Ухвала

від 24.04.2014 по справі 695/2359/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/987/14Головуючий по 1 інстанції Категорія : 30 Савенко В. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБондаренко С. І. суддівНовіков О. М. , Храпко В. Д. при секретаріЯремич В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до СТОВ «Данко» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок самовільного заняття земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до СТОВ «Данко» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок самовільного заняття земельної ділянки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що являється власником земельної ділянки площею 4,14га, що розташована в межах Привітненської сільської ради Золотоніського району на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.10.2010 року.

ОСОБА_6 зазначає, що 05.12.2003 року спадкодавець ОСОБА_8 підписала договір оренди земельної ділянки із СТОВ «Данко», відповідно якого передала земельну ділянку в оренду СТОВ «Данко» , строком на 2 роки.

Після смерті ОСОБА_8, в зв'язку з тривалим часом, протягом якого позивач переоформляв право власності на землю в порядку спадкування, земельна ділянка перебувала у використанні СТОВ «Данко».

Належним чином оформивши право власності на земельну ділянку, позивач звернувся до керівництва СТОВ «Данко» з проханням виплати йому орендну плату за період з 2006 по 2011 роки, протягом яких земля перебувала у використанні відповідача. Проте йому було відмовлено.

При зверненні до суду за захистом своїх прав, рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.02.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до СТОВ «Данко» про стягнення плати за використання земельної ділянки в період з 2006 року по 2011 рік включно - відмовлено повністю. Оскільки договір оренди земельної ділянки від 05.12.2003 року , укладений між ОСОБА_8 та СТОВ «Данко» , не був зареєстрований в порядку, встановлений законом.

Проте позивач вважає, що факт використання відповідачем земельної ділянки померлої ОСОБА_8 протягом 2006 - 2011 років є встановленим і додаткового доказуванню не підлягає. А він, як власник вказаної земельної ділянки має право на захист своїх прав.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач самовільно зайнявши та використовуючи земельну ділянку в межах своєї господарської діяльності в період з 2006 року по 2011 рік, завдав йому шкоду в розмірі 26 468 гривень 74 копійок та моральну шкоду в сумі 5 000 гривень.

А тому на підставі наведених обставин ОСОБА_6 просив суд стягнути з СТОВ «Данко» на користь ОСОБА_6 шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 26 468 гривень 74 копійок та моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2014 року ОСОБА_6 у задоволенні позову до СТОВ «Данко» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясуванням обставинам що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правомірно виходив з того, що право власності щодо нерухомого майна виникає з моменту державної реєстрації, а обставини зазначені позивачем як підстави позову, не підпадають під поняття шкоди.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_8 , на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, була власником земельної ділянки площею 4.14 га в межах Привітненької сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.

24 листопада 2010 року державним нотаріусом Золотоніської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого посвідчено, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_8 є ОСОБА_6. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельних ділянок загальною площею 4.14 га, кадастрові номери земельних ділянок: 7121588800:03:002:0072, 7121588800:03:002:0201.

На підставі вказаного свідоцтва ОСОБА_6 20.04.2011 року був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.

Згідно частини 1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Таким чином, судом першої інстанції вірно був зроблений висновок, про те, що прийнявши спадщину у позивача виникло майнове право (володіння та користування) з часу відкриття спадщини, а право власності виникло з моменту державної реєстрації, відповідно майнове право і підлягало захисту у належний спосіб, який направлений на відновлення права володіння та користування.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, вастановлених статтею 61 цього Кодексу.

Апелянт посилаючись на ч.2 ст.22 ЦК України, не довів, у який спосіб, він отримав би доходи, крім того вимоги, щодо відновлення порушеного права володіння та користування (майнового права) ним в позовних вимогах не ставилось.

Не надано також позивачем і доказів, отримання відповідачем доходів, зазначених в ст..1214 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів, не вбачає підстав для зміни чи скасування, оскаржуваного рішення суду.

Крім того , в позовних вимогах позивачем зазначені вимоги майнового характеру (стягнення шкоди) в сумі 26468.74 гривень та вимоги немайнового характеру (стягнення моральної шкоди) в сумі 5000 гривень, а тому при подачі апеляційної скарги мав сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру в сумі 132.34 гривень та за вимоги немайнового характеру в сумі 121.8 гривень, а всього 254.14 гривень. Фактично апелянтом сплачено було судовий збір в сумі 157.35 гривень, недоплата складає 254.14-157.35=96.79 гривень, які підлягають стягненню з апелянта.

Керуючись ст..ст.303,307,308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2014 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави недоплачений судовий збір в сумі 96 гривень 79 копійок.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :