Рішення

від 16.04.2014 по справі 910/4428/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4428/13 16.04.14

за позовом: Українсько-Йорданського товариства з обмеженою відповідальністю «Кінко», м.Київ, ЄДРПОУ 23726296

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд», м.Київ, ЄДРПОУ 21586145

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», м.Київ, ЄДРПОУ 03359836

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення фонду державного майна по місту Києву, м.Київ, ЄДРПОУ 19030825

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компасс Трейд», м.Київ, ЄРПОУ 31307111

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Соллур», м.Київ, ЄДРПОУ 32307056

про усунення перешкод у здійсненні права володіння та виселення

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Залевський К.С. - по дов.

від відповідача: Міхо К.В. - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

від третьої особи 4: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Українсько-Йорданське товариство з обмеженою відповідальністю «Кінко», м.Київ, звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд», м.Київ про усунення перешкод у здійсненні позивачем права володіння, користування та розпорядження приміщенням №7, загальною площею 11,3 кв.м, що входить до складу придбаних нежилих приміщень Українсько-Йорданським товариством з обмеженою відповідальністю «Кінко» за договором купівлі-продажу від 19.08.2009р. розташованих, за адресою: м.Київ, вул.Героїв Сталінграда, буд.27 в літері А, та виселити відповідача з вказаного приміщення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд» перешкод у користуванні нерухомими майном, яке придбано Українсько-Йорданським товариством з обмеженою відповідальністю «Кінко» за договором від 19.08.2009р. купівлі-продажу нежилих приміщень.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд» є законним власником спірного приміщення, права власності на яке було набуто на законних підставах, шляхом укладення договору купівлі-продажу будівлі (приміщення) від 31.07.1996р. між відповідачем та Фондом державного майна України у Мінському районі м.Києва.

Заперечуючи проти позову, відповідач також заявив про пропуск позивачем строків позовної давності з посиланням на ст.267 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 10.04.2013р господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Третя особа 1 в судові засідання не з'явилась, хоча про дату та час проведення судових засідань була повідомлена належним чином.

При цьому, третя особа 1 надавала письмові пояснення по суті спору, в яких, зокрема, зазначила, що за адресою пр.-т Героїв Сталінграда, 27, літера А, нежилі приміщення, загальною площею 149,40 кв.м, які складаються з нежилих приміщень №№2, 3, 4 (групи приміщень №9) площею 87,7 кв.м, приміщень №№7, 10, 11 (групи приміщень №10) площею 37,90 кв.м та МСК площею 23,80 кв.м, на праві власності зареєстровані за Українсько-Йорданським товариством з обмеженою відповідальністю «Кінко» на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.08.2009р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб 2, 3 та 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна по місту Києву, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компасс Трейд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Соллур» відповідно.

На призначені судові засідання 26.03.2014р. та 16.04.2014р. треті особи жодного разу не з'явились, хоча про дату та час проведення судових засідань були повідомлені належним чином.

Третя особа 2 у своїх письмових поясненнях №30-10/2967 від 21.03.2014р. вказала, що за даними інформаційно-пошукової системи «Етап» приватизацію об'єкту, магазину «Радіотовари», площею 281кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 27, здійснювало Представництво Фонду державного майна України у Мінському районі 31.07.1996р., а приватизацію магазину Товариства з обмеженою відповідальністю «Соллур» площею 149,6 кв.м за вказаною вище адресою проводило Представництво Фонду державного майна України у Оболонському районі м.Києва 25.04.2006р.

Зазначена третя особа 2 також пояснила, що у договорах купівлі-продажу від 25.04.2006р. та 31.07.1996р. різні предмети, оскільки, на його думку, площа даних об'єктів не співпадає.

Треті особи 3 та 4 витребуваних судом документів суду не представили.

За висновками суду, треті особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням третіх осіб на даний час є: 01001, м.Київ, вул.Трьохсвятительська, буд.4-В (третя особа 1), 01032, м.Київ, бул.Тараса Шевченка, буд.50-Г (третя особа 2), 04199, м.Київ, вул.Сім'ї Хохлових, буд.8, к.701 (третя особа 3) та 04210, м.Київ, вул.Маршала Малиновського, буд.24/10, літера А (третя особа 4).

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України були скеровані ухвали суду з метою повідомлення третіх осіб про час та місце розгляду справи.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення зазначених учасників судового процесу про дату, час і місце розгляду справи.

