Постанова

від 24.04.2014 по справі 913/3449/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.04.2014 року справа №913/3449/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:Шпаковський А.Ю. - за дов., від відповідача:Шаповалов А.В. - за дов., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Металобаза ", м. Первомайськ Луганської області на рішення господарського судуЛуганської області від 11.03.2014 року у справі№913/3449/13(суддя Мінська Т.М.) за позовомприватного підприємства "Апрель", м. Алчевськ Луганської області до приватного підприємства "Металобаза " м.Первомайськ Луганської області простягнення 1010085 грн. 11 коп. Рішенням господарського суду Луганської області від 11.03.2014 року у справі №913/3449/13 позов приватного підприємства "Апрель", м. Алчевськ Луганської області задоволено та стягнуто з приватного підприємства "Металобаза " м.Первомайськ Луганської області на користь позивача заборгованість за договором поставки №3 від 29.05.2013р. в сумі 944 449 грн. 62 коп., пеню в розмірі 53 516 грн. 55 коп., 3% річних в сумі 12 118 грн. 94 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 20201 грн. 70 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що відмовивши у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд першої інстанції позбавив його можливості брати участь в судовому засіданні, подавати докази, надавати пояснення, а також і заявити клопотання щодо розстрочення виконання судового рішення та зменшення розміру пені.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 07.04.2014 року представник позивача просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Під час судового засідання представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті справи №913/1035/14 за позовом приватного підприємства "Металобаза " м.Первомайськ Луганської області до приватного підприємства "Апрель", м. Алчевськ Луганської області про визнання недійсним п.6.2 розділу 6 договору поставки №3 від 29.05.2013 року.

Представник позивача заперечив щодо заявленого представником відповідача клопотання з посиланням на те, що суд в рамках даної справи може самостійно надати оцінку відповідності спірного договору вимогам чинного законодавства.

Щодо заявленого клопотання відповідача, то колегія суддів зазначає, що відповідно до норм статті 43, частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зобов'язаний встановити обставини, що стосуються законності укладення договору, який є підставою спірних правовідносин, і у зв'язку з цим, надати юридичну оцінку відповідності закону їх положень.

Тому, враховуючи предмети та підстави позовів у даних справах, а також те, що суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи справу за правилами розгляду цієї справи у першій інстанції, не позбавлений можливості самостійно встановити обставини, на які посилалося приватне підприємство "Металобаза " м.Первомайськ Луганської області в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для зупинення провадження у справі згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України, в зв'язку з чим відмовляє в задоволенні даного клопотання відповідача.

В судовому засіданні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів та заперечень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.05.2013р. між приватним підприємством "Металобаза " як Покупцем та приватним підприємством "Апрель" як Постачальником укладено договір поставки №3 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти товар і сплатити за товарно-матеріальні цінності (Товар), найменування, кількість та ціна яких вказана в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктами 2.1., 4.1., 4.2. договору передбачено, що поставка здійснюється окремими партіями, за цінами, об'ємами та у строки, які визначені у Специфікаціях, факт поставки Товару постачальником підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін Договору видаткової накладною.

Згідно п. 3.3. Договору та Специфікацій № 1 від 29.05.2013, № 2 від 03.06.2013, № 3 від 01.07.2013, № 4 від 28.08.2013, № 5 від 09.09.2013 до Договору, умовами оплати визначено відстрочку на 20 календарних днів з моменту отримання Товару на умовах Договору.

Відповідно до умов п. 6.2. договору, в разі порушення строків оплати, згідно п. 3.3. Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Строк дії даного Договору - до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення (п.10.1 договору).

На виконання умов Договору та Специфікацій до нього, позивач за видатковими накладними: №24 від 29.05.2013 на суму 338612,40 грн.; №27 від 21.06.2013 на суму 81266,98 грн.; №28 від 25.06.2013 на суму 81266,98 грн.; №29 від 26.06.2013 на суму 81266,98 грн.; №31 від 27.06.2013 на суму 81266,98 грн.; №32 від 27.06.2013 на суму 367958,81 грн.; №33 від 04.07.2013 на суму 169306,20 грн.; №34 від 05.07.2013 на суму 95940,18 грн.; №42 від 30.08.2013 на суму 29346,41 грн.; №44 від 10.09.2013 на суму 16930,62 грн.; №49 від 20.09.2013 на суму 11287,08 грн., передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 1 354 449,62 грн., що підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача у зазначених видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (а.с.34-43), а також довіреностями на отримання ТМЦ (а.с.а.с.90-94) та податковими накладними з посиланням на договір № 3 від 29.05.2013р. (а.с.а.с.95-116).

Відповідачем за період з 27.06.2013р. по 21.11.2013р. в якості оплати за поставлений товар перераховано позивачу грошові кошти в сумі 410000,00 грн. (а.с.а.с.67-74).

Таким чином, відповідач в порушення взятих на себе за умовами договору зобов'язань та вимог чинного законодавства в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку із чим за ним перед позивачем виникла заборгованість в сумі 944449,62 грн., за стягненням якої, а також пені в розмірі 53516 грн. 55 коп. та 3% річних в сумі 12118 грн. 94 коп. , позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності матеріалами справи, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем за видатковими накладними (а.с.а.с.23-33) було здійснено поставку товару на загальну суму 1 354 449,62 грн.

Проте, відповідачем не було виконано своїх договірних зобов'язань по оплаті за поставлений товар в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 944 449,62 грн., наявність якої підтверджено двустороннью звіркою взаємних розрахунків (а.с.86).

З огляду на те, що існування основної заборгованості у сумі 944449,62 грн. за договором підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про її стягнення.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6.2. договору, в разі порушення строків оплати, покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевказані вимоги чинного законодавства, колегія суддів зазначає про те, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобов'язання не суперечить матеріальному праву України та, відповідно, не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та трьох відсотків річних, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 53 516 грн. 55 коп. (нарахування якої здійснено з урахуванням граничного розміру, встановленого Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") та 3% річних в сумі 12 118 грн. 94 коп., нарахованих за період з 19.06.2013 року по 30.11.2013 року, як правомірно заявлених та арифметично вірних.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було позбавлено відповідача можливості брати участь в судовому засіданні, подавати докази, надавати пояснення, а також і заявити клопотання щодо розстрочення виконання судового рішення та зменшення розміру пені, оскільки відмовлено у відкладенні розгляду справи, спростовуються наступним.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд, дослідивши, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. ч. 1 - 5 ст. 28 ГПК України, а також встановивши можливість розгляду справи без участі представника відповідача на час прийняття рішення, обґрунтовано визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.

При цьому, колегією суддів взято до уваги, що відповідач звертався з клопотанням №22-03-14 від 06.03.2014 року про відкладення розгляду справи, а тому не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх доводів і заперечень, а також користуватись наданими йому процесуальними правами, серед яких: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу передбачених ч. 2 ст.22 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Металобаза ", м. Первомайськ Луганської області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2014 року у справі №913/3449/13 - залишити без змін.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу; 2. відповідачу; 3. у справу; 4 ДАГС; 5.ГСЛО.