довідками від 18.01.2005 за №1 та від 16.01.2014 за №13/14.

У 2001 році, КП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" провело обмір приміщень цеху та виготовило інвентарну справу.

Згідно вказаної інвентарної справи, цех напівфабрикатів складається із наступних приміщень: 1 поверх літера "А" - приміщення площею - 124,9кв.м.; 2 поверх літера "А" - приміщення площею 23,3 кв.м., а всього по літері "А", загальна площа приміщення складає - 148,2 кв.м.

1 поверх літера "Б" - приміщення загальною площею - 66,4 кв.м; 1 поверх літера "В" - приміщення загальною площею - 61, 8 кв.м.

З метою забезпечення функціонування приміщень цеху напівфабрикатів та можливості використання його у виробничо-комерційній діяльності, Позивачем були укладені ряд договорів про надання послуг з водопостачання і водовідведення, електро і газозабезпечення. Зазначені обставини підтверджують факт відкритого володіння спірним нерухомим майном.

Однак, здійснюючи відкрите володіння будівлі цеху напівфабрикатів Позивач не має можливості в повній мірі скористатись ним як власник об"єкту нерухомості, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи, які б дозволили провести державну реєстрацію права власності.

Таким чином, Позивач позбавлений права володіння, користування та розпорядження своїм майном. З метою захисту свого права, як власника спірного майна, Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на це нерухоме майно за набувальною власністю, оскільки він відкрито користується ним впродовж 30 років.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не заперечує. У своєму клопотанні №02-09/2/2-15 від 07.03.2014 підтвердив факт передачі на баланс Івано - Франківському міському споживчому товариству будівлю цеху напівфабрикатів, що розташована по вул. Г. Артемовського, 3 в м.івано-Франківську, в процесі реалізації програми закріплення власності на місцях в межах системи кооперації. У зазначеному клопотанні Відповідач просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача подано суду письмові пояснення №613/09-17в від 23.04.2014, по суті заявленого позову в яких висловлено пропозицію про відмову в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні вказав, що перебування на балансі Позивача спірного майна не є безспірною ознакою наявності у нього відповідного речового права на це майно. Баланс не визначає підстав перебування майна у володінні підприємства.

Крім цього, відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 №285 "Про порядок передачі підприємств, об"єднань, організацій, установ, будівлів і споруд" , передача бідівлів і споруд кооперативами організаціями у власність може бути здійснена за згодою обласного виконавчого комітету, яка повинна була бути надана у формі рішення. Однак, такого рішення, органом виконавчої влади, про передачу спірного об"єкту нерухомого майна не приймалось.

Як підставу відмови у позові, представник третьої особи вказав на відсутність у Позивача права користування земельною ділянкою на якій розташований цех напівфабрикатів.

Відповідно до положень Земельного кодексу України, право розпорядження земельними ділянками територіальної громади м.Івано-Франківська віднесено до повноважень міської ради і здійснюється за волею власника земельної ділянки шляхом прийняття відповідного рішення з даного приводу.

Однак, Позивачем не надано суду доказів про виникнення у нього права на земельну ділянку, у порядку визначену земельним законодавством.

З огляду на викладені обставини, представник третьої особи заперечує з приводу задоволення позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні доводи Позивача в обгрунтування позовних вимог, а також пояснення представника третьої особи, дослідивши обставини у справі і подані докази, оцінивши їх в порядку ст. 43 ГПК України, суд вважає що позов підлягає задоволенню, приймаючи до уваги наступне:

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про споживчу кооперацію ", споживче товариство являє собою самостійну, демократичну організацію громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Споживче товариство визнається юридичною особою, вважається створеним

і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 9 Закону, володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.

Власність споживчої кооперації, відповідно до положень ст. 10 Закону, є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності.

Як встановлено в судовому засіданні, Івано-Франківська облспоживспілка, в рамках реалізації програми закріплення належної їй власності на місцях в межах системи кооперації, у 1984 році здійснила передачу зі свого балансу на баланс Івано - Франківського міського споживчого товариства ряду об"єктів, в тому числі будівлю цеху напівфабрикатів, яка розташована в м.Івано-Франківську по вул. Г. Артемовського, 3 (колишня вул. Гагаріна, 149 А).