Одночасно, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного розгляду позову Українсько-Йорданського товариства з обмеженою відповідальністю «Кінко», внаслідок чого останній може бути розглянутий за наявними у справі документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка третіх осіб не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як встановлено ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписами ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 Цивільного кодексу України), на витребування майна від добросовісного набувача (ст.388 Цивільного кодексу України), витребування грошей та цінних паперів (ст.389 Цивільного кодексу України), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст.391 Цивільного кодексу України), визнання права власності (ст.392 Цивільного кодексу України) тощо.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, суду належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно ст.4 Закону України «Про власність» (який був чинним на момент укладення договору купівлі-продажу будівлі (приміщення) від 31.07.1996р.) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію» (у редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу будівлі (приміщення) від 31.07.1996р.) Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, у тому числі з виключним застосуванням приватизаційних паперів і грошових коштів; викупу.

За приписами ст.4 вказаного Закону України продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

За змістом ст.224 Цивільного кодексу Української РСР (який був чинним на момент укладення договору купівлі-продажу будівлі (приміщення) від 31.07.1996р.) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.225 названого вище Кодексу право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Як встановлено судом, 31.07.1996р. між Представництвом Фонду державного майна України у Мінському районі м.Києва (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд» (покупець) укладено договір №16 купівлі-продажу будівлі (приміщення), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця будівлю (приміщення) загальною площею 281,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: 254210, м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 27, а покупець зобов'язується прийняти вказану будівлю (приміщення) і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Характеристика будівлі (приміщення) наводиться в технічному паспорті, який видається бюро технічної інвентаризації і є додатком до цього договору.

Даний договір нотаріально був посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Демідовою В.В. 31.07.1996р. та зареєстрований за №3с-936.

Відповідно до технічного паспорту, виданого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» відповідачу, предметом договору від 31.07.1996р. купівлі-продажу будівлі (приміщення) є нежитлове приміщення (група приміщень №7), що знаходиться за адресою: пр.-т Героїв Сталінграда, буд.27, загальною площею 281,9 кв.м, в яке входило приміщення №7 площею 11,3 кв.м.

Згідно з п.1.2 вказаного договору право власності на будівлю (приміщення) переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі.

Як свідчать матеріали справи, 12.03.1997р. Представництво Фонду державного майна України у Мінському районі м.Києва передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд» прийняло продане 31.07.1996р. приміщення за адресою: м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 27, вартістю 61 440 грн.

07.05.1997р. Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» було посвідчено, що домоволодіння №27, яке знаходиться за адресою: пр.-т Героїв Сталінграда в м.Києві зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд» на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.1996р.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, договір купівлі-продажу будівлі (приміщення) від 31.07.1996р., що укладений між Представництвом Фонду державного майна України у Мінському районі м.Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд», був виконаний обома сторонами. Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного правочину матеріали справи не містять.

Враховуючи презумпцію правомірності договору купівлі-продажу будівлі (приміщення) від 31.07.1996р., що був укладений між Представництвом Фонду державного майна України у Мінському районі м.Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд», з огляду на відсутність відповідного клопотання Українсько-Йорданського товариства з обмеженою відповідальністю «Кінко» про вихід суду за межі позовних вимог, суд приймає договір купівлі-продажу будівлі (приміщення) від 31.07.1996р. як належну підставу набуття відповідачем права власності на будівлю (приміщення) загальною площею 281,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: 254210, м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 27, до складу якої входить, в тому числі, приміщення №7 загальною площею 11,3 кв.м.

Одночасно, судом встановлено, що 25.04.2006р. між Представництвом Фонду державного майна України в Оболонському районі м.Києва (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соллур» (покупець) укладено договір купівлі-продажу приміщення загальною площею 149,4 кв.м, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю нежилі приміщення: приміщення №№2, 3, 4 (групи приміщень №9) площею 87,70 кв.м, приміщення №№7, 10, 11 (групи приміщень №10) площею 37,90 кв.м, МСК площею 23,80 кв.м балансовою вартістю 20 503,66 грн., що складає 5/100 частини від нежилих приміщень будинку площею 2943,4 кв.м, які розміщуються за адресою: м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, буд.27, літера А, згідно довідки характеристики №1156866, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації 20.04.2006р.

Абзацом 2 пункту 1 вказаного вище правочину визначено, що об'єкт приватизації є власністю територіальної громади Оболонського району м.Києва на підставі свідоцтва про право власності на нежиле приміщення серії ЯЯЯ №501822, виданого 14.04.2006р. Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації), на підставі наказу №624-В від 14.04.2006р. Головного управління комунальної власності м.Києва, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації під №1490П від 20.04.2006р. та записаного у реєстрову книгу №Д 8П-273.

Вказаний правочин 25.04.2006р. нотаріально був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №1150.

На підставі акту передачі нежитлового приміщення №7 Представництво Фонду державного майна України в Оболонському районі м.Києва передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Соллур» прийняло нежилі приміщення, загальною площею 149,40 кв.м за адресою: м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 27, літера А, а саме: приміщення №№2, 3, 4 (групи приміщень №9) площею 87,70 кв.м, приміщення №№7, 10, 11 (групи приміщень №10) площею 37,90 кв.м, МСК площею 23,80кв.м.

