Постанова

від 16.07.2014 по справі 910/4354/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р. Справа№ 910/4354/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Руденко М.А.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Хитрова Л.В., дов. № Э.37.7.0.0/Д-299 від 28.07.2011 р.;

від відповідача-1 - Петренко Р.О., дов. № 6 від 02.01.2014 р.;

від відповідача-2 - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна

страхова компанія «Інго Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.04.2014 року

у справі № 910/4354/14 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Інгосстрах»

до 1. Приватного акціонерного товариства «Акціонерна

страхова компанія «Інго Україна»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю

«Спецбудмонтаж-ЮГ»;

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі

8 903,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року по справі № 910/4354/14 припинено провадження в частині стягнення основного бору в сумі 7 220,44 грн.

У іншій частині позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» суму страхового відшкодування у розмірі 1 172,59 грн., судовий збір в розмірі 1 722,31 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-Юг» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» 510,00 грн., судовий збір в розмірі 104,69 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року по справі № 910/4354/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Провадження у справі № 910/4354/14 припинити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року по справі № 910/4354/14 апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступній колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 16.07.2014 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Зеленіна В.О. та Синиці О.Ф., змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Руденко М.А.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року по справі № 910/4354/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Провадження у справі № 910/4354/14 припинити.

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-ЮГ» у судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надавав.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року про прийняття апеляційної скарги до провадження надсилалась сторонам за адресами вказаними в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

22.10.2011 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - позивач, ПрАТ «СК «Інгосстрах») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоприват» (далі - страхувальник, ТОВ «Автоприват») було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №!0000293708 (далі - Договір страхування).

За умовами Договору страхування позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Тойота HI ACE» реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

18.02.2013 року в місті Одеса по вул. Раскидайлівська-Ленінградська мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), у якій громадянин ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «Івеко 35» реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем «Тойота HI ACE» реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень останнього.

Крім того, із довідки ДАІ № 9160037 від 18.02.2013 року про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «Івеко 35» реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення майнової шкоди автомобілю марки «Тойота HI ACE» реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням громадянина ОСОБА_4

Постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 04.04.2012 року по справі № 518/577/13-п ОСОБА_4, який є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-ЮГ» (далі - відповідач-2, ТОВ «Спецбудмонтаж-ЮГ») було притягнуто до адміністративної відповідальності за спричинення ДТП на підставі ст. 124 КУпАП.

18.02.2012 року страхувальник звернувся до позивача із заявою № 69 про виплату страхового відшкодування та надав всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З урахуванням висновку експертного товарознавчого дослідження № 027/13 про визначення вартості відновлюючого ремонту від 01.03.2013 року, на підставі страхового акту № И-1147 від 08.04.2013 року, позивачем на виконання умов Договору страхування виплачено на рахунок, визначений страхувальником - ТОВ «Автоприват», страхове відшкодування у розмірі 8 903,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1148 від 09.04.2013 року.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, автомобіля «Івеко 35» реєстраційний номер НОМЕР_2 - ТОВ «Спецбудмонтаж-ЮГ», застрахована в ПрАТ «АСК «Інго-Україна», згідно з полісом № АВ/8138122, що підтверджується довідкою МТСБУ № 7/2-28/9474 від 31.03.2014 року, то саме ПрАТ «АСК «Інго-Україна» зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Вказаним полісом передбачено, що франшиза становить 510,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн.

Відповідно до абзацу 3 п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Документами, які підтверджують дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля, є сума визначена висновком авто товарознавчого дослідження № 02713 від 01.03.2013 року, та платіжне доручення № 1148 від 09.04.2013 року, яким підтверджується факт перерахування коштів на ремонт пошкодженого автомобіля.

За таких обставин, реальний розмір витрат позивача, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «Тойота HI ACE» реєстраційний номер НОМЕР_1 (з урахуванням зносу), склав 8 903,03 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як досліджено вище, за умовами полісу франшиза становить 510,00 грн.

Враховуючи наведені вище обставини, ліміт відповідальності за спірним страховим випадком, виходячи із розміру реально завданих збитків в межах суми, що перейшла до позивача та за мінусом встановленої франшизи, ПрАТ «АСК «Інго-Україна» повинен відшкодувати ПрАТ «СК «Інгосстрах» шкоду у сумі 8 393,03 грн. (8 903,03 грн.-510,00 грн. франшизи).

12.09.2013 року позивач з метою отримання коштів від відповідача-1 звернувся до останнього із заявою вих. № 12-09/02-03 про виплату страхового відшкодування. Заява з доданими до неї документами була отримана відповідачем 16.09.2013 року, що підтверджується відміткою на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідач у встановлений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив, жодної відповіді не надав.

Відповідач-1 зазначив, що ним було добровільно виплачено позивачу страхове відшкодування у сумі 7 220,44 грн. (за мінусом 1 546,09 грн. ПДВ), що підтверджується копією банківської виписки від 21.03.2014 року. Крім того, відповідач-1 зазначив, що сума в розмірі 1 546,09 грн. є ПДВ, не підлягає до сплати у відповідності до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Колегія суддів звертає увагу, по-перше, сума у виснвку автотоварознавчої експертизи, необхідна для проведення відновлювального ремонту, вказана без врахування ПДВ. По-друге, позивач виплатив страхувальнику вказану суму також без врахування ПДВ, що зазначено у призначенні платежу в платіжному дорученні. За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими і законними, а твердження відповідача є таким, що не відповідають наявним у матеріалах справи доказам.

Оскільки відповідач-1 частково сплатив на користь позивача суму заборгованості, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність предмету спору в частині сплаченої суми основного боргу в розмірі 7 220,44 грн. та припинення провадження у цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи обґрунтованість вимог позивача, колегія суддів зазначає, що неоплачена відповідачем-1 сума основного боргу в розмірі 1 172,59 грн. (8 393,03 грн.-7 220,44 грн.) підлягає стягненню з ПрАТ «АСК «Інго-Україна» на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах».

Крім того, позивач просить стягнути на його користь з відповідача-2 - ТОВ «Спецбудмонтаж-ЮГ» 510,00 грн. (тобто суму франшизи за полісом АВ/8138122), яка, на думку позивача, включається до збитків, які він поніс виконуючи зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № ODMLA!0000293708 від 22.10.2011 року, оскільки сума страхового відшкодування завжди зменшується на розмір франшизи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право регресної вимоги до страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Івеко 35» реєстраційний номер НОМЕР_2, у сумі сплаченого страхового відшкодування за виключенням суми франшизи, а решту страхової суми 510,00 грн. може бути стягнено з винуватця ДТП, так як відповідно до п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року по справі № 910/4354/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 року по справі № 910/4354/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/4354/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

М.А. Руденко

Повний текст рішення складено 18.07.2014 року.