Рішення

від 16.04.2014 по справі 910/4354/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4354/14 16.04.14

За позовом ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах»

до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»,

ТОВ «Спецбудмонтаж-ЮГ»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 903,03 грн.

Суддя Головатюк Л.Д

Представники :

Від позивача: Діденко І.В.

Від відповідача 1: не прибув

Від відповідача 2: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (надалі - страховик, позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (надалі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-ЮГ» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 8 903,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов"язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов"язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.04.2014 порушено провадження у справі № 910/4354/14, розгляд справи призначено на 03.04.2014.

Представники сторін в судове засідання 03.04.2014 не з'явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 21.03.2014, а також повідомленнями про вручення поштового відправлення № 49943 0542639 3, яке отримане уповноваженим представником позивача 03.04.2014 та № 01054 1506123 0, яке отримане уповноваженим представником відповідача 28.03.2014.

Керуючись ст.. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою представників сторін до суду на 16.04.2014.

Представник позивача в судове засідання 16.04.2014 з'явився, дав пояснення по справі та додаткові докази, позовні вимоги підтримав

В судове засідання 16.04.2014 представники відповідачів не з'явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 03.04.2014, а також повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 1506599 6, яке отримане уповноваженим представником відповідача 11.04.2014.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач і відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» (надалі- позивач) та ТОВ «Автоприват» (надалі - страхувальник) 22.10.2011 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № ODMLA!0000293708 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Тойота HI ACE» реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

18.02.2013 в м. Одеса по вул.. Раскидайлівська - Ленінградська мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), у якій громадянин ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Івеко 35» реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем «Тойота HI ACE» реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень останнього.

Із довідки ДАІ № 9160037 від 18.02.2013 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «Івеко 35» реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення майнової шкоди автомобілю марки «Тойота HI ACE» реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням громадянина ОСОБА_2

Постановою Ширяївського районного суду Одеської обл.. від 04.04.2012 (справа № 518/577/13-п) ОСОБА_2 за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

18.02.2012 страхувальник звернувся до позивача із заявою виплату страхового відшкодування № 69 від 18.02.2013 й надав всі необхідні документи.

Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження № 027/13 про визначення вартості відновлюю чого ремонту від 01.03.2013, на підставі страхового акту № И-1147 від 08.04.2013 позивачем на виконання умов Договору страхування виплачено на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 8 903,03 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 1148 від 09.04.2013 (в матеріалах справи).

Таким чином, до позивача, на думку останнього, перейшло в межах вказаної суми грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Івеко 35» реєстраційний номер НОМЕР_2 та завдання майнової шкоди автомобілю марки «Тойота HI ACE» реєстраційний номер НОМЕР_1, ним і відшкодовується, так як відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров"ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Івеко 35» реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована в ПрАТ «АСК «Інго-Україна», поліс № АВ/8138122, що підтверджується довідкою МТСБУ № 7/2-28/9474 від 31.03.2014 (в матеріалах справи). Вказаним полісом передбачено, що франшиза становить 510,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін , суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду не таке:

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано шкоду у результаті її порушеного права має право на її відшкодування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної' пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом автомобіля «Тойота HI ACE» реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, документами, які підтверджують дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним вказаного вище ремонтом автомобіля, є сума визначена висновком авто товарознавчого дослідження № 02713 від 01.03.2013, та платіжне доручення № 1148 від 09.04.2013, яким підтверджується факт перерахування коштів на ремонт пошкодженого автомобіля. Зокрема, судом враховано, що наведені у вказаному наряді-замовлені роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, які зазначені у первинній довідці ВДАІ.

Відтак, реальний розмір витрат позивача, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «Тойота HI ACE» реєстраційний номер НОМЕР_1 (з урахуванням зносу), склав 8 903,03 грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/8138122 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), виходячи із розміру реально завданих збитків в межах суми, що перейшла до позивача та за мінусом встановленої франшизи, тобто у сумі 8 393,03 грн. (8 903,03 грн. - 510,00 грн. франшизи).

З матеріалів справи слідує, що позивач з метою отримання коштів від відповідача 1 12.09.2013 звернувся до останнього із заявою (вих. № 12-09/02-03) про виплату страхового відшкодування. Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь позивача, була отримана відповідачем, про що свідчить відмітка про отримання. Відповідач відповіді на заяву не надав і вимоги не виконав.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, відповідач після отримання вищезазначеної заяви у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив.

Згідно до статті 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону, відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому частково не визнає позовні вимоги у сумі 8 903,03 і вважає їх безпідставними. Окрім цього у відзиві відповідач зазначає, що ним було добровільно виплачено позивачу страхове відшкодування у сумі 7 220,44 (заявлені вимоги позивача за мінусом 1546,09 грн. ПДВ), що підтверджується копією банківської виписки від 21.03.2014.

Суд дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача не може погодитися з доводами відповідача з огляду на наступне. Позивачем було надано висновок автотоварознавчої експертизи, у якому визначено суму необхідну для проведення відновлювального ремонту без врахування ПДВ. Позивач виплатив страхувальнику вказану суму також без врахування ПДВ, а отже вимоги позивача є обґрунтованими і законними.

Враховуючи сплату відповідачем 7 220,44 грн., суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині сплаченої суми основного боргу в розмірі 7 220,44 грн. та вважає за необхідне припинити провадження у цій частині.

Судом враховано, що суб'єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, а тому суд вважає за можливе припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору і це припинення не суперечить чинному законодавству.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається

Дослідивши матеріали справи та зважаючи на те, що спір в частині сплати основного боргу в сумі 7 220,44 грн. врегульовано самими сторонами, суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в цій частині. При цьому суд враховує, що припинення провадження у справі не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи суд встановив, що заборгованість була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі № 910/4354/14, у зв'язку з чим господарський суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача.

В іншій частині позовних вимог про стягнення неоплаченої відповідачем суми основного боргу в розмірі 1 172,59 грн.(8393,03 грн. - 7220,44 грн.) суд позовні вимоги задовольняє, з огляду на вищевикладені доводи.

Також, позивач, відповідно до тексту позовної заяви просить суд стягнути з ТОВ «Спецбудмонтаж-ЮГ» 510,00 грн. (тобто суму франшизи за полісом АВ/8138122), яка, на думку позивача, включається до збитків, які він поніс виконуючи зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № ODMLA!0000293708, оскільки сума страхового відшкодування завжди зменшується на розмір франшизи.

Суд визнав вище зазначену вимогу позивача з огляду на наступне. Оскільки позивач має право регресної вимоги до страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Івеко 35» реєстраційний номер НОМЕР_2, у сумі сплаченого страхового відшкодування за виключенням суми франшизи, решту страхової суми 510,00 грн. може бути стягнено з винуватця ДТП, так як відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Тому, суд з огляду не вище зазначені обставини, задовольняє позов у цій частині.

Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, такими що підлягають задоволенню в повному обсязі, крім частини у якій провадження було припинено у зв'язку з оплатою частини суми відповідачем.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Припинити провадження в частині стягнення основного бору в сумі 7 220,44 грн.

2. У іншій частині позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» задовольнити повністю.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, оф.402 ідентифікаційний код 22248430) суму страхового відшкодування у розмірі 1 172 (одна тисяча сто сімдесят дві) грн. 59 коп., судовий збір в розмірі 1 722 (одна тисяча сімсот двадцять дві) грн. 31 коп.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-Юг» (65125, м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 10/1, ідентифікаційний код 33218048) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, оф.402 ідентифікаційний код 22248430) 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 104 (сто чотири) грн. 69 коп.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л. Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 23.04.2014 .