15.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соллур» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компасс Трейд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність нежилі приміщення загальною площею 149,4 кв.м, а саме: приміщення №№2, 3, 4 (групи приміщень №9) площею 87,7 кв.м, приміщення №№7, 10, 11 (групи приміщень №10) площею 37,90 кв.м, МСК площею 23,80 кв.м, що складає 5/100 частин (від нежилих приміщень будинку площею 2943,40 кв.м), які розміщуються за адресою: м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, буд.27 (в літ.А), що належить продавцю на праві власності на підставі договору від 25.04.2006р. купівлі-продажу приміщення, а покупець зобов'язується прийняти вказані приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в даному договорі.

Зазначений договір 15.08.2007р. нотаріально був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований за №2315.

На підставі акту приймання-передачі нежилого приміщення від 16.08.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Соллур» продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Компасс Трейд» купило нежиле приміщення загальною площею 149,90 кв.м.

В подальшому, 19.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компасс Трейд» (продавець) та Українсько-йорданським товариством з обмеженою відповідальністю «Кінко» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 149,40 кв.м, за умовами якого продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення, а саме: №№2, 3, 4 (групи приміщень №9) площею 87,7 кв.м, приміщення №№7, 10, 11 (групи приміщень №10) площею 37,90 кв.м, МСК площею 23,80 кв.м, що складає 5/100 частин від нежилих приміщень в будинку площею 2943,40 кв.м, які розміщуються за адресою: м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, буд.27 в літері А.

Того ж дня, зазначений правочин було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №4700.

Як свідчать матеріали справи, позивач, з огляду за зміст листа №41400 (И-2012) від 08.11.2012р. Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» звернувся до відповідача з листом №06 від 22.02.2013р., яким вимагав Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд» у строк до 28.02.2013р. звільнити приміщення за №7 загальною площею 11,3 кв.м, що входить до групи приміщень №10, яке знаходиться за адресою: м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 27, літера А, поверх І.

Враховуючи наявні в обох сторін правовстановлюючі документи на нерухоме майно, в процесі розгляду справи виникло питання щодо віднесення спірного об'єкту до складу приміщень площею 281,9 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 27, літера А та які були продані Представництвом Фонду Державного майна України у Мінському районі м.Києва Товариству з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд» за договором купівлі-продажу будівлі (приміщення) від 31.07.1996р., внаслідок чого ухвалою суду від 04.09.2013р. по даній справі було призначено судову експертизу.

Однак, приймаючи до уваги відсутність додаткових документів, необхідних для проведення експертизи, та не здійснення позивачем попередньої оплати вартості експертного дослідження, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз листом №9098/13-43 від 21.01.2014р. повідомлено суд про неможливість дачі висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Пунктом 23 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» передбачено, що у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Жоден з учасників судового процесу по розглядуваній справі будь-яких пропозицій щодо інших шляхів здійснення оплати експертного дослідження не надав.

За таких обставин, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги, що позивач свого обов'язку з оплати експертного дослідження не виконав, з огляду на те, що інші учасники судового процесу не виявили бажання оплатити витрати на проведення судової експертизи, обставини щодо викладеного питання встановлюються судом на підставі витребуваних ухвалою від 24.07.2013р. матеріалів інвентаризаційних справ №8639 та №137626 на будівлю, яка розташована за адресою: пр.-т Героїв Сталінграда, буд.27, літера А.

Дослідивши інвентаризаційні справи №8639 та №137626 Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», а саме характеристики об'єктів нерухомості, що були відчужені за договорами купівлі-продажу від 31.07.1996р. та 19.08.2009р., господарський суд дійшов наступних висновків.

При проведенні інвентаризаційних дій Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна 31.07.1996р. на замовлення Представництва Фонду державного майна України у Мінському районі м.Києва, приміщення площею 11,3 кв.м було проінвентаризовано у складі приміщень №7 загальною площею 281,9 кв.м, що розташовано за адресою: пр.-т Героїв Сталінграда, буд.27, літера А.

Одночасно, при проведенні інвентаризаційних дій Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» у 2009р., приміщення площею 11,3 кв.м було проінвентаризовано в складі приміщень №10 загальною площею 37,9 кв.м.

Тобто, Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» у 1996р. та 2009р. спірне приміщення площею 11,3 кв.м було включено в різні групи приміщень: №7 та №10 відповідно.

Разом з тим, з інвентаризаційних справ, наявних у суду, вбачається, що інші приміщення, окрім спірного, з площею 11,3 кв.м у складі приміщень №7 та №10, що знаходяться за адресою: пр.-т Героїв Сталінграда, буд.27, літера А, відсутні.