Вказаний об"єкт нерухомого майна передавався з метою здійснення Івано-Франківським споживчим товариством своєї статутної діяльності.

Впродовж тридцяти років Позивач використовує будівлю у виробничій діяльності, що підтверджується, зокрема укладеними ним договорами з енергопостачальними організаціями.

Однак, Позивач не має можливості у повній мірі реалізувати свої права на цю будівлю, як належний її власник, тобто позбавлений права володіти , користуватись та розпоряджатись в межах встановлених законом.

Оскільки, правовстановлюючі документи на будівлю відсутні, позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду, в якій просить визнати за ним право власності на будівлю цеху напівфабрикатів, загальною площею - 276,4 кв.м., що включає в себе наступні приміщення: І поверх літера "А" - приміщення площею - 124,9 кв.м.; 2 поверх літера "А" - приміщення площею 23,3 кв.м., а всього по літері "А", загальна площа приміщення складає - 148,2 кв.м.; І поверх літера "Б" - приміщення загальною площею - 66,4 кв.м; І поверх літера "В" - приміщення загальною площею - 61, 8 кв.м., та знаходяться по вул. Г. Артемовського, 3 м. Івано-Франківськ в порядку набувальної давності, з метою реєстрації права власності у визначений законом спосіб.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Положення наведені у вказаній статті є новими в порівнянні з положеннями Цивільного Кодексу УРСР (1963р.). Ними введено до законодавства новий інститут - набуття права власності за давністю володіння.

Нормами ЦК УРСР (1963р.) не було передбачено необхідності реєстрації таких прав органами місцевої виконавчої влади.

Порядок застосування норм матеріального права, зокрема положень ЦК України, вичерпно надано у Постанові Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ " Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" №5 від 07.02.2014 ".

У вказаній постанові зазначено, що ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання

чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі, якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то Відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що Позивач добросовісно набув права на спірне нерухоме майно, відкрито ним безперервно володіє протягом часу визначеного законом, та не приховував факт знаходження майна в його володінні.

З врахуванням наведених норм закону та викладених обставин, суд вважає, що Позивачем вірно обраний спосіб захисту свого порушеного права на володіння, користування та розпорядження належним йому нерухомим майном. Позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими належними засобами доказування, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідач не заперечує стосовно задоволення позову, що не перешкоджає розгляду судом даного спору , оскільки він стосується визнання права, тобто юридично значимого факту.

Щодо позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача викладеної в письмових поясненнях №613/09-17/в від 23.04.2014, стосовно заявленого позову, то суд не може з ним погодитись, оскільки визнання права власності на об"єкт нерухомого майна за юридичною особою в порядку набувальної давності жодним чином не стосується особи, яка не є власником спірного майна. Що стосується земельних правовідносин із новим власником будівлі, то такі правовідносини чітко врегульовані земельним законодавством і не позбавляє третю особу права вирішувати їх у визначеному чинним законодавством порядку.

Оскільки, предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно за набувальною власністю, та виник не з вини відповідача, тому відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судові витрати слід залишити за Позивачем.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.15,16 344 Цивільного Кодексу України, ст.5, 9, 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" керуючись ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Івано-Франківського міського споживчого товариства до Відповідача, Івано-Франківська обласна спілка споживчих товариств про визнання права власності на будівлю цеху напівфабрикатів в порядку набувальної давності.

Визнати за Позивачем, Івано-Франківським міським споживчим товариством (вул. Залізнична, 47/5, Івано - Франківськ, код 01753380) право власності на цех напівфабрикатів, загальною площею - 276,4 кв.м., що включає в себе наступні приміщення: І поверх літера "А" - приміщення площею - 124,9 кв.м.; 2 поверх літера "А" - приміщення площею 23,3 кв.м., а всього по літері "А", загальна площа приміщення складає - 148,2 кв.м.; І поверх літера "Б" - приміщення загальною площею - 66,4 кв.м; І поверх літера "В" - приміщення загальною площею - 61,8 кв.м., що знаходяться по вул. Г. Артемовського, 3 м. Івано-Франківськ за набувальною давністю.

Судові витрати залишити за Позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.14

Суддя Калашник В. О.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"