Зі змісту позовної заяви та представлених Українсько-Йорданським товариством з обмеженою відповідальністю «Кінко» пояснень вбачається, що розглядуваний спір виник саме в результаті вибуття спірного нерухомого майна з володіння позивача, який вважає себе його власником.

Як зазначили сторони, на даний час саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд» займає приміщення №7 площею 11,3 кв.м, яке знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Героїв Сталінграда, буд.27 в літері А.

При цьому, виходячи зі змісту прохальної частини позовної заяви, Українсько-Йорданським товариством з обмеженою відповідальністю «Кінко» заявлені вимоги про усунення перешкод, тобто обрано спосіб захисту порушених прав, встановлений ст.391 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч.1 ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Підставою негаторного позову є належне право позивача користуватися і розпоряджатися майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Особливістю подання позову в порядку ст.391 Цивільного кодексу України є те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Згідно з п.33 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Тобто, передбачений вищевказаною правовою нормою негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні , однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому повно і незаперечно здійснювати користування та розпорядження ним. Також характерною ознакою цього позову є, як правило, відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

Наразі, за твердженням відповідача, які з боку позивача не заперечені, фактичним володільцем приміщення площею 11,3 кв.м, яке знаходиться по вул.Героїв Сталінграда, буд.27, літера А у м.Києві, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд», проте не позивач.

Тобто, судом встановлено, що розглядуваний позов було заявлено Українсько-Йорданським товариством з обмеженою відповідальністю «Кінко» з метою захисту, в тому числі, його права володіння зазначеним вище нерухомим майном, яке не може бути захищено шляхом застосування способу, встановленого ст.391 Цивільного кодексу України, оскільки у даному випадку захисту підлягають права користування та розпорядження майном.

В свою чергу, у разі порушення прав власника щодо володіння належним йому майном цивільне законодавство передбачає інший спосіб його захисту шляхом подання віндикаційного позову, тобто, позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 Цивільного кодексу України).

Однак, враховуючи наявні у сторін правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: пр.-т Героїв Сталінграда, 27, літера А, приймаючи до уваги пояснення позивача і відповідача по суті спору, судом встановлено, що фактично між сторонами існує спір щодо права власності на приміщення загальною площею 11,3 кв.м, яке розташоване по вул.Героїв Сталінграда, буд.27, літера А у м.Києві.

За висновками суду, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне вказаній особі майно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 11.12.2012р. Верховного Суду України по справі №56/68.

Наразі, за приписами ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.3 ст.7 вказаного Закону України кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом (ст.23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Виходячи зі змісту ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження на підставі поданих позовних заяв.

Пунктом 4 ч.1 ст.84 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що резолютивна частина рішення суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Таким чином, господарський суд, маючи на меті захист прав, свобод та законних інтересів позивача на засадах верховенства права, не вправі змінювати заявлені позовні вимоги та визначати їх зміст іншим чином, ніж їх викладено в позовній заяві. Спір між сторонами вирішується в межах позовних вимог з урахуванням способу захисту, що обраний позивачем.

Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд» було набуто право власності на вказане вище приміщення на підставі договору купівлі-продажу будівлі (приміщення) від 31.07.1996р., який недійсним у судовому порядку не визнавався, що свідчить про відсутність підстав обмеження повноважень Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд» як власника такого майна та приймаючи до уваги невідповідність обраного позивачем способу захисту, суд дійшов висновку, що позов Українсько-Йорданського товариства з обмеженою відповідальністю «Кінко» про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження вказаним вище нерухомим майном задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, вимоги Українсько-Йорданського товариства з обмеженою відповідальністю «Кінко» про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд» з приміщення №7 площею 11,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 27, літера А, також не підлягають задоволенню як похідні.

Оскільки, суд дійшов висновку щодо наявності самостійних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Українсько-Йорданського товариства з обмеженою відповідальністю «Кінко», розгляд заяви відповідача про пропуск строків позовної давності не здійснюється.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Українсько-йорданського товариства з обмеженою відповідальністю «Кінко», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд», м.Київ про усунення перешкод у здійсненні Українсько-йорданським товариством з обмеженою відповідальністю «Кінко» права володіння, користування та розпорядження приміщенням №7, загальною площею 11,3 кв.м, що входить до складу придбаних позивачем, за договором купівлі-продажу від 19.08.2009р., нежилих приміщень за адресою: м.Київ, вул.Героїв Сталінграда, буд.27 в літері А та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь-Трейд» з вказаного приміщення.

У судовому засіданні 16.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.04.2014р.

Суддя М.О.Любченко